Справа № 490/6788/20
нп 2/490/2200/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
(заочне)
31 березня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
12.10.2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивачка просить суд розірвати шлюб між сторонами та стягнути з відповідача на її користь аліменти в твердій грошовій сумі з урахуванням щорічної індексації на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з моменту подання позову та до досягнення нею повноліття, допустивши негайне виконання рішення суду в межах місячного платежу.
В обґрунтування вимог посилається на те, що сторони більше року проживають окремо один від одного. Спільне життя з відповідачем не склалось через несхожість характерів і поглядів на життя, через відсутність порозуміння та взаємної згоди. Сторони не можуть підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання припинено. Поновлювати шлюбні стосунки позивач не має намірів, а тому надання строку на примирення вважає недоцільним.
На теперішній час спільна дитина сторін проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач свої обов'язки по утриманню дитини не виконує, домовленості про добровільну сплату аліментів не досягнуто.
Позивач вважає, що для нормального та гармонійного розвитку дитини необхідна сума аліментів складає 5 000,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 04.11.2020 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання сторін, відкрито позовне провадження у справі за вказаним позовом.
На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 23.12.2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 11.01.2021 року прийнято до свого провадження справу за вищезазначеним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги позову підтримала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законодавством порядку. В порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.03.2021 року постановлено проводити заочний розгляд даної справи.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
30.07.2016 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про що складено відповідний актовий запис № 321. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 30.07.2016 року.
Положеннями статті 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.
Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Статтею 112 Сімейного кодексу України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим. Отже суд вважає недоцільним надання сторонам строку для примирення.
Враховуючи наведене, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, дослідивши письмові докази, суд вважає подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї неможливим, оскільки це може зашкодити інтересам позивачки.
За таких обставин шлюб підлягає розірванню.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання спільної дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17.02.2017 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Її батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 Сімейного кодексу України).
За приписами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
У відповідності до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи вищевикладене та відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, а саме: в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 12.10.2020 року і до повноліття дитини.
Пунктом 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн., а також на користь позивачки сума сплаченого нею судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, 30 липня 2016 року, актовий запис № 321.
ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 12.10.2020 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.В. Саламатін