24 червня 2019 року Справа № 160/1845/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження, адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач) №ДН51/275/АВ/ТД-ФС/97 від 07.02.2019р. про накладення штрафу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, 11.01.2019р. інспектором ГУ Держпраці у Дніпропетровській області здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення його підприємницької діяльності, а саме: АДРЕСА_1 ., павільйон піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
30.01.2019р. позивачем отримано лист від ГУ Держпраці у Дніпропетровській області з актом «Про інспекційне відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю» №ДН51/275/АВ від 14.01.2019р.
Не погодившись зі змістом акту, позивач направив на адресу відповідача свої письмові заперечення на його зміст.
Однак, відповідачем без урахування його пояснень та документів 07.02.2019р. прийнято постанову №ДН51/275/АВ/ТД-ФС/97 про накладення штрафу у розмірі 250'380грн. 00коп.
У зв'язку з чим позивач вважає, оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 01.03.2019р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
20.03.2019р. позивачем подано заяву про усунення недоліків позову.
Однак, позивачем не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду.
Ухвалою суду від 25.03.2019р. продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.04.2019р. на виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.04.2019р. позов прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 21.05.2019р. відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У встановлений судом строк відповідач, заперечуючи проти позову, надав письмовий відзив, який долучений до матеріалів справи.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач зазначив, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проведено на підставі п.п.1, 2, 4-7 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю№295 за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Крім того, оскаржувана постанова прийнята правомірно, оскільки проведення інспекційного відвідування здійснювалося в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України.
Отже, відповідач вважає, оскаржувану постанову правомірною, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши документи долучені до матеріалів справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті при розгляді справи, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи начальником ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято наказ №32-І від 09.01.2019р. про призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпродзержинському регіоні (а.с.59).
На підставі зазначеного наказу, видано направлення на проведення інспекційного відвідування №4-44-5 від 10.01.2019р. (а.с. 58).
За результатами інспекційного відвідування інспектором праці Лапенко О.О. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено акт №ДН51/275/АВ від 14.01.2019р. зі змісту якого вбачається, що позивачем порушено законодавство про працю, а саме: що позивач допустив до роботи двох працівників без укладання з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015р. №413 та ч.3 ст.24 КЗпП України.
Не погоджуючись з порушеннями зазначеними в акті інспекційного відвідування №ДН51/275/АВ від 14.01.2019р. позивачем подано зауваження на його зміст.
На підставі акту № ДН51/275/АВ, у відповідності до вимог ст.259 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування України», п.19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 інспектором праці Лапенко О.О. винесено припис від 21.01.2019р. №ДН51/275/АВ/П про усунення виявлених порушень (а.с. 68-69).
07.02.2019р. першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І. прийнято рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250'380грн. 00коп. за порушення законодавства про працю та складено відповідну постанову №ДН51/275/АВ/ТД-ФС/97 від 07.02.2019р.
Не погодившись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про зайнятість населення», державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 2 Положення №96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
У відповідності до зазначених норм Головному управлінню Держпраці в Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295, який був чинним на момент призначення та проведення перевірки).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).
Стаття 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає підстави проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо додержання законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до п.2 Порядку №295 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно до п.11 Порядку №295 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Відповідно до пп.6 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів про невідповідності кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.
Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформлені трудових відносин з працівниками. Метою винесення постанов про накладення штрафів, є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.
Зі встановлених обставин справи вбачається, що оскаржувана постанова №ДН51/275/АВ/ТД-ФС/97 від 07.02.2019р. винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України щодо укладання трудових договорів, порядку повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивач про проведення інспекційного відвідування був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис поставлений на направленні на проведення інспекційного відвідування.
Так, зі змісту акту вбачається, що на момент інспекційного відвідування 11.01.2019р. у павільйоні піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , роботу по виготовленню піци виконували двоє працівників.
Згідно наданих 11.01.2019р. письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи, останній зазначив, що підприємницьку діяльність по постачанню готових справ проводить самостійно, найманих працівників не має.
Щодо осіб, які перебували у піцерії під час інспекційного відвідування пояснив, що ОСОБА_2 є його двоюрідною сестрою, яку він попросив за 1 годину до відкриття доставки включити теплове обладнання та остання зайшла на гарячу лінію у відповідності до СНАП. ОСОБА_3 є його другом, і під час проведення перевірки допомагав йому у складанні коробок для піци, так як ФОП ОСОБА_1 сам не справлявся.
Разом з тим, позивач у своєму позові зазначає, що ОСОБА_3 є представником організації постачальника, через яку ФОП ОСОБА_1 замовляє коробки для піци.
Однак, відповідних доказів, що дана особа працює в іншій організації чи підприємстві позивачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України, суду не надано.
Таким чином, інспектором праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області встановлено, що між роботодавцем ФОП ОСОБА_1 та двома його найманими працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не укладено належним чином трудових договорів, чим порушено вимоги ч.1 ст.21 КЗпП України.
Приписами п.2 ч.5 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що роботодавцям заборонено застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпІІ України та ч.3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
У Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що перед допуском працівників до роботи, фізична особа, яка використовує найману працю повинна з кожним із них укласти трудовий договір, а також повідомити ДФС про прийняття таких працівників на роботу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.09.2018р., справа №822/723/17.
На підтвердження факту роботи двох працівників у павільйоні піцерії, відповідач послався на відеофайли, які записано на електронний носій інформації та долучено до відзиву на позовну заяву.
Судом досліджено вказані відеофайли, зі змісту яких вбачається лише фрагменти запису події, з яких неможливо встановити її початку та закінчення. Також у відеофайлі зафіксована лише частина приміщення, яке не ідентифіковане та особи, які знаходились у приміщені також не ідентифіковані.
Віддтак, суд не приймає вищезазначені посилання відповідача як на належний та допустимий доказ.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятої ним постанови №ДН51/275/АВ/ТД-ФС/97 від 07.02.2019р., згідно якої на позивача накладено штраф за порушення вимог трудового законодавства.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем квитанціями №0.0.1275645635.1 від 21.02.2019р. та №0.0.1291458914.1 від 11.03.2019р. судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2503грн. 80коп. підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 2, 9,12, 47, 72-77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Аміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН51/275/АВ/ТД-ФС/97 від 07.02.2019р. про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у сумі 250380грн. 00коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Деджпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь фізичної особи-підпиємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2503грн. 80коп. (дві тисячі п'ятсот три грн. 80коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова