Справа № 761/8232/21
Провадження № 1-кс/761/5587/2021
16 березня 2021 року
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АК Плюс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №12019100000001154 від 20 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «АК Плюс», звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №12019100000001154 від 20 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в обґрунтування якого зазначила наступне.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року було задоволено клопотання прокурора прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Volkswagen Golf Plus», vin - code: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «АК Плюс».
Зазначає, що на даний час потреба в такому заході забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала, оскільки з часу накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Golf Plus» минуло більше року.
Крім того, зазначає, що накладення арешту на майно ТОВ «АК Плюс» порушує його право на вільне розпорядження своїм майном, як добросовісного набувача, а тому, на думку адвоката ОСОБА_3 арешт на майно було накладено безпідставно та необґрунтовано, а тому потреба в такому заході забезпечення кримінального провадження відпала.
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «АК Плюс», в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Прокурор прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, що не є перешкодою для розгляду клопотання про скасування арешту у відсутності прокурора.
Враховуючи передбачені ч.2 ст. 174 КПК України строки розгляду зазначеної категорії клопотань, слідчий суддя приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності прокурора прокуратури м. Києва, адвокат ОСОБА_3 .
Слідчий суддя вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.1 ст.174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в провадженні СУ ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12019100000001154 від 20 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокуратурою м. Києва.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року було задоволено клопотання прокурора прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Volkswagen Golf Plus», vin - code: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «АК Плюс».
Разом з тим, заявником при зверненні до слідчого судді з зазначеним клопотанням не долучено належним чином засвідченої копії ухвали слідчого судді, на підставі якої було накладено арешт на вищезазначене майно. Не надано такої копії ухвали слідчого судді і в судовому засіданні, що позбавляє слідчого суддю можливості перевірити факт накладення арешту на майно, підстави та мету застосування такого арешту, перелік майна та заборони, які накладені на таке майно.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що заявником у клопотанні не доведено, а слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно вказане в клопотанні, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні вказаного виду заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АК Плюс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №12019100000001154 від 20 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1