25.03.2021 Справа № 920/1136/20
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/1136/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазмонтаж”
(08133, м. Вишневе, вул. Молодіжна, буд. 14, офіс 22,
код ЄДРПОУ 31462406)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне
товариство “ВНДІкомпресормаш” (40020, м. Суми,
проспект Курський, 6, код ЄДРПОУ 00220434)
про стягнення 2053832 грн 67 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - Туголукова І.В., ордер № 668527 від 06.11.2020
(в режимі відеоконференції),
від відповідачів - Кисіль А.В., ордер №1010804 від 08.12.2020,
10.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазмонтаж” звернулося до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 2053832 грн 67 коп, з яких 1244037 грн 55 коп. пеня, 809795 грн 12 коп. штрафні санкції, за неналежне виконання Договору № 095/2017 від 10.05.2017, а також просить стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 23.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.12.2020, 11:00.
09.12.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву та пояснення з приводу висновку експерта від 28.10.2020.
В судовому засіданні 15.12.2020 оголошено перерву до 12.01.2021, 11:00.
28.12.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
12.01.2021 представником відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 12.01.2021 судом оголошено перерву на 04.02.2021, 12:00.
16.01.2021 представником позивача до суду подано заяву б/н, б/д (вх.№422к від 16.01.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою системи “EasyCon”.
Ухвалою суду від 18.01.2021 заяву представника позивача б/н, б/д (вх.№422к від 16.01.2021) задоволено та постановлено провести судове засідання у справі №920/1136/20, призначене на 04 лютого 2021 року о 12 год. 00 хв. за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазмонтаж” у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
02.02.2021 представником позивача подано до суду клопотання б/н (вх.№974/21) від 02.02.2021 про долучення до матеріалів справи гарантійного листа № 47 від 01.02.2021.
Без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача б/н (вх.№974/21) від 02.02.2021 та залучено до матеріалів справи гарантійний лист № 47 від 01.02.2021.
Ухвалою суду від 04.02.2021 закрите підготовче провадження у справі №920/1136/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2021.
Без виходу до нарадчої кімнати 03.03.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання представника відповідача б/н (вх.№1056к від 01.03.2021) від 26.02.2021 про встановлення додаткового строку для подання додаткових доказів та долучено до матеріалів справи копії Акту приймання-передачі (введення) змонтованого обладнання по об'єкту “Будівництво установки компримування газу на УКПГ-ВИШНЯ. Роботи під ключ” та Акту проведення випробувань Станції компресорної газової гвинтової, оголошено перерву в розгляді справи до 11.03.2021, 12:00.
Ухвалою суду від 11.03.2021 розгляд справи по сіті відкладено на 25.03.2021, 11:20.
16.03.2021 відповідачем надано до суду заперечення від 10.03.2021 на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
24.03.2021 представником відповідача надано додаткові матеріали для долучення їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 25.03.2021 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування позовної заяви та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2021 проти задоволення позову заперечував.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
10 травня 2017 між Приватним акціонерним товариством “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” (підрядник) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогазмонтаж” (генпідрядник) було укладено договір №095/2017 (далі за текстом - “Договір”), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується поставити та передати у власність Генпідрядника майно (Обладнання), перелік та кількість якого визначено у Специфікаціях, та виконати пусконалагоджувальні роботи поставленого Обладнання, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити Обладнання та Роботи.
Зі змісту п. 1.2. Договору вбачається, що характеристики обладнання визначаються технічною документацією на обладнання (креслення, паспорт, керівництво з експлуатації і т.д.)
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна ціна Договору визначається сумарною вартістю всіх підписаних сторонами Специфікацій. Вартість обладнання, погоджена сторонами в специфікації, включає вартість пакування, маркування та транспортування (в разі, якщо транспортування передбачене умовами поставки), згідно умов поставки, передбачених Договором. Загальна ціна Договору не може перевищувати 35000000 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у розмірі та строки, визначені у Специфікаціях.
Згідно з п. 2.3. Договору зобов'язання генпідрядника по оплаті обладнання вважаються виконаними в момент зарахування коштів в повному обсязі на поточний рахунок підрядника. Генпідрядник під час здійснення оплати по даному договору (Специфікаціям, укладеним в межах даного договору), зобов'язаний зазначити у призначенні платежу номер та дату договору, номер і дату специфікації, по якій здійснюється оплата та номер і дату рахунку, на підставі якого здійснюється відповідна оплата.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка партії обладнання, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється в порядку, на умовах та в строки, визначені такою Специфікацією.
Зі змісту п. 3.4. Договору вбачається, що зобов'язання підрядника по поставці обладнання вважаються виконаними з моменту передачі (надання) обладнання в розпорядження генпідрядника (перевізника) в пункті поставки відповідно до зазначених у специфікації умов поставки. Право власності на обладнання переходить від підрядника до генпідрядника в момент документального оформлення передачі обладнання в узгодженому пункті поставки.
Відповідно до п. 3.7. Договору дострокова поставка або поставка частинами допускається.
У Специфікації №1 до Договору сторони домовились про поставку наступного обладнання:
- Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ
19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.17;
- Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.17;
- Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.17;
- Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017;
- Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017;
- КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017;
- Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017;
- Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017;
- Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017;
- КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017.
Крім того, у Специфікації №1 до Договору сторони погодили строк оплати - на протязі 10 днів з дати поставки товару у погодженому місці поставки, а також умови поставки: DDP, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010 р.; місце поставки: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, УКПГ Вишня.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач порушив свої зобов'язання по Договору та не поставив обладнання вчасно та в повному обсязі, оскільки відповідачем поставлено лише Станцію компресорну газову гвинтову СГВв 315-20/0,5-25 У1 - 22.05.2017 р. та Ємність дренажну - 23.06.2017. Інше обладнання згідно Специфікації №1 до Договору відповідачем не поставлено до цього часу.
Зі змісту п. 7.3. Договору вбачається, що в разі прострочення поставки обладнання генпідрядник має право вимагати, а підрядник за вимогою генпідрядника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого обладнання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату прострочення, за кожний день прострочення поставки.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо своєчасної поставки обладнання по Договору на підставі п. 7.3. позивачем нараховано пеню в розмірі 1244037,55 грн.
Вимога про сплату пені в розмірі 1244037,55 грн. протягом 10 днів з моменту її отримання була надіслана відповідачу 24.04.2020, проте в матеріалах справи докази сплати відповідачем заборгованості відсутні.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині того, що позивач відмовився від прийняття виконання зобов'язання з боку відповідача та відмовився від отримання частини обладнання згідно зі Специфікацією №1 до Договору, яке не було поставлено у строки, визначені у ній, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази висловлення такої відмови.
Крім того, судом встановлено, що умовами Договору не передбачено можливості розірвання Договору в односторонньому порядку, а в матеріалах справи відсутні будь-які пропозиції щодо розірвання договору або додаткові угоди про зміну умов щодо строку дії Договору.
Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що ним було виконано умови Договору та поставлено обладнання згідно зі Специфікацією №1 до Договору, проте в межах іншого договору №173/2017 від 04.12.2017, укладеного між відповідачем і ТОВ “Нафтогазбудмеханізація”, умови та зміст яких є повністю ідентичними, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості по договору №095/2017 від 17.02.2017, а виконання сторонами зобов'язань за іншим Договором з іншим суб'єктним складом учасників правовідносин виходить за межі позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачем позивачу товару з порушенням обумовленого у Специфікації №1 до Договору строку, а саме: видатковими накладними №510 від 22.05.2017, №633 від 23.06.2017, товарно-транспортною накладною №Р633 від 23.06.2017, довіреністю №93 від 18.05.2017, копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, судом встановлено факт порушення з боку відповідача зобов'язання щодо своєчасної поставки обладнання по Договору, а отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1244037 грн. 55 коп. пені.
Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.
За умовами ст. 256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зі змісту п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Однак, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до п. 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Відповідач наголошує на тому, що строк позовної давності для стягнення неустойки за прострочення поставки обладнання по Договору сплинув:
- Обладнання майданчика компресора - 10.06.18;
- Ємність дренажна - 05.06.18;
- Комплект системи АСК ТП - 10.06.2018;
- Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС -10.06.2018;
- КВП та А -10.06.2018;
- Матеріали для зовнішнього електропостачання -05.06.2018;
- Міжмайданчикові мережі -10.06.2018;
- Дизель-генератор -10.06.2018;
- КТП -10.06.2018.
У свою чергу, позивач зазначає, що момент початку перебігу позовної давності він пов'зує з березня 2020 року, коли відповідач звернувся з позовом до нього про стягнення коштів в сумі 1437203,80 грн. по Договору №095/2017 від 10.05.2017 (справа №911/687/20 у провадженні Господарського суду Київської області), під час розгляду якої позивачу і стало відомо про те, що його право на отримання замовленого обладнання порушене, замовлене обладнання поставлятися не буде з невідомих причин. Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про сплату пені була надіслана відповідачу 24.04.2020.
З цього приводу суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 березня 2021 року у справі №911/687/20 скасовано рішення господарського суду Київської області від 25 листопада 2020 року та ухвалено нове, яким задоволено повністю позов Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" про стягнення 1 437 203 (один мільйон чотириста тридцять сім тисяч двісті три) грн. 80 коп. заборгованості за договором поставки №095/2017 від 10 травня 2017 року.
У мотивувальній частині вказаної постанови «колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що у відповідача виник обов'язок з оплати обладнання, отриманого за вищевказаними видатковими накладними, у розмірі 23 937 730,80 грн. Як було встановлено вище та не заперечується сторонами, відповідачем здійснено оплату за Договором всього у розмірі 22 500 525,00 грн. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі, заявленому позивачем - 1 437 203,80 грн.».
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі №911/687/20 набрала в законну силу09.03.2021.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням (постанова) суду в господарській справі №911/687/20, що набрало законної сили, встановлені обставини неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" зобов'язань з оплати обладнання отриманого від Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш" за договором поставки №095/2017 від 10 травня 2017 року у розмірі 1 437 203,80 грн., а відтак, вказані обставини не доказуються при при розгляді справи №920/1136/20, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.
При цьому, виникнення права на позов пов'язане не з моментом порушення цивільного права суб'єкта - ТОВ “Нафтогазмонтаж”, що його реалізує, а з моментом, коли позивач довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб'єктивні та об'єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено.
У той же час, судом встановлено, що у Договорі (Специфікація №1 до Договору) сторони чітко обумовили строки виконання зобов'язань щодо поставки обладнання, таким чином право позивача було порушене з наступного дня після закінчення строку поставки такого обладнання, тобто позивачу було відомо про те, що відповідач не виконав свого зобов'язання в частині поставки обладнання ще з 2017 року, проте жодних дій щодо поновлення своїх порушених прав ним вчинено не було аж до 2020 року, коли він звернувся спочатку з вимогою до відповідача 24.04.2020, а потім і до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення заборгованості (штамп вхідної кореспонденції вх. №3419 від 10.11.2020).
Позивач також посилається в обґрунтування заперечень щодо застосування строків позовної давності до його вимог в частині стягнення пені на п. 10.3. Договору. Де сторони домовились про те, що у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим Договором, термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.
У той же час, відповідно до п. 7.2. Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього Договору, але в будь-якому випадку сторони обмежені строками позовної давності відповідно до законодавства України.
Згідно із ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Зі змісту п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” вбачається, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що в даному випадку, позов в частині стягнення з відповідача пені подано поза межами річного строку на звернення до суду, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності підлягає задоволенню, а у позові в частині стягнення з відповідача 1244037 грн. 55 коп. пені слід відмовити.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача 809795 грн 12 коп. штрафних санкцій позивач посилається на те, що Договір №095/2017 укладено між Сторонами з метою виконання ТОВ “Нафтогазмонтаж” умов Договору будівельного підряду “під ключ” № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ “Нафтогазмонтаж” і ПАТ “Укргазвидобування”.
Відповідно до даного Договору ТОВ “Нафтогазмонтаж” повинно виконати вид робіт - проектно-вишукувальні та будівельні роботи з укомплектуванням необхідним устаткуванням та матеріалами, пусконалагоджувальні роботи на об'єкті: Львівська область, м. Судова Вишня, УКПГ Вишня.
Обладнання, яке повинно було поставитись по даному Договору та строки поставки визначені у відповідній Специфікації: Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25У1, Обладнання майданчика компресора, Ємність дренажна, Комплект системи АСК ТП, Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, КВП та А, матеріали для зовнішнього електропостачання, Міжмайданчикові мережі, Дизель-генератор, КТП.
Невиконання з боку відповідача зобов'язань зі своєчасної поставки обладнання по Договору №095/2017 призвело до прострочення виконання зобов'язання по Договору будівельного підряду “під ключ” № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ “Нафтогазмонтаж” і ПАТ “Укргазвидобування”, в наслідок чого позивачу були нараховані штрафні санкції.
Відповідно до претензії від 13.07.2017р. № 2-01-1991-2 ув'язку з непоставкою обладнання та невиконанням робіт ПАТ “Укргазвидобування” нарахувало ТОВ “Нафтогазмонтаж” штрафні санкції на загальну суму - 1 338 258,58 грн.
Відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017р., укладеної між ПАТ “Укргазвидобування” та ТОВ “Нафтогазмонтаж”, сторони визнали штрафні санкції за порушення строків поставки у розмірі 809 795,12 грн. та погодили строк оплати штрафу до 28.02.2018р.
Гарантійним листом від 05.02.2019р. ТОВ “Нафтогазмонтаж” зобов'язувалось сплатити штраф до 31.12.2020 року.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все, необхідно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” збитки, заподіяні особі внаслідок порушення її цивільного права підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Проте судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження здійснення ТОВ “Нафтогазмонтаж” відповідних витрат в загальному розмірі 809795 грн 12 коп. на користь ПАТ “Укргазвидобування”.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту наявності складу правопорушення: неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для прийняття рішення про відшкодування позивачу за рахунок відповідача штрафних санкцій розмірі 809795 грн 12 коп., а позовні вимоги в цій частині є неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України “Про судовий збір” та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу позивача покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазмонтаж” до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” про стягнення 2053832 грн 67 коп. - відмовити.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2021.
Суддя С.В. Заєць