29 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/378/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Удалова О.Г.)
від 04.06.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зубець Л.П., судді - Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.)
від 01.12.2020
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
2) Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"
про визнання додаткових угод недійсними,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/378/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, укладену між ТОВ " Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07". Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, укладену між ТОВ " Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07".
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем 1 не надано жодних доказів на підтвердження правомірності нарахування позивачу заборгованості за період з 27.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 281 789, 12 грн на підставі Договору № 25/12/14-1, а отже не доведено наявності права вимагати від позивача виконання вказаного грошового зобов'язання. Відповідач-1 не міг відступити на користь відповідача-2 право вимоги, якого не мав, у тому числі й на момент вчинення такого відступлення. Зміст обох спірних додаткових угод №1 та №2 від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, укладеного між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07", суперечить приписам статті 514 Цивільного кодексу України, оскільки передбачає відступлення на користь нового кредитора права вимоги в такому обсязі, якого первісний кредитор не мав, а тому дійшов висновку, що вказані додаткові угоди є недійсними в силу вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
12.01.2021 ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило поновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
01.02.2021 ТОВ "Укрлогістика" подало до суду касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження за скаргою ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".
Верховний Суд ухвалою від 18.02.2021 у справі № 910/378/20 поновив ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020. Касаційну скаргу ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" залишив без руху відповідно до статті 174, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що заявник конкретно не зазначив норми матеріального права або процесуального права, що неправильно застосовано чи порушено судом, а також підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу.
09.03.2021 ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" подало заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
Скаржник зазначив, що підставою, на якій подається касаційна скарга є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 75, 236, 238, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України та статті 129-1 Конституції України, без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17 та постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18, від 06.09.2018 у справі № 914/2422/17, від 20.03.2019 у справі № 910/1550/18.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, скаржник посилається на приписи пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а в разі, якщо суд не знайде підстав для відкриття провадження на цій підставі, то просить відкрити провадження на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій відхиляючи доводи щодо преюдиційних фактів, встановлених судовими рішеннями у справах № 910/19198/16, № 910/14240/18, № 910/3505/19, які набрали законної сили та є остаточними, не надали їм жодного обґрунтування. При цьому, обмежилися лише посиланням на те, що законність таких документів не є предметом розгляду даної справи та жодним чином не спростували встановлені преюдиційні факти.
17.03.2021 ТОВ "Укрлогістика" подало до суду касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження за уточненою скаргою ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" , в яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження та залишити скаргу без розгляду.
В обґрунтування своїх заперечень ТОВ "Укрлогістика" зазначає:
- Верховний Суд ухвалою від 18.02.2021 у цій справі безпідставно поновив скаржнику строк на касаційне оскарження судових рішень без поважних причин його пропуску;
- зміст уточненої касаційної скарги не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що підставою касаційного оскарження не може бути пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якщо мова йде про порушення норм процесуального права, а застосовується виключно у разі, якщо суд неправильно застосував норму матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Натомість, у разі, якщо подається касаційна скарга на підставі порушення норм процесуального права, то необхідно посилатися на пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу;
- правовідносини у справах № 916/3146/17, № 910/2039/18, № 914/2422/17 та № 910/1550/18 не подібні правовідносинам у цій справі, висновків щодо застосування статті 129-1 Конституції України не містять, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження;
- в порушення принципу диспозитивності судового процесу, скаржник пропонує суду відкрити касаційне провадження, виходячи з взаємовиключної альтернативи, що є неприпустимим, оскільки сторона має самостійно визначити підставу для оскарження судових рішень.
Дослідивши заяву про усунення недоліків касаційної скарги та подане заперечення ТОВ "Укрлогістика", ретельно перевіривши доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.
Згідно з частиною 2 статті 289 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України визначено форму і зміст касаційної скарги.
Зокрема, відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд погоджується з доводами ТОВ "Укрлогістика", що під пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мається на увазі саме застосування норми матеріального права і не стосується порушення норм процесуального права, а тому не може бути підставою для оскарження судових рішень, в яких допущено порушення норм процесуального права.
У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частин 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на неврахування норм процесуального права, при цьому не зазначає жодної норми матеріального права.
Наводить перелік постанов Верховного Суду зазначаючи, що висновки у них не враховані судами попередніх інстанцій, однак, скаржником жодним чином не вказано, який саме висновок щодо застосування відповідної норми права та в яких правовідносинах не враховано апеляційним господарським судом, а також у чому саме полягає відмінність його висновків від висновків Верховного Суду.
Здійснення лише вказівки на постанови Верховного Суду без будь-якого правового обґрунтування подібності правовідносин, не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження.
Саме обґрунтування подібності правовідносин має ключове значення при зверненні із касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, чого ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" здійснено не було.
Також, Верховний Суд погоджується з доводами, які викладені в запереченнях, що в касаційній скарзі саме скаржник самостійно визначає, що є підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, а Верховний Суд перевіряє обґрунтованість та наявність таких підстав.
З огляду на вищенаведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в уточненій касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Таким чином, скаржником у повному обсязі не виконано вимог щодо усунення недоліків касаційної скарги у строк, який зазначений в ухвалі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 910/378/20, тому Суд повертає скаргу відповідно до пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/378/20 не приймати до розгляду та повернути.
2. Копії ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами.
3. Оригінал касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
4. Копію касаційної скарги залишити в матеріалах справи № 910/378/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко