"22" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3724/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Ю.Е. Рибці
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" до Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" про стягнення заборгованості в сумі 108595,61 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" про стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 108595,61 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 26/2 П від 26.02.2020 р. щодо оплати вартості поставленого товару.
Як зазначає позивач, 26.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" (постачальник) та Концерном "Військторгсервіс" (покупець) в особі начальника філії "Південна" було укладено договір поставки № 26/2 П, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, постачати в асортименті продовольчі товари покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар.
За ствердженнями позивача, на виконання вказаного договору поставки ним було поставлено 01.10.2020 р. Філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс? загалом на суму 108595,61 грн. наступні обсяги продовольчих товарів:
- 10 найменувань на суму 9571,99 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 348;
- 6 найменувань на суму 3627,76 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 349;
- 7 найменувань на суму 2088,66 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 352;
- 11 найменувань на суму 2934,26 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 353;
- 8 найменувань на суму 934,81 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 354;
- 10 найменувань па суму 21697,78 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 355;
- 11 найменувань на суму 8561,78 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 356;
- 11 найменувань на суму 12638,20 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 367;
- 13 найменувань на суму 9271,85 гривень разом з ПДВ, видаткова накладна № 358;
- 12 найменувань на суму 8125,40 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 359;
- 11 найменувань на суму 11849,16 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 360;
- 11 найменувань на суму 14850,64 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 361;
- 3 найменування на суму 2443,32 грн. разом з ПДВ, видаткова накладна № 362.
При цьому, як вказує позивач, факт поставки підтверджується доданими до позову товарно-транспортними накладними.
Наразі позивач зауважує, що за умовами вищезазначеного договору оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару (п. 3.3 договору).
Водночас, як зазначає позивач, в порушення своїх зобов'язань відповідач заборгував йому 108595,61 грн. вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2020 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" (вх. № 3855/20) залишено без руху з огляду на те, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, що заявлена до стягнення, а також з огляду на відсутність належних доказів відправлення відповідачу саме на адресу філії "Південна" копії позову з додатками, оскільки згідно доданих до позову фіскального чеку № 3000509083 від 23.12.2020 р., накладної № 5402002005920 від 23.12.2020 р., опису вкладення у цінний лист від 23.12.2020 р. копію позову з додатками було направлено на адресу Концерну "Військторгсервіс" в м. Києві, вул. Молодогвардійська, буд. 28А, а не за адресою філії. Крім того, судом встановлено відсутність доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі.
15.01.2021 р. до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" (вх. № 973/21), до якої позивачем додано уточнену позовну заяву, надані належні докази відправлення відповідачу копії позову з додатками і докази доплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі, а також наведено обґрунтований розрахунок суми основного боргу, що заявлена до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2021 р. позовну заяву ТОВ "Органік-Трейд-Груп" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3724/20, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.02.2021 р.
03.02.2021р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з огляду на відсутність належних доказів отримання від позивача спірного товару за договором поставки № 26/2 П від 26.02.2020 р. Так, відповідач вказує, що за умовами п.п. 2.4., 2.6. вищевказаного договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно - транспортних накладних; приймання товару по найменуванню та за кількістю проводиться на підставі ТТН, а за якістю - згідно з документами, які засвідчують якість товару (сертифікати якості виробника, якісні посвідчення). Із викладеного відповідач дійшов висновку про те, що підтвердженням поставки товару на користь покупця (відповідача) є підписані уповноваженими представниками сторін товарно - транспортні накладні. Відповідач також зауважує, що у нього обов'язок по сплаті товару за вказаним договором виникає через 21 календарний день з моменту отримання товару, тобто з моменту дня підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних.
Також відповідач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Проте, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Відповідач вважає, що видаткові накладні та ТТН, якими підтверджує свої позовні вимоги позивач, в графі "Отримав(ла)" містять лише підпис невідомої особи, при цьому не зазначається ані ПІБ такої особи, ані її посада, ані на підставі яких документів (довіреності) така особа нібито приймала товар від імені відповідача. Звідси, відповідач вбачає, що названі видаткові накладні та ТТН містять недоліки, які перешкоджають можливості ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції, а отже, не є належними та недопустимими доказами по справі, не можуть вважатись достовірними.
Поряд із цим відповідач вказує, що відповідно до п. 2.5. глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 р. № 88 повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Із викладеного відповідач вбачає, що оскільки надані позивачем видаткові накладні та ТТН містять виключно підпис невстановленої особи, що унеможливлює її ідентифікацію, та не містять номеру та дати довіреності, на підставі якої здійснено приймання товару від позивача, особа, яка проставляла свій підпис від імені відповідача, діяла без повноважень.
Сумнів відповідача у достовірності вищезазначених накладних викликаний також тим, що всі видаткові накладні та ТТН укладені в один день - 01 жовтня 2020 року, підписи невстановленої особи ідентичні на кожному документів, разом з тим адресами доставки зазначено різні населенні пункти, такі як: м. Очаків (Миколаївська область), м. Миколаїв, м. Кропивницький, с. Раденськ (Херсонська обл.), м. Первомайськ, смт. Цукури (Херсонська обл.), смт. Новомиколаївка (Запорізька область), м. Нова Каховка (Херсонська область). Відповідач звертає увагу суду на те, що одна і таж сама особа фізично не може приймати товар в 4 різних областях України в один і той самий день.
Поряд із цим відповідач зауважує на тому, що відповідно до п. 3.5. договору № 26/2 П від 26.02.2020 р. постачальник зобов'язується зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства. При виписці рахунку і податкової накладної за поточний період враховується поворотна продукція, а саме: товар, не прийнятий покупцем з причин, зазначених у ТТН, згідно п. 2.9 цього договору. При реєстрації постачальником податкових накладних застосовуються реквізити покупця. Разом з цим, як стверджує відповідач, постачальником не зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставки щодо яких заявлено позовні вимоги. Як вказує відповідач, постачальником порушуються вимоги податкового законодавства України та умови договору поставки в частині реєстрації податкових накладних за попередні поставки, які вже відповідачем сплачені, чим завдаються збитки відповідачу.
Водночас, беручи у сукупності той факт, що позивач надав видаткові накладні та ТТН, які не дають можливості ідентифікувати особу, яка проставила підпис від імені відповідача, на думку відповідача обґрунтованим та доведеним є висновок про недоведеність та не підтвердженість позиції належними доказами.
08.02.2021р. до господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та додатково зазначає про те, що на кожній товарно-транспортній накладній стоїть печатка підприємства відповідача та підпис представника, які можуть достовірно свідчити про тримання відповідачем поставленого товару. Позивач вважає, що відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження, викладених у відзиві обставин, а вказані ним обставини є лише його особистим припущенням, що свідчить про не бажання сплачувати заборгованість за договором поставки. Поряд із цим позивач вказує на те, що на підставі договору поставки № 26/2 П від 26.02.2020 р., окрім зазначеного обсягу товару, позивачем вже було поставлено до Концерну "Військторгсервіс? в особі філії "Південна? товару на суму 2629671,84 грн., які відповідач добровільно сплатив за аналогічними ТТН.
Крім того, 08.02.2021 р. позивачем електронною поштою подано до суду заяву про проведення судового засідання, призначеного на 08.02.2021 р., без участі представника.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2021 р. у справі № 916/3504/20 розгляд справи відкладено на 25 лютого 2021 р.
16.02.2021 р. від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких, крім раніше викладеного у відзиві, відповідач вказує, що у своїй відповіді на відзив представник позивача абсолютно не спростував інформацію, яку надано до суду відповідачем у відзиві на позовну заяву, а лише перерахував ТТН та видаткові накладні, які надавав до суду з позовною заявою. Також відповідач зауважує на тому, що такий недолік в документі, що містить відомості про господарську операцію, як відсутність відомостей для ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні операції, є підставою для невизнання господарської операції.
При цьому, як стверджує відповідач, позивачем не надано у відповіді на відзив пояснення щодо того факту, що всі видаткові накладні та ТТН укладені в один день - 01 жовтня 2020 року, підписи невстановленої особи ідентичні на кожному документів, разом з тим адресами доставки зазначено різні населенні пункти в 4 різних областях України.
Таким чином, як зазначає відповідач, інших доказів, які би підтверджували позовні вимоги, позивачем не надано, зокрема, замовлення покупця, оскільки відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивач до відповіді на відзив додав копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 р. - 22.05.2020 р. та копії виписки з рахунку ТОВ "Органік-Трейд-Груп", які взагалі не стосуються предмету спору.
24.02.2021 р. відповідачем було подано до господарського суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 25.02.2021 р., у зв'язку зі зміною представника та необхідністю ознайомлення останнього з матеріалами справи.
Також 24.02.2021 р. від позивача на електронну адресу господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2021 р. у справі № 916/3724/20 розгляд справи відкладено на 15 березня 2021 р. з огляду на неявку представників сторін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2021р. витребувано від ТОВ "Органік-Трейд-Груп" оригінали видаткових накладних та товаро-транспортних накладних, копії яких додано до позову, та відкладено розгляд справи на 22.03.2021 р.
18.03.2021р. позивачем на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 15.03.2021р. надано оригінали витребуваних судом документів.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
26.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" (постачальник) та Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" (покупець) було укладено договір поставки № 26/2 П, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, постачати в асортименті продовольчі товари (надалі "товар?) покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар. Товар (продукти харчування), що постачається, повинен відповідати описам до продуктів харчування з 1001 по 5021 найменувань продуктів до Каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.11.2019 р. № 591.
Найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки товару вказується в замовленнях покупця, погоджених з постачальником, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).
Згідно п. 2.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Замовлення подається покупцем не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до передбачуваної дати поставки на електронну адресу постачальника nng777@ukr.net.
Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP (доставка на склад покупця) в строки та за адресою, що визначаються покупцем в замовленні. Постачальник може поставляти товар на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника).
За умовами п. 2.4 договору право власності на товар переходить до покупця з дня поставки товару. Датою поставки товару є дага підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, (даті по тексту - ТТН), які складаються у двох примірниках: один для покупця, один - постачальнику.
В п. 2.5 договору поставки визначено, що графік доставки товару узгоджується сторонами та визначається в замовленні. Доставка товару повинна здійснюватися в години роботи складу покупця, у дні узгоджені сторонами, включаючи вихідні та святкові дні. Зміна графіка доставки допускається за письмовою угодою сторін. У разі виникнення у покупця необхідності змінити узгоджений сторонами графік доставки товару, покупець зобов'язується письмово повідомити про це постачальника не пізніше, ніж за 1 (один) календарний день до моменту такої зміни.
Приймання товару по найменуванню та за кількістю проводиться на підставі ТТН, а за якістю - згідно з документами, які засвідчують якість товару (сертифікатами якості виробника, якісним посвідченням). У момент приймання-передачі товару постачальник надає покупцю ТТН, сертифікат якості виробника, якісне посвідчення (п.п. 2.6, 2.7 договору).
Положеннями п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено, що ціни на товар за цим договором зазначаються у прайс-листі (специфікації). При зміні ціни на товар постачальник зобов'язаний повідомити про це покупця не менше, ніж за 21 (двадцять один) календарний день шляхом надання нового прайс-листа для погодження покупцем. Загальна вартість цього договору складається з вартостей товару, зазначених у всіх ТТН, за якими здійснювалася поставка протягом терміну дії цього договору.
Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одною) календарного дня з моменту отримання товару. Датою оплати товару вважається дата перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.
Згідно п. 3.5 договору постачальник зобов'язується зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства. При виписці рахунку і податкової накладної за поточний період враховується поворотна продукція, а саме: товар, не прийнятий покупцем з причин, зазначених у ТТН згідно п. 2.9 цього договору. При реєстрації постачальником податкових накладних застосовуються наступні реквізити покупця: отримувач: Концерн "Військторгсервіс?, філія "Південна"; ІПН: 336899226587; код ЄДРПОУ Концерну "Військторгсервіс? 33689922; номер філії: 14.
Пунктом 9.1 договору узгоджено, що останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12..2020 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки товару є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 26/2 П від 26.02.2020 р. позивачем - ТОВ "Органік-Трейд-Груп" було здійснено поставку обумовленого у договором товару на адреси відповідача, що підтверджується наступними видатковими та товарно-транспортними накладними:
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 348 на суму 9571,99 грн. (в т.ч. ПДВ 1595,33 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р348 на суму 9571,99 грн. (в т.ч. ПДВ 1595,33 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 349 на суму 3627,76 грн. (в т.ч. ПДВ 604,63 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р349 на суму 3627,76 грн. (в т.ч. ПДВ 604,63 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 352 на суму 2088,66 грн. (в т.ч. ПДВ 348,11 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р352 на суму 2088,66 грн. (в т.ч. ПДВ 348,11 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 353 на суму 2934,26 грн. (в т.ч. ПДВ 489,04 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р353 на суму 2934,26 грн. (в т.ч. ПДВ 489,04 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 354 на суму 934,81 грн. (в т.ч. ПДВ 155,80 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р354 на суму 934,81 грн. (в т.ч. ПДВ 155,80 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 355 на суму 21697,78 грн. (в т.ч. ПДВ 3616,30 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р355 на суму 21697,78 грн. (в т.ч. ПДВ 3616,30 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 356 на суму 8561,78 грн. (в т.ч. ПДВ 1426,96 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р356 на суму 8561,78 грн. (в т.ч. ПДВ 1426,96 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 357 на суму 12638,20 грн. (в т.ч. ПДВ 2106,37 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р357 на суму 12638,20 грн. (в т.ч. ПДВ 2106,37 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 358 на суму 9271,85 грн. (в т.ч. ПДВ 1545,31 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р358 на суму 9271,85 грн. (в т.ч. ПДВ 1545,31 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 359 на суму 8125,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1354,23 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р359 на суму 8125,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1354,23 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 360 на суму 11849,16 грн. (в т.ч. ПДВ 1974,86 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р360 на суму 11849,16 грн. (в т.ч. ПДВ 1974,86 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 361 на суму 14850,64 грн. (в т.ч. ПДВ 2475,11 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р361 на суму 14850,64 грн. (в т.ч. ПДВ 2475,11 грн.);
- видаткова накладна від 01.10.2020 р. № 362 на суму 2443,32 грн. (в т.ч. ПДВ 407,22 грн.), ТТН від 01.10.2020 р. № Р362 на суму 2443,32 грн. (в т.ч. ПДВ 407,22 грн.).
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
При цьому за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити цей товар у повному розмірі його вартості.
Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти заявленого позову вказує про те, що зазначені видаткові накладні та ТТН містять підпис невстановленої особи, не містять відомостей щодо прізвища особи, що їх підписала з боку Філії "Південна?, її посади, номеру та дати довіреності, за якою діяла така особа.
Так, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до положень п. п. 2.1 ч. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відтак, наведене свідчить, що надані позивачем в якості доказу здійснення господарської операції видаткові накладні, ТТН в розумінні положень чинного законодавства, є первинним документом, а відтак таким документом, який є підставою для оприбуткування товару. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно абз. 1 п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положеннями абз. 1 п. 2.5. Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні?).
Отже, обов'язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.
При цьому, слід звернути увагу на наступне.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, дослідженню судом підлягає, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Так, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі № 905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18.
Між тим, судом встановлено наявність відбитку печатки Філії "Південна? Концерну "Військторгсервіс? на вищезазначених видаткових накладних, ТТН, поставка за якими є предметом спору у даній справі.
При цьому господарський суд наголошує, що відсутність у спірних видаткових накладних прізвища особи та назви посади особи, яка отримала товар за цими накладними, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що така особа була не уповноваженою чи що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 р. у справі № 910/19702/17 та від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19.
Таким чином, наявність на вищепоіменованих накладних печатки Філії "Південна?? Концерну "Військторгсервіс? дає підстави суду за даних обставин за максимально можливим ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні спірних господарських операцій, із чого вбачається, що у господарських операціях за видатковими накладними №№ 348, 349, 352, 353, 354, 355, 356, 357, 358, 359, 360, 361, 362 від 01.10.2020 р. та ТТН №№ Р348, Р349, Р352, Р353, Р354, Р355, Р356, Р357, Р358, Р359, Р360, Р361, Р362 від 01.10.2020 р. приймав участь в якості одержувача саме відповідач у даній справі.
Крім того, господарський суд зауважує, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на накладних. Наразі, відповідач не довів суду, що печатка була загублена ним, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
Поряд із цим слід зауважити, що саме відповідач, отримавши поставлену продукцію, повинен був вказати відомості про особу, відповідальну за отримання товарно - матеріальних цінностей. Така ж правова позиція викладена в постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 р. у справі № 916/394/20.
Також господарський суд зазначає, що відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладних також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Між тим, положення п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Таким чином, відповідач мав змогу перевірити та встановити особу, що фактично підписала спірні накладні та проставила на них печатку підприємства, повідомити такі відомості суду, чого з боку відповідача зроблено не було.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
У той же час, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт передачі відповідачу товару, можуть бути належним чином оформлені видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акти приймання товарів та інші документи.
За таких обставин, з огляду на те, що видаткові накладні №№ 348, 349, 352, 353, 354, 355, 356, 357, 358, 359, 360, 361, 362 від 01.10.2020 р. та товарно-транспортні накладні №№ Р348, Р349, Р352, Р353, Р354, Р355, Р356, Р357, Р358, Р359, Р360, Р361, Р362 від 01.10.2020 р. відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні?, Положенню "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", оскільки містять визначені законодавцем обов'язкові реквізити - назву документа, дату складання, назви учасників господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, печатку, судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за вказаними накладними на загальну суму 108595,61 грн. Натомість, відповідач суду не довів факт проведення ним оплати вказаної суми. Крім того, подана позивачем виписка по його рахунку у АТ "Укрсиббанк? за період 01.10.2020 р. - 23.12.2020 р. (тобто з дати поставки до дати закінчення дії договору та оформлення позову у даній справі) вказує на відсутність здійснення відповідачем оплат за отриманий від позивача спірний товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Так, п. 3.3 договору сторони погодили, що оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.
Таким чином, з огляду на викладене, оплата товару мала бути здійснена відповідачем протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару, а відтак до 22.10.2020 р. включно. При цьому докази, які би підтверджували факт повної сплати відповідачем отриманого товару згідно умов договору поставки № 26/2 П від 26.02.2020 р., в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними в межах спірного договору поставки від 26.02.2020 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 108595,61 грн.
Крім того, суд зауважує, що подані позивачем акт звірки взаємних розрахунків за 01.01.2020 р. - 22.05.2020 р., виписка з рахунку позивача від 05.02.2021 р. судом в якості доказів не приймаються, оскільки не стосуються предмету позову, при цьому поданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків не містять зазначення стосовно яких правовідносин він оформлений.
При цьому з приводу зауважень відповідача щодо нездійснення позивачем реєстрації податкових зобов'язань за спірними операціями в ЄРПН суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, як у редакції від 27.02.2018 р., так і від 22.03.2018 р., податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання/непостачання товару покупцю, особливо за умови наявних у справі достовірних первинних належним чином оформлених документів, яким, як було встановлено судом вище, надано перевагу при визначенні факту вчинення/невчинення господарської операції.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Поряд з цим в описовій частині позову заявником зазначено про понесення витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, в розмірі 10000,00 грн., при цьому в прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача всі понесені позивачем судові витрати.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, у якому позивач попередньо визначив суму судових витрат у розмірі 10000,00 грн. витрат на правову допомогу. При цьому на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу надано оригінал договору про надання правової допомоги № 14578 від 23.12.2020 р., додаткового договору № 1 до договору про надання правової допомоги № 14578 від 23.12.2020 р., квитанції до прибуткового касового ордеру № 14578 від 23.12.2020 р., копію ордеру серія ВЕ № 1024126 від 23.12.220 р. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 488 від 24.05.2008 р.
Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги № 14578, укладеного 23 грудня 2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" та адвокатом Рехлецьким Русланом Віталійовичем, відповідно до умов якого ТОВ "Органік-Трейд-Груп" уповноважує адвоката представляти інтереси товариства у господарському суді Одеської області по господарській справі за позовом ТОВ "Органік-Трейд-Груп" до Концерну "Військторгсервіс" філія "Південна" про стягнення заборгованості за договором поставки, у зв'язку з чим уповноважило Рехлецього Р.В. усіма правами, які надані законом стороні, з правом:
- розписуватись за мене, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення, надавати свої доводи та міркування, заперечувати проти клопотань та доводів інших осіб;
- змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, визнавати позов (частково або повністю), відмовлятись від позову (частково або повністю), укладати мирову угоду;
- оскаржувати судові рішення, постанови та ухвали, рішення та постанови інших державних органів, підписувати клопотання, позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, відзиви на позовні заяви, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби, заяви про відвід судді (судової колегії), державного виконавця, скарги (адміністративні позови) по справам адміністративної юрисдикції, заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позовів, про вжиття запобіжних заходів, про роз'яснення рішення (ухвали), про відстрочку, розстрочку, зупинення виконання судового рішення, способу або порядку виконання судового рішення, ухвали, постанови, заяву про поворот виконання рішення, постанови, а також будь-які інші процесуальні документи від мого імені; розписуватись за мене;
- отримувати будь-які документи (судові рішення, постанови, ухвали, накази, документи виконавчого провадження тощо) документи на моє ім'я та постанови від мого імені, заяви та інші необхідні документи до відповідних установ;
- виконувати усі інші дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України, для такого роду уповноважень, які б належало виконувати мені, якби я особисто займався цими питаннями, та які будуть необхідними для правильного й ефективного ведення справ та захисту моїх інтересів.
Також вказаним договором № 14578 сторонами погоджено, що адвокатський гонорар визначається за погодженням сторін.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" (замовник) та адвокатом Рехлецьким Русланом Віталійовичем (виконавець) укладено додатковий договір № 1 до договору про надання правової допомоги № 14578 щодо визначення вартості послуг адвоката, яка за вказаним договором складає 10000,00 грн. Так, у вказаному додатковому договорі № 1 сторонами погоджено перелік та вартість наданих послуг, а саме:
- ознайомлення з документами та надання консультації - 500,00 грн.;
- оформлення позовної заяви - 1500,00 грн.;
- представництво інтересів підприємства в суді першої інстанції - 8000,00 грн.;
- всього 10000,00 грн.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги № 14578 від 23.12.2020 р., додатковий договір № 1 до договору про надання правової допомоги № 14578 від 23.12.2020 р., а також встановлений у додатковому договорі № 1 до договору про надання правової допомоги № 14578 від 23.12.2020 р. фіксований розмір адвокатських послуг у розмірі 10000,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наразі з доданого позивачем до позовної заяви додаткового договору № 1 до договору про надання правової допомоги № 14578 від 23.12.2020 р., що містить детальний опис виконаних адвокатом робіт, вбачається, що для представництва інтересів позивача в господарському суді Одеської області по даній справі № 916/3742/20 адвокатом Рехлецьким Русланом Віталійовичем витрачено час на:
- ознайомлення з документами та надання консультації - 500,00 грн.;
- оформлення позовної заяви - 1500,00 грн.;
- представництво інтересів підприємства в суді першої інстанції - 8000,00 грн.
Дослідивши та проаналізувавши зміст договору про надання правової допомоги № 14578 від 23.12.2020 р. та вид правової допомоги, що надається адвокатом, суд вважає обґрунтованим зміст наданих адвокатом послуг.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
Відтак, з огляду на вказані положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" до Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" про стягнення заборгованості в сумі 108595,61 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а, код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії "Південна" (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1, код ЄДРПОУ 35123222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік-Трейд-Груп" (54001, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, код ЄДРПОУ 42876291) заборгованість в сумі 108595/сто вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять/грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2102/дві тисячі сто дві/грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000/десять тисяч/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено та підписано 29 березня 2021 р.
Суддя В.С. Петров