Справа № 331/3111/20
Провадження № 2/331/239/2021
22 березня 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря Рухлової М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати аліментів, заборгованості по аліментам, стягнення коштів та моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Комунарський ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати аліментів, заборгованості по аліментам, стягнення коштів та моральної шкоди.
В обґрунтування уточненого позову зазначив, що 01.06.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2017 р. шлюб між сторонами розірвано. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частин щомісячно від усіх видів заробітку, але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.07.2016 р. і до досягнення дитиною повноліття. Позивач ОСОБА_1 не є біологічним батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердженням якого є експертне заключення про біологічне батьківство №MG19-71486 та висновок судового експерта ЗНДЕКЦ МВС України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2020 року у цивільній справі № 331/4377/19, виключено з актового запису відомості про батька ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконанні Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження № 53703874 з примусового виконання виконавчого листа № 331/4861/16-ц від 03.04.2017 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , аліментів в розмір 1/4 частин щомісячно від усіх видів заробітку, але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.07.2016 і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до розрахунку заборгованості від 30.06.2020 року, складеного державним виконавцем, сума заборгованості по аліментам становить 98 977,98 грн. Введення позивача в оману призвели до моральних страждань. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 та звільнити від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим провадженням № 53703874; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені кошти (аліменти) на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 10 950,00 грн., а також моральну компенсацію у розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 21.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити у повному обсязі. Додатково повідомила, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2021 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасовано за нововиявленими обставинами.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, поважну причину неявки суду не повідомила, відзив не надала.
Представник Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника Відділу, вирішення питання по суті справи просить залишити на розсуд суду.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила сина ОСОБА_3 . Його батьком у свідоцтві про народження було зазначено позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 20.07.2007 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 року у цивільній справі № 331/4861/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмір 1/4 частин щомісячно від усіх видів заробітку, але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.07.2016 і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 21.12.2016 року.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відповідно до статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Статтею 180 Сімейного Кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 статті 197 СК України визначено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Частиною 4 ст. 273 ЦПК України визначено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2020 року виключено з актового запису № 134, складеного 20 червня 2007 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області відомості про батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не являється біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2020 року. Крім того, даним рішенням суду виключено з актового запису № 134 від 20.06.2007 року відомості про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з розрахунком старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кабаченко Ю.Ю. від 30.06.2020 року, ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 станом на 30.06.2020 року в розмірі 98 977,98 грн.
Враховуючи те, що правовий механізм припинення сплати аліментів у разі виключення імені особи як батька з актового запису про народження дитини, нормами Сімейного кодексу України не визначений, суд вважає, що саме виключення, в даному випадку, позивача ОСОБА_1 як батька за рішенням суду з актового запису про народження дітей є тією обставиною, що породжує припинення правовідношення щодо стягнення з нього аліментів.
За таких обставин, оскільки судом встановлено, що відомості про позивача як батька неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключені із актового запису про його народження на підставі рішення суду, і таке рішення набрало законної сили, то позивач, не будучи біологічним батьком дитини, не має обов'язку щодо подальшої сплати аліментів на його утримання, тому позовні вимоги в частині припинення та звільнення від сплати заборгованості по аліментам підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплачених коштів (аліментів) на утримання дитини ОСОБА_3 , суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому ст. 1215 ЦК України встановлює, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, обов'язковими умовами, з якими законодавець пов'язує виникнення зобов'язань про повернення аліментів, є відсутність правової підстави для їх набуття однією особою за рахунок іншої особи та недобсовісність набувача. Відсутність правової підстави означає, що кошти (майно), набуті або збережені особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом , іншим правовим актом чи правочином.
Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного Кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені статтею 11 Цивільного Кодексу України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Оскільки судом встановлено, що відповідач отримала від позивача аліменти на дитину на підставі судового рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 р., яке набрало законної сили і лише 16.02.2021 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя винесено рішення щодо його скасування за нововиявленими обставинами, яке наразі ще не набрало законної сили, то суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що ці грошові кошти є безпідставно набутим майном. Тобто ця норма матеріального права не регулює спірні правовідносини, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині. Крім того, в доданих до матеріалів справи квитанціях, які позивач надав для підтвердження сплати аліментів, відсутнє призначення платежу, не вказано отримувача, а також розмір сум не збігається з заявленими ним вимогами.
Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивач посилається на те, що він зазнав моральних страждань, через введення його в оману відповідачем щодо його біологічного нібито батьківства, стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , батьком якої він не є, за рахунок чого позивач опинився у скрутному матеріальному становищі та інше. Для позивача вищевказані обставини стали важким випробуванням, моральні страждання, які йому довелося пережити, дали свій поштовх на майбутньому його житті.
При вирішенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показами свідків, висновками експертів, письмовими доказами (медичною довідкою, висновками).
Суд вважає, що позивачем не надано суду жодного письмового чи іншого доказу на підтвердження свої вимоги в частині завдання моральної шкоди, а тому у задоволенні позову в цій частині слід також відмовити, за недоведеністю.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_1 при поданні позову до суду сплачено судовий збір за вимоги про стягнення сплачених коштів (аліментів) на утримання дитини та стягнення моральної компенсації у розмірі 1681,60 грн., а тому, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, сума судового збору підлягає стягненню з останнього на користь держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 354ЦПК України та ст.ст. 180, 197 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати аліментів, заборгованості по аліментам, стягнення коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частин щомісячно від усіх видів заробітку, але не менше 30 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 року у цивільній справі № 331/4861/16-ц.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 331/4861/16-ц, виданим Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 03.04.2017 р. про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.03.2021 року.
Суддя : В.М. Світлицька