25 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 44/472-б
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
за участю представників:
Голови комітету кредиторів: Борисейко П. А. (особисто),
ОСОБА_1 : Овчарука А. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021
у складі колегії суддів: Пантелієнка В. О. - головуючого, Верховця А. А., Доманської М. Л.
у справі за заявою ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгз Кепітал"
про банкрутство
Короткий зміст обставин, що передували зверненню ОСОБА_1 з апеляційною скаргою до суду та її зміст
1. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 44/472-б за заявою ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгз Кепітал" (далі - ТзОВ "Кінгз Кепітал", боржник) про банкрутство.
2. Ухвалою попереднього засідання від 01.10.2014 Господарський суд міста Києва затвердив реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Кінгз Кепітал" до якого, зокрема включив кредиторські вимоги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) на загальну суму 62 500,00 грн (50 500 грн - четверта черга вимог та 12 000,00 грн - шоста черга вимог).
3. 01.04.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою припинив процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна ТзОВ "Кінгз Кепітал"; відкрив процедуру санації боржника; керуючим санацією ТзОВ "Кінгз Кепітал" призначив арбітражного керуючого Побережного В. Т.
4. Ухвалою від 25.09.2019 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Побережного В. Т. про затвердження плану санації ТзОВ "Кінгз Кепітал"; затвердив план санації ТзОВ "Кінгз Кепітал", схвалений комітетом кредиторів боржника на засіданні, яке відбулось 16.08.2019; вирішив інші процедурні питання.
5. 22.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду першої інстанції з проханням поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення місцевого господарського суду та ухвалити постанову, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі № 44/472-б скасувати.
6. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема абзацу 7 частини першої, частин п'ятої, сьомої статті 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), оскільки: план санації не містив строку відновлення платоспроможності боржника, не передбачав забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати, не містив графіка та джерел погашення вимог всіх кредиторів з урахуванням встановленої Законом про банкрутство черговості, суд першої інстанції не досліджував рішення комітету кредиторів від 16.08.2019 щодо обґрунтованості та відповідності вимогам Закону про банкрутство, а зі змісту протоколу засідання комітету кредиторів від 16.08.2019 № 3 не зрозуміло який текст санації було схвалено.
7. У якості підстави поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 вказує, що їй як кредитору ухвала Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі № 44/472-б взагалі не надсилалася.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою від 14.01.2021 Північний апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі № 44/472-б на підставі пункту 1 частини першої, частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала про затвердження плану санації не віднесена до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. До того ж апеляційна скарга подана ОСОБА_1 до суду 22.12.2020, тоді як оскаржувана ухвала від 25.09.2019 була підписана 25.09.2019 та надіслана місцевим судом 09.10.2019.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. 18.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою б/н від 16.01.2021 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 44/472-б, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
11. У якості підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції скаржник посилається на ухвалення оскаржуваного судового рішення з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, що з урахуванням об'єкту касаційного оскарження за своєю суттю підпадає під правове регулювання частини другої статті 287 ГПК України.
Рух касаційної скарги
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/472-б визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.01.2021.
13. Ухвалою суду від 27.01.2021 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.
14. 25.02.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі № 44/472-б за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021; призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 25.03.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.03.2021.
15. У зв'язку з перебуванням суддів Пєскова В. Г. та Погребняка В. Я. у відпустках автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.03.2021.
16. Ухвалою від 24.03.2021 Верховний Суд прийняв справу до провадження та постановив розглянути касаційну скаргу ОСОБА_1 у раніше визначену судом дату - 25.03.2021.
17. У судове засідання 25.03.2021 з'явився голова комітету кредиторів боржника та представник Барашкової Т. В., які надали пояснення у справі.
18. Інші учасники справи своєї явки в судове засідання не забезпечили. Будь-яких заяв, клопотань від учасників справи щодо неможливості ними забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.
19. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
20. Участь учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 25.02.2021 на 25.03.2021 обов'язковою не визнавалась.
21. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти учасників справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу ( ОСОБА_1 )
22. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається, зокрема, на таке:
- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про поширення на спірні правовідносини норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
- статтею 8 Закону про банкрутство передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про затвердження плану санації;
- зазначення судом апеляційної інстанції в оскаржуваній судовому рішенні про те, що ухвала суду першої інстанції від 25.09.2019 була надіслана місцевим судом 09.10.2019 не відповідає дійсності, оскільки згідно листа Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 № 02-13/655, у зв'язку з великою кількістю кредиторів боржника, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 про затвердження плану санації ТзОВ "Кінгз Кепітал" направлялася лише до комітету кредиторів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. Від учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
27. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
28. Предметом судового розгляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час з'ясування наявності підстав для апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 25.09.2019 про затвердження плану санації боржника, а об'єктом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
29. Аналіз змісту доводів касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що останні фактично ґрунтуються на твердженнях щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 25.09.2019 про затвердження плану санації та помилковості зазначення судом апеляційної інстанції в якості підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження про надсилання цієї ухвали місцевим судом 09.10.2019.
30. Отже, з огляду на зміст предмету судового розгляду, доводів скаржника та висновків суду апеляційної інстанції наведені у пункті 9 цієї постанови в ході касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення необхідним є вирішення питання можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження плану санації, застосування у процедурі санації введеній до 21.10.2019 положень КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою у відповідності до частини другої статті 261 ГПК України.
Щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про затвердження плану санації
31. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
32. За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
33. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
34. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ГПК України).
35. Частиною другою статті 254 ГПК України встановлено, що ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
36. Згідно із частиною другою статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.
37. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини шостої статті 12 ГПК України, якою передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
38. Така ж норма закріплена у частині першій статті 2 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частині першій статті 2 КУзПБ (від 21.10.2019) за змістом яких провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (Кодексом), ГПК України, іншими законами України.
39. Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених Законом про банкрутство (в редакції до 21.10.2019), КУзПБ (від 21.10.2019).
40. Тому реалізація права на апеляційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених у Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (від 21.10.2019) (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 15/81).
41. Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства унормовано у статті 8 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), статті 9 КУзПБ (від 21.10.2019), частина перша яких передбачає порядок, за яким відбувається оскарження судових рішень у справі про банкрутство, та відсилає до норм ГПК України, тоді як частина друга - визначає перелік судових рішень, які може бути оскаржено в апеляційному порядку.
42. Ухвали, які суд виносить у процедурі банкрутства, за ознакою спеціалізації процесу можна поділити на два типи:
а) спеціальні - ухвали, які суд виносить виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ (наприклад, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про звільнення (усунення, припинення) арбітражного керуючого, про введення процедури санації та затвердження плану санації тощо);
б) універсальні - ухвали, які суд виносить з питань, що вирішуються як у справах про банкрутство, так і у справах позовного та інших форм провадження (наприклад, ухвали про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження, ухвали за результатом розгляду заяви про відвід (самовідвід) судді тощо).
43. Тож при наданні оцінки наявності права на оскарження судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, та визначенні порядку оскарження їх слід розмежовувати, зважаючи на характер прийнятих рішень.
44. Частиною першою статті 8 Закону про банкрутство, частиною першою статті 9 КУзПБ визначено, що ухвали господарського суду, винесені (постановлені) у справі про банкрутство за наслідками (результатами) розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (Кодексом).
45. Відповідно до частини другої статті 8 Закону про банкрутство в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.
46. Ті самі за змістом норми щодо переліку ухвал місцевого господарського суду прийнятих у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку містяться у частині другій статті 9 КУзПБ.
47. Наведені норми Закону про банкрутство, КУзПБ як інші положення цього Закону, Кодексу не містять жодних обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про затвердження плану санації боржника.
48. Отже тлумачення норм частин першої, другої статті 8 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частин першої, другої статті 9 КУзПБ (від 21.10.2019) та статті 255 ГПК України у взаємозв'язку з іншими положеннями цих Кодексів, Закону свідчить, що ухвала суду першої інстанції про затвердження плану санації боржника віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
49. Апеляційний господарський суд постановляючи оскаржувану ухвалу наведеного не врахував та залишив поза увагою правове регулювання порядку та умов оскарження ухвал, прийнятих судом першої інстанції у справі про банкрутство.
50. Звідси помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала про затвердження плану санації не включена до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
51. З урахуванням викладеного в апеляційного господарського суду були відсутні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України. Тож доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.
Щодо правового регулювання та поширення на правовідносини у цій справі положень КУзПБ
52. Провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Кінгз Кепітал" порушено на підставі положень Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013, яка діяла до 21.10.2019.
53. 21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
54. Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
55. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
56. Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
57. Отже пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу законодавець встановив обмеження щодо застосування всіх правових механізмів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства до справ про банкрутство, які знаходяться на момент набрання Кодексом чинності на стадії санації, і розгляд яких, без будь-яких виключень, має відбуватися відповідно до Закону про банкрутство (висновок сформований у пункті 60 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).
58. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що 01.04.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою припинив процедуру розпорядження майном ТзОВ "Кінгз Кепітал" та відкрив процедуру санації боржника.
59. Згодом, ухвалою від 25.09.2019, яка є об'єктом апеляційного оскарження, Господарський суд міста Києва затвердив план санації ТзОВ "Кінгз Кепітал".
60. Тобто процедура санації ТзОВ "Кінгз Кепітал" та оскаржуване ОСОБА_1 затвердження плану санації мали місце під час дії Закону про банкрутство.
61. Отже з урахуванням положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ та перебування справи № 44/472-б на стадії санації на момент введення в дію цього Кодексу, провадження у цій справі продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
62. За наведеного помилковим є застосування судом апеляційної інстанції під час з'ясування наявності підстав для відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 положень КУзПБ, оскільки провадження у справах про банкрутство, в яких було введено процедуру санації до введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) продовжує здійснюватися відповідно до Закону про банкрутство.
Щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 261 ГПК України
63. Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
64. Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише за умови: якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
65. Звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на скаржника обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку. Натомість суд у такому випадку надає оцінку наведеним скаржником причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
66. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку, які відповідно мають для заявника визначені ГПК України процесуальні наслідки.
67. У справі, що розглядається ОСОБА_1 звертаючись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 в якості підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення місцевого господарського суду зазначила, що їй як кредитору ухвала суду першої інстанції від 25.09.2019 у справі № 44/472-б взагалі не надсилалася.
68. Додатком № 1 до апеляційної скарги ОСОБА_1 на підтвердження наведених обставин долучено лист Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 № 02-13/655, в якому, окрім іншого, повідомляється, що в зв'язку з великою кількістю кредиторів боржника ухвала Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 про затвердження плану санації ТзОВ "Кінгз Кепітал" направлялася до комітету кредиторів.
69. Тобто скаржник навів обставини та надав на їх підтвердження докази, які на його переконання є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 25.09.2019.
70. Частинами першою-третьою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
71. Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
72. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
73. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
74. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
75. Судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий суд.
76. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
77. Утім апеляційний господарський суд постановляючи оскаржувану ухвалу від 14.01.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , зокрема з підстав визначених частиною другою статті 261 ГПК України не надав жодної оцінки наведеним скаржником обґрунтуванням та долученим на їх підтвердженням доказам щодо права на поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.
78. Натомість суд апеляційної інстанції обмежився лише цитуванням змісту частини другої статті 261 ГПК України із посиланням на те, що апеляційну скаргу подано до суду 22.12.2020, тоді як оскаржувана ухвала від 25.09.2019 була підписана 25.09.2019 та надіслана місцевим судом 09.10.2019.
79. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
80. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
81. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
82. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
83. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
84. Однак суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень статтями 86, 269 ГПК України не перевірив наведені скаржником доводи, які, на його думку, є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
85. З огляду на викладене висновок апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених частиною другою статті 261 ГПК України є передчасним, зробленим без належної оцінки та врахування аргументів скаржника й наданих ним доказів на підтвердження обґрунтування поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.
Щодо суті касаційної скарги
86. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
87. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
88. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
89. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
90. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019.
91. Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, надавши оцінку наявності/відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 25.09.2019.
Щодо судових витрат
92. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
93. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
94. Ураховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Висновки щодо застосування норм права
95. Тлумачення норм частин першої, другої статті 8 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частин першої, другої статті 9 КУзПБ (від 21.10.2019) та статті 255 ГПК України у взаємозв'язку з іншими положеннями цих Кодексів, Закону свідчить, що ухвала суду першої інстанції про затвердження плану санації боржника віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 44/472-б скасувати повністю.
3. Справу направити до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
О. В. Васьковський