Справа № 490/9895/19
нп 2/490/1328/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 березня 2021 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.
при секретарі - Баришніковій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Бавария ЮГ", третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області управління ДВС відділ примусового виконання рішень про зняття арешту з грошових коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Бавария ЮГ», в якому просив ухвалити рішення, яким зняти арешт, накладений постановою ВДВС Жовтневого районного управління юстиції від 28.10.2014 року в межах виконавчого провадження №45028510., третя особа Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області управління ДВС відділ примусового виконання рішень.
При цьому, позивач вказав наступне.
20.05.2012 року Жовтневим районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист № 2/1411/48 про стягнення з нього на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованості за генеральним кредитним договором в сумі 2 248012,19 грн.
09.10.2014 року Вітовським районним ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області за виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 45028510.
28.10.2014 року в межах зазначеного виконавчого провадження була винесена постанова про арешт коштів боржника в тому числі накладено арешти на всі його рахунки, які відкриті в ПАТ КБ «ПриватБанк».
З 20.02.2015 року дане виконавче провадження було передано на виконання ГТУЮ у Миколаївській області управління ДВС відділу примусового виконання рішень.
09.12.2015 року в межах виконавчого провадження була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження".
22.07.2016 року виконавчий лист повторно пред'явлений до виконання, в зв'язку з чим 26.07.2016 року Державним виконавцем Вітовського РВ ДВС ГТЮ у Миколаївській області було відкрито ВП № 51764185.
23.05.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Миколаєва було замінено сторону виконавчого провадження на його правонаступника - ТОВ « БаварияЮг».
05.09.2018 року виконавче провадження було закінчено на підставі заяви стягувача ТОВ «Бавария Юг» про повернення виконавчого документу, цією ж постановою було припинено чинність арештів, накладених на майно та інші заходи примусового виконання рішення.
Виконавче провадження в межах котрого було накладено арешти завершено та знищено за строками зберігання.
Посилаючись на викладене, позивач і просив про задоволення позову.
08.07.2020 року ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. відкрито загальне позовне провадження.
На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.12.2020 року № 1006 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.
Справу передано судді Черенковій Н.П. 16.01.2021 року .
Ухвалою від 16.01.2021 року цивільна справа прийнята до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.02.2021 року.
У зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по справі № 490/8162/18, підготовче судове засідання відкладено на 30.03.2021 року.
Сторони до суду не з'явились.
Позивач вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив про його задоволення.
Суд приходить до наступного.
Згідно приписів ст.200 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд постановлює ухвалу про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду по суті. За результатами підготовчого судового засідання суд постановлює ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів є чи не найважливішою стадією процесу, оскільки рішення суду без його примусового виконання втрачає сенс, а сподіватися на добровільне його виконання боржником у наших реаліях не доводиться. Водночас законодавство України, що регулює правовідносини на стадії примусового виконання судових рішень, не є досконалим та має прогалини, що призводить до витрачання фахівцями безлічі часу для того, щоб вирішити ту чи іншу ситуацію, а якщо вдається знайти вихід з лабіринту правових проблем, переймаються, чи є він правильним та чи не буде логіка суду в даній ситуації інакшою.
Однією з таких проблем є випадки, коли під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії шляхом винесення постанови про арешт або опис та арешт майна (коштів) боржника, проте після закінчення виконавчого провадження, всупереч вимогам ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), цей арешт не знімається. При цьому з моменту закінчення виконавчого провадження може минути не один рік, стягувач буде позбавлений можливості повторно звернутись до виконавчої служби, оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання минув, виконавче провадження може бути знищене у зв'язку з закінченням строку його зберігання, а боржник втратить статус боржника, проте арешт з його майна (коштів) знятий не буде.
Насамперед слід відзначити, що будь-які звернення як в усній, так і в письмовій формі до державного виконавця або керівника відповідної виконавчої служби з вимогами припинити порушення права шляхом зняття арешту з майна (коштів), як правило, залишаються поза увагою державних службовців, тому особа, чиє право порушене, мусить шукати його захисту в судовому порядку.
За постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2020 р. у справі №201/10187/18, де особа (боржник) звернулась до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби про зняття арешту з майна, уційсправі суди усіхінстанцій у відкриттіпровадженнявідмовили, оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, а спір не пов'язаний з належністю майна, на яке накладено арешт. Крім того, арешт на майно позивача накладено з метою забезпечення виконання рішення суду, тому він не може виступати позивачем у даній справі, і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
За ч. 1 ст. 59 Закону "Про виконавче провадження" передбачено: особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадження - саме вона має можливість звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна. У випадку ж, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, їй слід звертатись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом X Закону та відповідними розділами Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) або Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У постанові від 20.06.2018 р. Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №210/1072/15?ц йде мова про боржника, який звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в результаті чого останнього зобов'язано провести виконавчі дії по зняттю арештів з нерухомого майна та грошових коштів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2020 р. дійшов висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу Державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Підводячи підсумок, слід сказати, що наразі існує два способи захисту порушеного права особи, яка мала статус боржника у виконавчому провадженні, а після його закінчення арешт з її майна не знято. Перший - звернутись зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ. Другий - звернутись до адміністративного суду з позовною заявою про зобов'язання вчинити дії з вимогою зобов'язати відповідний орган Державної виконавчої служби зняти арешт з майна. Крім того, слід відрізняти особу, яка мала статус боржника у виконавчому провадженні, від особи, відмінної від боржника, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні. Такій особі слід звертатись до цивільного суду з позовною заявою про визнання права власності та зняття арешту з майна.
За приписами ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають рішеннями, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця пі час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.
Враховуючи викладене, суд приходить д висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст.255 ч.1 п.1, 447 ЦПК України, суд,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бавария Юг», третя особа Головне управління юстиції у Миколаївській області управління ДВС відділ примусового виконання рішень про зняття арешту з грошових коштів- закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду та з інших поважних причин.
Повний текст ухвали виготовлено 30.03.2021 року.
Суддя : Черенкова Н.П.