Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/169/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, б. 4-А
до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", 63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор
простягнення 190 625, 86 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" про стягнення 190 625, 86 грн., з яких 153 240, 00 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 6 097,18 грн. сума 3% річних, 9 545,03 грн. сума інфляційних збитків, 21 743, 65 грн. сума пені. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 859, 39 грн.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (вх. №169/21 від 21.01.2021) залишено без руху.
28.01.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 2205) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/169/21. Розгляд справи № 922/169/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
18.02.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 4100) про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій, просить суд, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 400, 00 грн.
09.03.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшла клопотання (вх. № 5433), а саме контрозрахунок пені, у якому зазначає, розмір пені, який може бути стягнутий з відповідача за порушення строків оплати поставленого товару за видатковою накладною складає 1 532,40 грн.
15.03.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшло заперечення (вх. №5902) на контрозрахунок пені, у яких останній, просить суд, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
17.03.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 6144) про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій останній, просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 500, 00 грн. Відповідну заяву, просить розгляд унти окремо від заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу, яка була подана раніше.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
22.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (покупець, відповідач) було укладено договір № ПЕ 22/08-19 (а.с. 21-23).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1. договору).
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
Асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складає 153 240, 00 грн., у т.ч. ПДВ (20 %) - 25 540, 00 грн. (пункти 2.1.-2.2. договору).
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату наступним чином:
5.1.1. 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.
Відповідно до пункту 5.2. розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу товар на загальну суму 153 240, 00 грн., що підтверджується специфікацією на суму 153 240, 00 грн., рахунком - фактурою № СФ-0001156 від 03.09.2019 року на суму 153 240, 00 грн., видатковою накладною № РН-0001423 від 04.10.2019 року на суму 71 280, 00 грн., видатковою накладною № РН-0001348 від 11.09.2019 року на суму 10 680, 00 грн., видатковою накладною № РН-0001325 від 05.09.2019 року на суму 71 280, 00 грн. які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін (а.с. 24-28).
Відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати товару, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір № ПЕ 22/08-19 від 22.08.2019 року є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором ПЕ № 22/08-19 від 22.08.2019 року, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 153 240, 00 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем було нараховано: 6 097, 18 грн. - 3% річних, 9 545, 03 грн. - інфляційних втрат, 21 743, 65 грн. пені.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 2-3) у розмірі 6 097, 18 грн. за:
- видатковою накладною № РН-0001423 від 04.10.2019 року на суму 71 280, 00 грн. за період з 05.10.2019 року по 16.01.2021 року нараховано суму у розмірі 2 747, 70 грн.;
- видатковою накладною № РН-0001348 від 11.09.2019 року на суму 10 680, 00 грн. за період з 12.09.2019 року по 16.01.2021 року нараховано суму у розмірі 431, 88 грн.;
- видатковою накладною № РН-0001325 від 05.09.2019 року на суму 71 280, 00 грн. за період з 06.09.2019 року по 16.01.2021 року нараховано суму у розмірі 2 917, 60 грн., суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі у розмірі 6 097, 18 грн.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 2-3) у розмірі 9 545, 03 грн. за:
- видатковою накладною № РН-0001423 від 04.10.2019 року на суму 71 280, 00 грн. за період з 05.10.2019 року по 16.01.2021 року нараховано суму у розмірі 4 157, 46 грн.;
- видатковою накладною № РН-0001348 від 11.09.2019 року на суму 10 680, 00 грн. за період з 12.09.2019 року по 16.01.2021 року нараховано суму у розмірі 702, 04 грн.;
- видатковою накладною № РН-0001325 від 05.09.2019 року на суму 71 280, 00 грн. за період з 06.09.2019 року по 16.01.2021 року нараховано суму у розмірі 4 685, 53 грн., судом встановлено, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі у розмірі 9 545, 03 грн.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені у розмірі - 21 743, 65 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 8.3 договору визначено, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано пеню за:
- видатковою накладною № РН-0001423 від 04.10.2019 року на суму 71 280, 00 грн. за період з 05.10.2019 року по 05.04.2020 року нараховано суму у сумі 9 569, 00 грн.;
- видатковою накладною № РН-0001348 від 11.09.2019 року на суму 10 680, 00 грн. за період з 12.09.2019 року по 12.03.2020 року. нараховано суму у сумі 1 515, 76 грн.;
- видатковою накладною № РН-0001325 від 05.09.2019 року на суму 71 280, 00 грн. за період з 06.09.2019 року по 06.03.2020 року нараховано суму у сумі 10 658, 89 грн., що у загальному розмірі складає суму 21 743, 65 грн. (а.с. 2-3).
Відповідач у наданому до суду 09.03.2021 року контррозахунку (вх. № 5433) заперечував проти заявленої до стягнення з відповідача суми пені у розмірі 21 743, 65 грн. та зазначив, що зі змісту пункту 8.3. договору, вбачається, що сторони встановили порядок нарахування пені, який розраховується за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставники НБУ, однак при цьому, максимальний (граничний) розмір пені за весь період прострочення не може перевищувати одного відсотка вартості поставленого товару, що не суперечить принципам Цивільного та господарського кодексів України та відповідає загальним засадам свободи договору.
За твердженнями відповідача, позивачем було заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 21 743, 65 грн., проте з врахуванням пункту 8.3. договору поставки, пеня що може бути стягнута за порушення строку сплати грошового зобов'язання у сумі 153 240, 00 грн. не може перевищувати 1% від вартості поставленого товару, що складає 1 532, 40 грн. (153 240, 00 грн. х 1% = 1 532, 40 грн.). У зв'язку із чим, на думку відповідача, розмір пені, який може бути стягнутий з відповідача за порушення строків оплати поставленого товару за видатковою накладною складає 1 532,40 грн.
Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача у наданому до суду контрозрахунку, оскільки як вбачається із пункту 8.3. договору, сторонами визначено порядок нарахування пені у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, а саме зазначено: що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару (а.с. 22).
З аналізу вищевикладеного слідує, що сторони узгодили у вказаній частині пункту договору розмір пені за кожен день прострочення, однак, обмежили загальний розмір її нарахування одним відсотком вартості товару.
Крім того, частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, позивач у наданих до суду заперечення від 15.03.2021 року (вх. № 5902) зазначив, що позивачем до Господарського суду Харківської області було подано більше 20 позовів до відповідача з аналогічних підстав невиконання останнім зобов'язання з оплати поставленого товару. При цьому відповідач у справах де має статус відповідача вважає, що загальний розмір пені за весь період її нарахування обмежується 1 % від вартості товару, а в тих справах, де відповідач є позивачем, останній вважає, що таке нарахування пені за весь період прострочення не обмежується 1 % від вартості товарів, що підтверджує недобросовісну поведінку останнього у цій справі. Також послався на постави Східного апеляційного господарського суду з аналогічних правовідносин у справах №№ 922/3480/19, 922/4013/19, 922/3940/19, 922/1100/20, 922/1480/20, 922/716/20, 922/964/20, 922/2652/20, а саме, що пунктом 8.3. договору, визначено, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.
При цьому, пункт 8.3. договору, не містить слів чи визначень "але не більше 1 % від вартості товару за весь період прострочення".
Будь-яких інших доказів у підтвердження викладених у викладених заперечення у наданому до суду контррозахунку (вх. № 5433 від 09.03.2021 року), відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надано не було.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 21 743, 65 грн. за вищезазначений період в онлайн системі "Лігазакон", суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку, допущено помилку, а саме у визначенні суми нарахування за видатковою накладною № РН-0001325 від 05.09.2019 року на суму 71 280, 00 грн. за період з 06.09.2019 року по 06.03.2020 року.
Судом здійснено власний розрахунок за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон" та встановлено, що стягненню підлягає пеня у загальному розмірі - 21 330, 77 грн.
В решті нарахованої суми пені у розмірі 412, 88 грн. - слід відмовити.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 153 240, 00 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 6 097,18 грн. сума 3% річних, 9 545,03 грн. сума інфляційних збитків, 21 330, 77 грн. сума пені.
В частині стягнення суми пені 412, 88 грн. - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 18.02.2021 року через канцелярію суду надано заяву (вх. № 4100) про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій, просить суд, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 400, 00 грн. та 17.03.2021 року заяву (вх. № 6144) про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 1 500, 00 грн.
Крім того, позивачем у позовній заяві, зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається із судового збору та витрат на правничу допомогу, які орієнтовна складатимуть суму у розмірі 25 000, 00 грн.
При цьому, позивачем зазначено, що заява про стягнення таких витрат на професійну правничу допомогу буде подана до суду в подальшому у передбаченому законом порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (а.с. 6).
Суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем зави про стягнення витрат на правничу допомогу від 18.02.2021 року за вх. № 4100 та від 17.03.2021 року за вх. № 6144 зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
З наданих позивачем до заяви від 18.02.2021 року за вх. № 4100 документів вбачається, що 07.05.2019 року між Адвокатським бюро “Сергія Жечева” в особі керуючого бюро Жечева С.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” в особі директора Гусак С.О. укладено договір - доручення про надання правової допомоги б/н.
Предметом вказаного договору є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (пункт 1.1. договору).
У додатковій угоді №1 від 01.10.2019 року до договору про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019 року визначено вартість правової допомоги.
Додатковою угодою № 2 від 30.12.2020 року сторонами внесено зміни у пункт 3.1. розділу 3 договору «Термін дії договору» та викладено його у наступній редакції: Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення підписів печатками і діє до 31.01.2021 року.
Заявником надано до матеріалів справи розрахунок суми гонорару за правову допомогу на суму 6 400, 00 грн (підготовка позовної заяви про стягнення 190 625, 86 грн. (справа № 922/169/21), рахунок-фактуру №СФ-0000034 від 12.02.2021 року та складений і підписаний акт № ОУ0000034 приймання - передачі, згідно якого Адвокатським бюро “Сергія Жечева” було здійснено в рамках договору про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019 року наступні роботи: підготовка позовної заяви про стягнення 190 625, 86 грн. (справа № 922/169/21) на суму 6 400, 00 грн. (8 годин), копію платіжного доручення № 7854 від 12.02.2021 року на суму 6 400, 00 грн. (призначення платежу: за надання правової допомоги згідно рахунку № 34 від 12.02.021 року, акт № 34 від 12.02.021 року, справа № 922/169/21), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011 року, копію ордеру серія ЗП № 101072 від 01.07.2019 року.
З наданих позивачем до заяви від 17.03.2021 року вх. № 6144 документів вбачається, що 01.02.2021 року між Адвокатським бюро “Сергія Жечева” в особі керуючого бюро Жечева С.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” в особі директора Гусак С.О. укладено договір - доручення про надання правової допомоги б/н.
Відповідно до пункту 3.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року.
У додатковій угоді №1 від 01.02.2021 року до договору про надання правової допомоги б/н від 01.02.2021 року визначено вартість правової допомоги.
Заявником надано до матеріалів справи розрахунок суми гонорару за правову допомогу на суму 1 500, 00 грн (підготовка заперечення на контрозрахунок пені у справі № 922/169/21), рахунок-фактуру №СФ-0000052 від 15.03.2021 року та складений і підписаний акт № ОУ0000052 приймання - передачі, згідно якого Адвокатським бюро “Сергія Жечева” було здійснено в рамках договору про надання правової допомоги б/н від 01.02.2021 року наступні роботи: підготовка заперечення на контр розрахунок пені у справі № 922/169/21 на суму 1 500, 00 грн., копію платіжного доручення № 7961 від 15.03.2021 року на суму 1 500, 00 грн. (призначення платежу: за надання правової допомоги згідно рахунку № 52 від 15.03.021 року, акт № 52 від 15.03.021 року, справа № 922/169/21), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011 року, копію ордеру серія АР № 1040213 від 01.03.2021 року.
При цьому, суд вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно вимог статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.
Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
В даному випадку витрати позивача на послуги адвоката в заявленому розмірі 7 900, 00 грн. (6 400, 00 грн. + 1 500, 00 грн.) підтверджені належними фінансовими документами, копії яких наявні у матеріалах справи № 922/169/21.
Відповідно до вимог частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд враховую, що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному пунктом 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення.
Враховуючи вищевикладене, часткове задоволення позовних вимог у справі № 922/169/21, витрати на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку із чим, з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 7 882, 89 грн. (190 212, 98 грн. х 7 900, 00 грн. / 190 625, 86 грн.).
Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 859, 39 грн. (а.с. 9 платіжне доручення № 7773 від 16.01.2021 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 853, 20 грн. (190 212, 98 грн. х 2 859, 39 грн. / 190 625, 86 грн.).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Чугуївський авіаційний ремонтний завод” (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова (Фортечна), буд. 4-А, ЄДРПОУ 24510970) 153 240, 00 грн. - основного боргу, 6 097, 18 грн. - 3% річних, 9 545, 03 грн. - інфляційних втрат, 21 330, 77 грн. - пені, грн. 7 882, 89 грн. - витрат на правничу допомогу та 2 853, 20 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення суми пені у розмірі 412, 88 грн. - у позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова (Фортечна), буд. 4-А, ЄДРПОУ 24510970);
Відповідач: Державне підприємство “Чугуївський авіаційний ремонтний завод” (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, ЄДРПОУ 08305644).
Повне рішення складено "01" квітня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова