"19" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3628/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
при розгляді справи за позовом: Приватного підприємства “Співдружність-Південь” (вул. Садова, 6-Б, с. Чонгар, Генічеський район, Херсонська обл., 75570)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ектовіс Групп” (вул. Грецька, 44, м. Одеса, 65026)
про стягнення 870576,00 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Громут В.І.;
від відповідача: Конев К.С.
Приватне підприємство “Співдружність-Південь” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ектовіс Групп”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 870576,00 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем положень Податкового кодексу України, а саме ненадання первинних документів на товар та документів на його походження, поставленого позивачу на підставі укладеного між сторонами договору від 26.02.2018 №26/02, що призвело до позбавлення позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання на заявлену до стягнення суму.
21.01.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов з додатковими доказами (а.с.64-167, т.1 - а.с.1-96, т.2), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що: відповідач виконав свої зобов'язання за договором від 26.02.2018 №26/02 належним чином та фактично здійснив на користь позивача поставку на загальну суму 5472253,42 грн; посилання позивача щодо надання відповідачем сфальсифікованого сертифікату на поставлену продукцію не відповідають дійсності; відповідач не надавав позивачу сертифікат, копію якого позивач долучив до матеріалів справи, натомість копія справжнього сертифікату у відповідача не збереглась; надані відповідачем до відзиву докази підтверджують обставину походження поставленого товару, при цьому відповідач стверджує, що ним в повній мірі виконані податкові зобов'язання, зокрема, зареєстровано податкові накладні та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість; відповідач зазначив, що усі твердження, які зазначені в акті перевірки від 14.05.2019 №71/21-2214-06/35408367 та стосуються ТОВ «Ектовіс Груп», носять характер припущень і не підтверджуються документально; відповідач не був залучений як третя особа при розгляді адміністративної справи №540/1853/19, що позбавило відповідача можливості спростувати викладені в акті обставини стосовно ТОВ «Ектовіс Груп».
08.02.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.120-126, т.2), в якій позивач зазначив, що: як позивач, так і відповідач не заперечують обставини поставки товару, при цьому факт поставки досліджувався судами в межах розгляду справи №540/1853/19; відповідач належним чином не підтвердив своєї позиції, зокрема, щодо наявності у відповідача власного та/або орендованого нерухомого майна; позивач наполягає на тому, що твердження відповідача з приводу не надання позивачу сертифікату якості не відповідають дійсності; надані відповідачем документи мають сумнівний характер та не підтверджують факт придбання труб, які в подальшому були поставлені позивачу; позивач не погоджується з доводами відповідача щодо бездіяльності позивача, вираженої в неподанні відповідного запиту до контролюючого органу з метою з'ясування обставин щодо джерела походження товару, оскільки податковий орган, посилаючись на податкову інформацію та інші бази даних, фактично поставив під сумнів не тільки рух товару по ланцюгу, а й взагалі джерело походження придбаної кількості труб; посилаючись на встановлені в адміністративній справі обставини позивач вважає, що саме через неналежне ведення відповідачем бухгалтерського та податкового обліку, неналежне оформлення ТТН, фальсифікації даних автомобілів перевізників призвело до донарахувань в адресу позивача контролюючим органом; позивач наполягає на тому, що відповідач був обізнаним про проведення податковою службою перевірки.
15.02.2021 від відповідача надійшли письмові заперечення (а.с.127-132, т.2), в яких відповідач наголосив на тому, що: посилання позивача на зміст судових рішень як підтвердження факту поставки товару та взагалі господарських правовідносин сторін є посиланням на вторинний доказ, який не містить усієї інформації, проте така інформація міститься в накладних, товарно-транспортних накладних та податкових накладних; твердження позивача про недоведеність відповідачем наявності місць зберігання спростовуються первиною документацією, яка долучена до відзиву; надана позивачем копія сертифікату жодного відношення до взаємовідносин сторін не має; за договором від ТОВ «Бізнес Бастіон» відповідач отримав труби різного діаметру від 530 до 1420 мм; висновки суду у справі №540/1853/19 не мають преюдиціального значення, оскільки викладені за результатом дослідження не повного обсягу доказів, при цьому, на думку відповідача, подані ним до відзиву докази декларування податкових зобов'язань та докази митного оформлення товару нівелюють висновки апеляційного суду щодо відсутності джерела походження товарів, які поставлялись на користь позивача; відповідач наполягає на тому, що за відсутності належного повідомлення відповідача про проведення перевірки, тягар юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства має нести саме позивач.
Під час розгляду справи представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені до відповідача вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача проти позову повністю заперечив, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 позовну заяву Приватного підприємства «Співдружність-Південь» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3628/20; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання на "18" січня 2021 о 15:30.
18.01.2021 у судовому засіданні судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на « 05» лютого 2021 о 15год.00хв.
У судовому 05.02.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на « 15» лютого 2021 о 15год.00хв.
15.02.2021 судом було протокольно ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на « 22» лютого 2021 о 14год.00хв.
22.02.2021 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до « 11» березня 2021 о 16год.10хв., а 11.03.2021 - до « 19» березня 2021 о 14год.00хв.
Також ухвалою суду від 11.03.2021 судом було повернуто заяву Приватного підприємства «Співдружність-Південь» за вх. № 2-313/21 від 09.03.2021 про забезпечення позову у справі №916/3628/20.
Крім цього, ухвалами суду від 28.01.2021, 05.02.2021, 15.02.2021, 22.02.2021 та від 11.03.2021 судом було забезпечено участь представника позивача у судових засіданнях при розгляді цієї справи в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Запорізької області.
У судовому засіданні 19.03.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
14.05.2019 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі було складено акт №71/21-22-14-06/35408367 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Співдружність - Південь» (код 35408367) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Ектовіс Групп» (код 41498700) за квітень - червень 2018 року, подальшого використання придбаних товарів та відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності (а.с.9-16, т.1).
З розділу 3 акту «Перевірка відомостей, отриманий від особи, яка мала правові відносини з платником податків» вбачається, що позивачем для проведення перевірки було надано такі документи: договір; накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; банківська виписка; сертифікат якості; копія робочого проекту; оборотно-сальдова відомість по рахунку 201; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.
Органом ДФС було встановлено, що між позивачем та відповідачем 26.02.2018 укладено договір №26/02, згідно з п/п 1.1. п.1 якого ТОВ «Ектовіс Групп» - продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність ПП «Співдружність-Південь» - покупця товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати продавцю його вартість. Відповідно до п/п 3.1. п.3 договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Згідно з п/п 4.2. п.4.2. пунктом поставки товару є склад покупця - Херсонська обл., Генічеський район, с. Чонгар. За умовами п/п 4.4., 4.5. п. 4. договору у випадку поставки товару іноземного або вітчизняного виробництва, товар має поставлятися разом з технічним паспортом або сертифікатом якості, що підтверджує країну виробництва товару. Згідно з п/п 4.7. п.4 договору при прийманні-передачі товару уповноважений представник покупця перевіряє кількість поставленого товару відповідно до товарно-супровідних документів та підтверджує це підписом на товарних накладних. Відповідно до п/п 9.2. п.9. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом календарного року, фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконання сторонами своїх зобов'язань. Згідно з п/п 9.3. п.9 договору всі зміни та доповнення до договору вважаються чинними, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін. Відповідно до укладених до договору специфікацій №1 від 26.02.2018 та №2 від 04.06.2018 сторонами за договором передбачено здійснення поставки товару - труби сталеві, 820х9 мм, ДСТУ 8732-78, сталь 09Г2, у кількості 760 та 200 тон відповідно.
Далі встановлено, що ПП «Співдружність - Південь» протягом квітня - червня 2018 року документувало придбання товарів у ТОВ «Ектовіс Групп» за наступними видатковими накладними: від 12.04.2018 №12/04; від 20.04.2018 №20/04/04; від 23.04.2018 №23/04; від 16.04.2018 №16/04; від 17.04.2018 №17/04; від 02.05.2018 №02/05; від 07.05.2018 №07/05; від 10.05.2018 №10/05/1; від 26.06.2018 №26/06; від 25.06.2018 №25/06; від 22.06.2018 №22/06/1; від 13.06.2018 №13/06; від 11.06.2018 №11/06; від 08.06.2018 №08/06.
Суми податку на додану вартість по податкових накладних, які було виписано ТОВ «Ектовіс Групп» у період квітень - червень 2018 року включено ПП «Співдружність-Південь» до податкового кредиту на загальну суму 870575,57 грн. Як зазначено в акті, податкові накладні ТОВ «Ектовіс Групп» зареєстровано в ЄРПН, які також відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень - червень 2018 року.
Згідно з актом, розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі та станом на 30.06.2018 по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «Екстовіс Групп» відсутня.
Водночас, згідно даних акту перевіркою встановлено, зокрема, таке:
- за результатами моніторингу ЄРПН встановлено, що ТОВ «Ектовіс Групп» з моменту реєстрації не здійснював придбання товару (труби сталеві 820х9 мм) у кількості 304,005 т, реалізацію якого задокументовано у квітні - червні 2018 року на адресу ПП «Співдружність - Південь»;
- підприємством надано до перевірки сертифікат якості №3371 (а.с.17, т.1) на вищевказані труби, виданий ПАТ «ВМЗ» (м. Викса, РФ), при цьому відповідно до АРМ «Митниця» та ІС «Податковий блок», ТОВ «Ектовіс Груп» не здійснював імпортні операції з отримання товарів від зазначеного постачальника. Згідно аналізу податкових накладних, складений ТОВ «Ектовіс Груп» на адресу ПП «Співдружність - Південь» встановлено, що у графі п.3.2. (ознака імпортованого товару) відсутня позначка «х». Вказане свідчить, що товар (труби сталеві 820х9 мм), задокументований на адресу ПП «Співдружність - Південь», не є імпортованим, оскільки у податковій накладній відсутня позначка «х» у п.3.2. За даними сертифікату якості встановлено, що отримувачем товару є ТОВ «Ектовіс Групп» та зазначена дата відвантаження - 14.03.2007, водночас згідно даних ІС «Податковий блок» ТОВ «Ектовіс Групп» зареєстровано 04.08.2017 Солом'янською районною державною адміністрацією в м. Києві, що свідчить про неможливість отримання товару 14.03.2017. При співставленні даних специфікацій до договору від 26.02.2018 №26/02 на поставку труб та сертифікату якості товару встановлено, що номенклатура товару - «труби сталеві діаметром 820х9 мм ДСТУ 8732-78, сталь 09Г2» по специфікації не відповідає номенклатурі товару по сертифікату якості - «труби стальні електрозварювальні, виготовлені згідно ДСТУ 20295-85 сталь 17Г1С». З огляду на вказане встановлено факт відсутності законного джерела походження товару (труби сталеві 820х9 мм), реалізацію яких задокументовано ТОВ «Ектовіс Груп» на адресу ПП «Співдружність - Південь»;
- згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) на підприємстві ТОВ «Ектовіс Груп» за ІІ квартал 2018 року облікова кількість працівників становила 2 особи (в тому числі директор), а також відсутні « 106» ознака надання майна в лізинг, оренду або суборенду та « 157» ознака - дохід, виплачений самозайнятій особі, що свідчить про відсутність залучення фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців до господарських операцій. Вказане свідчить про недостатність трудових ресурсів для виконання операцій з придбання та продажу великої кількості різноманітних послуг та товарів (необхідність зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження);
- транспортування вищевказаних товарів здійснювалось на підставі ТТН від 17.04.2018 № 17/04-1, від 16.04.2018 № 16/04-1, від 23.04.2018 № 23/0-1, від 20.04.2018 № 20/04-1, від 12.04.2018 № 12/04-1, від 10.05.2018 № 10/05-4, від 07.05.2018 № 07/05-1, від 02.05.2018 № 02/05-1, від 26.06.2018 № 26/01-1, від 25.06.2018 № 25/06-1, від 26.06.2018 № 22/06-2, від 13.06.2018 № 13/06-1, від 11.06.2018 № 11/06-1, від 11.06.2018 № 11/06-2, від 08.06.2018 № 08/06-1, від 08.06.2018 № 08/06-2, від 08.06.2018 № 08/06-3, від 08.06.2018 № 08/06-4 з пунктами навантаження: м. Одеса, вул. Плієва, 2; м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.; м. Одеса; пунктом розвантаження: Херсонська обл., Генічевський район, с. Чонгар; автомобільні перевізники: ТОВ "Форматбридж", ФОП Захоба І.І.; водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
- відповідно до умов договору від 26.02.2018 №26/02 поставка товару здійснюється постачальником, проте згідно баз даних ІС «Податковий блок» у ТОВ «Ектовіс Групп» відсутні основні засоби (підтверджено фінансовим звітом суб'єкта малого підприємства, станом на 31.12.2018, реєстраційний номер №9300117887 від 10.01.2019), що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності. В наданих товарно-транспортних накладних вказано, що перевізником товарів є ТОВ «Форматбридж» (код 38352637) та ФОП «Захоба І.І.» (код НОМЕР_1 ), проте проведеним аналізом поданих платником податкових декларацій з податку на додану вартість та даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «Ектовіс Групп» взагалі не мало взаємовідносин з перевізником ФОП « ОСОБА_12 » (код НОМЕР_1 ). Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2018 рік у ТОВ «Форматбридж» (як перевізника) відсутні основні засоби. За даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за II квартал 2018, зазначені в наданих до перевірки ТТН водії не перебували у трудових відносинах з ТОВ «Форматбридж», а також у звіті відсутня « 106» ознака - надання майна в лізинг, оренду або суборенду та « 157» ознака - дохід, виплачений самозайнятій особі, що свідчить про відсутність залучення фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців до господарських операцій. Вказане свідчить про відсутність придбання послуг від сторонніх підприємств. На підставі баз даних «НАІС ДДАІ» МВС України встановлено власників транспортних засобів, зазначених в ТТН та направлено запити щодо підтвердження чи спростування факту надання в оренду та операцій з перевезення вантажу на адресу ПП «Співдружність - Південь». На дату проведення перевірки на вказані запити відповідь надано ТОВ «Міал» щодо надання транспортних послуг ФОП «Захоба» у червні 2018 року. Згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг), перевізником були надані міжнародні транспортні послуги по автоперевезенню вантажу за маршрутом: м. Кишинів (Молдова) - м. Одеса (Україна). На підставі наданої міжнародної товарно-транспортної накладної, місце навантаження є м. Кишинів (Молдова), місце розвантаження м. Одеса (Україна), тобто здійснювалось перевезення імпортного товару з м. Кишинів, що суперечить даним ТТН наданих до перевірки. Відповідно до вищевикладеного, наданою інформацією не підтверджується перевезення товару (труби сталеві 820x9 мм) на адресу ПП «Співдружність - Південь». Також, взаємовідносини між перевізниками - ТОВ «Форматбридж», ФОП «Захоба І.І.» та вищевказаними власниками автомобілів відсутні (підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість та даними ЄРПН). Згідно даних «НАІС ДДАІ» МВС України, транспортний засіб, зазначений в ТТН - Рено НОМЕР_2 - зареєстрований як VOLKSWAGEN PASSAT з об'ємом двигуна 1.8, тому з урахуванням технічної характеристики транспортного засобу, перевезення товару у кількості 18,1 тон на вказану відстань за один день є технічно неможливим. Окремо зазначено, що згідно листа Головного управління поліції в Херсонській області Управління Інформаційно-аналітичної підтримки (від 05.02.2018 №318/9/01/6-2019, вх.2415/9 від 08.02.2019), вказані в ТТН транспортні засоби - НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 не перетинали в зазначений час межі населених пунктів м. Одеса, м. Новомосковськ та с. Чонгар;
- відповідно до наданих до перевірки ТТН встановлено, що пунктом навантаження товарів є: 1) м. Одеса; 2) м. Одеса, вул. Плієва, 2; 3) м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., а пунктом розвантаження товарів є: с. Чонгар, Херсонська обл., Генічеський район. Згідно наданих до перевірки ТТН неможливо встановити фактичне місцезнаходження проведених операцій та ідентифікувати сутність господарської операції, так як розвантаження джаного товару проводилось за адресою, яка не містить повної назви, а саме: «м. Одеса» та «м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.»;
- за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Ектовіс Групп» отримував послуги з оренди нежитлового приміщення тільки від ТОВ «Петроліум Ойл Юкрейн» (36136101), який є власником нежитлової будівлі, площею 1571 кв.м., за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Суздальська, буд. 13, що також є юридичною адресою ТОВ «Ектовіс Групп» (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно). Тобто у ТОВ «Ектовіс Групп» відсутні складські приміщення для зберігання товарів, які згідно ТТН відвантажувались з м. Новомосковська;
- надані до перевірки видаткові накладні не відповідають вимогам первинного документу, так як складені з порушенням норм ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
- Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі за місцем обліку суб'єктів господарювання направлені запити щодо проведення зустрічних звірок ПП «Співдружність - Південь» з контрагентом - постачальником ТОВ «Ектовіс Групп» та перевізником ТОВ «Форматбридж», проте згідно отриманих у відповідь листів ТОВ «Ектовіс Групп» та перевізником ТОВ «Форматбридж» відсутні за податковою адресою;
- за відсутності ТОВ «Ектовіс Групп» за податковою адресою та відсутності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через недостатню кількість управлінського або технічного персоналу, основних засобів (фондів), складських приміщень, транспортних засобів; за відсутності законного джерела походження товарів, реалізацію яких було задокументовано на адресу ПП «Співдружність - Південь» та невідповідності номенклатури товару наданому до перевірки сертифікату якості, а також у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не відповідають вимогам складання первинного документу, неможливо підтвердили факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Ектовіс Групп» та ПП «Співдружність - Південь»;
- наявність у підприємства ПП «Співдружність - Південь» податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ПП «Співдружність - Південь» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями);
- враховуючи вищевикладене, ПП «Співдружність - Південь» фактично здійснило документальне оформлення господарської операції з отримання товарів (труба сталева 820х9 мм), а також первинні документи складено всупереч норм ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88;
- ПП «Співдружність - Південь» використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента - постачальника ТОВ «Ектовіс Групп»;
- відповідно наданим для перевірки первинним бухгалтерським документам: видатковим накладним, товарно-транспортним накладним та регістрам бухгалтерського обліку по рах. 201 «Товари» встановлено, що товари, які оприбутковано без підтверджуючих документів з джерел невідомого походження, які не відповідають документально оформленому товару з його легалізацією за рахунок використання документів ТОВ «Ектовіс Групп» використано у власній господарській діяльності ПП «Співдружність - Південь».
За результатом проведеної перевірки контролюючим органом було зроблено наступний висновок: - в порушення п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Співдружність - Південь» за період квітень - червень 2018 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 870576 гри., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у червні 2018 року на суму ПДВ 870576 гривень.
07.06.2019 на підставі зазначених вище висновків акту перевірки, уповноваженою особою ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001691422 (а.с.19, т.1), відповідно до якого, позивачу визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 870576,00 грн.
Не погодившись з вищевказаним рішенням контролюючого органу позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення - рішення від 07.06.2019 №0001691422.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 у справі №540/1853/19 позов позивача було задоволено (а.с.20-27, т.1), водночас, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 вказане рішення було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.28-31, т.1). За результатами перегляду рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов висновку, зокрема, про таке:
- контролюючим органом цілком обґрунтовано, з посиланням на податкову інформацію та інші бази даних, фактично ставиться під сумнів не тільки факт руху цього товару («труб сталевих» 820x9 мм) по ланцюгу, а й взагалі джерела походження придбаної позивачем такої кількості труб саме у даного контрагента, який, в свою чергу, не має власних або орендованих складських приміщень для їх зберігання, а також транспортних засобів для їх перевезення;
- вищевикладені обставини в сукупності дають достатні підстави критично оцінювати рух товару від контрагентів-постачальників до безпосереднього контрагента-постачальника позивача до підприємства позивача, оскільки товар фактично лише документально змінював своїх номінальних власників, а документи оформлювалися лише тільки для надання цим господарським операціям документарного виразу;
- з врахуванням вищенаведених обставин, судова колегія вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу про те, що дії позивача, в даному випадку, фактично були спрямовані лише на оформлення цих спірних господарських операцій у паперовому вигляді без їх фактичного здійснення, з метою завищення суми податкового кредиту за спірні періоди;
- в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що по підприємству-контрагенту ТОВ «Ектовіс групп» не встановлено по ланцюгу легальне джерело походження придбаних позивачем товарів (труб), що, в свою чергу, свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми штучного податкового кредиту для покупців, тобто в даному випадку наявне лише документальне оформлення «безтоварних» операцій, з метою введення в обіг (легалізації) товарів невідомого походження;
- недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди;
- підсумовуючи вищевикладене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що при наявності оформлених з певними недоліками зазначених вище первинних документів, належних, достатніх і беззаперечних доказів проведення ТОВ «Співдружність-Південь» спірної господарської операції саме з ТОВ «Ектовіс Групп» не встановлено, а тому, з урахуванням обставин, специфіки та особливостей здійснення цих господарських операцій, пов'язаних з постачанням сталевих труб, не можливо дійти висновку про фактичний намір підприємства позивача одержати економічний ефект в результаті взаємовідносин саме з цим контрагентом;
- враховуючи вищенаведені обставини та той факт, що спірна угода купівлі-продажу труб між позивачем та його безпосереднім контрагентом фактично реально не відбувалася (т.б. було лише документальне її оформлення), судова колегія вважає, що відповідач цілком правомірно своїм податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2019 року №0001691422 зменшив розмір від'ємного значення суми ПДВ на 870576 грн.
23.04.2020 ПП «Співдружність-Південь» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якої зменшено від'ємне значення податкового кредиту за результатом перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.06.2019 №0001691422 на суму 870576,00 грн (а.с.32-33, т.1).
Позивач вважає, що необхідність подання цього уточнюючого розрахунку є наслідком порушення відповідачем положень Податкового кодексу України, а саме ненадання первинних документів на товар та документів на його походження, поставленого позивачу на підставі укладеного між сторонами договору від 26.02.2018 №26/02, що встановлено вищевказаним актом перевірки та рішенням адміністративного суду у справі №540/1853/19. Оскільки вказане призвело до позбавлення позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, позивач вважає, що вказане є збитками позивача та підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
02.09.2020 позивач направив відповідачу претензію від 01.09.2020 №340 (а.с.36-38, т.1), в якій вимагав потягом 10 днів з моменту отримання претензії сплатити суму завданих збитків в розмірі 870576,00 грн.
Як пояснив позивач, відповідач вищевказану претензію не задовольнив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду, що розглядається в межах цієї справи.
Відповідач з позицією позивача не погоджується, наполягає на тому, що він виконав свої зобов'язання за договором від 26.02.2018 №26/02 належним чином та фактично здійснив на користь позивача поставку на загальну суму 5472253,42 грн та на спростування доводів позивача та викладених у акті перевірки висновків надав суду наступні докази:
- підписаний між сторонами договір поставки від 26.02.2018 №26/02 (а.с.72-74, т.1);
- специфікацію №1 до договору від 26.02.2018 № 26/02 (а.с.75, т.1), якою сторони погодили поставку товару - труби сталеві, 820х9 мм, ДСТУ 8732-78, сталь 09Г2, в кількості 760 тон, загальна вартість товару становить 12159996,96 грн з ПДВ;
- специфікацію №2 договору від 26.02.2018 № 26/02 (а.с.76, т.1), якою сторони погодили поставку товару - труби сталеві, що були у використанні, 820х9 мм, ДСТУ 8732-78, сталь 09Г2, в кількості 200 тон, загальна вартість товару становить 3600000,00 грн з ПДВ;
- складений між сторонами акт звірки, станом на 11.02.2020 (а.с.77, т.1);
- накладні на поставку товару - труба 820х9, код УКТ ЗЕД 7305: від 29.03.2018 №29/03/1; від 12.04.2018 №12/04; від 16.04.2018 №16/04; від 17.04.2018 №17/04; від 20.04.2018 №20/04/04; від 23.04.2018 №23/04; від 02.05.2018 №02/05; від 07.05.2018 №07/05; від 10.05.2018 №10/05/1; від 22.06.2018 №22/06/1; від 25.06.2018 №25/06; від 26.06.2018 №26/06; від 13.06.2018 №13/06; від 11.06.2018 №11/06; від 08.06.2018 №08/06 (а.с.78-92, т.1);
- товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу (а.с.93-111, т.1), в яких зазначені, зокрема такі відомості: щодо автомобільних перевізників: ТОВ «Форматбридж» та ФОП Захоба І.І.; щодо пунктів навантаження: 1) Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ; 2) м. Одеса; 3) м. Одеса, вул. Плієва, 2. По всім товарно-транспортним накладним вантажовідправником та замовником значиться ТОВ «Ектовіс Групп», вантажоодержувачем - ПП «Співдружність-Південь», пункт розвантаження - Херсонська обл., Генічеський район, с. Чонгар;
- податкові накладні, подані відповідачем відносно спірної поставки (а.с.112-141, т.1);
- подані відповідачем податкові декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період березень - липень 2018 року (а.с.142-147, т.1).
Як встановлено судом, вищевказані докази, подані відповідачем та наявні у цих доказах відомості, досліджувались контролюючим органом - Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі та за результатом здійсненого дослідження було складено акт від 14.05.2019 №71/21-22-14-06/35408367.
Водночас, на підтвердження обставини щодо походження товару, поставленого позивачу та його придбання відповідачем, останній надав суду такі докази:
- договір поставки від 17.11.2017 №20/11, підписаний між відповідачем (покупець) та ТОВ «Бізнес-Бастіон» (постачальник) (а.с.1-3, т.2); накладні на поставку товару за цим договором - труба металева 530-14201 мм від 12.03.2018, 13.03.2018 та від 14.03.2018 (а.с.4-6, т.2); акти приймання-передачі товару - труба металева 1420 мм - 30,00 т, 820 мм - 53,00 т, 1420 мм - 14,91 т, 820 мм - 55,09 т, 530 мм - 17,00 т, 820 мм - 50,00 т, вказані акти датовані 12.03.2018, 13.03.2018 та 14.03.2018 (а.с.7-9, т.2); товарно-транспортні накладні, в яких містяться відомості: автомобільний перевізник - ТОВ «Бєл-Транс»; замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач - ТОВ «Ектовіс Груп»; пункт навантаження - м. Київ; пункт розвантаження - м. Одеса, вул. Плієва, 2 та Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ (а.с.10-21, т.2); податкові накладні щодо цієї поставки (а.с.22-27, т.2);
- контракт від 15.05.2018 №15/05-18, підписаний між відповідачем (покупець) та SRL «STALCOM-BM», м. Кишинів (продавець), за яким продавець зобов'язався поставити покупцю труби сталеві, що були у використанні (а.с.28-30, т.2); специфікацію №1 від 15.05.2018, якою погоджено поставку товару - труби сталеві, що були у використанні, 1220х12 мм, ДСТУ 20295-85 та труби сталеві, що були у використанні, 820х-9-10 мм, ДСТУ 20295-85 у загальній кількості 200 т (а.с.31, т.2); рахунки на товар, митні декларації та міжнародні товарно-транспортні накладні, датовані періодом травень-червень 2018 року (а.с.32-83, т.2).
На підтвердження обставини наявності складських приміщень для зберігання товарів, відповідач надав суду:
- договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна від 01.02.2018 №01/2-18 (а.с.84-87, т.2), підписаний між Будівельно-монтажним управлінням №10 Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (орендодавець) та ТОВ «Ектовіс Групп» (орендар), згідно з яким орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування відкриту площадку, загальною площею 123 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Плієва, 2;
- акт приймання передачі нерухомого майна від 01.02.2018 №1 до вищевказаного договору (а.с.88, т.2);
- виписку по рахунку від 29.05.2019 на підтвердження здійснення відповідачем оплати за оренду нерухомого майна за вищевказаним договором (а.с.89, т.2).
Крім цього, відповідач надав суду відповідь на претензію на позивача (а.с.90-93, т.2), в якій відповідач заперечив щодо вимоги позивача про відшкодування понесених за позицією останнього збитків, стягнення яких предметом позову у цій справі.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч.ч.1-2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Положеннями п/п 14.1.36., 14.1.181. п.14 ст. 14 ПК України визначено, що: господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 73 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За умовами ч.ч.4, 5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно з ч. ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позиція суду
Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення з останнього збитків в сумі 870576,00 грн, які, за позицією позивача, понесені ним внаслідок порушення відповідачем положень Податкового кодексу України, а саме ненадання первинних документів на товар та документів на його походження, поставленого позивачу на підставі укладеного між сторонами договору від 26.02.2018 №26/02, що встановлено дослідженими судом актом перевірки та рішенням апеляційного адміністративного суду у справі №540/1853/19. Позивач наголошує, що протиправна поведінка відповідача фактично призвела до позбавлення позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту в розмірі 870576,00 грн, а тому позивач вважає, що ці збитки позивача мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.
Як встановлено судом, відповідач з позицією позивача не погодився, проте як і позивач наполягав на тому, що спірна поставка фактично відбулась, а встановлені у акті перевірки та рішенні апеляційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №540/1853/19 обставини відносно відповідача є помилковими та здійснені при неповному дослідженні всіх доказів, при цьому, як встановлено судом, відповідача до участі у справі №540/1853/19 не було залучено.
Під час розгляду цієї справи відповідач, як особа, щодо якої встановлені обставини у вищевказаних акті та рішенні суду, фактично намагався спростовувати висновки контролюючого органу та суду, а поданими до матеріалів справи доказами підтвердити факт реальності господарської операції з поставки товару позивачу та відсутності в його діях вини.
Судом встановлено, що подані відповідачем разом з відзивом: договір поставки від 26.02.2018 №26/02, специфікації №1 та №2, видаткові та товарно-транспортні накладні, податкові накладні та податкові декларації (а.с.72-167, т.1) досліджувались контролюючим органом при здійсненні перевірки та на підставі відомостей, що містяться в цих доказах та відомостей, що наявні у відповідних реєстрах, було встановлено факт нереальності здійснення господарської операції між ТОВ «Ектовіс Групп» та ПП «Співдружність - Південь» з поставки товару.
Додатково, окрім тих доказів, які досліджувались контролюючим органом та судом у справі №504/1853/19, відповідач надав суду докази, які за позицією відповідача підтверджують джерело походження товару (договірні відносини з ТОВ «Бізнес-Бастіон» та компанією SRL «STALCOM-BM», м. Кишинів щодо здійснення відповідачем купівлі товару, з метою подальшого продажу позивачу), а також щодо наявності у відповідача договірних відносин з Будівельно-монтажним управлінням №10 Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд», на підставі яких у відповідача перебуває у користуванні нерухоме майно - відкрита площадка, загальною площею 123 кв.м., розташована за адресою: вул. Плієва, 2, м. Одеса (а.с.1-89, т.2).
Водночас, суд вважає, що поданими з відзивом доказами відповідачем не спростовано обставини, що встановлені в рішенні апеляційного адміністративного суду у справі №504/1853/19 на підставі акту перевірки, зокрема, щодо: недостатності у відповідача трудових ресурсів для виконання операцій з придбання та продажу великої кількості різноманітних послуг та товарів (зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження); відсутності складських приміщень для зберігання товарів, які згідно ТТН відвантажувались, зокрема, з м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., м. Одеса тощо; щодо не встановлення наявності взаємовідносин між перевізниками - ТОВ «Форматбридж», ФОП «Захоба І.І.» та власниками автомобілів, якими здійснювалось перевезення, здійснення перевезень саме вказаними автомобілями тощо.
Крім цього, судом критично оцінюються надані відповідачем докази на підтвердження обставини щодо джерела походження товару, враховуючи, зокрема, розбіжності щодо вимог ДСТУ, які погоджені позивачем та відповідачем у специфікаціях - 8732-78 (а.с.75-76, т.1) та ДСТУ, який зазначений у специфікації на поставку товару з м. Кишинів - 20295-85 (а.с.31, т.2), відсутність відомостей про ДСТУ в МД. Також, відповідач не пояснив, яким чином співвідносяться його доводи щодо джерела походження частини труб, які були ввезені на територію України з м. Кишинів, та встановлена в акті обставина, що товар (труби сталеві 820х9 мм), задокументований на адресу ПП «Співдружність - Південь», не є імпортованим, оскільки у податковій накладній відсутня позначка «х» у п.3.2.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що при розгляді цієї справи ані позивач, ані відповідач не спростували обставини щодо нереальності спірної господарської операції між сторонами, встановлені судовим рішення у справі №504/1853/19, що унеможливлює настання юридичних наслідків, пов'язаних її з виконанням/неналежним виконанням, відповідно у спірних відносинах відсутня можливість встановити факт порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту, та виникнення у позивача права на відшкодування збитків від операції, реальність якої не підтверджена.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Приватного підприємства “Співдружність-Південь” слід відмовити повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, судовий збір за подання позову в розмірі 13058,64 грн покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір за подання позову покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено 29 березня 2021 р.
Суддя Д.О. Бездоля