"17" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/203/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від прокурора: Коломійчук І.О. /посвідчення/;
Від позивачів: не з'явились;
Від відповідача: Ричков М.Ю. на підставі ордеру;
Від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Одесарибгосп”, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та скасування запису про право власності, -
Заступник прокурора Одеської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш” (далі по тексту - ТОВ „Дальник-Фіш”) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора комунального підприємства „Реєстраційна служба Одеської області” Махортова І.О. за індексним номером 38276777 від 22.11.2017р., на підставі якого за ТОВ „Дальник-Фіш” зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв. м., що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242 та складаються з будівлі складу А, свинарника Д, контори Б, гаражу Ж, споруди складу 3, будинку рибалки І, сторожки К, допоміжного складу Л, вбиральні М, складу Н, інкубаційного цеху О, споруди кунгу П; про скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 23504751 щодо реєстрації за ТОВ „Дальник-Фіш” права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242, реєстраційний номер майна 1415181551210.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом проведення державної реєстрації права власності за ТОВ „Дальник-Фіш” із порушенням вимог Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р. За переконанням прокурора, порушення інтересів держави в даному випадку полягає у невиконанні Міністерством юстиції України покладених на нього повноважень у сфері контролю за здійсненням державної реєстрації. Окрім того, порушення інтересів держави в особі Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області прокурор обґрунтовує проведенням державної реєстрації на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності.
Ухвалою суду від 04.02.2019р., залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р., позовна заява була повернута заступнику прокурора Одеської області на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Проте, постановою Верховного Суду від 07.10.2020р. ухвала суду від 04.02.2019р. та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р. по справі № 916/203/19 були скасовані із переданням справи до господарського суду Одеської області для вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвалою від 16.11.2020р. судом було прийнято позовну заяву прокурора та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 08.02.2021р. судом було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю „Одесарибгосп” (далі по тексту - ТОВ „Одесарибгосп”).
ТОВ „Дальник-Фіш” повністю заперечувало проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідачем було вказано, що спірне майно належало на праві власності ТОВ „Одесарибгосп”, яким і було передано нежитлові будівлі до статутного капіталу відповідача. При цьому, нежитлові будівлі були передані у 1998р. Фондом державного майна України до статутного капіталу ВАТ „Одесарибгосп”, правонаступником якого виступає ТОВ „Одесарибгосп”. Посилаючись на набуття ТОВ „Одесарибгосп” права власності із дотриманням вимог чинного законодавства, відповідачем було наголошено, що лише відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ „Одесарибгосп” не може бути підставою для задоволення заявлених прокурором позовних вимог, оскільки державна реєстрація права власності є лише формою фіксації набуття речового права.
ТОВ „Одесарибгосп” у поданих до суду письмових поясненнях було підтримано доводи ТОВ „Дальник-Фіш” про правомірність набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також наголошено, що відсутність інформації про державну реєстрацію нерухомого майна в органах БТІ жодним чином не обмежує та не впливає на факт набуття ТОВ „Одесарибгосп” права власності на спірне майно.
Міністерство юстиції України та Великодолинська сільська рада Біляївського району Одеської області не скористались наданим законом правом на участь своїх представників у даному судовому процесі, письмові пояснення по суті заявлених прокурором позовних вимог до господарського суду від позивачів також не надходили.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
14.09.1998р. Фондом державного майна України було прийнято наказ №1239 „Про створення ВАТ „Одесарибгосп”.
Листом №1/1991 від 25.04.2003р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області у відповідь на звернення голови правління ЗАТ „Одесарибгосп” було надано перелік об'єктів нерухомого майна, які передані до статутного капіталу ВАТ „Одесарибгосп”. З додатку до листа №1/1991 від 25.04.2003р. вбачається, що РВ Фонду державного майна України по Одеській області було передано до статутного фонду ВАТ „Одесарибгосп” у с. Великий Дальник наступні об'єкти: будинок рибалки, пруди, гараж, контору, будівлю складу, огорожу (без зазначення конкретної адреси майна).
26.09.2012р. відбулись загальні збори ТОВ „Одесарибгосп”, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1, зокрема, про заснування ТОВ „Дальник-Фіш” шляхом виділу з ТОВ „Одесарибгосп” з передачею частки активів та пасивів згідно розподільчого балансу.
При цьому, з вказаного рішення загальних зборів ТОВ „Одесарибгосп”, які оформлені протоколом №1 від 26.09.2012р., а також Статуту ТОВ „Одесарибгосп”, затвердженого рішенням загальних зборів учасників, яке оформлено протоколом №04/18 від 13.08.2018р., вбачається, що ТОВ „Одесарибгосп” засновано шляхом виділу із ТОВ „Одесрибгосп”, яке було створено шляхом перетворення ЗАТ „Одесарибгосп”, яке, в свою чергу, було створено шляхом перетворення з ВАТ „Одесарибгосп”. ВАТ „Одесарибгосп” було правонаступником Одеського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибного підприємства, яке було правонаступником Одеського обласного виробничого рибокомбінату.
26.09.2012р. загальними зборами ТОВ „Одесарибгосп” було затверджено розподільчий баланс, з якого вбачається, що комісією ТОВ „Одесарибгосп” було виконано всі необхідні дії, які передбачені чинним законодавством щодо реорганізації юридичної особи - ТОВ „Одесарибгосп” шляхом виділу із товариства ТОВ „Хаджидер-Фіш” та ТОВ „Дальник-Фіш”. Слід зазначити, що в розподільчому балансі наведено перелік майна (рухомого, нерухомого - без зазначення адреси розташування), яке залишається у статутному капіталі ТОВ „Одесарибгосп”, та майна, яке передається ТОВ „Хаджидер-Фіш” та ТОВ „Дальник-Фіш”.
Відповідно до акту приймання-передачі майна (без номера та дати) від ТОВ „Одесарибгосп” до ТОВ „Дальник-Фіш” третьою особою було передано, а відповідачем прийнято згідно розподільчого балансу, затвердженого зборами засновників ТОВ „Одесарибгосп” від 26 вересня 2012 року майно, перераховане в акті.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №148744568 від 10.12.2018р. вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства „Реєстраційна служба Одеської області” Махортова І.О. за № 38276777 від 22.11.2017р. за ТОВ „Дальник-Фіш” було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв. м., що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242 та складаються з будівлі складу А, свинарника Д, контори Б, гаражу Ж, споруди складу 3, будинку рибалки І, сторожки К, допоміжного складу Л, вбиральні М, складу Н, інкубаційного цеху О, споруди кунгу П.
Рішення про державну реєстрацію права власності № 38276777 від 22.11.2017р. було прийнято реєстратором на підставі наступних документів: акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, видавник: ТОВ "Одесарибгосп", ТОВ "Дальник-Фіш”; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 17.11.2017р., видавник: ТОВ "Південьжитлобуд"; розподільчий баланс, серія та номер: б/н, виданий 26.09.2012р., видавник: ТОВ "Одесарибгосп", ТОВ "Дальник-Фіш".
Листом №11701-04/342 від 21.12.2018р. КП „Бюро технічної інвентаризації” Одеської міської ради у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що станом на 31.12.2012р. згідно даних архіву реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Великий Дальник, вул. Шевченко, 242 (з урахуванням дробів та літер), не проводилась.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Дальник-Фіш” про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та скасування запису про право власності, прокурором було наголошено про проведення державної реєстрації права власності за відповідачем за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності юридичної особи на майно, що було передано у власність іншій юридичній особі, тобто фактично за відсутності документів, які підтверджують набуття ТОВ "Одесарибгосп" права власності, а, отже, наявності у останнього права передавати вказане майно до статутного капіталу ТОВ „Дальник-Фіш”.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ТОВ „Одесарибгосп” згідно відомостей статуту є правонаступником, зокрема, ВАТ „Одесарибгосп”, яке було створено у 1998р. та до статутного капіталу якого було передано об'єкти нерухомого майна: будинок рибалки, пруди, гараж, контору, будівлю складу, огорожу , які розташовані у с. Великий Дальник.
При цьому, докази на підтвердження передання до статутного капіталу ВАТ „Одесарибгосп” саме 4-х споруд складу, свинарника, сторожки, вбиральні, інкубаційного цеху, споруди кунгу, як і доказів на підтвердження передання будь-якого майна за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242, матеріали справи не містять.
26.09.2012р. відбулись загальні збори ТОВ „Одесарибгосп”, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1, зокрема, про заснування ТОВ „Дальник-Фіш” шляхом виділу з ТОВ „Одесарибгосп”.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.
В силу вимог ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакцій, чинній на 22.11.2017р. - дату прийняття державним реєстратором спірного рішення) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.
Згідно зі ст. 22 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна врегульовані Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015р. (в редакцій, чинній на 22.11.2017р. - дату прийняття державним реєстратором спірного рішення).
Згідно з п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком.
Умовами п. 49 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності у зв'язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються:
1) документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи);
3) передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи);
4) розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи).
Господарський суд зазначає, що на час прийняття державним реєстратором КП „Реєстраційна служба Одеської області” Махортовим І.О. рішення №38276777 від 22.11.2017р. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в державному реєстрі будь-які відомості про проведення державної реєстрації права власності за ТОВ „Одесарибгосп” були відсутні, а, отже, на державного реєстратора було покладено обов'язок перевірити наявність документів, що посвідчували право власності ТОВ „Одесарибгосп” на майно, що передавалось до статутного капіталу ТОВ „Дальник-Фіш”.
Проте, в порушення вимог п. 49 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення про проведення державної реєстрації права власності за ТОВ „Дальник-Фіш” на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв. м., що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242, було прийнято державним реєстратором Махортовим І.О. за відсутності документів, що посвідчували право власності ТОВ „Одесарибгосп” на майно, що передавалось до статутного капіталу ТОВ „Дальник-Фіш”.
Господарський суд погоджується з доводами ТОВ „Дальник-Фіш” та ТОВ „Одесарибгосп”, якими в процесі вирішення даного спору було наголошено, що відсутність інформації про державну реєстрацію права власності за ТОВ „Одесарибгосп” на нерухоме майно за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242, не обмежує прав третьої особи розпоряджатись належним їй майном, оскільки державна реєстрація права власності є лише формою фіксації набуття речового права.
Проте, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, надані учасниками процесу, на підтвердження факту виникнення у ТОВ „Одесарибгосп” права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242, господарський суд виходить з наступного.
З додатку до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області вбачається, що до статутного капіталу ВАТ „Одесарибгосп” передавалось певне майно, яке розташоване в с. Великий Дальник. Разом з тим, відсутність у вказаному додатку всього переліку майна, права власності на яке було зареєстроване за відповідачем, а саме: споруд складу у кількості 4 одиниць, свинарника, сторожки, вбиральні, інкубаційного цеху, споруди кунгу, а також інформації про адресу розташування вказаного майна, дозволяє господарському суду дійти висновку про недоведеність ТОВ „Дальник-Фіш” належними доказами факту набуття третьою особою права власності на спірне майно. При цьому, будь-які інші документи, які можуть підтвердити факт набуття ТОВ „Одесарибгосп” права власності на майно, крім додатку до листа РВ Фонду державного майна України по Одеській області №1/1991 від 25.04.2003р., матеріали справи не містять.
Господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що з наявних в матеріалах справи розподільчого балансу, а також акту приймання-передачі майна не вбачається за можливе встановити факт передання до статутного капіталу ТОВ „Дальник-Фіш” майна, яке розташоване за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242, оскільки сказані відомості не були зазначені ТОВ „Одесарибгосп”, що, відповідно, виключає можливість ідентифікації майна, яке передавалось від ТОВ „Одесарибгосп” до ТОВ „Дальник-Фіш”.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку про недоведеність ТОВ „Дальник-Фіш” в процесі вирішення судом даного спору факту набуття права власності ТОВ „Одесарибгосп” на майно, яке було передано до статутного капіталу відповідача, що дозволяє суду дійти висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором комунального підприємства „Реєстраційна служба Одеської області” Махортовим І.О. за індексним №38276777 від 22.11.2017р.
Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Приписами п. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012р. № 5245-VI (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2013р., землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що в результаті прийняття державним реєстратором спірного рішення були порушені права Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області на земельну ділянку. Наведене дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість доводів прокурора про порушення прав вказаного позивача в результаті прийняття державним реєстратором спірного рішення, що, в свою чергу, свідчить про необхідність задоволення позову у названій частині вимог.
Верховним Судом у постанові від 07.10.2020р. по даній справі було вказано, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Крім того, Верховним Судом наголошено, що відсутність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 37-1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у поточній редакції) контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав. У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
Враховуючи положення чинного законодавства, якими на Міністерство юстиції України покладено обов'язки здійснювати контроль у сфері державної реєстрації прав, господарський суд доходить висновку, що безпосередньо факт неналежного виконання Міністерством юстиції України покладених на нього обов'язків не може бути безумовною підставою для задоволення судом позову прокурора, поданого в інтересах органу державної влади, оскільки у будь-якому випадку прокурор повинен довести суду факт порушення прав та законних інтересів Міністерства юстиції України у даній справі.
Проте, в порушення вимог процесуального законодавства прокурором не було доведено суду факту порушення будь-яких прав та законних інтересів Міністерства юстиції України в результаті прийняття державним реєстратором спірного рішення, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України в повному обсязі.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області в частині скасування запису про право власності, господарський суд виходить з наступного.
16.01.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019р. № 340-IX, яким, зокрема, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми, яка діє на час вирішення судом даного спору, на відміну від положень ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Викладене свідчить, що станом на момент вирішення судом даного спору по суті такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності законом не передбачено. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постановах Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020р. у справі № 914/1201/19.
З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених прокурором в інтересах держави в особі Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області до ТОВ „Дальник-Фіш” позовних вимог про скасування запису № 23504751 щодо реєстрації за ТОВ „Дальник-Фіш” права власності на нерухоме майно, у зв'язку з обранням прокурором неналежного способу захисту порушеного права.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш” шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора комунального підприємства „Реєстраційна служба Одеської області” Махортова І.О. за індексним №38276777 від 22.11.2017р., на підставі якого за товариством з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш” зареєстровано речове право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв. м., що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, буд. 242, та складаються з будівлі складу А, свинарника Д, контори Е, гаражу Ж, споруди складу З, будинку рибалки І, сторожки К, допоміжного складу Л, вбиральні М, складу Н, інкубаційного цеху О, споруди кунгу П. В задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України до товариства з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш” про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та скасування запису про право власності, а також у задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш” про скасування запису про право власності необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати прокурором судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються судом на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України до товариства з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Одесарибгосп”, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та скасування запису про право власності - відмовити.
2. Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Одесарибгосп”, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та скасування запису про право власності - задовольнити частково.
3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора комунального підприємства „Реєстраційна служба Одеської області” Махортова І.О. за індексним №38276777 від 22.11.2017р., на підставі якого за товариством з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш” /67668, Одеська обл., Біляївський р-н, село Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242; ідентифікаційний код 38399958/ зареєстровано речове право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв. м., що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, буд. 242, та складаються з будівлі складу А, свинарника Д, контори Е, гаражу Ж, споруди складу З, будинку рибалки І, сторожки К, допоміжного складу Л, вбиральні М, складу Н, інкубаційного цеху О, споруди кунгу П.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дальник-Фіш” /67668, Одеська обл., Біляївський р-н, село Великий Дальник, вул. Шевченко, будинок 242; ідентифікаційний код 38399958/ на користь Одеської обласної прокуратури /65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; ідентифікаційний код 03528552/ судовий збір у розмірі 5763,00 грн. /п'ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 00 коп./.
5. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 29 березня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна