м. Вінниця
29 березня 2021 р. Справа № 120/5241/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про витребування доказів та залучення третьої особи до справи за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Учасники справи в судове засідання призначене на 29.03.2021 р. не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
За змістом частини першої статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення сторін та заяву відповідача, суд вважає можливим вирішити питання про залучення третьої особи та витребування доказів за їх відсутності в письмовому провадженні.
Вирішуючи питання про залучення третьої особи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Так, предметом спору у даній справі є не виплата суддівської винагороди в повному обсязі.
За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
За відсутності відповідних доказів, не має підстав у категоричній формі стверджувати, що обсяг асигнувань відповідачу було зменшено після набрання чинності Законом № 553-ІХ. Водночас згадане правове регулювання дає підстави вважати, що застосування (відповідачем) обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) при виплаті позивачу суддівської винагороди, могло бути обумовлено, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань відповідачеві на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що своєю чергою передбачає безпосередню участь також і ДСА України у цьому процесі (мається на увазі виділення відповідному суду бюджетних коштів на виплату суддівської винагороди).
Отже, суд вважає за доцільне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДСА, адже рішення у даній справі може вплинути на її права та/або інтереси.
В контексті наведеного, суд доходить висновку про необхідність вирішення й питання про витребування додаткових доказів, враховуючи також наступне.
13.04.2020 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 553-IX від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-ІХ), яким статтю 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" викладено в наступній редакції: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року".
Причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Водночас, у вимірі обставин цієї справи не можна й заперечувати існування ситуації, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). Тоді є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
В цій справі позивач заявив позов до Вінницького апеляційного суду, вимагаючи нарахувати та виплатити недоотримані кошти, позаяк вважає, що цей орган безпідставно виплачував йому суддівську винагороду (протягом спірного періоду) у меншому розмірі, ніж належить.
Однак, відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
В матеріалах справи відсутні докази щодо обсягу асигнувань, які надані на фінансове забезпечення Вінницького апеляційного суду в розрізі виплат суддівської винагороди за квітень - серпень 2020 р.
Відтак, слід витребувати дані докази.
Визначаючись щодо процесуальних підстав для витребування доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частини третьої статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність витребування у відповідача та третьої особи письмової інформації та докази щодо обсягу асигнувань, які надані на фінансове забезпечення Вінницького апеляційного суду в розрізі виплат суддівської винагороди за квітень - серпень 2020 р. з відображенням окремо сум, які повинні переховуватись без застосування обмежень встановлених Законом України № 553-IX від 13.04.2020 р. та з застосуванням таких, якщо відмінності мали місце за вказаний період.
Згідно частини другої статті 223 КАС України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відтак, враховуючи , що для надання додаткових доказів необхідний певний проміжок часу, слід оголосити перерву в судовому засіданні, -
Керуючись ст.ст. 80,223, 256 КАС України, -
Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України.
Запропонувати третій особі надати пояснення до позову протягом двох днів з дня отримання позовних матеріалів разом з ухвалою.
Витребувати у Державної судової адміністрації України та зобов'язати надати суду до 21.04.2021 р. письмову інформацію та докази щодо обсягу асигнувань, які надані на фінансове забезпечення Вінницького апеляційного суду в розрізі виплат суддівської винагороди за квітень - серпень 2020 р. з відображенням окремо сум, які повинні переховуватись без застосування обмежень встановлених Законом України № 553-IX від 13.04.2020 р. та з застосуванням таких, якщо відмінності мали місце у вказаний період.
Оголосити пеперву в судовому засіданні до 22.04.2021 р. о 13:00 год.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна