Іменем України
01 квітня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/117/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
позивач: Казенне підприємство “Науково-виробничий комплекс “Іскра”,
код ЄДРПОУ 14313866, вул. Магістральна, 84, м. Запоріжжя, 69071
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “КАУФІ”
код ЄДРПОУ 41856824, вул. Толстого, 94, кв. 2, м. Чернігів, 14000
предмет спору: про стягнення 41233,40 грн
Учасники справи не викликались.
Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “КАУФІ” про стягнення 41233,40 грн, з яких: 30350,40 грн основного боргу (попередня оплата за товар), 1406,00 грн трьох відсотків річних, 2776,63 грн інфляційних нарахувань, 46,87 грн пені та 6653,50 штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; зобов'язано позивача протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної ухвали надати суду: претензії від 09.10.2020 №12/14-юр та від 04.12.2020 №12/16-юр, а також пропозицію від 04.12.2020 №21/243-юр; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Про отримання відповідачем ухвали господарського суду від 08 лютого 2021 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.
Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:
12 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “КАУФІ” (постачальник) та Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (покупець) було укладено договір поставки №17/266юр.
Згідно п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.
Найменування Товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 021:2015, місце поставки, строк поставки, ціна Товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість Товару, постачання якого буде здійснюватися, згідно Договору, вказується в Специфікації, яка з моменту підписання Сторонами складає невід'ємну частину Договору (п. 1.2. Договору).
Специфікацією №1 від 12 травня 2020 року сторони погодили поставку товару на загальну суму 91050,00 грн (з ПДВ). Крім того, ціна товару закріплена у пункті 2.1. договору, згідно якого загальна ціна договору складає 91050,00 грн (з урахуванням ПДВ).
Оплата здійснюється в розмірах що визначені у Специфікації протягом тридцяти робочих днів з дати підписання Договору. Сторони можуть погодити інші умови оплати в Специфікації до Договору (п.2.3. договору).
Датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів з рахунку Покупця (п.2.5. договору).
Строк поставки Товару, згідно Специфікації №1 від 12 травня 2020 року - 40 робочих днів з дати підписання договору.
Згідно п.8.6. договору, договір набирає сили з дати його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині гарантійних обов'язків та взаєморозрахунків - до їх виконання.
Позивач в позовній заяві зазначає, що ним на виконання умов укладеного між сторонами договору, 21 липня 2020 року було сплачено 30350,40 грн (попередня оплата за договором), тоді як, відповідно до п. 2.3. договору та специфікації №1, строк здійснення попередньої оплати - «впродовж 30 робочих днів з дати підписання договору». Тобто, остаточною датою здійснення попередньої оплати за вказаним договором - є 24 червня 2020 року, тоді як позивачем здійснено оплату 21 липня 2020 року, про що свідчить платіжне доручення №3108 від 21 липня 2020 року на суму 30350,40 грн, в матеріалах справи /а.с.12/.
Зазначене вище свідчить про порушення самим же позивачем строків здійснення попередньої оплати за товар, що передбачені умовами укладеного між сторонами договору.
Відповідач зобов'язання за договором не виконав, передбачений договором товар позивачу не поставив, грошові кошти у розмірі 30350,40 грн позивачу не повернув. Доказів, які б спростовували вищезазначений факт відповідачем суду не надано.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вже було зазначено вище, строк поставки Товару, згідно Специфікації №1 від 12 травня 2020 року - 40 робочих днів з дати підписання договору. Тоді як, строк здійснення попередньої оплати - 30 робочих днів з дати підписання договору.
Враховуючи факт здійснення попередньої оплати позивачем з порушенням строків, передбачених договором, а саме: 21 липня 2020 року, можна дійти висновку, що відповідач в свою чергу мав би здійснити поставку товару в строк до 04 серпня 2020 року.
Позивачем до позовної заяви додано претензії з вимогою повернення суми попередньої оплати за неотриманий товар та пропозицію про розірвання договору, що були направлені відповідачу, про направлення яких свідчать докази направлення у матеріалах справи /а.с.13-16/.
Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою, відповідач передбачений умовами договору товар позивачу не поставив, грошові кошти у розмірі 30350,40 грн (попередньої оплати) не повернув.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30350,40 грн основного боргу (попередньої оплати за договором) підлягають задоволенню.
Керуючись приписами статті 625 ЦК України позивачем, за прострочення відповідачем грошових зобов'язань, нараховано та заявлено до стягнення 1406,00грн трьох відсотків річних за період з 09.07.2020 по 04.01.2021 та 2776,63грн інфляційних втрат за липень-грудень 2020 року.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача, приймаючи до уваги, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та повинен був здійснити поставку товару в строк до 04 серпня 2020 року, суд дійшов висновку, що вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1075,16 грн за період: серпень-грудень 2020 року, а позовна вимога в частині стягнення трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню у сумі 378,16 грн за період з 05.08.2020 по 04.01.2021.
Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 46,87 грн пені за період з 09.07.2020 по 04.01.2021, а також 6653,50 штрафу (7% вартості товару).
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що за порушення строків поставки Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник зобов'язаний додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно п. 4.4. договору, у разі порушення строків постачання, на вимогу Покупця Постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти протягом 3 банківських днів. У разі несвоєчасного повернення грошових коштів сплатити пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань. Разом з тим, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягає застосуванню п.4.4. договору для нарахування пені, у зв'язку з тим, що поставка товару не відбулась, а відповідач порушив строки повернення грошових коштів позивачу. Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені, а у зв'язку з тим, що суд не може виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 46,87 грн за період з 05.08.2020 по 04.01.2021, на підставі п. 4.4. договору.
Позовні вимоги в частині стягнення 6653,50 штрафу (7% вартості товару) задоволенню не підлягають, на підставі викладеного нижче.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що за порушення строків поставки Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник зобов'язаний додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару взагалі не відбулась, а позивач в свою чергу звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати, а згодом до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, у зв'язку з чим у даному випадку не можливо застосовувати пункт 4.3. договору для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% вартості товару.
За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6653,50 штрафу (7% вартості товару) задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КАУФІ” (код ЄДРПОУ 41856824, вул. Толстого, 94, кв. 2, м. Чернігів, 14000) на користь Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (код ЄДРПОУ 14313866, вул. Магістральна, 84, м.Запоріжжя, 69071) 30350,40 грн основного боргу, 1075,16 грн інфляційних нарахувань, 378,16 грн трьох відсотків річних, 46,87 грн пені, 1753,45 судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 01 квітня 2021 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/