Справа № 483/1636/20
Провадження № 2/483/100/2021
Іменем України
10 березня 2021 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Марчук І.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Кучми О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Причал», третя особа - Очаківська міська рада, про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, -
23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Причал». Свої вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 01 лютого 2021 року, обґрунтовував тим, що 07 липня 2010 року його було прийнято до членів Очаківського обслуговуючого гаражного кооперативу (далі - ООГК) «Елінг». 08 листопада 2010 року на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2010 року він зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю, елінг двоповерховий, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Звернувшись 05 жовтня 2020 року до Очаківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для розташування та обслуговування вказаного елінгу, він одержав відмову у наданні такого дозволу у зв'язку із тим, що його елінг розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, наданій в постійне користування ТОВ «Причал», що посвідчується державним актом на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Очаківської міської ради народних депутатів № 457 від 28 грудня 1993 року. Посилаючись на те, що вказаним документом рішення щодо передачі в користування ТОВ «Причал» земельної ділянки площею 1 га, не приймалось, в ньому зазначено про необхідність видати акти індивідуального землеволодіння членам ТОВ «Причал», що призвело до того, що на одну й ту ж земельну ділянку прийнято рішення про видачу правовстановлюючих документів на різних осіб, що суперечить земельному законодавству, просив визнати недійсним державний акт на право постійного користування ТОВ «Причал» земельною ділянкою площею 1,0 га.
Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. При цьому представник відповідача ОСОБА_3 наголошував на тому, що елінг позивача за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці, що належить іншій особі, - ОСОБА_4 . Представник відповідача ОСОБА_2 , крім того, вказав, що адреси земельної ділянки, на якій розташований елінг ОСОБА_1 , взагалі не існує та зазначив, що позивачем пропущено строк давності звернення до суду із вказаним позовом.
Представник третьої особи - Очаківської міської ради в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав та наполягав на його задоволенні.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.
Рішенням ООГК «Елінг» № 2 від 07 липня 2010 року позивача ОСОБА_1 було прийнято до членів вказаного обслуговуючого кооперативу (а.с. 9).
08 листопада 2010 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю, елінг двоповерховий, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним Витягом про державну реєстрацію прав № 27925058 (а.с. 14).
01 жовтня 2020 року Очаківською районною філією ММБТІ було виготовлено технічний паспорт на зазначену нежитлову будівлю, елінг на ім'я позивача (а.с. 15-16).
Рішенням Очаківської міської ради № 10 від 23 жовтня 2020 року позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для розташування та обслуговування вказаної вище нежитлової будівлі, елінгу у зв'язку із тим, що його елінг розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, наданій в постійне користування ТОВ «Причал», що посвідчується державним актом на право постійного користування землею від 28 грудня 1993 року (а.с. 17).
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 18 грудня 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Як вбачається з копії державного акту на право постійного користування землею, виданого 28 грудня 1993 року, Очаківською міською Радою народних депутатів Очаківського району Миколаївської області України ТОВ «Причал» було надано у постійне користування 1,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для будівництва індивідуальних елінгів відповідно до рішення Очаківської міської ради народних депутатів від 28 грудня 1993 року № 457 (а.с. 85-88).
Разом із тим, відповідно до архівної копії рішення, на підставі якого було видано спірний державний акт, що її було витребувано судом, 28 грудня 1993 року було винесено рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради № 457 «Про дозвіл будівництва індивідуальних елінгів». Пунктом 1 вказаного рішення ТОВ «Причал» надано дозвіл на будівництво індивідуальних елінгів та госппобутових приміщень згідно з затвердженим генпланом. Пунктом 2 рішення постановлено видати акти індивідуального землеволодіння 16 членам ТОВ «Причал», а також за поданням клопотань правління ТОВ «Причал» - іншим забудовникам із розрахунку залишившихся 20 ділянок. Пунктом 3 рішення постановлено землевпоряднику видати акт на закріплення землі загального користування ТОВ «Причал» (а.с. 80).
Отже, в судовому засіданні встановлено, що рішення Очаківської міської ради, яка є окремою юридичною особою, щодо передачі в користування ТОВ «Причал» земельної ділянки площею 1 га, не приймалось.
Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що елінг позивача розташований на земельній ділянці, що належить іншій особі, на переконання суду, уваги не заслуговують, оскільки земельна ділянка, на якій розташований елінг, та її адреса, не мають жодного відношення до предмету розгляду цієї справи.
Також є безпідставними посилання представника відповідача ОСОБА_2 на пропуск позивачем строків давності звернення до суду, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд приходить до переконання, що позивачем ОСОБА_1 не пропущено строків давності звернення до суду, оскільки про факт порушення його прав він дізнався 23 жовтня 2020 року, отримавши відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, і у цей же день звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до ст.ст. 321, 387 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд констатує, що захист права власності гарантується як національним законодавством, так і ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29 листопада 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others vs. Ireland, № 12742/87), в якому вказано, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватись своєю власністю. В даному випадку зазначене сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, порушується наявністю державного акту на право користування землею, виданого на ім'я відповідача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 1-10/2004, охоронюваний законом інтерес слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо опосередкованого у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Стаття 155 ЗК України зазначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Видача державного акта на право на земельну ділянку без визначеної законом підстави є неправомірною (ч. 1 ст. 116 ЗК України), а державний акт, виданий з порушеннями вимог ст.ст. 116, 118 ЗК України - недійсним.
Зазначений правовий висновок викладений в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року в справі № 6-14цс13 та.
Отже, визнання недійсними державних актів вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Проаналізувавши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про недійсність спірного державного акту як такого, що виданий без достатньої правової підстави, і його наявність позбавляє позивача отримати у власність або користування земельну ділянку, а тому позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на сплату судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп., сплата яких підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
Цивільний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Причал», третя особа - Очаківська міська рада, про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею - задовольнити повністю.
Визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії МК від 28 грудня 1993 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 33 на право постійного користування товариства з обмеженою відповідальністю «Причал» земельною ділянкою площею 1,0 га для будівництва індивідуальних елінгів.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Причал», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23038809, місцезнаходження: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Рибацька, 9-А, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , - 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 березня 2021 року.
Головуючий: