23 жовтня 2019 року Справа № 160/8925/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) від 10.07.2019р. №0066357-578150-0418, про стягнення з неї податкового зобов'язання у розмірі 21' 183грн. 87коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 02.08.2019р. отримала податкове повідомлення-рішення за податковим зобов'язанням податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Позивач вважає таке податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки у липні 2019р. вже сплачувала податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже таке рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 18.09.2019р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до АІС «Податковий Блок» позивач має у власності нежитлову будівлю площею 1' 138м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно п.п.2661.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування нежитлової нерухомості.
На підставі витягу даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, податковим органом ОСОБА_1 розраховане податкове зобов'язання за 2018р.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло у спосіб та в порядку визначеному чинним законодавством України, а отже, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у власності ОСОБА_1 знаходиться нежитлова будівля (телятник) загальною площею 1' 255м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 16.12.2008р.
10.07.2019р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0066357/578150-0418 про сплату податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і плати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податкового боргу врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до ст.256 ПК України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У силу вимог п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).
Згідно з п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
За змістом п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником нежитлової будівлі (телятник), загальною площею 1' 255м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 16.12.2008р. та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.01.2009р.
11.07.2019р. ОСОБА_1 сплачений податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки за нежитлову нерухомість розмірі 592грн. 18коп., що підтверджується копіями квитанцій №АВ080592ВА1.8476357 та №АВ080592ВА1.8476389, які долучені до матеріалів справи.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що основним обґрунтуванням позовних вимог являється непогодження позивача з податковим зобов'язанням, яке на її думку має завідомо підвищений розмір. Крім того, на думку позивача, їй як члену сім'ї (дружина) учасника бойових дій, який приймав участь у антитерористичній операції передбачені пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Судом встановлено, що рішенням Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 26.06.2017р. №329-ХV/VII, встановлений розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості на території Новопільської сільської ради на 2018р. в розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2018р. (18грн. 62коп.).
Об'єктом оподаткування у даному випадку є нежитлова будівля (телятник) загальною площею 1' 138м2.
Згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до даних зазначених у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2019р. у власності ОСОБА_1 знаходиться нежитлова будівля (телятник), загальною площею 1' 138м2.
Таким чином, сума податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового приміщення повинна складати: 1' 138м2 х 18грн. 62коп. = 21' 189грн. 56коп.
При цьому, під час дослідження документів долучених до матеріалів справи, що підтверджують право власності позивача на нерухоме майно, судом виявлені розбіжності у визначені розміру площі цього майна.
Так, зі змісту рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від.16.12.2008р. вбачається, що ОСОБА_1 належить нерухоме майно загальною площею 1' 255м2, а в інформаційній довідці з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2019р. вказано 1' 138м2.
Разом з тим, суд враховує ту обставину, що позивач відповідно до вимог п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України звернулася до податкового органу із заявою про уточнення розміру площі нерухомого майна, яке їй належить на праві приватної власності.
При цьому, виявлені розбіжності у площі нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , не можуть впливати на законність та правомірність складання ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення, оскільки площа нерухомого майна з якої обраховувався податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є меншою ніж зазначає позивач.
Щодо встановлення пільг учасникам бойових дій.
Відповідно до п.п.266.4.2. п.266.4 ст.266 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Так, пільги зі сплати податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки на території Новопільської сільської ради встановлені рішенням Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 26.06.2017р. №329-ХV/VII.
Відповідно до п.2.4.2 рішення Новопільської сільської ради Криворізького району пільги поширюються на такі категорії осіб, зокрема:
а) учасників бойових дій, ветеранів війни, учасників АТО, сім'ї загиблих учасників АТО та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які мають відповідні посвідчення.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не входить до жодної категорії осіб на яких розповсюджується пільговий статус передбачений рішенням Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 26.06.2017р. №329-ХV/VII.
Враховуючи викладені обставини, суд встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ГУ ДФС у Дніпропетровській області правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, обґрунтування позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.73, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова