18 березня 2021 року Справа № 915/20/20
м.Миколаїв
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", 04205, м.Київ, пр. Оболонський, 35, оф. 200,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна група", 56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с.Бузьке, вул. Отамана Григор?єва, 276,
до відповідача 2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача 3: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )
про: стягнення солідарно з відповідачів заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 834158,15 грн, штраф у розмірі 203329,21,63 грн, інфляційні витрати у розмірі 16645,35 грн, пеню у розмірі 100542,07 грн, 3% річних в сумі 17873,53 грн, -
Суддя Ткаченко О.В.
За участю секретаря судового засідання Сулейманової С.М.
Без участі представників учасників справи.
СУТЬ СПОРУ: 02.01.2020 від товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява від 29.12.2019р. вих. №УФ-255040 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна група" 414329,98 грн. заборгованості, з яких: 274100,63 грн. несплачених лізингових платежів, 9573,89 грн. пені, 119320,59 грн. штрафу, 3912,03 грн. 3% річних та 7422,84 грн. втрат від інфляції.
З урахуванням поданої заяви від 11.12.2020 № УФ-32518 про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість станом на 10.12.2020 зі сплати лізингових платежів у розмірі 834158,15 грн, штраф у розмірі 203329,21,63 грн, інфляційні витрати у розмірі 16645,35 грн, пеню у розмірі 100542,07 грн, 3% річних в сумі 17873,53 грн.
Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву було залишено без руху та встановлено 10-денний термін на виправлення встановлених даною ухвалою суду недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 08.01.2020 від позивача надійшла заява з доказами направлення на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 24.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25 лютого 2020 року о 11:30.
Від відповідача 25.02.2020 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, а також про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та про відновлення строку надання відзиву у зв'язку з неотриманням ані позовної заяви та доданих до неї документів, ані ухвали суду.
Ухвалою суду від 25.02.2020 було відкладено розгляд справи у судовому засіданні 17 березня 2020 року о 12:30, запропоновано відповідачу до 13.03.2020 надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
04.03.2020 від відповідача надійшов відзив, за змістом якого він повідомляє про відкриття кримінального провадження № 12019150190001066 за фактом незаконного заволодіння предметом лізингу третьою особою, вказує на безпідставність позовних вимог з огляду на настання страхового випадку - незаконного заволодіння предметом лізингу, що за умовами Генерального договору фінансового лізингу та додатком до нього «Про страхування» є підставою для припинення нарахування лізингових платежів. При цьому відповідач вказав, що не мав інформації навіть про страховика, у зв'язку з ненаданням йому документів, а тому не мав змоги звернутись до страховика із заявою про настання страхової події. Натомість відповідач посилається на переписку з позивачем (лист від 12.06.2019, 16.12.2019), згідно якої відповідач інформував ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" про факт незаконного заволодіння предметом лізингу третьою особою та просив ініціювати питання про визнання страхового випадку перед страховиком.
Проте у зв'язку із вжиттям карантинних заходів та перебуванням суддів Господарського суду Миколаївській області у період з 17.03.2020 по 27.03.2020 у відпустках судове засідання, призначене на 17.03.2020 не відбулось.
18.03.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач вважає, що відповідачем у відзиві не спростовано обґрунтування позовних вимог, а порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій.
З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови від 04.05.2020р. №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради "Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом" № 35-р від 13.03.2020р.), з 16.03.2020р. було обмежено доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних заходів з 11.05.2020, ухвалою суду від 15.05.2020 розгляд справи було призначено у судовому засіданні 28.05.2020 об 11:30.
Ухвалою суду від 28.05.2020 розгляд справи відкладено у судовому засіданні 30 червня 2020 року о 10:30.
Ухвалою суду від 30.06.2020 постановлено призначити справу №915/20/20 до розгляду в порядку загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати зі стадії підготовчого провадження та призначити підготовче засідання на 25 серпня 2020 року о 10:00.
25.08.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить збільшити суму позову та стягнути заборгованість також і за період з 10.12.2019 по 19.08.2020, а саме: 373371,68 грн боргу по сплаті лізингових платежів, 49019,04 грн штрафу, 5016,04 грн інфляційних втрат, 54744,71 грн пені та 9372,90 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 25.08.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 24 вересня 2020 року о 14:00.
До судового засідання 24.09.2020 від позивача надійшло клопотання від 23.09.2020 № УФ-305118, за змістом якого позивач просив залучити до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 647472,31 грн, штраф у розмірі 168339,63 грн, інфляційні витрати у розмірі 12438,88 грн, пеню у розмірі 64318,60 грн, 3% річних в сумі 13284,93 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 13587,87 грн.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договори поруки з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу № 741-02/03/18-Г.
Судом встановлено, що у відповідності до п. 1.3. укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "УЛФ-Фінанс" договору поруки від 30.03.2018 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені в лізинговому договорі № 741-02/03/18-Г та генеральному договорі № 741-Г від 10.11.2017 та передбачені законодавством України.
05.04.2019 між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами п.п. 1.1. якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ "Технологічна група" усіх його грошових зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, у тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть у майбутньому із договору фінансового лізингу № 741-02/03/18-Г, що є додатком до генерального договору № 741-Г від 10.11.2017.
За приписами ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись. Зокрема, порукою.
У відповідності до пунктів 1.4. наданих договорів поруки від 30.03.2018 та від 05.04.2019 відповідальність поручителів та боржника є солідарною.
За приписами ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 15.10.2020 постановлено залучити до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), розгляд справи розпочати спочатку, підготовче засідання у справі відкласти на 17.11.2020 о 14:00, а також зобов'язано позивача до 20.10.2020 направити на адресу співвідповідачів копії позовної заяви та доданих до неї документів, відповідні докази направлення надати до суду; запропоновано відповідачам до 10.11.2020 надати суду відзиви на позов, оформлені згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Ухвала суду від 15.10.2020 була направлена на адресу всіх учасників справи, а також залучених до участі у справі співвідповідачів. Як свідчать наявні поштові повідомлення (а.с. 215, 216), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухвалу суду від 15.10.2020 отримали, про що свідчать поштові повідомлення про вручення (Т. 1 а.с. 215-216), проте відзиви по суті заявлених вимог не направили, у підготовче засідання не з'явились.
До підготовчого засідання 17.11.2020 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з підстав неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 915/1113/20 за позовом ТОВ "Технологічна група" до ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" про визнання недійсним договору фінансового лізингу, яка знаходиться на розгляді у Господарському суді міста Києва.
Ухвалою суду від 17.11.2020 підготовче засідання у справі було відкладено на 02 грудня 2020 року о 10:00.
30.11.2020 від співвідповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого співвідповідач просить відмовити у задоволенні позову вказує, що після передачі лізингоодержувачу предмета лізингу на підставі акту приймання-передачі від 05.04.2018 автомобіль MAZDA CX-9 4WD. 2017 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_3 перебував у ОСОБА_1 , як у власника лізингоодержувача. Співвідповідач вказує, що у період з квітня 2019 року по липень 2019 року ТОВ "Технологічна група" виконувало свої зобов'язання за договором фінансового лізингу, сплачуючи відповідні внески. Проте з 25.02.2019 ОСОБА_1 перестав бути співзасновником ТОВ "Технологічна група", єдиним засновником є ОСОБА_3 , а тому перебування предмету лізингу у ОСОБА_1 вважає незаконним. 25.06.2019 за заявою ТОВ "Технологічна група" Вознесенським відділом поліції ГУНП у Миколаївській області було відкрито кримінальне провадження № 12019150190001066 за фактом незаконного заволодіння предметом лізингу третьою особою. Посилаючись на наявну в матеріалах справи переписку з ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (листи від 12.06.2019, від 18.06.2019), ОСОБА_2 вказує, що позивач (лізингодавець) був обізнаний щодо факту незаконного заволодіння предметом лізингу, а тому за умовами договору срахування, укладеному між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та АТ «СК «АХА Страхування» від 01.03.2018, мав звернутись до страхувальника із заявою про визнання страхового випадку. При цьому ОСОБА_2 вказує на відмінний порядок інформування страхувальника, передбачений в Генеральному договорі фінансового лізингу від 10.11.2017, а саме обов'язок щодо звернення до страхувальника із заявою про визнання страхового випадку покладений на лізингоодержувача.
До приміщення суду 02.12.2020 о 10:00 прибули представник позивача - Гончаров Д.О., представник відповідача 1 - Грибонос В.В., представник відповідача 3 - Драник О.А.
Проте підготовче засідання, призначене на 02.12.2020 о 10:00, не відбулось у зв'язку з відключенням електропостачання у приміщенні суду та, як наслідок, відсутністю технічних можливостей здійснювати фіксацію судового процесу, про що господарським судом Миколаївської області складено акт від 02.12.2020.
Ухвалою суду від 02.12.2020 року учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 11 грудня 2020 року о 13:30.
02.12.2020 позивачем до суду подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, за змістом якого він вважає його неаргументованим та безпідставним, а тому просить відмовити у зупиненні провадження у справі.
11.12.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача-2 та заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 1172548,31 грн, у тому числі 834158,15 грн боргу зі сплати лізингових платежів, 206329,21 грн штрафу, 16645,35 грн інфляційних втрат, 100542,07 грн пені, 17873,53 грн - 3% річних.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач до закінчення підготовчого засідання вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на викладене суд вважає необхідним розглядати позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Розглянувши подане клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, суд ухвалою від 11.12.2020 з огляду на наявність можливості об'єктивно розглянути справу на підставі зібраних у справі доказів постановив відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті у судовому засіданні 27 січня 2021 року о 11:00. Також даною ухвалою суду було запропоновано відповідачам у випадку наявності заперечень на подану заяву про збільшення позовних вимог надати до суду відповідні пояснення.
Ухвалою суду від 27.01.2021 розгляд справи було відкладено у судовому засіданні 18 лютого 2021 року о 13:00.
16.02.2021 від відповідача 3 - ОСОБА_2 та від його представника ОСОБА_4 надійшли заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою самого відповідача - 3, а також у зв'язку з несприятливими погодними умовами та неможливістю прибути представника у судове засідання. Вказані обставини підтверджено копіями медичних довідок.
Ухвалою суду 18.02.2021 для забезпечення всебічного та повного з'ясування обставин справи, з метою дотримання процесуальних прав сторін, для збереження гарантій захисту їх прав та інтересів було задоволено клопотання відповідача-3, розгляд справи відкладено у судовому засіданні 17.03.2021 о 13:00, а також попереджено учасників справи, що у відповідності до ч. 3 ст. 202 ГПК України у разі повторної неявки в судове засідання незалежно від причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.
10.03.2021 до господарського суду від відповідача 3 - ОСОБА_2 та від його представника ОСОБА_4 надійшли заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні з приводу перелому. В підтвердження вказаної обставини надано довідку медичної установи від 04.03.2021.
За приписами ч. 3 ст. 202 ГПК України у разі повторної неявки в судове засідання незалежно від причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.
При цьому суд зауважує, що, враховуючи діагноз, визначений у медичній довідці, відповідач -3 був обізнаний про необхідність тривалого часу для лікування та реабілітації свого адвоката, а тому не був позбавлений права направити до судового засідання іншого у розумінні ст. 56 ГПК України представника, або особисто з'явитись у судове засідання.
Розглянувши подане клопотання відповідача-3 та його представника, враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи.
Станом на день проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від інших учасників справи до суду не надходило.
В судове засідання 17.03.2021 з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення від 10.12.2020 № УФ-32518 та вважав можливим розглянути справу по суті.
Відповідач -1 - ТОВ "Технологічна група" та відповідач - 2 - ОСОБА_1 до судового засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвала суду від 18.02.2021 надсилалась відповідачу - 1 та була отримана ним 25.02.2021, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (Т. 2 а.с. 90)
Також ухвала суду від 18.02.2021 була надіслана на адресу відповідача - 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), проте була повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому суд зауважує, що за вказаною адресою відповідач-2 отримував ухвалу суду від 15.10.2020, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (Т. 1 а.с. 216)
Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою, зокрема, Єдиного державного реєстру судових рішень.
З огляду на наведене, суд вважає, що учасники справи були належним чином повідомлені про місце та час розгляду, а судом було вичерпано усі процесуальні можливості для повідомлення сторін.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
У судовому засіданні 17.03.2021 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 18.03.2021 о 09:50 для ухвалення судового рішення у справі.
Після виходу з нарадчої кімнати 18.03.2021 судом у відповідності до ст.ст.233, 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд встановив.
30.03.2018 між ТОВ «УЛФ-Фінанс» (Лізингодавець) та ТОВ «Технологічна група» (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 741-02/03/18-Г до Генерального договору № 741 -Г від 10.11.2017 (надалі - Договір). Невід'ємними частинами Договору являються додатки, підписані Сторонами: Додаток № 1- Графік внесення лізингових платежів, Додаток № 2 -Специфікація.
Згідно п.1.1. Генерального Договору Лізингодавець (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно (далі - Предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач (Відповідач-1) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. договору фінансового лізингу № 741-02/03/18-Г до Генерального договору № 741 -Г від 10.11.2017 сторонами було визначено предмет лізингу, а саме автомобіль МАZDА СХ-9 4WD, 2017 року випуску (детальний опис згідно специфікації).
Відповідно до встановлених п. 2 Генерального договору умов:
- Всі платежі за користування відповідним предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язався здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингодавець зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. Лізингові платежі включають платежі на погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у Додатках до цього Генерального договору та/або до відповідного Договору. (п. 2.1.)
- Сума лізингових платежів за користування предметом лізингу зазначається у відповідному договорі і може змінюватись відповідно до умов цього Генерального договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів певного предмету лізингу встановлюються в Графіку платежів, який зазначається у відповідному договорі. (п.2.2.)
Також умовами пункту 2 Генерального договору сторони погодили обов'язок відповідача сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно Графіком внесення лізингових платежів (Додаток № 1)
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування Відповідачу-1 предмет лізингу на підставі підписаного 05.04.2018 сторонами акту прийому-передачі майна, а саме: автомобіль МАZDА СХ-9 4WD, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 .
Таким чином, відповідно до пункту 2 Генерального договору № 741 -Г відповідач -1 зобов'язаний був сплатити авансовий платіж та чергові лізингові платежі 06 числа кожного місяця (наприклад 06 липня 2019р.; 06 серпня 2019р. і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку внесення лізингових платежів, тобто: лізинговий платіж №2 - 06.04.2018 р., №3 - 06.05.2018р., №4- 06.06.2018 р.. №5 -06.07.2018р. і т.д.).
Відповідач оплатив авансовий платіж (лізинговий платіж № 1) та в період до червня 2019 року сплатив лізингові платежі в повному обсязі.
Проте починаючи з липня 2019 року відповідач-1 зобов'язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів не виконував, внаслідок чого у відповідності до поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог від 10.12.2020 № УФ-32518 з липня 2019 року по грудень 2020 року виникла заборгованість в розмірі 834158,15 грн, а саме:
з 06.07.2019р. (лізинговий платіж №17) виникла заборгованість в розмірі 40743,33 грн;
з 06.08.2019р. (лізинговий платіж №18) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.09.2019р. (лізинговий платіж №19) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.10.2019р. (лізинговий платіж №20) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.11.2019р. (лізинговий платіж №21) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.12.2019р. (лізинговий платіж №22) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.01.2020р. (лізинговий платіж №23) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.02.2020р. (лізинговий платіж №24) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.03.2020р. (лізинговий платіж №25) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.04.2020р. (лізинговий платіж №26) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.05.2020р. (лізинговий платіж №27) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.06.2020р. (лізинговий платіж №28) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.07.2020р. (лізинговий платіж №29) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.08.2020р. (лізинговий платіж №30) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.09.2020р. (лізинговий платіж №31) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.10.2020р. (лізинговий платіж №32) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.11.2020р. (лізинговий платіж №33) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн;
з 06.12.2020р. (лізинговий платіж №34) заборгованість збільшилась на 46671,46 грн.
Як свідчать наявні у справі відзиви відповідача - 1 та відповідача - 3, відповідачі підтверджують факт несплати лізингових платежів, починаючи з липня 2019 року, та не заперечують проти арифметичної правильності визначеної з липня 2019 року по грудень 2020 року заборгованості в розмірі 834158,15 грн.
Позивач у жовтні 2019 року направив на адресу відповідача - 1 вимогу від 08.10.2019 № УФ-23664 про сплату наявного на той час боргу. Проте заборгованість залишилась відповідачем -1 несплаченою.
Крім того, судом встановлено наступні обставини.
У відповідності до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2019 за заявою ТОВ «Технологічна група» Вознесенським відділом поліції ГУНП у Миколаївській області зареєстровано кримінальне провадження № 12019150190001066 за фактом самовільного розпорядження громадянином ОСОБА_1 майном компанії та спричинення матеріальних збитків.
Як свідчить лист Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області № 34-1559 вих-20 від 28.02.2020 року та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (Т. 1 а.с. 115-118) в подальшому кримінальне провадження № №12019150190001066 було об'єднано з кримінальним провадженням № 12019150190000074, слідчим, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, попередня кримінально-правова кваліфікація за ст. 356 КК України (Самоуправство) змінено на ч. 2 ст. 289 КК України (Незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди). На час надання даної відповіді станом на 28.02.2020 тривало досудове розслідування.
У відповідності до п. 7 договору фінансового лізингу № 741-02/03/18-Г та розділу 5 Генерального договору № 741-Г від 10.11.2017 передбачено обов'язкове страхування предмету лізингу за ризиками страхування КАСКО та цивільної відповідальності. Сторонами було погоджено, що лізингодавець самостійно здійснює страхування предмета лізингу і визначає страхову компанію.
Згідно п. 5.5. Генерального договору № 741-Г від 10.11.2017 у разі настання з предметом лізингу страхового випадку лізингоодержувач, керуючись Додатком «Про страхування», зобов'язаний негайно вжити всіх заходів щодо належного оформлення такого страхового випадку(в тому числі, але не обмежуючись, повідомити страхову компанію про страховий випадок в строки, передбачені договором страхування ЦВ або Додатком «Про страхування»), надати необхідні документи для оплати страховиком страхового відшкодування, а також негайно сповістити про це лізингодавця телефоном з подальшим письмовим повідомленням про це протягом 48 годин з дати виявлення.
За умовами наданого відповідачем -3 витягу з укладеного між страхувальником - ТОВ «УЛФ-Фінанс» та страховиком - АТ «СК «АХА Страхування» генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 01/03/2018 від 01.03.2018 (Т. 1 а.с. 246) Лізингоодержувачем (Експлуатантом) являється ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ГРУПА» па підставі договору фінансового лізингу №741-02/03/18-Г. (п. 7)
Згідно п.14 генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 01/03/2018 від 01.03.2018 «Експлуатант, зазначений в п.7 цих Основних умов, зобов'язаний виконувати обов'язки Страхувальника, зазначені в п. 11, 12, 13 цих Основних умов».
Згідно п.11 генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 01/03/2018 від 01.03.2018:
26.1. В разі настання передбаченої у п.. 24.2 Договору події, Страхувальник, зокрема, зобов'язаний:
26.1.2. Негайно повідомити про настання події відповідні Компетентні органи, а також викликати їх на місце події.
Таким чином, суд доходить до висновку про наявність у відповідача-1, як лізингоодержувача за договором лізингу обов'язку щодо повідомлення як страхової компанії, так і лізингодавця про наявність страхового випадку.
За умовами п. 5.7. Генерального договору № 741-Г від 10.11.2017 у разі викрадення предмета лізингу (або іншого незаконного заволодіння предметом лізингу) або у випадку, коли предмет лізингу стає зіпсованим (пошкодженим) внаслідок настання страхової події, нарахування будь-яких платежів щодо конкретного предмету лізингу та зобов'язання лізингоодержувача щодо сплати лізингових платежів згідно з графіком платежів припиняються з дати отримання акта/довідки від страхової компанії, за яким випадок викрадення/заволодіння визнано страховим або пошкодження (псування) предмета лізингу визнано тотальним (повним). При цьому взаєморозрахунки за договором повинні бути здійсненні сторонами протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідного страхового акта/довідки.
Згідно підписаного з боку ТОВ «Технологічна група» генеральним директором ОСОБА_2. Акту приймання-передачі від 05.04.2018 сторони засвідчили, що крім предмета лізингу лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв страхові поліси/сертифікати і правила страхування. (Т. 1 а.с. 36)
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Станом на день розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази встановлення обставин настання страхового випадку та не надано акту/довідки від страхової компанії, за яким випадок викрадення/заволодіння визнано страховим.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 806, ч. 1 ст. 807 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України „Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про фінансовий лізинг") фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Суб'єктами лізингу можуть бути зокрема: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
За таких обставин суд доходить до висновків про безпідставність заперечень відповідача-1 та відповідача-3, про порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу та наявність заборгованості за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів за період з липня 2019 року по грудень 2020 року в розмірі 834158,15 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст.ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 7.1.1 Генерального договору лізингу передбачено, що за несвоєчасну сплату лізингових платежів передбачених Генеральним договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені відповідно до умов цього пункту Генерального договору не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а пеня нараховується за весь строк прострочення до повного погашення заборгованості.
Як вбачається з наведеного у заяві про збільшення позовних вимог від 10.12.2020 № УФ-32518 (Т.2 а.с. 33-44) розрахунку, відповідно до п. 7.1.1 Генерального договору лізингу позивачем нарахована до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ по кожному з прострочених платежів (починаючи з лізингового платежу №17) за кожен день прострочення оплати станом на 10.12.2020, загальна сума якої склала 100542,07 грн.
Умовами пункту 7.1.2. Генерального Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за відповідним Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Генерального договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 (двох) до 10 (десяти) днів - у розмірі 5% (п'яти відсотків) від суми простроченої заборгованості, від 11 (одинадцяти) до 20 (двадцяти) днів - 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості, понад 20 (двадцять) днів - 15% (п'ятнадцять відсотків) від суми простроченої заборгованості.
Враховуючи наведене, позивачем згідно наявного розрахунку (Т. 2 а.с. 34) виходячи з терміну затримки сплати по кожному з лізингових платежів станом на 10.12.2020 визначено до стягнення штраф у загальному розмірі 203329,21 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем-1 прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати сплати лізингових платежів, позивачем у порядку ст. 625 ЦК України станом на 10.12.2020 було нараховано до сплати три відсотки річних у розмірі 17873,53 грн, втрати від інфляції у розмірі 16645,35 грн, виходячи із боргу за кожним із лізингових платежів, які мали бути сплачені у липні 2019 року - грудні 2020 року.
Таким чином заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Договором лізингу станом на 10.12.2020 у загальній сумі 1172548,31 грн, у тому числі: 834158,15 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 100542,07 грн - пеня; 203329,21 грн штрафу, 17873,53 грн - 3% річних та 16645,35 грн втрат від інфляції суд вважає доведеною та підтвердженою матеріалами справи.
Як свідчать матеріали справи, зобов'язання за вказаними лізинговим договором № 741-02/03/18-Г та генеральним договором № 741-Г від 10.11.2017 забезпечено:
- договором поруки б/н від 30.03.2018, укладеним між ТОВ «УЛФ-Фінанс» (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем ) та ТОВ «Технологічна група» (боржником) (Т. 1 а.с. 196);
- договором поруки б/н від 05.04.2019, укладеним між ТОВ «УЛФ-Фінанс» (кредитором) та ОСОБА_2 (поручителем ) та ТОВ «Технологічна група» (боржником) (Т. 1 а.с. 197)
Судом встановлено, що у відповідності до п. 1.3. укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "УЛФ-Фінанс" договору поруки від 30.03.2018 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені в лізинговому договорі № 741-02/03/18-Г та генеральному договорі № 741-Г від 10.11.2017 та передбачені законодавством України.
За умовами п. 1.4. та п. 1.5. договору поруки від 30.03.2018 відповідальність поручителя та боржника є солідарною, а причини невиконання боржником своїх зобов'язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором.
05.04.2019 між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами п.п. 1.1. якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ "Технологічна група" усіх його грошових зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, у тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть у майбутньому із договору фінансового лізингу № 741-02/03/18-Г, що є додатком до генерального договору № 741-Г від 10.11.2017.
У відповідності до п. 1.4. та п. 1.5. договору поруки від 30.03.2018 відповідальність поручителя та боржника є солідарною, а причини невиконання боржником своїх зобов'язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором.
У відповідності до п. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За приписами п. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Оскільки зобов'язання за лізинговим договором № 741-02/03/18-Г та генеральним договором № 741-Г від 10.11.2017 лізингооджержувачем належним чином не виконуються, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів (лізингоодержувача та поручителів) заборгованості за договором у солідарному порядку.
У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Станом на день розгляду справи відповідачами не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку борг у загальній сумі 1172548,31 грн, у тому числі: 834158,15 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 100542,07 грн - пеня; 203329,21 грн штрафу, 17873,53 грн - 3% річних та 16645,35 грн втрат від інфляції є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна група" (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с.Бузьке, вул. Отамана Григор?єва, 276, код ЄДРПОУ 34129925), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м.Київ, пр. Оболонський, 35, оф. 200, код ЄДРПОУ 41110750) борг у загальній сумі 1172548,31 грн, у тому числі: 834158,15 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 100542,07 грн - пеня; 203329,21 грн штрафу, 17873,53 грн - 3% річних та 16645,35 грн втрат від інфляції.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано судом "01" квітня 2021 року.
Суддя О.В. Ткаченко