м. Вінниця
30 березня 2021 р. Справа № 120/8135/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
22.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року та Наказу МОУ №90 від 01.03.2018 року відповідачем виготовлено довідку про розмір його грошового забезпечення №ХЛ 63877 від 16.03.2018 року, визначеного за посадою начальника відділу державного нагляду за охороною праці управління державного нагляду за охороною праці Міноборони.
На переконання позивача, розмір його грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії визначено не вірно, оскільки визначений відповідачем розмір посадового окладу за посадою, не відповідає тарифному розряду "начальника відділу" (штатне військове звання - "полковник") визначеному схемою, розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №90 від 01.03.2018 року "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України", що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у відмові приведення у відповідність розміру посадового окладу відповідної посади з якої він звільнений з військової служби до посади визначеної схемою, розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №90 від 01.03.2018 року "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України";
- зобов'язати відповідача виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року, що враховується для перерахунку пенсії з 01.01.2018року з посадовим окладом, що відповідає тарифному розряду "начальника відділу" (штатне військове звання - "полковник"), який визначений додатком №25 схеми розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №90 від 01.03.2018 року, тарифний розряд 45 тарифний коефіцієнт "4,56" із зазначенням розміру посадового окладу 8034,72 грн.
Ухвалою суду від 28.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.12.2020 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 13.01.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку, визначеному ст. 262 КАС України).
05.02.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що для перерахунку пенсій враховуються: посадовий оклад, оклад за військовим званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу в межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою (Постанова КМУ №704, Наказ МОУ №90, алгоритм ДФ № 248/3/6/684) та військовим званням. Позивач виключений зі списків особового складу з 21.09.2010 з посади начальника відділу державного нагляду за охороною праці (м. Вінниця) управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України згідно наказу Начальника управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України від 21.09.2020 № 58.
Згідно з розрахункової книжки позивача, посадовий оклад на день звільнення складав 1160 грн.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (із змінами), з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України наказом МОУ від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» встановлено співвідношення встановлених до 01 березня 2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 23, 24 до цього Наказу.
Згідно додатку 24 до Наказу №90, схеми співвідношення встановлених до 01 березня 2018 року розмірів посадових окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, посадовий оклад 1160 грн. відповідає 28 тарифному розряду.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що правові підстави для складання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для обчислення пенсії станом на 01.03.2018, з врахуванням посадового окладу 1350 грн., відсутні.
09.02.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року відповідачем виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення позивача №ХЛ 63877 від 16.03.2018 року, згідно якої розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01.03.2018, визначений за посадою начальника відділу державного нагляду за охороною праці (м.Вінниця) управління державного нагляду за охороною праці становить 10222,50 грн., з них: посадовий оклад 5640 грн.; оклад за військовим званням (підполковник) 1410 грн.; надбавка за вислугу років (45 %) 3172,50 грн.
30.11.2020 року позивач звернувся до Вінницького обласного військового комісаріату із заявою, у якій просив скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року для перерахунку пенсії з 01.01.2018 року, виходячи з розміру посадового окладу "начальника відділ", який визначений додатком №25 схеми розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого Наказом МОУ №90 від 01.03.2018 року, тарифний розряд 45, тарифний коефіцієнт "4,56" у розмірі 8034,72 грн.
10.12.2020 року відповідач листом №9/14412 повідомив, що позивач звільнений з військової служби 21.09.2010 року з посади начальника відділу державного нагляду за охороною праці (м. Вінниця) управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України. Посадовий оклад на день звільнення складав 1160 грн.
Відповідно до Додатку 24 до наказу Міністерства оборони України 01.03.2018 № 90 "Схеми співвідношення встановлених до 01 березня 2018 року розмірів посадових окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України" з 01.03.2018 року позивачу встановлено 28 тарифний розряд, що відповідає посадовому окладу 1160 грн.
Разом з тим, відповідач зазначив, що у них відсутні будь-які нормативні документи, які б встановлювали, що посада начальника відділу державного нагляду за охороною праці (м.Вінниця) управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України відповідає посаді начальника відділу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, визначеній у Додатку №25 до Наказу №90
З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для складання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для обчислення пенсії станом на 01.03.2018 року з врахуванням посадового окладу за 45 тарифним розрядом, відсутні.
Позивач не погоджується із такою позицією відповідача та вважає, що відділ державного нагляду за охороною праці (м.Вінниця) входив до складу Управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, яке є самостійним структурним підрозділом у складі Міністерства оборони України та відповідає посаді, визначеній у додатку №25 до Наказу №90, а тому відповідачем не вірно обчислено розмір його грошового забезпечення.
Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 01.01.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XIІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 1 Постанови №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови №704.
Згідно п. 7 Постанови №103 постановлено уповноваженим органам, у тому числі Міністерству оборони, після набрання чинності цією постановою забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 № 45.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII затверджено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 Порядку № 45 відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу.
Міністерством оборони України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704, видано Наказ № 90 від 01.03.2018 року "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України" (далі - Наказ № 90).
На виконання Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року відповідачем виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення позивача №ХЛ 63877 від 16.03.2018 року, згідно якої розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01.03.2018, визначений за посадою начальника відділу державного нагляду за охороною праці (м.Вінниця) управління державного нагляду за охороною праці становить 10222,50 грн., з них: посадовий оклад 5640 грн.; оклад за військовим званням (підполковник) 1410 грн.; надбавка за вислугу років (45 %) 3172,50 грн.
Позивач зауважує, що розмір посадового окладу 5640 грн. не відповідає тарифному розряду "начальника відділу" (штатне військове звання - "полковник"), який визначений додатком № 25 схеми розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 90 від 01.03.2018 року.
Надаючи правову оцінку таким доводам, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивача звільнено з посади, начальника відділу державного нагляду за охороною праці Управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, що підтверджується наказом Міністерства оборони України від 01.09.2010 року №907.
Згідно п.1.6 "Положення про органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України" затвердженого наказом Міністра оборони України від 31.12.96 № 402 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 1997 р. за N 85/1889 (у редакції чинній на час звільнення позивача зі служби"), органами державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України є:
- управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України - головний орган;
- відділи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України по видах Збройних Сил України;
- відділи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України по оперативних командуваннях.
В подальшому, Наказом Міністра оборони України від 11.02.2013 року внесено зміни до Положення про органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, а саме слова "управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України" у всіх відмінках замінити словами "Відділ державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України" у відповідних відмінках.
Наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 року № 552 внесено зміни до Положення про органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, а саме у тексті Положення слова "Відділ державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України" у всіх відмінках замінено словами "Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України" у відповідних відмінках.
Також, цим Наказом внесені зміни до п.1.5 Положення про органи нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, відповідно до яких органом державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України є Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України.
Виходячи з вищевикладеного та беручи до уваги неодноразову зміну організаційно-штатної структури та змін посад, посада начальника відділу державного нагляду за охороною праці Управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, яку позивач займав до моменту його звільнення з лав Збройних Сил України в 2010 році, прирівнюється до посади начальника відділу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, яка введена після 2016 року, тобто після звільнення позивача.
Згідно додатку 25 до Наказу №90 "Схема розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України за структурою, затвердженою штатом № 01/141", посаді Начальник відділу (штатне військове звання - "полковник") встановлено тарифний розряд 45.
Відповідно до додатку 1 Постанови № 704, за тарифним розрядом 45 визначено тарифний коефіцієнт 4,56.
Пункт 4 цієї Постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Згідно примітки 1 Додатку 1 до Постанови №704, Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
Отже, розмір посадового окладу, з якого повинна обчислюватися пенсія позивача, після його перерахунку повинен складати 8030 грн. (розмір прожиткового мінімуму 1762 грн. х 4.56 грн. = 8034,72 грн.), у зв'язку з чим, суд доходить висновку про те, що зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення розміру посадового окладу 5640 грн. є необґрунтованим.
При цьому, вимога позивача про зазначення в довідці про розмір грошового забезпечення посадового окладу в сумі 8034,72 є безпідставними, оскільки у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень, а тому розмір посадового окладу складає 8030 грн.
Також, вимога позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо відмови задоволенню не підлягає, оскільки протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у не здійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
У даному випадку, за результатом розгляду заяви позивача відповідач листом відмовив у виготовленні довідки, тобто допустив активну поведінку (вчинення дій), що виключає можливість встановлення факту допущеної бездіяльності, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язати його оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії виходячи з 45 тарифного розряду тарифний коефіцієнт "4.56" в розмірі посадового окладу 8030 грн.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно ч. 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Вінницького обласного військового комісаріату щодо відмови в приведенні у відповідність розміру посадового окладу відповідної посади, з якої ОСОБА_1 звільнений з військової служби, до посади визначеної схемою, розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №90 від 01.03.2018 року "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018, що враховується для перерахунку пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 з посадовим окладом, що відповідає тарифному розряду "начальника відділу" (штатне військове звання - "полковник"), який визначений додатком № 25 схеми розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 90 від 01.03.2018, тарифний розряд 45 тарифний коефіцієнт "4,56" із зазначенням розміру посадового окладу 8030 грн.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Вінницький обласний військовий комісаріат (вул. Данила Галицького, 31, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 08362793).
Повний текст рішення виготовлений: 30.03.2021 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович