Справа № 161/19250/20 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/408/21 Категорія: 83 Доповідач: Матвійчук Л. В.
25 березня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Левчук І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування арештів майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року,
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявна інформація про арешти нерухомого майна, яке йому належить, а саме: 1) запис № 7947329, який внесений на підставі постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Левчук І. О. від 03 грудня 2014 року № 45655967; 2) запис № 5479174, який внесений на підставі постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Левчук І. О. від 07 квітня 2014 року №42845499; 3) запис № 10892938, який внесений на підставі постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Приходька А. П. від 25 лютого 2011 року № 24814088; 4) запис № 11115677, який внесений на підставі постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Пироги С. С. від 26 квітня 2011 року № б/н; 5) запис № 12526873, який внесений на підставі постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Пироги С. С. від 26 квітня 2011 року № б/н.
Вважаючи зазначені арешти незаконними та такими, що перешкоджають здійсненню його права власності, позивач ОСОБА_2 просив суд їх скасувати.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року провадження у цій справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснено позивачу ОСОБА_2 , що його вимоги про скасування арештів майна, які накладені в межах виконавчих проваджень з примусового виконання рішень судів ухвалених в порядку цивільної юрисдикції - підсудні суду, який видав виконавчий документ в порядку розділу VII ЦПК України, а вимоги про скасування арештів майна, які накладені в межах виконавчих проваджень з примусового виконання рішень судів адміністративної юрисдикції, або рішень інших органів, зокрема постанов Фонду соціального страхування, - підсудні адміністративним судам в порядку КАС України.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 , покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявна інформація про арешти нерухомого майна позивача ОСОБА_2 , а саме: 1) запис № 7947329, який внесений на підставі постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Левчук І. О. від 03 грудня 2014 року №45655967; 2) запис № 5479174, який внесений на підставі постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Левчук І. О. від 07 квітня 2014 року № 42845499; 3) запис № 10892938, який внесений на підставі постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Приходька А. П. від 25 лютого 2011 року № 24814088; 4) запис № 11115677, який внесений на підставі постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Пироги С. С. від 26 квітня 2011 року № б/н; 5) запис № 12526973, який внесений на підставі постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Пироги С. С. від 15 травня 2012 року № 32283502 (а.с.8-9).
З даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що: 1) рішенням Господарського суду Волинської області від 02 жовтня 2007 року у справі № 5/105-54А стягнуто з активів підприємця ОСОБА_2 в дохід державного бюджету податковий борг у розмірі 33 095 грн 67 коп. Рішення ухвалено відповідно до п. 6 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року); 2) щодо цивільної справи № 2-5164 Індустріального районного суду м. Дніпропетровська відсутня інформація в реєстрі, однак ухвалою цього суду від 24 липня 2019 року у справі № 202/2729/19 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року № 2-5164/2010 у вигляді накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) в межах заявлених позовних вимог у розмірі 17 003 грн 86 коп., а саме - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , інше рухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та грошові кошти, що обліковуються на його рахунках; 3) заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2011 року у справі №2-4758/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр» 8 673 грн 54 коп. боргу, 86 грн 74 коп. судового збору та 120 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи; 4) щодо справи № 2/107-59А Господарського суду Волинської області у реєстрі містяться відомості стосовно справи, яка не пов'язана з позивачем ОСОБА_2 .
З наданої Другим відділом державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) інформації судом також встановлено, що відносно ОСОБА_2 було відкрито ряд виконавчих проваджень по яких він був боржником, а саме: 1) ВП 28392784 по виконанню постанови Фонду соціального страхування від 15 січня 2007 року про стягнення штрафу у розмірі 136 грн; 2) ВП 10625356 по виконанню виконавчого листа Господарського суду Волинської області від 16 жовтня 2007 року № 5/105-1; 3) ВП 26127473 по виконанню виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2011 року № 2-5164; 4) ВП 46093673 по виконанню виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2011 року № 2-4758/11; 5) ВП 9980902 по виконанню виконавчого листа Господарського суду Волинської області від 27 жовтня 2008 року № 2/107-59А.
Зазначені виконавчі провадження закінчені в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно вищевказані документи до виконання не пред'являлись (а.с.6).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, виконавчі листи було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника і в цьому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконане боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено вимогами ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року.
Як встановлено судом, всі арешти накладалися державними виконавцями в межах процедури примусового виконання судових рішень, а також постанови Фонду соціального страхування і деякі виконавчі документи були видані судами в порядку іншої (адміністративної) юрисдикції, а також Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська. У цих виконавчих провадження позивач ОСОБА_2 виступав як боржник.
Розділом VII ЦПК України передбачений порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про закриття провадження в справі є обґрунтованим, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання рішень суду, які не виконані, позивач є боржником, а спір не пов'язаний з належністю майна, на яке накладено арешт, а тому він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Аналогійні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 201/10187/18 (провадження № 61-6651св19), від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19).
У ч. 4 ст. 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позивач звернувся з позовом у якому заявив вимоги щодо рішень ухвалених в порядку адміністративної юрисдикції, а також оскарження дій державного виконавця стосовно виконання постанови Фонду соціального страхування, проте останній вправі звернутися з таким позовом і заявити відповідні вимоги до суду в порядку адміністративної юрисдикції стосовно оскарження або постанови державного виконавця про накладення арешту на майно, або його бездіяльності стосовно не зняття арешту з майна, а тому висновок суду про те, що такі вимоги не підлягають розгляду у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.
Отже, встановивши, що заявлені позивачем вимоги ОСОБА_2 про скасування арештів майна, які накладені в межах виконавчих проваджень з примусового виконання рішень судів ухвалених в порядку цивільної юрисдикції підсудні суду, який видав виконавчий документ в порядку розділу VII ЦПК України, а вимоги про скасування арештів майна, які накладені в межах виконавчих проваджень з примусового виконання рішень судів адміністративної юрисдикції, або рішень інших органів, зокрема постанов Фонду соціального страхування, - підсудні адміністративним судам в порядку КАС України, дійшов правильного висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства та обґрунтовано закрив провадження у цій справі.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про закриття провадження у справі відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм процесуального права, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: