Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3836/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Курносової Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Кім Д.І., ордер №1023634 від 27.11.2020 року;
відповідача - Михальчук А.І., ордер серії ХВ № 000028 від 24.12.2020, свідоцтво адвоката серії КВ № 004361;
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Курносової Наталії Миколаївни, в якому просить стягнути з останньої заборгованість за Договором оренди № 2 від 01.05.2018 у розмірі 29976,92 грн., за Договором оренди обладнання від 01.05.2018: за орендну плату у розмірі 30000,00 грн., за майно 35465,00грн., що загалом складає 95441,92грн.
Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовом позивач вказує на те, що даний спір виник з господарських відносин та станом на момент їх виникнення останній мав статус фізичної особи-підприємця.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; орієнтовного розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (в оригіналі чи належним чином засвідченій копії).
04.12.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків за вх. № 28391 разом із доказами та відомостями зазначеними в ухвалі суду від 30.11.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3836/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
30.12.2020 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов за вх. № 30498, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. В підтвердження своїх заперечень відповідачем до суду надані договори, які мають один предмет з договорами поданими позивачем, проте ці договори мають різні за змістом суми (ціну договору).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2021 за ініціативою суду призначено справу № 922/3836/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на "23" лютого 2021 р. о 15:00 год. Цією ж ухвалою зобов'язано позивача та відповідача надати до суду оригінали доказів, які подані сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень, для огляду в судовому засіданні.
В підготовчому засіданні 23.02.2021 у зв'язку з необхідністю надання оригіналів документів, витребуваних ухвалою суду від 03.02.2021, задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.03.2021 о 15:10 год.
В підготовче засідання 23.03.2021 з'явились представники позивача та відповідача.
За клопотанням представника позивача в підготовчому засіданні оголошено коротку технічну перерву для можливості позивачу надати для огляду оригінали документів. Після технічної перерви підготовче засідання було продовжено та оголошено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про перерву в судовому засіданні.
Також в судовому засіданні представники позивача та відповідача надали згоду щодо закриття підготовчого провадження та розгляду справи по суті у той самий день.
Враховуючи вказане, в судовому засіданні 23.03.2021 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у той самий день, тобто 23.03.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2021 підтримав позов в повному обсязі та просив позов задовольнити. Оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні представник позивача не надав.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, що були додані до відзиву на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Позивач стверджує, що між ним ОСОБА_1 (на момент укладання договору був фізичною особою-підприємцем), як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Курносовою Наталією Миколаївною, як орендарем, був укладений договір оренди № 2 від 01.05.2018.
Відповідно до п. 1.1. розділу «1. Предмет договору» Договору оренди № 2, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення підвалу № 22-36 загальною площею 73.8 кв.м. в літ.А-4 (адміністративна будівля), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Манізера (раніше-вул. Красіна), буд. 3., з метою діяльності кафе для здійснення господарської діяльності.
Згідно п. 2.1. розділу «2. Умови передачі та повернення переданого в оренду майна» Договору оренди № 2, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.
Згідно з п. 2.3. розділу «2. Умови передачі та повернення переданого в оренду майна» Договору оренди № 2, у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю та підписує акт приймання передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.1., 3.2. розділу «3. Орендна плата» Договору оренди № 2, розмір плати за оренду майна становить 7 000, 00 грн. за календарний місяць. Орендна плата сплачується у готівковій або безготівковій формі орендарем щомісяця, в повному обсязі не пізніше 10-го числа місяця оренди, за який вони сплачуються.
Згідно з п.9.1. розділу « 9. Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» Договору оренди № 2, договір укладено строком на 2 роки, що діє з 01.05.2018 до 01.05.2020 включно.
Акт приймання-передачі приміщень був підписаний сторонами 01.05.2018.
За твердженнями позивача, відповідач (орендар) не повернув об'єкт оренди після закінчення строку дії договору оренди № 2 від 01.05.2018 та не сплатив орендну плату, внаслідок чого за відповідачем за період квітень -червень 2020 року за вказаним договором рахується заборгованість у розмірі 21000,00 грн.
Окрім того, позивач вказує, що за використання орендованого майна за відповідачем рахується заборгованість за сплату комунальних послуг за квітень-червень 2020 року у розмірі 3976,92 грн., яка складається з:
- відповідно до рахунку № НОМЕР_1 від 31.05.2020 заборгованість перед КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» складає 3134,19 грн.
- відповідно до рахунку-фактури № 17400-7318 від 08.05.2020 заборгованість перед КП «Харківські теплові мережі» складає 107,83грн.
- відповідно до акту виконання послуг від 30.04.2020 КП «Жилкомсервіс» нараховано за послуги з утримання будинків та прибудинкової території за квітень 367,45 грн.
- відповідно до акту виконання послуг від 31.05.2020 КП «Жилкомсервіс» нараховано за послуги з утримання будинків та прибудинкової території за травень 367,45 грн.
За відновлення кольору розмальованої стіни позивачем нараховано суму у розмірі 5 000,00 грн.
Отже, за підрахунками позивача, всього заборгованість за орендоване майно за Договором оренди № 2 від 01.05.2018 складає 29976,92 грн. (21000 грн. заборгованість з орендної плати, 3976,92 - заборгованість за комунальні послуги, 5000,00 грн. - заборгованість за відновлювальні роботи).
Окрім того, позивач стверджує, що між ним - Шетіловим Тимуром Геннадійовичем (на момент укладання договору був фізичною особою-підприємцем) та Фізичною особою - підприємцем Курносовою Наталією Миколаївною був укладений договір оренди обладнання від 01.05.2018.
Відповідно до п. 1.1. розділу «1. Предмет договору» Договору оренди обладнання, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування майно яке перелічено в Додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 1.1.2. розділу « 1. Предмет договору» Договору оренди обладнання, стан орендованого майна на момент передання в оренду - гарне, не містить дефектів та пошкоджень, в повній мірі придатне до експлуатації за цільовим використанням.
Відповідно до п. 2.1. розділу «2. Мета та умови використання об'єкта оренди» Договору про оренду обладнання, об'єкт оренди надається в оренду для діяльності кафе.
Відповідно до п. 3.1. розділу «3. Строк оренди» Договору оренди обладнання, строк оренди складає два роки з моменту прийняття об'єкта оренди.
Відповідно до п. 4.1. розділу «4. Орендна плата» Договору оренди обладнання, розмір орендної плати за весь об'єкт оренди в цілому складає 10 000 грн. за місяць.
Відповідно до п. 5.2. розділу «5. Порядок передачі обладнання в оренду», передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 6.1.6. Розділу «6. Права та обов'язки сторін» Договору оренди обладнання, орендар зобов'язаний за власний рахунок усувати несправність та пошкодження майна. А відповідно до п. 6.1.7. цього розділу договору, у випадку повної або часткової втрати, псування та інші випадки що призвело до того, що об'єкт оренди не може більше використаний за цільовим призначенням, орендар зобов'язується відшкодувати орендарю договірну вартість втраченого або пошкодженого майна, зазначеного в Додатку № 1 до даного договору.
Відповідно до п. 8.1. розділу «7. Порядок повернення орендодавцю орендованого обладнання», після припинення строку оренди, орендар зобов'язаний протягом трьох днів повернути орендоване майно орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією по акту передачі.
01.05.2018 між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі майна за Договором оренди обладнання від 01.05.2018.
Як вказує позивач, Договір оренди обладнання від 01.05.2018 припинився 01.05.2020, проте відповідач орендоване обладнання не повернув та не сплатив орендну плату за квітень 2020 року, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 10 000 грн., а також безпідставно збережені кошти в розмірі 20 000 грн. за травень та червень 2020 року.
Окрім того, позивач зазначає, що після припинення дії Договору обладнання, ним було проведено інвентаризацію майна відповідно до Додатку № 1 до Договору оренди обладнання від 01.05.2018 та виявлено відсутність (пошкодження) майна на загальну суму 35 465,00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором оренди № 2 від 01.05.2018 у розмірі 29976,92 грн., за Договором оренди обладнання від 01.05.2018: за орендну плату у розмірі 30000,00 грн., за майно 35465,00грн., що загалом складає 95441,92грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 772 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Як було вище зазначено, за твердженнями позивача, відповідач (орендар) не повернув об'єкт оренди після закінчення строку дії Договору оренди № 2 від 01.05.2018, не сплатив орендну плату, не відшкодував комунальні витрати та витрати за відновлення кольору розмальованої стіни, внаслідок чого за відповідачем за вказаним договором рахується заборгованість у розмірі 29976,92 грн. (21000 грн. - заборгованість з орендної плати, 3976,92 - заборгованість за комунальні послуги, 5000 - заборгованість за відновлювальні роботи).
Окрім того, за неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди обладнання від 01.05.2018, позивачем було нараховано позивачу заборгованість по орендній платі у розмірі 30000,00 грн. та за знищене (пошкоджене) майно у розмірі 35465,00грн.
В підтвердження своєї позиції позивачем до суду надано наступні докази: копію Договору оренди № 2 від 01.05.2018; копію Акту прийому-передачі приміщень від 01.05.2018; копію Договору оренди обладнання від 01.05.2018; копію переліку орендованого майна (Додаток № 1 до Договору оренди обладнання від 01.05.2018); копію Акту прийому-передачі до Договору оренди обладнання від 01.05.2018; копію Акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 06.06.2020; копії рахунків за комунальні послуги.
Відповідач, в свою чергу, не спростовує існування між сторонами договірних відносин, проте зазначає, що Договори, в редакції наданій позивачем, не укладались. Між сторонами були укладені Договір оренди № 2 від 01.05.2018 та Договір оренди обладнання від 01.05.2018 в іншій редакції.
За твердженнями відповідача, в Договорі оренди № 2 від 01.05.2018 сторонами була погоджена формальна орендна плата у розмірі 1 (одна) гривня, а не 7000,00 грн. на місяць, як вказано позивачем. В Договорі оренди обладнання від 01.05.2018 сторонами також була погоджена формальна орендна плата у розмірі 1 (одна) гривня, а не 10000,00 грн. на місяць. Додаток до Договору оренди обладнання від 01.05.2018 між сторонами був підписаний в іншій редакції, ніж надано позивачем, та абсолютно з іншим переліком обладнання.
Окрім того, відповідач вказує на те, що Договором оренди № 2 не було передбачено зобов'язань відповідача на відшкодування комунальних витрат, що свідчить про безпідставність вимог позивача, а зазначена позивачем сума за роботи з відновлення кольору розмальованої стіни жодним доказом не підтверджена та не обґрунтована.
На підставі вказаного відповідач наполягає на тому, що позовні вимоги є безпідставними.
Разом з цим, у відзиві на позов відповідач повідомив, що між сторонами виник конфлікт. Позивач відмовлявся приймати від відповідача орендоване приміщення та орендоване обладнання. 06.06.2020 за присутності позивача було складено Акт приймання-передачі з повернення орендованих приміщень та Акт приймання - передачі обладнання, однак позивач відмовся від їх підписання, Акти приймання-передачі були направлені позивачу поштою та отримані останнім 04.08.2020, що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення та поштовим повідомленням про вручення.
На підтвердження своїх заперечень відповідач до суду надав наступні докази: копію Договору оренди № 2 від 01.05.2018 (в іншій редакції, ніж було надано позивачем); копію Акту прийому-передачі приміщень від 01.05.2018; копію Акту приймання приміщень від 06.06.2020; копію опису вкладення у поштове повідомлення щодо направлення Акту приймання-передачі від 06.06.2020 та повідомлення про вручення поштового відправлення; копію Договору оренди обладнання від 01.05.2018 (в іншій редакції, ніж надано позивачем); копію Додатку № 1 до Договору оренди обладнання від 01.05.2018 (Перелік майна), який є іншим ніж надано позивачем; копію Акту прийому-передачі до Договору оренди обладнання від 01.05.2018; копію Акту приймання-передачі обладнання від 06.06.2020; копію опису вкладення у поштове повідомлення щодо направлення Акту приймання-передачі обладнання від 06.06.2020 та повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд звертає увагу, що враховуючи суперечність доказів поданих сторонами, ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2021 було зобов'язано позивача та відповідача надати до суду оригінали доказів, які були ними подані в підтвердження своїх вимог та заперечень, для огляду в судовому засіданні.
Позивачем не були виконані вимоги суду щодо надання оригіналів документів для огляду в судовому засіданні.
Відповідач, в свою чергу, надав до суду оригінали документів, які були оглянуті та досліджені в судовому засіданні.
Так, дослідивши в судовому засіданні оригінал Договору оренди № 2 від 01.05.2018, судом встановлено, що вказаний договір підписано обома сторонами. Умови цього договору є ідентичними умовам, які містить копія Договору оренди № 2 від 01.05.2018, що була надана позивачем, окрім п. 3.1. Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору сторони погодили, що розмір плати за оренду майна становить 1,00 (одна) гривня 00 коп. за календарний місяць, а не 7 000, 00 грн. на місяць, як вказано позивачем та зазначено в його копії договору.
Окрім того, умови Договору оренди № 2 від 01.05.2018 не містять обов'язку відповідача щодо відшкодування комунальних витрат.
Дослідивши в судовому засіданні Договір оренди обладнання від 01.05.2018, судом встановлено, що вказаний договір також підписано обома сторонами та умови цього договору є ідентичними умовам, які містить копія Договору оренди обладнання 01.05.2018, що була надана позивачем, окрім п. 4.1. Договору.
Відповідно до п. 4.1. вказаного Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за весь об'єкт оренди в цілому становить 1 (одна) гривня на місяць, а не 10000,00 грн. на місяць, як стверджував позивач та вказано в його копії договору.
Оригінал Додатку № 1 до Договору оренди обладнання від 01.05.2018 (Перелік майна) був підписаний в іншій редакції, ніж надано позивачем, та абсолютно з іншим переліком обладнання.
Відповідно до ч. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що в даному випадку, докази, що надані відповідачем в підтвердження своїх заперечень, є більш вірогідними, ніж докази, які були надані позивачем. При цьому, суд звертає увагу, що в підтвердження вимог щодо стягнення витрат за відновлювальні роботи, позивачем взагалі не було надано жодних доказів.
З огляду на вказане, слід дійти висновку, що обставини, викладені у позові, не підтверджено достатніми та належними доказами, та є такими, що спростовані відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наразі, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Курносова Наталія Миколаївна ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне рішення складено "01" квітня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/3836/20