Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/162/20
Провадження № 1-кп/945/154/21
Іменем України
31 березня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області кримінальне провадження №62020150000000063, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення ОСОБА_5 , визнаного судом доведеним.
01.06.2018 року між громадянином ОСОБА_5 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №130 від 01.06.2018 року ОСОБА_5 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду техніка відділення самообслуговування та ремонту систем лазерної імітації бойових стрільб центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з військової служби за посадою. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 20-рс від 07.07.2018 року ОСОБА_5 присвоєно чергове військове звання - «старший сержант». В подальшому, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 291 від 29.11.2018 року, ОСОБА_5 призначено на посаду техніка навчально-тренувального відділення відділу імітаційного моделювання центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з військової служби за посадою.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 01.06.2018 року, тобто з дня укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України громадянин ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за контрактом та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за контрактом.
Згідно положень ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Також, у ст.1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 року №1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно вимог п.п.1,2,3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби старшому сержанту ОСОБА_5 було достеменно відомо, і до часу нез'явлення вчасно на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов'язки.
Проходячи військову службу, старший сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст.17,65,68 Конституції України, ст.ст.9,11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України. Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, ОСОБА_5 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст.ст.9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, старший сержант ОСОБА_5 вчинив умисний військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, 30.05.2019 року о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом проходячи її на посаді техніка навчально-тренувального відділення відділу імітаційного моделювання центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, без поважних на те причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на військову службу до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та перебував за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби, чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обов'язки не виконував, не приймаючи мір для повернення до військової частини, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, до 09 години 00 хвилин 20.01.2020 року.
20.01.2020 року о 09 годині 00 хвилин старший сержант ОСОБА_5 добровільно з'явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (вул.Спаська,18, м.Миколаїв) та повідомив, що бажає надалі проходити військову службу.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому, з'ясував те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_5 .
Протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.4 ст.407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .
В ході розгляду справи судом встановлено, що обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є з'явлення зі зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлені.
Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.
Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й домірністю, яка є проявом справедливості.
У відповідності до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч.1 ст.19 КК України, однак вчинив тяжкий злочин.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров'я, його соціально-психологічні риси.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи тяжкість злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, відсутність тяжких наслідків, з'явлення ОСОБА_5 із зізнанням, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, ставлення обвинуваченого до скоєного, який шкодує про те, що сталося, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працює, одружений, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства та його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
У даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком до 20.03.2020 року, який ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.03.2020 року продовжено. Строк дії вказаного запобіжного заходу слинув 16.05.2020 року. Суд не вбачає підстав до набрання вироком законної сили обирати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід.
Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку терміном на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_7
31.03.2021