46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
30 березня 2021 року м.Тернопіль Справа №921/48/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув клопотання №515/04 від 02.03.2021 (вх.№1924 від 09.03.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «АС», м.Волноваха Донецької області
про зупинення провадження
у справі
за позовом заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури, м.Тернопіль
в інтересах держави в особі:
- Західного офісу Держаудитслужби, м.Львів
- Зборівської районної державної адміністрації, м.Зборів Тернопільської області
до відповідача-1: Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації, м.Зборів Тернопільської області
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «АС», м.Волноваха Донецької області
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 217454,00грн,
за участю представників:
прокуратури: Вигонна І.В., прокурор відділу представництва інтересів держави в суді, довіреність №15-62вих21 від 21.01.2021;
позивача-1: Коваленко О.І., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №131313-18/7347-2020 від 31.12.2020;
позивача-2: не з'явився;
відповідача-1: не з'явився;
відповідача-2: Костенко В.В., адвокат, довіреність №б/н від 23.02.2021.
В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами. Представник відповідача взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури, м.Тернопіль, звернувся 04.02.2021 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№55) до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, м.Львів та Зборівської районної державної адміністрації, м.Зборів Тернопільської області до Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації, м.Зборів Тернопільської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «АС», м.Волноваха Донецької області, про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 09.02.2018 до договору на постачання природного газу №608(18)Б від 08.02.2018, укладеної між відповідачами та стягнення 217454,00грн, зайво сплачених за поставлений природний газ внаслідок укладення спірного правочину.
В обґрунтування позову прокуратурою вказано, що оскаржуваний правочин укладено відповідачами всупереч п.2 ч.4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст.203, 215, 216 ЦК України та ст.208 ГК України. Зазначено, що внаслідок укладення відповідачами додаткової угоди №1 від 09.02.2018 відповідачем-1 було надмірно сплачено на користь ТОВ «АС» кошти в сумі 217454,00грн, тому посилаючись на норми ст.1212 ЦК України прокурор просить стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 кошти, надміру сплачені на підставі спірної угоди, застосувавши наслідки недійсності додаткової угоди.
Ухвалою суду від 09.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.03.2021 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 19.02.2021), в якому оголошувалася перерва до 23.03.2021, а згодом - до 30.03.2021.
Прокурором підтримано заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові.
12.03.2021 прокуратурою також подано відповідь на відзив на позов відповідача-2 №2112ВИХ-21 від 10.03.2021 (вх.№2114 від 12.03.2021), в якій наведено факти, що свідчать про безпідставність укладення спірного правочину; наведено судову практику у подібних правовідносинах, а також вказано на наявність підстав для здійснення представницьких повноважень органами прокуратури у спірних правовідносинах, з огляду на встановлення факту порушення інтересів держави, порушення закону у сфері публічних закупівель та враховуючи факт бездіяльності уповноваженого органу в сфері здійснення державного фінансового контролю на виявлені порушення.
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області 11.03.2021 надано письмові пояснення по суті позову без номеру від 10.03.2021 (вх.№2099), в яких заявлені позовні вимоги підтримано та вказано, що внаслідок проведеної відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ півріччя 2020 року, ревізії фінансово-господарської діяльності Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Управлінням встановлено факт укладення відповідачами додаткової угоди №1 від 09.02.2018, згідно з якою збільшено ціну за одиницю товару за договором на постачання природного газу №608(18)Б від 08.02.2018, чим порушено пункт 2 частини 4 статті 36 Закону №922-VIII (в редакції до 19.04.2020); зазначено, що наявні у Відділі освіти Зборівської РДА документи, котрі стали підставою для укладення додаткової угоди №1 від 09.02.2018, а саме: листи ТОВ «АС», експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, прейскуранти цін, тощо не підтверджують факту коливання ціни природного газу на ринку в сторону збільшення; інших документів, які б слугували підставою для внесення змін в частині ціни природного газу для ревізії не надано; відповідно безпідставне укладення додаткової угоди призвело до оплати газу по ціні за одиницю товару, що є більшою, ніж передбачено умовами укладеного договору за результатами торгів за період з 08.02.2018 по 15.04.218 на загальну суму 217454,01грн.
За результатами проведеної ревізії аудиторською службою направлено обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; проінформовано про виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель Тернопільську обласну прокуратуру, Зборівську районну державну адміністрацію, Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.
Представник Зборівської районної державної адміністрації в підготовче засідання жодного разу не з'явився, будь яких клопотань в порядку господарського процесуального законодавства не заявив. Згідно наявного у справі рекомендованого повідомлення №4720102273998 від 15.02.2021 про вручення ухвали суду від 09.02.2021 про відкриття провадження у справі Зборівську РДА повідомлено належним чином про розгляд господарським судом даної справи. Утім, в подальшому судова поштова кореспонденція, що направлялася Зборівській РДА за місцем знаходження, першим відділенням поштового зв'язку м.Зборова повернута без вручення адресату із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою» (довідки за формою №20 від 24.02.2021, 04.03.2021, 12.03.2021, 26.03.2021).
Відділ освіти Зборівської районної державної адміністрації не скористався своїм правом на подання відзиву на позов чи інших заяв по суті позову; представник Відділу у підготовчі засідання не з'явився; про розгляд даної справи господарським судом повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення №4720102274056 від 15.02.2021 про вручення ухвали від 09.02.2021 про відкриття провадження у справі, №4720102278663 від 24.02.2021 про вручення ухвали від 19.02.2021. В подальшому відділенням поштового зв'язку поштові відправлення, якими на адресу Відділу направлялися ухвали суду від 01.03.2021, 04.03.2021, 23.03.2021, повернуто не врученими адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою» (довідки форми №20 долучено до справи).
З приводу неотримання Зборівською РДА та Відділом освіти Зборівської РДА поштової кореспонденції суд зазначає таке.
Порядок надання послуг поштового зв'язку та порядок оформлення поштових відправлень, зокрема рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, які затверджено постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку) та Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №799 від 28.07.1997.
Пунктом 99-2 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У даному випадку судова поштова кореспонденція, адресована позивачу-2 та відповідачу-1, повернута без вручення по причині «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18, постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №921/230/19, вiд 18.03.2021 у справі №911/3142/19).
Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, заява №3236/03).
Таким чином, суд відзначає, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).
Отже, Зборівській РДА та Відділу освіти Зборівської РДА відомо про розгляд судом даного спору, а обов'язок забезпечувати отримання поштової кореспонденції за адресою місця знаходження юридичної особи, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та повідомляти про зміну адреси (вносити до Реєстру відповідні зміни) покладено на юридичну особу.
24.02.2021 (згідно накладної на поштове відправлення №8751509893742) Товариством з обмеженою відповідальністю «АС» подано відзив на позовну заяву №443/04 від 22.02.2021 (вх.№1739 від 01.03.2021), згідно якого позов заперечується, зокрема відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду згідно з п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, оскільки прокурором не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
02.03.2021 (згідно накладної на поштове відправлення №8751509922556) Товариство з обмеженою відповідальністю «АС» звернулося до господарського суду із клопотанням №515/04 від 02.03.2021 (вх.№1924 від 09.03.2021), з урахуванням доповнень без номеру від 19.03.2021 (вх.№2433 від 23.03.2021), про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/491/19. Подане клопотання обґрунтовано з посиланням на п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, зазначивши, що 29.09.2020 року ТОВ «АС» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 у справі №927/491/19. В обґрунтування своєї правової позиції в касаційній скарзі ТОВ «АС» посилається на: неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 53, 226, 275, 278 ГПК України; безпідставність застосування положень статті 1212 ЦК України в призмі наслідків безпідставного збагачення у договірних відносинах. Підставою подання касаційної скарги послугувала незгода ТОВ «АС» із висновком судів про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу, адже якщо такі є укладеними з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України «Про державні закупівлі» (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), то вони є нікчемними відповідно до статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі», відтак, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача (нікчемний правочин є недійсним у силу закону). Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.03.2021 у справі №927/491/19 касаційну скаргу ТОВ «АС» прийнято до розгляду.
На аналогічні порушення прокуратурою норм матеріального та процесуального права ТОВ «АС» звертає увагу і в відзиві на позовну заяву заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури, де предметом позову є визнання недійсною додаткової угоди №1 від 09.02.2018 до договору на постачання природного газу №608(18)Б від 08.02.2018 та повернення коштів у справі №921/48/21.
Вважає, що висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №927/491/19 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики та вирішення правової проблеми, а тому є підстави для зупинення провадження у даній справі.
Прокурор щодо поданого клопотання про зупинення провадження у даній справі заперечив, зазначивши, що на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №927/491/19 не виноситься питання стягнення безпідставно набутих коштів з газопостачального підприємства, а йдеться про правильність обрання способу порушеного права в частині визнання недійсними оскаржуваних правочинів та регулювання спірних правовідносин нормами ст.1212 Цивільного кодексу України. У той же час, правильність обрання прокурором способу захисту порушеного права у справі №921/48/21 ТОВ «АС» у відзиві на позовну заяву не зазначається. Вважає, що вирішення Об'єднаною палатою Верховного Суду справи №927/491/19 та оприлюднення повного тексту рішення займе певний час, що необґрунтовано затягне розгляд даної справи. Водночас, просив врахувати, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги прокурора у схожих спірних правовідносинах. Відступлення від висновку суду у вказаній справі Об'єднаною палатою Верховного Суду не розглядатиметься у справі №927/491/19 (заперечення №15-245-вих21 від 19.03.2021 (вх.№2442 від 23.03.2021)).
Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, заслухавши думку присутніх представників сторін (учасників справи), суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах C.G. та інші проти Болгарії (C. G. and Others v. Bulgaria, заява №1365/07, 24 April 2008, §39), Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, §170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
Згідно із пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, положення якої кореспондуються із нормами частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З'ясовано, що у справі №927/491/19 предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу з підстав їх невідповідності приписам статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», та встановлені судами обставини реального коливання цін на товар на рівні значно нижчому, ніж погоджено сторонами у спірних додаткових угодах, а також стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України з відповідача надмірно сплачених позивачем коштів, оскільки позивач сплачував їх за поставлений природний газ по неправомірно завищених у спірних угодах цінами на природний газ.
У даній справі предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди №1 від 09.02.2018 до договору на постачання природного газу №608(18)Б від 08.02.2018, укладеної між відповідачами всупереч п.2 ч.4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст.203, 215, 216 ЦК України та ст.208 ГК України та застосування наслідків недійсності додаткової угоди - на підставі ст.1212 ЦК України шляхом стягнення 217454,00грн зайво сплачених за поставлений природний газ коштів внаслідок укладення спірної додаткової угоди.
Отже, правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин, що розглядається касаційним судом у справі №927/491/19.
В ухвалі від 19 лютого 2021 року у справі №927/491/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено про те, що визнаючи недійсними спірні додаткові угоди та вказуючи на безпідставність перерахування коштів, судами має досліджуватися можливість при визнанні їх недійсними стягувати кошти на підставі статті 1212 ЦК України, яка застосовується у випадку відсутності спеціальної норми. Натомість, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), якою скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та залишено в силі рішення Господарського суду Луганської області від 25.06.2019, з урахуванням приписів частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимоги прокурора про визнання недійсними вказаних додаткових угод до договору як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Зазначено, що суд першої інстанції у справі №913/166/19 правомірно задовольнив вимогу прокурора про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Оскільки колегією суддів Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 вирішено за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також для формування єдиної правозастосовчої практики з наведених вище мотивів, справу №927/491/19 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
З огляду на те, що висновок Об'єднаної палати Верховного Суду щодо поставленої у справі №927/491/19 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність та дотриманню принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, господарський суд вважає, що у даному випадку висновки Об'єднаної палати Верховного Суду, за результатами розгляду справи №927/491/19, матимуть значення при вирішенні даної господарської справи та підлягатимуть застосуванню у даному спорі.
З аналогічних підстав Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду зупинено провадження у понад ста справах, зокрема №№ 926/14/19, 920/116/19, 917/133/17, 911/2656/16, 924/896/16, 922/4164/17, 917/342/19, 915/657/18, 904/4050/18, 911/3493/17, 907/770/18, 914/774/19.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд вважає за доцільне зупинити провадження у справі №921/48/21 до вирішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подібних правовідносин у справі №927/491/19.
За приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення.
Керуючись статтями 1, 4, 20, 42, 46, 50, 53, п. 7 ст.228, ст.ст.229, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» №515/04 від 02.03.2021 (вх.№1924 від 09.03.2021) про зупинення провадження у справі №921/48/21, - задовольнити.
2. Зупинити провадження у справі №921/48/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №927/491/19 та складання повного тексту постанови суду.
3. Зобов'язати учасників спору повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України після її складення та підписання, може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.255-256, п.17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 01.04.2021.
Суддя Н.О. Андрусик