23 березня 2021 року Справа № 915/1292/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” (ТОВ “Омега”), 62495, Харківська область, Харківський район, смт Васищеве, вул. Промислова, 1 (код ЄДРПОУ 33010822)
до відповідача: Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40 (код ЄДРПОУ 23399393)
про: стягнення заборгованості,
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
22.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №22978 від 07.10.2020 (вх.№13352/20 від 22.10.2020), в якій просить стягнути з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” заборгованість у розмірі 425539,39 грн., з яких: 422079,72 грн - основний борг, 2767,74 грн - пеня, 691,93 грн - 3% річних.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 головуючим суддею у справі №915/1292/20 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, повідомлено учасників справи про призначення судового засідання по справі, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
06.11.2020 відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 16.11.2020 судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначити на 07 грудня 2020 року о 09:50 год.
02.12.2020 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.
Заперечення відповідача обгрунтовано тим, що 27.10.2020 товариство здійснило оплату позивачу по Договору на суму 422079,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1840 від 27.10.2020, а тому підстави для стягнення основного боргу відсутні.
Стосовно стягнення штрафних санкцій відповідач зазначає, що несвоєчасність проведення розрахунків за Договором пов'язана з відсутністю обігових коштів та неодержанням грошових коштів від контрагентів і споживачів.
У зв'язку з зазначеним відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 100,00 грн.
07.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 12 січня 2021 року о 10:30.
21.12.2020 позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив, якою позивач просить суд розглянути справу за відсутності свого представника, стягнути з відповідача 2767,74 грн пені, 691,93 грн 3% річних, а всього 3459,67 грн, покласти всі судові витрати на відповідача.
Позивач не заперечує факту погашення відповідачем основної заборгованості за договором, однак після звернення позивача до господарського суду з даним позовом, тобто з порушенням строку, визначеного п.3.3. Договору.
Стосовно заперечень відповідача щодо надмірно великих штрафних санкцій позивач зазначає, що нараховані ним штрафні санкції у розмірі 2767,74 грн пені та 691,93 грн 3% річних у порівнянні з сумою заборгованості не є надмірно великими.
12.01.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 02.02.2021 о 10:30 год.
02.02.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді та ухвалою суду від 04.02.2021 судове засідання призначено на 23.02.2021 об 11:00 год.
23.02.2021 розгляд справи по суті відкладено на 23.03.2021 о 10:00 год.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судового засіданні не скористались.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
23.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
23.12.2019 між Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” (далі - постачальник, позивач) укладений договір про закупівлю товарів №11/1-114 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити цей товар: шини для вантажних та легкових транспортних засобів, код за ДК 021:2015-34350000-5, в кількості згідно з загальною специфікацією (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна Договору складає 422079,72 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.3 Договору, замовник сплачує постачальнику на підставі рахунку вартість отриманого товару протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідно до п. 9.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2019.
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю товару, а також 3% річних та пені, внаслідок порушення замовником грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про купівлю-продаж.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 422079,72 грн, що підтверджується видатковою накладною №ХВ-2868688 від 27.12.2019.
Відповідно до п. 3.3. Договору відповідач мав сплатити вартість товару не пізніше ніж 17.09.2020.
Відповідач зобов'язання за Договором виконав 27.10.2020, що підтверджується платіжним дорученням №1840 від 27.10.2020.
Тобто, оплату за отриманий товар відповідачем здійснено після звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.03.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 422079,72 грн закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2767,74 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 6 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 6.4. Договору, за несвоєчасний розрахунок замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Позивачем нараховано відповідачеві пеню за період з 18.09.2020 по 07.10.2020 в сумі 2767,74 грн.
Судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму пені за вказаний період.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 18.09.2020 по 07.10.2020 в сумі 2767,74 грн обгрунтовані, законні та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 691,93 грн за період з 18.09.2020 по 07.10.2020 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 691,93 грн за період з 18.09.2020 по 07.10.2020.
Судом встановлено, що розрахунок арифметично правильний, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під “іншими учасниками господарських відносин” слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:
- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).
Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відповідач у відзиві просить зменшити розмір стягуваної пені до 100,00 грн.
Однак, враховуючи обставини справи, а саме: відповідач оплатив вартість отриманого товару з порушенням строку, не довів належними доказами існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення пені, приймаючи до уваги співвідношення розміру основної заборгованості та заявленої до стягнення пені, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача та зменшення заявленої пені до 100,00 грн фактично нівелює юридичне значення пені як регулятора відносин між сторонами та не відповідає засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, вуд 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно з п. 3 ст. 130 ГПК України, у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи зазначене, судові витрати у справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 130, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” (ТОВ “Омега”) (62495, Харківська область, Харківський район, смт Васищеве, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 33010822):
- 2767,74 грн - пені,
- 691,93 грн - 3% річних,
- 6383,09 грн. - судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” (ТОВ “Омега”), 62495, Харківська область, Харківський район, с.м.т. Васищеве, вул. Промислова, 1 (код ЄДРПОУ 33010822),
відповідач: Акціонерне товариство “Миколаївобленерго”, 54017, м.Миколаїв , вул. Громадянська, 40 (код ЄДРПОУ 23399393).
Повний текст судового рішення складено і підписано 01.04.2021.
Суддя В.О. Ржепецький