79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.03.2021 справа № 914/2693/20
За позовною заявою: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , м. Мостиська, Львівська область
про: визнання грошових вимог та зобов'язання включити їх до передавального акту
Суддя У.І. Ділай
Секретар В.Д.Андрусик
За участі представників:
Від позивача: С.М.Музика - адвокат
Від відповідача: В.В.Хиря - представник
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , про визнання грошових вимог та зобов'язання включити їх до передавального акту.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020, справу №914/2693/20 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 26.10.2020 позов залишено без руху.
02.11.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 23.11.2020 відкрито провадження та призначено судове засідання на 15.12.2020.
Ухвалою від 15.12.2020 підготовче засідання відкладено на 12.01.2021.
Ухвалою від 12.01.2021 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та судове засідання відкладено на 18.02.2021.
Ухвалою від 02.02.2021 судове засідання відкладено на 18.02.2021.
Ухвалою від 18.02.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2021.
У судовому засіданні 11.03.2021 оголошено перерву до 23.03.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2021 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судовому засіданні 23.03.2021 представник відповідача заперечив проти позову.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, що утворена 01.08.2003 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 08.11.2011 № 14021200000000970).
01.06.2020 Адміністрацією державної прикордонної служби України видано наказ №52 «Про припинення діяльності військової частини НОМЕР_1 у результаті реоганізації», відповідно до п. 2 якого припинено діяльність юридичної особи - Військова частина НОМЕР_1 у результаті реорганізації шляхом приєднання до Військової частини НОМЕР_2 , яку визначено правонаступником Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.06.2020 до ЄДР внесено запис про припинення юридичної особи, встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 14.08.2020, головою комісії з припинення призначено ОСОБА_1 .
13 серпня 2020 року НАК "Нафтогаз України" надіслало на адресу Військової частини НОМЕР_1 вимогу від 13.08.2020 №39/2-1115-20 з грошовими вимогами на загальну суму 3289,74 грн, які ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, а також на рішеннях господарських судів.
Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на чотирьох договорах на постачання природного газу.
Так, в січні 2016 року між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець, боржник) укладено Договір від 31.01.2016 №110/16-ТЕ(Т)-21 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу (боржнику) у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору. На виконання умов вказаного договору постачальник поставив споживачеві природний газ на загальну суму 137 297,51 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016. Як зазначено в позові споживач (боржник), у свою чергу, повністю сплатив суму основного боргу, однак, з порушенням строків оплати, передбачених п. 6.1 Договору. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, позивач нарахував боржнику 1108,47 грн пені та 75,57 грн 3% річних.
У жовтні 2016 року між НАК ”Нафтогаз України" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець, боржник) укладено Договір від 17.10.2016 №00320/16-ТЕ(Т)-21 постачання природного газу, відповідно до п.1.1. вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити Споживачеві (Боржнику) у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору. На виконання умов вказаного договору постачальник поставив споживачеві природний газ на загальну суму 315 882,76 грн, що підтверджується актами. Як зазначено в позові споживач (боржник) повністю сплатив суму основного боргу, однак, з порушенням строків оплати, передбачених п. 6.1 Договору. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, позивач нарахував боржнику 105,93 грн пені та 15,13 грн 3% річних.
У вересні 2017 року між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець, боржник) укладено Договір від 28.09.2017 №4124/17-ТЕ(Т)-21 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити Споживачеві (Боржнику) у 2017 році природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору. На виконання умов вказаного договору постачальник поставив споживачеві природний газ на загальну суму 342 213,73 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017 та 31.12.2017. Як зазначено в позові споживач (боржник) повністю сплатив суму основного боргу, однак, з порушенням строків оплати, передбачених п. 6.1 Договору. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, позивач нарахував боржнику 160,83 грн пені та 22,98 грн 3% річних.
У січні 2018 року між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець, боржник) укладено Договір від 28.09.2017 №4124/17-ТЕ(Т)-21 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити Споживачеві (Боржнику) у І кварталі 2018 року природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору. На виконання умов вказаного договору постачальник поставив споживачеві природний газ на загальну суму 487229,79грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018. Як зазначено в позові споживач (боржник) повністю сплатив суму основного боргу, однак, з порушенням строків оплати, передбачених п. 6.1 Договору. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, позивач нарахував боржнику 1522,35 грн пені та 278,48 грн 3% річних.
Як повідомив позивач за результатами розгляду вимоги від 13.08.2020 №39/2-1115-20 відповідач відмовив у визнанні грошових вимог НАК “Нафтогаз України” та включенні відповідних грошових зобов'язань до передавального акта.
Спір виник внаслідок того, що відповідачем добровільно не визнано вимог кредитора-позивача. Відтак, АТ “Нафтогаз України” подало до Господарського суду Львівської області позов про визнання грошових вимог акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в сумі 3289,74 грн та зобов'язання Військової частину НОМЕР_1 в особі комісії з припинення включити ці грошові зобов'язання до передавального акта.
Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.
Відповідно до п. 6.1 спірних договорів оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті 6.3. спірних договорів сторони погодили, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер Договору є обов'язковим.
Оплата за газ здійснюється наступним чином:
Згідно із п. 6.3.3 спірних договорів, за наявності заборгованості у Споживача за цим Договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Кошти, які надійшли від Споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Оплата інших платежів (пені, штрафи, судові збори, інфляційні витрати тощо), крім суми основного боргу, сплачується Споживачем на поточний рахунок Постачальника (п. 6.3.4 спірних договорів).
Відповідно до пункту 6.4. спірних договорів, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Споживачем:
1)у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов'язані з одержанням виконання:
2)у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3)у третю чергу погашається основна сума боргу.
Відповідно до платіжних доручень № 203 від 25 лютого 2016 року згідно рахунку Постачальника №47 від 17.02.2016, № 359 від 17 березня 2016 року згідно рахунку Постачальника №87 від 15.03.2016, № 465 від 25 березня 2016 року згідно рахунку Постачальника №105 від 24.03.2016, на виконання умов Договору № 110/16-ТЕ(Т)-21 Споживачем (військовою частиною 1494) виконано зобов'язання на загальну суму 137297,51грн.
Платіжним дорученням №1895 від 29 листопада 2016 року відповідно до рахунку № 235 та акту №235 від 25.11.2016 відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ згідно із Договором за жовтень в сумі 46156,31 грн.
Платіжним дорученням №2243 від 28 грудня 2017 року відповідно до акту №11 від 21.12.2017 військовою частиною 1494 здійснено оплату за поставлений природний газ згідно Договору за листопад в сумі 139767,67 грн.
Платіжним дорученням №492 від 16 березня 2018 року відповідно до рахунку № 1/26/2-62.18 та акту №1 від 02.03.2018 військовою частиною 1494 здійснено оплату за поставлений природний таз згідно Договору за січень в сумі 169407,80 грн.
На думку відповідача зобов'язання за договорами постачання природного газу від 31 січня 2016 року № 110/16-ТЕ(Т)-21, від 17 жовтня 2016 року № 00320/16-ТЕ(Т)-21, від 28 вересня 2017 року № 4124/17-ТЕ(Т)-21, від 05 січня 2018 року №4624/18-ТЕ(Т)-21 припинені фактичним виконанням, зареєстрованої заборгованості на момент закриття спірних договорів позивачем не виставлялось.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті реорганізації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Частинами 3, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може ставити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання (ст. 106 ЦК України).
Як встановлено судом, 02.06.2020 до ЄДР внесено запис про припинення юридичної особи, встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 14.08.2020, головою комісії з припинення призначено ОСОБА_1 .
13 серпня 2020 року АТ "Нафтогаз України" (тобто у межах строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог) надіслало на адресу Військової частини НОМЕР_1 вимогу від 13.08.2020 №39/2-1115-20 з грошовими вимогами на загальну суму 3289,74 грн, які ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, а також на рішеннях господарських судів. Також позивач просив включити його до реєстру вимог кредиторів.
Листом від 09.09.2020 №704/7458 відповідач відмовив позивачу у визнанні кредиторських вимог, з огляду на те, що на момент закриття вищезазначених договорів заборгованість була відсутня.
Інформацію про знаходження відповідача у стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
У матеріалах справи відсутні відомості про відповідні обставини затвердження/незатвердження передавального акту Військової частини НОМЕР_1 .
Звернувшись до відповідача з вимогою про включення кредиторських вимог до передавального акту, позивач намагався захистити свій майновий інтерес на задоволення своїх вимог і невключення кредитора до ліквідаційного балансу матиме наслідком порушення майнового інтересу АТ "Нафтогаз України".
Суд констатує, що позивач дотримався положень законодавства щодо строку та порядку звернення кредитора до боржника з вимогами про включення його вимог до проміжного ліквідаційного балансу, із первинними документами, розрахунком заборгованості.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та пені, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 8.2 спірних договорів, судом встановлено, що проведені нарахування відповідають правовим приписам.
Відповідач про несвоєчасну оплату за отриманий природній газ не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Покликання на укладені додаткові угоди судом відхиляються, оскільки вказаними правочинами не змінений порядок черговості зарахування коштів, передбачений п. 6.3 спірних договорів.
Відповідно до статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Суд зазначає, що можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного документу, яким відповідач здійснював платіж позивачу на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦКУ, застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.
Відповідний порядок встановлено в п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995, згідно якого отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16 та від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.
Таким чином, враховуючи, що згідно із платіжними дорученнями чітко вказано призначення платежу за постачання природнього газу; з посиланням на рахунок та договір, за який перераховуються кошти, яке відповідач не змінював (не уточнював), суд приходить до висновку, що зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів за поставку газу на погашення основного боргу є обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задоволити частково в частині зобов'язання Військової частину НОМЕР_1 в особі комісії з припинення включити грошові зобов'язання в сумі 3289,74 грн до передавального акта. Натомість у задоволенні вимоги про визнання грошових вимог акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в сумі 3289,74 грн суд прийшов до висновку відмовити, оскільки сформульована вимога не відповідає способам захисту визначеним чинним законодавством України.
Судовий збір у справі покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини. При цьому зважаючи на те, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір лише за одну немайнову вимогу, а в прохальній частині позовної заяві зазначено дві немайнові вимоги, відтак несплачену суму судового збору в розмірі 2102,00грн суд покладає також на відповідача.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в особі комісії з припинення включити вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - грошові зобов'язання в сумі 3289,74 грн до передавального акта.
3.У задоволенні решти вимог відмовити.
4.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2102,00грн судового збору.
5.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в доход державного бюджету 2102,00грн судового збору.
6.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 01.04.2021.
Суддя У.І. Ділай