01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/45/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"
про стягнення 975 980,92 грн,
05.01.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК-77" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 (повний текст постанови складено 24.09.2020).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
01.03.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК-77" повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
11.03.2021 (відповідно до відбитку штампу Верховного Суду "Скриня" на першому аркуші касаційної скарги) від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020, з огляду на те, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати; скаржником не зазначено підстав для оскарження судових рішень, а також з підстав відсутності, на думку відповідача, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши доводи, що викладені в запереченнях проти відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості в сумі 975 980,92 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн).
Разом з тим, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В частині четвертій статті 11 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/45/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-77" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич