Копія
18 січня 2021 року Справа № 160/13671/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -
26 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000044/1 від 24.07.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000045/1 від 29.07.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000064/1 від 26.08.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000097/1 від 22.09.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ» було укладено зовнішньоекономічний контракт № APR 160720 від 16.07.2020 року з Компанією «HARPUT TEKSTIL SAN. VE. TIC. A.S.», Turkey (м. Бурса, Туреччина). До цього контракту було складено чотири Специфікації та поставлено в Україну товар. Позивачем було задекларовано товар шляхом подання відповідачу електронних митних декларацій, що зареєстрованої за № UA110150/2020/012171 від 24.07.2020 року, № UA110150/2020/012425 від 29.07.2020 року, № UA110150/2020/014054 від 26.08.2020 року, № UA110150/2020/015590 від 22.09.2020 року. Незважаючи на надані документи, відповідачем були прийняті оскаржувані рішення по всім чотирьом деклараціям за другорядним методом визначення митної вартості товарів. Позивач не погоджується із винесеними рішеннями, оскільки вважає, що останнім надано до митного оформлення всі необхідні документи, які не містять розбіжностей і надають можливість у повному обсязі визначити числове значення митної вартості товарів. Також позивач зазначив, що у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, що виключало необхідність у витребуванні додаткових документів. На думку позивача, Відповідач не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
18.01.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ» є покупцем товару, а саме тканини, на підставі зовнішньоекономічного контракту № APR 160720 від 16.07.2020 року, укладеного з Компанією «HARPUT TEKSTIL SAN. VE. TIC. A.S.», Turkey (м. Бурса, Туреччина).
Згідно п.1 Контракту було визначено, що Продавець продає, а Покупець купує товар на умовах указаних в специфікаціях що є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до п. 2. Контракту: загальна вартість контракту складає 1 000 000,00 (один мільйон) USD.
Відповідно до п. 4. Контракту: Покупець направляє замовлення на Товар у письмовій формі.
Відповідно до п. 3 Контракту: умови оплати узиваються у специфікаціях. Платіж покупця здійснюється в USD шляхом банківського переводу на рахунок продавця.
Між продавцем та покупцем були підписані чотири специфікації до зовнішньоекономічного контракту № APR 160720 від 16.07.2020 року, якими погоджено кількість, ціну та асортимент товару:
- Специфікація №1 від 16.07.2020 року;
- Специфікація №2 від 18.07.2020 року;
- Специфікація №3 від 18.08.2020 року;
- Специфікація № 4 від 12.09.2020 року.
Також, у вказаних Специфікаціях було визначено, що товар доставляється на умовах FOB Bursa (Turkey) відповідно до «INCOTERMS 2010» (Інкотермс 2010) у останній редакції.
Умовою оплати було визначено: 30 днів відстрочки платежу від дати відправки продавцем.
На підставі специфікацій до Контракту, між Покупцем і Продавцем було здійснено чотири поставки товару, ціни на поставлений товар зазначалися інвойсах (1 - № HTJ2020000000293 від 17.07.2020 року; 2- Інвойс № HTJ2020000000302 від 18.07.2020 року; 3 - № HTJ2020000000346 від 16.08.2020 року).
24.07.2020 року Декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку згідно ст. 257 МКУ митну декларацію № UA110150/2020/012171.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000044/1 від 24.07.2020 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару, коригування здійснене із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 59 МКУ на рівні 2,98 доларів/метр - резервний метод. Для визначення митної вартості використані відомості з ЕМД від 04.02.2020 року №UA110150/2020/003209, за якою здійснено митне оформлення товару на рівні 2,98 Доларів/метр.
У зв'язку з прийняттям Відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2020/00128 від 24.07.2020 року
29.07.2020 року Декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку згідно ст. 257 МКУ митну декларацію № UA110150/2020/012425.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000045/1 від 29.07.2020 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару, із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 59 МКУ на рівні 2,57 доларів/метр - резервний метод. Для визначення митної вартості використані відомості з ЕМД від 30.06.2020 року №UA110150/2020/659354 за якою здійснено митне оформлення товару на рівні 0,88 Доларів/метр
У зв'язку із прийняттям Відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2020/00129 від 29.07.2020 року.
26.08.2020 року Декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку згідно ст. 257 МКУ митну декларацію №UA110150/2020/014054.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000064/1 від 26.08.2020 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару, із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 59 МКУ на рівні 2,98 доларів/метр - резервний метод. Для визначення митної вартості використані відомості з ЕМД від 04.02.2020 №UA110150/2020/003209 за якою здійснено митне оформлення товару на рівні 2,98 Доларів/метр
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2020/00154 від 26.08.2020 року
22.09.2020 року Декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку згідно ст. 257 МКУ митну декларацію № UA110150/2020/015590.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару 1 №UA110150/2020/000097/1 від 22.09.2020 року, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару, із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 59 МКУ на рівні 2,98 доларів/метр - резервний метод. Для визначення митної вартості використані відомості з ЕМД від 01.09.2020 №UA209290/2020/006181 за якою здійснено митне оформлення товару на рівні -1,0117 Доларів/м.кв.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2020/00191 від 22.09.2020 року.
Усі чотири вищевказані рішення про коригування митної вартості товарів відповідач обґрунтував тим, що враховуючи виявлені в процесі перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, враховуючи вимоги статті VII ГАТТ, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, та враховуючи ненадання декларантом документів (за ціною) договору (контракту), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МК України.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Cтаттями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Згідно ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Як було зазначено вище, відповідач, перевіривши надані декларантом документи, встановив, що останні містять розбіжності.
Як вбачається з оскаржуваних рішень відповідача та з відзиву на позовну заяву, останній обґрунтував тим, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що документи, передбачені наказом №599, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюються належність послуг до товарів-декларантом не надано, суд має зазначити наступне.
Суд звертає увагу, що у Наказі № 599 законодавець не визначає імперативний перелік документів якими б підтверджувались би витрати на транспортування, а лише дає альтернативні варіанти.
Декларантом було подано Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 030420 від 03.04.2020 року, Договір між експедитором та перевізником № 31/01/18 від 31.01.2018 року, Товаротранспортні накладні (CRM), Рахунки-фактури на оплату Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 030420 від 03.04.2020 року, що, на думку суду, у своїй сукупності є достатнім для підтвердження вартості витрат на транспортування.
Суд відхиляє даний аргумент Відповідача, оскільки вимога щодо надання інших документів, без достатніх підстав, виходить за межі повноважень Відповідача. Відповідачем не було зазначено жодної об'єктивної причини, яка б обґрунтовувала нагальну необхідність для отримання інших додаткових документів, не передбачених МКУ та не обов'язкових відповідно до Наказу № 599.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 року по справі № 804/3359/15.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що в п.3.2.4 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №030420 передбачено, що розмір вартості транспортування а також порядок проведення розрахунків фіксуються у заявці. Заявка до митного оформлення не надавалась, суд зазначає наступне.
Подача до митного оформлення заявки на перевезення не передбачена вимогами ст. 53 МКУ та Наказу № 599, та лише опосередковано підтверджує вартість транспортування товару.
Документом, що фіксує кінцеву вартість перевозки вантажу є рахунок-фактура, який виставляється із врахуванням всіх факторів (в тому числі просто, штрафних санкцій, тощо).
Інші умови (окрім ціни) які визначені у заявці на вартість транспортування впливу не мають, а отже відсутність або певні розбіжності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки документ, що підтверджує вартість перевезення і так був поданий до митного органу та не містив розбіжностей.
Щодо доводів відповідача стосовно розбіжностей між номером рахунку-фактури зазначеним у митній декларації країни відправлення та там, що подавався до митного оформлення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом було встановлено, що поставки товару здійснювались на підставі інвойсів (рахунків-фактур) 1 - № HTJ2020000000293 від 17.07.2020 року; 2- Інвойс № HTJ2020000000302 від 18.07.2020 року; 3 - № HTJ2020000000346 від 16.08.2020 року, 4 - № № HTJ2020000000409 від 12.09.2020, які надавалися разом із іншими документами до митного оформлення.
Інвойси надані до митного оформлення не містять розбіжностей щодо ціни товару із іншими документами (Специфікаціями, експортними деклараціями, виписками про оплату) та мають всі необхідні реквізити. Наявність певної суперечності щодо номеру інвойсу у різних документах, не впливає на ціну товару та інші складові митної вартості, а отже не є предметом доказування у процедурах контролю за митною вартістю товарів.
Як було з'ясовано судом під час судового розгляду, інвойси у форматі TPS-Е, на які посилається Відповідач, не є інвойсами, на підставі яких здійснювалась поставка товару Покупцю.
Міністерством Митної справи та Торгівлі Турецької Республіки в рамках циркуляру прем'єр-міністра про «Систему єдиного вікна в митних службах» під номером 2012/6, опублікованому в Офіційному віснику від 20.03.2012 та під номером 28239, було вирішено зобов'язати експортерів товару застосовувати систему «електронних рахунків-фактур» при поданні митної декларації в експортних операціях. Порядок застосування цих електронних інвойсів передбачений Циркуляром № 2017/7 Генерального директора управління ризиками та контролем (Процедури, використання та використання документа TPS-e-рахунок). Зокрема у Циркулярі передбачено, що: зобов'язані сторони, які зареєстровані в системі електронних рахунків-фактур і хочуть виставляти рахунки-фактури за допомогою програми, можуть здійснювати операції та запити на Порталі електронних рахунків Міністерства…. 23-значний контрольний номер створюється в електронному вигляді для експортних рахунків-фактур, що створюються та надсилаються до Міністерства в електронному вигляді. Виготовлений 23-значний контрольний номер повідомляється зобов'язаній особі, який видається експортна накладна, через портал Міністерства.
Таким чином, номер, на який посилається Відповідач, як на інвойс, є електронним рахунком-фактурою чий номер сформований системою електронних рахунків-фактур, яка діє у Митній системі Республіки Туреччина.
У зв'язку із цим, суд відхиляє аргумент Відповідача, оскільки ним не було належним чином з'ясовано всіх обставин при митному оформленні та прийнято передчасне, невмотивоване рішення про коригування митної вартості товарів.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що документи, подані до митного контролю Позивачем, є достатніми, не містять розбіжностей та підтверджують вартість всіх складових митної вартості товару, у зв'язку із цим рішення про коригування митної вартості є протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
Щодо витребування відповідачем додаткових документів, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У зв'язку із вимогою надати додаткові документи 05.06.2020 року позивачем було також надано додаткові документи.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».
З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Однак, відповідач чітко та однозначно не зазначив (обґрунтував) достатніх підстав для того, щоб запитувати у позивача додаткові документи, крім того чітко не вказав, які саме документи бажає додаткового отримати.
Рішення органу державної влади мають відповідати принципам законності та правової визначеності для того, щоб суб'єкт декларування, який фактично знаходиться у підрядному стані, мав прозоре уявлення про бажану поведінку та дії які необхідно здійснити, щоб перебувати у межах бажаного правового поля.
У зв'язку із цим, суд приходить до висновку, що у відповідача не було належних та достатніх підстав запитувати додаткові документи та не було визначено їх вичерпний перелік.
У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15, відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень МКУ в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).
Отже, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Однак, як встановив суд, подані позивачем документи не містили розбіжностей та цілком підтверджували заявлену митну вартість ввезеного товару, відтак відповідач не мав права витребувати додаткові документи.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сама по собі інформація про наявність в інформаційних базах даних Митниці даних про вищу митну вартість ідентичних товарів, не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору та не є підставою для прийняття рішень про коригування. Інформаційні бази даних Митниці не мають сприйматися як безспірне джерело, оскільки в цій базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення (постанови Верховного Суду №812/2336/14 від 21.01.2020 р., справа №810/1175/16 від 13.02.2020 р.).
Згідно з положеннями статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Митного кодексу України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було визначено митну вартість товарів за другорядним методом, внаслідок чого, були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні документи, які не містять розбіжностей і надають можливість у повному обсязі визначити числове значення митної вартості товарів саме за ціною договору - основним методом.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000044/1 від 24.07.2020 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000045/1 від 29.07.2020 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000064/1 від 26.08.2020 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000097/1 від 22.09.2020 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДИСТРИБЬЮШН КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 33475007) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати у розмірі 8408,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.В. Кальник
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя В.В. Кальник
18.01.2021
Рішення не набрало законної сили 18 січня 2021 р.
Суддя В.В. Кальник