Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/248/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рона інжиніринг" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6)
до Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2)
про стягнення 180919,67 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рона інжиніринг" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківводоканал", в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь залишок основної суми боргу за договором № 79/3-ПД/20 від 13.03.2020 у розмірі 171878,80 грн; інфляційні втрати у розмірі 5729,28 грн та 3 % річних у розмірі 3311,59 грн, всього - 180919,67 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором №79/3-ПД/20 від 13.03.2020 в частині здійснення замовником повної та своєчасної оплати наданих послуг у визначені договором строки.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2713,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2021 на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
16.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від КП "Харківводоканал" надійшло клопотання про закриття провадження (вх №3898), в якому відповідач повідомляє суд про здійснену оплату у розмірі 90000,00 грн., про що разом із клопотання подав належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 2487, №2600, №2690, у зв'язку із чим, просить закрити провадження у справі в частині стягнення 90000,00 грн. заборгованості.
16.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява (вх. № 3900), в якій відповідач зазначає про те, що з огляду на здійснену відповідачем сплату боргу у розмірі 90000,00 грн., розмір суми основного боргу зменшився до 81878,80 грн. Щодо сплати іншої частини позовних вимог, відповідачем вказано, що сторони виявили намір врегулювати спір на підставі взаємних поступок шляхом укладання мирової угоди, яка була надіслана позивачу для її підписання. Після підписання мирової угоди вона буде направлена на адресу господарського суду Харківської області.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд констатує, що станом на 31.03.2021 від учасників справи укладеної мирової угоди в рамках цієї справи не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
13.03.2020 між Комунальним підприємством "Харківводоканал" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рона інжиніринг" (позивач, виконавець) було укладено Договір №79/3 - ПД/20 про надання послуг (надалі - договір) (а.с. 10-13), відповідно до умов пункту 1.1 якого, виконавець надає замовнику послуги з гідродинамічного очищення водопроводу (труби ЧНР покладені, інв. №74186) каналопромивальною машиною високого тиску (надалі - послуги) відповідно до кошторисної документації у складі Договірної ціни (Додаток № 1) (т.с. І, а.с. 10-13), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. договору послуги повинні бути надані до 31.12.2020.
Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість послуг по цьому договору визначається кошторисною документацією у складі Договірної ціни (Додаток № 1) та складає 191878,80 грн., в тому числі ПДВ 20% 31979,80 грн.
У відповідності до п. 3.2. договору, розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг (акту приймання виконаних робіт КБ-2в), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Порядок здачі-приймання визначена сторонами у пункті 5 договору, а саме здача-приймання послуг здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками замовника та виконавця відповідного акту наданих послуг (Акту приймання виконаних робіт КБ-2в). При наявності зауважень або виявленні недоліків складається двосторонній акт, у якому перераховуються недоліки та вказуються терміни їх усунення за рахунок виконавця.
Відповідно до п. 9.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань
Як зазначає позивач у позовній заяві, останній свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав своєчасно та належним чином, а саме, 16.03.2020 надав відповідачу послуги з гідродинамічного очищення водопроводу (труби ЧНР покладені, інв. №74186) каналопромивальною машиною високого тиску у встановлені договором строки, про що посилається на підписані між сторонами: акт приймання виконаних робіт б/н та довідку про вартість виконаних робіт за березень 2020 року (а.с.16-19, 20).
Проте відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за спірним договором, оскільки повної оплати наданих послуг у визначені договором строки позивачу не здійснив, у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка склала 191878, 80 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахування правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Як визначено в частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Із обставин справи вбачається, що у даному разі між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов'язки на підставі договору про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором № 79/3-ПД/20 від 13.03.2020 та 16.03.2020 надав відповідачу послуги з гідродинамічного очищення водопроводу (труби ЧНР покладені, інв. №74186) каналопромивальною машиною високого тиску у встановлені договором строки, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії акту приймання виконаних робіт б/н та довідка про вартість виконаних робіт за березень 2020 року (а.с.16-19, 20). Ці акт та довідка підписані з боку відповідача без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості наданих послуг, підписи скріплено печаткою.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Як зазначалося судом вище, відповідно до п. 3.2. договору, розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг (Акту приймання виконаних робіт КБ-2в), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання передбаченого умовами спірного договору грошових зобов'язання з оплати наданих послуг за договором № 79/3-ПД/20 від 13.03.2020.
Разом з тим, із матеріалів справи убачається, що після пред'явлення позову у цій справі, відповідачем здійснено часткову оплату та перераховано на рахунок позивача оплату за послуги з гідродинамічного очищення водопроводу (труби ЧНР покладені, інв. №74186) каналопромивальною машиною високого тиску на загальну суму 90000,00 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення: №2487 від 05.02.2021, №2600 від 08.02.2021, № 2690 від 09.02.2021.
Доказів оплати у повному обсязі відповідачем заборгованості послуг з гідродинамічного очищення водопроводу (труби ЧНР покладені, інв. №74186) каналопромивальною машиною високого тиску, сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем у справі вжито заходів, спрямованих на добровільне врегулювання господарського спору, наслідком яких стала оплата на суму 90000,00 грн. основного боргу, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 90000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Водночас, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 81878,80 грн. (171878,80-90000,00=81878,80) є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення, оскільки доказів повної оплати відповідачем наданих послуг не надано.
Щодо заявлених до стягнення 3311,59 грн. 3% річних та 5729,28 грн. інфляційних витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 78 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Віденської конвенції), до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-ХІ від 23 серпня 1989 року, та яка набула чинності 01 лютого 1991 року, встановлено, що «якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми».
У даному разі, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши рахунок позивача 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимоги про стягнення 3311,59 грн. 3% річних та 5729,28 грн. інфляційних витрат належать до задоволення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не оскаржено розрахунок 3% річних та інфляційних та власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, судовий збір у розмірі 1363,80 грн. покладається на відповідача.
Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом також враховано те, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Отже, враховуючи імперативність положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» щодо повернення сплаченої суми судового збору виключно за клопотанням особи, яка його сплатила, беручи до уваги відсутність такого клопотання позивача станом на момент ухвалення цього рішення, правові підстави для вирішення питання про повернення 1350,00 грн. сплаченого позивачем судового збору за подання позову в частині вимог, провадження щодо стягнення яких підлягає закриттю, відсутні.
Відтак, судовий збір може бути повернутий позивачу з державного бюджету після набрання цим рішенням законної сили, та за відповідним письмовим клопотанням особи, яка його сплатила (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рона інжиніринг" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 39070065) - 81878,80 грн. заборгованості; 3311,59 грн. 3 % річних; 5729,28 грн. інфляційних втрат та 1363,80 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення 90000,00 грн. основного боргу закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "31" березня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв