01.04.2021 Справа № 331/1572/21
Провадження № 2-з/331/46/2021
01 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Антоненка М.В., при секретарі Федоровій К.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
31.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначено, що він на протязі дванадцяти з половиною років, з 08.07.2008 р., є власником квартири за адресою
АДРЕСА_1 .
Заявник ОСОБА_1 фактично в квартирі не мешкає, його робота пов'язана з тривалими поїздками по території України.
«28» березня 2021 року від сусідів і особи, якій він дозволив тимчасово мешкати у його квартирі, дізнався, що невідомі особи, які представилися представниками нового власника квартири, у його відсутність обманом проникли у квартиру, виселили людину яка там тимчасово мешкала, та змінили замки на дверях.
Також «28» березня 2021 року з даних ЄДРРПНМ заявник ОСОБА_1 дізнався, що 19.03.2021 р. в реєстрі змінився власник його квартири, яким став йому невідомий ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу № 661 від 19.03.2021, виданий приватним нотаріусом Київського МНО Пономарьовою Д.В, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 57190968 від 19.03.2021 17:23:41.
Право власності зареєстроване за ОСОБА_2 одночасно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу індексний номер: 57190968 від 19.03.2021 17:23:41 за іпотекодержателем ТОВ «Діджи фінанс», код ЄДРПОУ 42649746.
Заявник зазначає, що він переконаний, що його квартирою заволоділи так звані «чорні колектори», противоправно та з використанням незаконно оформлених документів. Про це свідчать кілька факторів.
ТОВ «Діджи фінанс» є колекторською компанією, відомою в Україні своєю негативною репутацією. Жодних правовідносин з цією компанією у нього не було. Жодних письмових повідомлень або судових позовів до нього, від вищезазначеної компанії не поступало.
Звертає увагу суду на те, що він у 2008 році придбавав квартиру в кредит в AT «Укрпромбанк», з яким і мав кредитні відносини. В подальшому його кредит нібито був проданий АТ «Дельтабанк», проте останній не довів переходу до нього прав за кредитом та рішенням Шевченківського районного суду у справі №336/1287/13-ц, залишеним без змін апеляційним та Верховним судом, в позові АТ «Дельтабанк» до нього було відмовлено.
І в березні 2021 року, і до цього, і зараз діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року від №1304-VII, відповідно до ст. 1 якого не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку».
Квартира заявника ОСОБА_1 повністю відповідає цим вимогам і була свого часу забезпеченням саме за кредитом в іноземній валюті, що видно з реєстраційного запису про іпотеку в ЄРРПНМ. Таким чином, стягнення на його квартиру та її відчуження відбулись з грубим порушенням цього Закону.
Більше того, його іпотечний договір з AT «Укрпромбанк» №199-011/2фквіп-08 взагалі не містив можливості позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.
За відкрити даними, дані покупця квартири ОСОБА_2 скоріше за все збігаються з людиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 72 роки та який мешкає в с. Щербанівка Щербанівської селищної ради Полтавського району Полтавської області.
Звертає увагу суду на те, що в його квартирі залишилось зачиненим майно, меблі, побутова техніка, доступ до яких йому надати відмовились, вимагаючи за це грошові кошти.
Зазначає, що через кілька годин після захоплення квартири «представником нового власника» його квартира вже виставлена на продаж на сайті «ОLХ» за посиланням https://www.olx.ua/d/obvavlenie/dauhkornnatnava-shkolnaya-IDL8DGh.html#4763c059al (роздруківка веб-сторінки з оголошенням додається).
Вважає, що «нові власники» хочуть терміново продати квартиру новому «добросовісному» покупцю, отримати грошові кошти та зникнути, що значно ускладнить захист його прав та законних інтересів.
Портал «Судова влада України» ('https://court.gov.ua/fair/) та Єдиний державний реєстр судових рішень містять відомості про десятки позовів (зокрема, тільки з 01.01.2021 - 16) про захист права власності, визнання правочинів недійсним та вжиття заходів забезпечення позову, де відповідачем або третьою особою зазначена приватний нотаріус Київського МНО Пономарьова Д.В.
Вважає, що його квартирою заволоділи «чорні колектори» за допомогою такого ж «нотаріуса» шляхом вчинення незаконної реєстрації права на її квартиру за новим власником.
Звертає увагу суду, що найближчими днями він має намір подати відповідний позов до Суду для захисту порушених прав власника. Предметом позову стануть визнання правочинів недійсними та скасування реєстраційних дій. Оскільки підготовка позовної заяви, підготовка доказів та визначення з переліком доказів які необхідно витребувати, може зайняти певний час, то для захисту своїх прав вкрай необхідно забезпечити майбутній позов негайно, оскільки шахраї діють дуже швидко та нахабно, та буквально протягом кількох днів квартира може бути відчужена далі, що значно ускладнить або навіть унеможливить захист порушеного права та виконання рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що предметом позову буде захист його прав власності на квартиру та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, яка за вказаним договором належить ОСОБА_2 .
Звертає увагу суду на те, що квартира заявника фактично захоплена без його відома з грубими порушеннями закону, та вже виставлена на подальший продаж, між сторонами існує спір з приводу квартири, а також прямо вбачається, що існує реальна ймовірність подальшого розпорядження ОСОБА_2 спірною нерухомістю, що в подальшому може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання можливого рішення суду.
Зазначає, що заходи забезпечення позову, які він просить застосувати, є співмірними із заявленими позовними вимогами та стосуються виключно майна, яке є предметом спору, тому наявні достатні підстави для забезпечення позову, оскільки у разі невжиття заходів забезпечення позову, в подальшому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
На підставі вищевикладеного просить суд накласти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , номер об'єкта в РПВН 23618601, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 661 від 19.03.2021, виданого приватним нотаріусом Київського МНО Пономарьовою Д.В. Заборонити органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , номер об'єкта в РПВН 23618601.
У судове засідання учасники процесу не з*явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 08.07.2008 року ОСОБА_1 був власником 1/1 квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 250904149 від 01.04.2021 р.
«28» березня 2021 року від сусідів і особи, якій ОСОБА_1 дозволив тимчасово мешкати у його квартирі, дізнався, що невідомі особи, які представилися представниками нового власника квартири, у його відсутність обманом проникли у квартиру, виселили людину яка там тимчасово мешкала, та змінили замки на дверях.
Крім того «28» березня 2021 року з даних ЄДРРПНМ заявник ОСОБА_1 дізнався, що 19.03.2021 р. в реєстрі змінився власник його квартири, яким став йому раніше невідомий ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу № 661 від 19.03.2021, виданий приватним нотаріусом Київського МНО Пономарьовою Д.В, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 57190968 від 19.03.2021 17:23:41. Вищевказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 250904149 від 01.04.2021 р.
Як зазначає заявник ОСОБА_1 , його квартирою заволоділи незаконно «чорні колектори» за допомогою такого ж «нотаріуса» шляхом вчинення незаконної реєстрації права на її квартиру за новим власником.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в поданій суду заяві зазначає про намір звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язків елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, як би стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виник спір, та існує реальна загроза істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі його доведеності, оскільки ставиться питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
При цьому, суд бере до уваги, що зазначене майно може бути продано або якимось іншим чином відчужене, що в подальшому призведе до не виконання рішення суду та порушення прав позивача.
Суд виходить з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. У зв'язку з чим, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 81, 149-153, 260, 353 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, яка заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер об'єкта в РПВН 23618601, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 661 від 19.03.2021, виданого приватним нотаріусом Київського МНО Пономарьовою Д.В.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Копію ухвали про забезпечення позову направити особам, яких стосуються заходи забезпечення, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу суду не було вручено учасники справи у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Згідно п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через суд першої інстанції.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Строк пред'явлення ухвали до виконання один рік з дня її винесення.
Суддя: М.В. Антоненко