Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3783/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод"
до Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс"
про стягнення 11855168,75 грн.
за участю :
Представник позивача - Рощупкін С.В., на підставі ордеру від 01.12.2020 року.
Представник відповідача - Губський С.М., за довіреністю № 7 від 01.12.2020 року та на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.06.2018 року.
Приватне акціонерне товариство "Пологівський олійноекстракційний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" про стягнення неустойки за не поставку продукції у розмірі 2850000,00 грн. та збитків у розмірі 9005168,75 грн. за закупівлю соняшника у альтернативного контрагента.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 14.12.2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2020 року продовжено строку підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 20.01.2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2021 року повернуто зустрічний позов Приватному підприємству "Сподобівка Агро Плюс".
Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2021 року відкладено підготовче засідання на 08.02.2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2021 року підготовче засідання у справі було відкладено на 15.02.2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року підготовче засідання у справі було відкладено на 22.02.2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду на 01.03.2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні 01.03.2021 року було оголошено перерву до 10.03.2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні 10.03.2021 року було оголошено перерву до 24.03.2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2021 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки, у зв'язку з чим позивач був вимушений здійснити закупівлю соняшника у альтернативного контрагента за більш високою ціною, у зв'язку з чим останній поніс збитки у розмірі 9005168,75 грн., а також нарахував відповідачу неустойку за не поставку продукції у розмірі 2850000,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.03.2021 року проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачем не було отримано примірник підписаного договору поставки соняшника, у зв'язку з чим останній є неукладеним та заявлені позивачем збитки не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, 30.07.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Пологівський олійноекстракційний завод» (позивач, покупець) та Приватним підприємством «Сподобівка Агро Плюс» (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки соняшника № 17838ОЗ, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором строк соняшник врожаю 2020 року у заліковій вазі у кількості 2500,00 тонн +/- 5% від цієї кількості за вибором покупця, а покупець зобов'язується прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість.
Відповідно до п. 2.1 договору, сторони домовились, що ціна однієї тонни зерна в національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість становить еквівалент 405,00 доларів США, що на дату вчинення (набрання чинності) договору без ПДВ складає 9344,25 грн., крім того ПДВ у розмірі 1868,85 грн., а разом 11213,11 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору, зерно має бути поставлене постачальником у строк до 30 вересня 2020 року включно. В межах цього строку допускається поставка зерна частинами (партіями). Датою поставки зерна (його частини (партії) покупцю вважається дата оформлення постачальником видаткової накладної, яка підписана уповноваженим представником покупця.
Відповідно до п. 6.1 договору, у разі порушення постачальником своїх зобов'язань з поставки зерна, а саме: не поставки зерна або поставки зерна у меншій кількості, ніж зазначено в п. 1.1 договору (недопоставка), постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю неустойку розмірі 1200,00 грн. за кожну не поставлену (недопоставлену) тонну зерна та відшкодувати покупцю збитки, заподіяні порушенням відповідних зобов'язань.
Відповідно до п. 6.4 договору, збитки за договором відшкодовуються у повній сумі понад штрафні санкції. Сплата штрафних санкцій, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором.
Як вказує позивач, відповідач, в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив поставки зерна в обумовлені договором строки, а саме до 30 вересня 2020 року.
15.09.2020 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про виконання зобов'язань з поставки соняшника на виконання умов договору чи сплати неустойки, у зв'язку з порушенням умов договору.
07.10.2020 року, у зв'язку з не поставкою відповідачем зерна на виконання умов договору поставки № 17838ОЗ від 30.07.2020 року, заступником директора комерційного із закупівель ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» було складено службову записку на ім'я Голови правління ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» з метою погодження придбання соняшнику врожаю 2020 року у кількості приблизно 2500 т в заліковій вазі у альтернативних постачальників на цих (DAP) або інших умовах за ціною, що склалася на день придбання.
09.10.2020 року розпорядженням «419/1 Голови правління Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» було доручено директору комерційному та заступнику директора комерційного із закупівель організувати додаткову (в кількості приблизно 300 т) закупівлю соняшнику у альтернативних постачальників на запропонованих ними умовах та за цінами, що склалися на ринку соняшнику.
Крім того, 18.11.2020 року позивачем було складено довідку № 2571/04, в якій зазначено про те, що станом на 01 жовтня 2020 року відповідачем поставлено позивачу соняшник у кількості 0 тонн.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору та не поставку зерна, позивачем було нараховано до сплати відповідачу неустойку, на підставі п. 6.1 договору, яка складає 2850000,00 грн. (2375 тонн непоставленого зерна * 1200,00 грн. вартість кожної непоставленої тонни зерна).
Крім того, враховуючи порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки зерна, позивачем було здійснено придбання продукції у альтернативного постачальника за іншими аніж у відповідача цінами.
На підтвердження ціни на закупівлю соняшника у альтернативного контрагента, позивачем було надано експертний висновок ОИ-6799 Запорізької торгово-промислової палати (а.с. 27) станом на 04.11.2020 року, відповідно до якого вартість соняшника станом на жовтень 2020 року становить від 10500,00 грн. (мінімальна вартість, без ПДВ) до 13750,00 грн. (Максимальна вартість, без ПДВ).
Так, як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2020 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Перемога» (постачальник) було укладено договори поставки соняшника № 18247ОС та № 18246ОС, у відповідності до умов яких, постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором строк соняшник врожаю 2020 року в фізичній вазі кількістю 1300,00 тонн +/- 5% від цієї кількості за вибором позивача, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику його вартість.
Відповідно до п. 2.1 вищезазначених договорів, сторони домовились, що ціна однієї тонни зерна (ціна договору) без податку на додану вартість складає 13208,33 грн., крім того ПДВ у розмірі 2641,67 грн., а разом 15850,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Перемога» було поставлено позивачу соняшник на виконання вищезазначених договорів № 18247ОС та № 18246ОС, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 41 від 17.10.2020 року на суму 4850732,77 грн.;
- № 42 від 19.10.2020 року на суму 5069462,72 грн.;
- № 43 від 20.10.2020 року на суму 4999088,75 грн.;
- № 44 від 21.10.2020 року на суму 5627065,58 грн.;
- № 45 від 22.10.2020 року на суму 4233533,93 грн.;
- № 46 від 23.10.2020 року на суму 4779090,80 грн.;
- № 47 від 24.10.2020 року на суму 4724883,80 грн.;
- № 48 від 26.10.2020 року на суму 4970875,74 грн.;
- № 49 від 27.10.2020 року на суму 2485754,87 грн.
Також на підтвердження поставки зерна, позивачем було надано товарно-транспортні накладні на перевезення соняшника.
Крім того, з метою перевезення соняшника на виконання вищезазначених договорів, позивачем було укладено ряд договорів на перевезення зерна, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів перевезення.
На виконання вищезазначених договорів перевезення та заявок позивача, у період з 17.10.2020 року по 26.10.2020 року, перевізниками було здійснено перевезення насіння соняшнику зі складу приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Перемога» (с. Успенівка, Бердянський район, Запорізька область) на елеватор ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» (вул. Ломоносова, 36, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область) за ціною 16104, грн. без ПДВ (161,04 грн. з ПДВ).
Таким чином, з урахуванням поставки соняшника в розмірі 2375,00 тонни, вартість перевезення зерна складає 318725,00 грн. без ПДВ (2375,00 тонн * 134,20 грн/тонна).
Отже, з урахуванням того, що вартість тонни соняшника, яка була придбана у альтернативного продавця - Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Перемога» за договорами поставки № 18247ОС та № 18246ОС, складає 13208,33 грн/т, в той час, як у відповідності до умов договору № 17838ЗО від 13.07.2020 року з відповідачем, вартість однієї тонни соняшника складала 9550,88 грн./т, різниця у вартості склала 3657,45 грн./т.
Як вказує позивач, у зв'язку з придбанням останнім насіння соняшника за більш високою ціною, ніж було обумовлено умовами договору поставки, який не було виконано відповідачем, позивач поніс збитки у розмірі 8686443,75 грн., що становлять різницю вартості кожної тонни зерна (2375,00 тонн * 3657,45 грн./т).
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги не виконання відповідачем умов договору щодо поставки зерна, позивачем було нараховано відповідачу 2850000,00 грн. неустойку в порядку п. 6.1 договору та збитки, з яких 8686443,75 грн. різниця у вартості соняшника, придбаного у альтернативного контрагента та 318725,00 грн. вартість товарно-транспортних послуг за перевезення зерна.
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що директором Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс"Сергієнко І.Є. договір поставки соняшника № 1783803 від 30.07.2020 року не підписувався, у зв'язку з чим відповідач вважає, що зазначений договір є неукладеним, а заявлені позивачем вимоги про стягнення збитків є безпідставними. Також відповідач вказує на те, що останній не отримував підписаний з боку позивача та скріплений печаткою примірник договору поставки соняшника № 1783803 від 30.07.2020 року. Крім того, відповідачем було направлено на адресу позивача лист з пропозицією укласти договір поставки, проте позивачем не було прийнято вказану пропозицію та від агента позивача - ОСОБА_1 відповідач дізнався про те, що позивач відмовляється укладати договір на умовах, запропонованих відповідачем.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Форвардний контракт - це договір, що укладається сторонами про здійснення на поставки у майбутньому на умовах, визначених на момент його укладання.
В даному випадку, як на підставу стягнення штрафних санкцій та збитків з відповідача, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки соняшника № 17838ОЗ від 30.07.2020 року щодо поставки зерна у визначені договором строки.
За своєю правовою природою договір № 17838ОЗ від 30.07.2020 року є форвардним контрактом.
Щодо вимоги позивача про стягнення 2850000,00 грн. неустойки ( штрафу), суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявна копія договору поставки соняшника № 17838ОЗ від 30.07.2020 року з відтиском печатки ПрП «Сподобівка Агро Плюс» та ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» та підписами ОСОБА_2 з боку позивача та ОСОБА_3 з боку відповідача.
Також матеріали справи містять заяву свідка - ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гузенко Т.В.
У вищезазначеній заяві свідка ОСОБА_4 зазначила про те, що остання на підставі довіреності, виданої ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» здійснювала закупівлю сировини, в тому числі соняшника. З метою закупівлі соняшника врожаю 2020 року, ОСОБА_4 було надано вказівки ОСОБА_1 , з яким ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» укладено договір про надання агентських послуг, щодо пошуку контрагентів з метою укладення відповідного договору поставки. Також, як зазначає ОСОБА_4 , останній стало відомо про те, що ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо укладення договору на поставку соняшника з ПрП «Сподобівка Агро Плюс». В свою чергу ОСОБА_1 здійснив поїздку до м. Харків та після повернення, передав ОСОБА_4 два примірники договору поставки № 17838ОЗ від 30.07.2020 року, які були підписані директором ПрП «Сподобівка Агро Плюс» ОСОБА_3 і скріплені печаткою цього підприємства. В подальшому, ОСОБА_4 було направлено вказаний договір до ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» для погодження та підписання та за інформацією, наданою ОСОБА_5 , заступником директора комерційного ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод», договір поставки соняшника був підписаний керівником ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод».
Крім того, а матеріалах справи наявна заява свідка - ОСОБА_5 , заступника директора комерційного із закупівель ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод», посвідчена приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І.
У вищезазначеній заяві свідка, ОСОБА_5 зазначає про те, що на початку серпня 2020 року ним було отримано два примірники договору № 17838ОЗ, які надійшли на адресу ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» та обидва примірники договору містили підписи уповноваженої особи - директора ПрП «Сподобівка Агро Плюс» та печатку цього підприємства. Після отримання зазначених примірників договору, ОСОБА_5 особисто підписав їх у Голови Правління ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» ОСОБА_2 , після чого дав доручення підлеглим поставити відтиски печатки підприємства на цьому договорі та відправити один примірник ПрП «Сподобівка Агро Плюс». У зв'язку з невиконанням ПрП «Сподобівка Агро Плюс» зобов'язань за вказаним договором, ОСОБА_5 було ініційовано придбання аналогічної кількості сировини у альтернативних постачальників.
В матеріалах справи також наявна заява свідка - ОСОБА_2 , який є Головою Правління ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод», посвідчена приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І.
У поданій заяві свідка, ОСОБА_2 зазначає про те, що ОСОБА_5 було надано на підписання два примірники договору поставки соняшника, на яких містилися підписи директора і відтиски печатки ПрП «Сподобівка Агро Плюс». Так ОСОБА_2 було підписано два примірники вказаного договору поставки соняшника та передано для їх подальшого оформлення та направлення контрагенту - ПрП «Сподобівка Агро Плюс». В подальшому ОСОБА_2 стало відомо про невиконання ПрП «Сподобівка Агро Плюс» своїх зобов'язань за договором поставки соняшника, у зв'язку з чим було прийнято рішення про придбання аналогічної кількості сировини у інших постачальників на інших умовах.
Вищезазначені заяви свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 містять застереження щодо обізнаності вказаних осіб про кримінальну відповідальність, передбачено ст. 384 КК України.
Щодо підпису на копії договору, наданого позивачем до позовної заяви, то відповідач вказує на те, що відповідний підпис не належить директору ПрП «Сподобівка Агро Плюс» ОСОБА_3 .
На підтвердження вищезазначених обставин, відповідачем було надано до суду заяви свідків, а саме ОСОБА_6 , заступника фінансового директора ПрП «Сподобівка Агро Плюс» та ОСОБА_1 , з яким ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» було укладено договір про надання агентських послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ГПК України, у заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Тобто з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що у заяві свідка має бути підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Проте вищезазначені заяви свідків, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не відповідають вимогам ч. 2 ст. 88 ГПК України, оскільки не містять підтвердження свідків про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
У зв'язку з наведеним, вищезазначені заяви свідків не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ, оскільки заяви свідків подані з порушенням ч. 2 ст. 88 ГПК України.
В свою чергу суд зауважує, що відповідачем не було надано до суду заяву свідка - директора ПрП "Сподобівка Агро Плюс" щодо не підписання спірного договору чи докази визнання неукладеним чи недійсним вказаного договору у судовому порядку.
В той час, як відповідно до інформації, яка наявна в матеріалах справи, оригінал договору поставки соняшника № 17838ОЗ від 30.07.2020 року перебуває у СВ Пологівського ВП ГУ НП Запорізькій області, у зв'язку з відкриттям кримінального провадженню № 12020080320000574 за ініціативою саме позивача.
Також суд зауважує, що в матеріалах справи наявний лист (а.с. 23, том 1) позивача, направлений 15.09.2020 року на адресу відповідача щодо виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки соняшника та необхідністю відшкодувати збитки в разі порушення умов договору.
В свою чергу відповідачем не було надано до суду доказів надання відповіді на вказаний лист, що свідчить про обізнаність останнього про договір поставки соняшника від 30.07.2020 року.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки соняшника від 30.07.2020 року, оскільки матеріали справи містять копію відповідного договору із підписами та печатками, як позивача так і відповідача на кожному аркуші копії договору.
В свою чергу в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним чи неукладеним зазначеного договору.
Відповідачем не надано доказів втрати, викрадення чи підробки печатки ПрП "Сподобівка Агро Плюс" та подання відповідної заяви до правоохоронних органів.
Щодо тверджень відповідача стосовно наданого ОСОБА_1 листа про відмову позивача від укладення спірного договору, суд зазначає наступне.
Так на підтвердження вищезазначених обставин, відповідачем було надано лист (а.с. 29, том 3) за підписом ОСОБА_1 .
Дослідивши вищезазначений лист, суд зазначає, що він не містить дати та вихідного номера та останній адресований ПрП "Сподобівка Агро Плюс" та ТОВ "Астеліт Агро".
Крім того, суд зауважує, що з тексту листа не вбачається, який саме договір не підписувався директором позивача, що виключає можливість суду встановити, що зазначений договір є саме договором поставки соняшника від 30.07.2020 року.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підписання та відповідно не укладення договору поставки соняшника від 30.07.2020 року в даному випадку є лише припущеннями останнього, оскільки не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно положень ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки соняшника щодо поставки зерна, оскільки в матеріалах справи відсутні докази поставки соняшника у строки, визначені п. 4.2 договору, а саме до 30.09.2020 року.
В свою чергу, п. 6.1 договору, було передбачено, що у разі порушення постачальником своїх зобов'язань з поставки зерна, а саме: не поставки зерна або поставки зерна у меншій кількості, ніж зазначено в п. 1.1 договору (недопоставка), постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю неустойку розмірі 1200,00 грн. за кожну не поставлену (недопоставлену) тонну зерна та відшкодувати покупцю збитки, заподіяні порушенням відповідних зобов'язань.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги відсутність доказів поставки соняшника відповідачем, що свідчить про порушення умов договору від 30.07.2020 року, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем неустойки у розмірі 2850000,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 9005168,75 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Згідно з ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України.
Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Саме на позивача покладено обов'язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/422/18, від 16.04.2019 у справі № 911/917/16.
В даному випадку, в обґрунтування нарахування збитків у розмірі 9005168,75 грн., позивач посилається на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки від 30.07.2020 року, щодо поставки соняшника, позивач був вимушений здійснити закупівлю зерна у альтернативного продавця.
Як вже було зазначено вище, 15.10.2020 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Перемога» (постачальник) було укладено договори поставки соняшника № 18247ОС та № 18246ОС, у відповідності до умов яких, постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором строк соняшник врожаю 2020 року в фізичній вазі кількістю 1300,00 тонн +/- 5% від цієї кількості за вибором позивача, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику його вартість.
Відповідно до п. 2.1 вищезазначених договорів, сторони домовились, що ціна однієї тонни зерна (ціна договору) без податку на додану вартість складає 13208,33 грн., крім того ПДВ у розмірі 2641,67 грн., а разом 15850,00 грн.
На підтвердження закупівлі соняшника у Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перемога», позивачем було надано видаткові накладні .
Також позивачем було укладено ряд договорів на перевезення соняшника, які також наявні в матеріалах справи.
Отже, позивачем заявлено до стягнення збитки у розмірі різниці вартості соняшника за договором поставки від 30.07.2020 року та вартості зерна за договором, укладеним з Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Перемога».
Відповідно до розрахунку позивача, різниця у вартості придбаного зерна склала 8686443,75 грн.
На підтвердження ціни на закупівлю соняшника, позивачем було надано експертний висновок ОИ-6799 Запорізької торгово-промислової палати (а.с. 27) станом на 04.11.2020 року, відповідно до якого вартість соняшника станом на жовтень 2020 року становить від 10500,00 грн. (мінімальна вартість, без ПДВ) до 13750,00 грн. (Максимальна вартість, без ПДВ).
В той час, як позивачем було придбано соняшник у Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перемога» за ціною 13208,33 грн., крім того ПДВ у розмірі 2641,67 грн., а разом 15850,00 грн.
Тобто, позивачем було здійснено закупівлю соняшника майже за максимальною ціною.
Як вже було зазначено вище, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту спричинення збитків та обґрунтування їх розміру.
Умовами договору поставки від 30.07.2020 року, укладеному між позивачем та відповідачем, було визначено вартість тони соняшника 9344,24 грн. (без ПДВ).
В той час, як в даному випадку, позивачем було здійснено закупівлю соняшника за фактично максимальною ціною, яка діяла на той час - 13208,33 грн. (без ПДВ).
В даному випадку, умовами договору поставки соняшника від 30.07.2020 року не було прямо передбачено відшкодування різниці вартості зерна, у разі не поставки зерна відповідачем та здійснення закупівлі соняшника позивачем у іншого контрагента, проте було передбачено, що збитки за договором відшкодовуються у повній сумі понад штрафні санкції. Сплата штрафних санкцій, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 6.4 договору).
Також суд зауважує, що обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
Крім того, позивачем має бути доведено саме реальність понесених збитків та неможливість їх уникнення.
Рішення про закупівлю соняшника за максимально вищою ціною приймалось позивачем, у зв'язку з чим останній мав усвідомлювати досить велику різницю між вартістю тони соняшника за договором від 30.07.2020 року, укладеного з відповідачем та вартістю соняшника, придбаного у Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перемога».
В свою чергу доказів понесення відповідних збитків позивачем, а саме платіжних доручень на оплату, останнім до матеріалів справи не надано.
Щодо збитків за перевезення соняшника у розмірі 318725,00 грн., суд зазначає наступне.
В обґрунтування заявлених збитків у розмірі 318725,00 грн., позивач посилається на те, що для перевезення соняшника, придбаного у Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перемога», позивачем було укладено ряд договорів на перевезення зерна, на підтвердження чого надано копії відповідних договорів та товарно-транспортні накладні.
В свою чергу, як вже було зазначено вище, однією з обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб.
Умовами договору поставки соняшника від 30.07.2020 року, укладеного між сторонами не було визначено, що поставка соняшника здійснюється за рахунок відповідача чи вимоги щодо відшкодування відповідачем витрат позивача на перевезення зерна.
Таким чином, в даному випадку позивачем не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками в частині заявлених до стягнення коштів за перевезення вантажу, оскільки умовами договору поставки від 30.07.2020 року не було передбачено відшкодування коштів за перевезення соняшника чи перевезення його за власний рахунок.
Крім того, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем за договорами поставки соняшника від 15.10.2020 року № 18247ОС та № 18246ОС, а також докази оплати за договорами перевезення вантажу.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено невідворотності понесення збитків саме у заявленому розмірі 8686443,75 грн., оскільки останнім було здійснено закупівлю соняшника за максимальною ціною у визначений період часу, а також не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками щодо заявлених витрат на перевезення соняшника у розмірі 318725,00 грн., а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів понесення відповідних збитків (оплати поставленого соняшника за договорами № 18247ОС та № 18246ОС та договорами перевезення), суд дійшов висновку про недоведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення в частині розміру понесених збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 9005168,75 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 42750,00 грн. судового збору.
Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає, що представником позивача до закінчення судових дебатів було заявлено клопотання про розгляд відповідних витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог через поважність причин неможливості подання позивачем в повному обсязі доказів, що підтверджують розмір понесених витрат, яке було задоволено судом.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 221, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову відмовити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" (63670, Харківська область, Шевченківський район, село Сподобівка, вул. Кропивницького, буд. 36, код ЄДРПОУ 37126733) на користь Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (70600, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Ломоносова, б. 36, код ЄДРПОУ 00384147) неустойку у розмірі 2850000,00 грн. та 42750,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Пологівський олійноекстракційний завод" (70600, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Ломоносова, б. 36, код ЄДРПОУ 00384147);
Відповідач - Приватне підприємство "Сподобівка Агро Плюс" (63670, Харківська область, Шевченківський район, село Сподобівка, вул. Кропивницького, буд. 36, код ЄДРПОУ 37126733).
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "01" квітня 2021 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/3783/20