79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.03.2021 справа № 914/170/21
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Місттрансбуд», місто Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+», м. Миколаїв, Львівська область
про: стягнення заборгованості 155 522,95 грн.
представники сторін:
від позивача: Бірсан Є.М. - в режимі відеоконференції;
від відповідача: не з'явився.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Місттрансбуд» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+» про стягнення 155 522,95 грн., з яких 150 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 1 622,95 грн. 3% річних та 3900,00 грн. інфляційних втрат.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 року позовну заяву передано на розгляд судді Горецькій З.В.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні 23.02.2021.
В судове засідання 23.02.2021 року сторони явки повноважних представників не забезпечили, відтак, ухвалою суду розгляд справ відкладено на 15.03.2021 року.
В судове засідання 15.03.2021 року представник позивач в режимі відеоконференції, відповідач явку не забезпечив. Розгляд справи відкладено на 29.03.2021 року.
В судовому засіданні 29.03.2021 року представник позивача в режимі відеоконференції з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 29.03.2021 року не забезпечено, заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про розгляд справи його повідомлено належним чином.
Так, кореспонденція надсилалась судом на адресу місцезнаходження ТОВ «Стобуд+», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Устияновича, буд. 14. Так, з відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що надіслану судом копію ухвали про відкриття провадження у справі від 25.01.2021 року, а також ухвал від 23.02.2021 року, 15.03.2021 року вручено відповідачу. Окрім того, оскільки ТОВ «Стобуд+» було відомо про наявність в суді господарського спору,повинно було в розумні строки вживати відповідних заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Аргументи позивача
Позивач стверджує, що 19 червня 2020 здійснив безготівковий переказ грошових коштів в сумі 150 000,00 грн. на банківський рахунок відповідача - ТОВ «Стобуд+». Проте, між вказаними особами відсутні будь-які правовідносини, договір не укладався, будь-які зобов'язання не узгоджувались та будь-яких дій щодо набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків не виникало. Оскільки вказані кошти отримано відповідачем безпідставно, ТОВ «Місттрансбуд» в липні 2020 року направлено на адресу ТОВ «Стобуд+» вимогу про їх повернення. Попри отримання такої вимоги, кошти позивачу не повернено. Враховуючи викладене ТОВ «Місттрансбуд» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення 150 000,00 грн., безпідставно набутих коштів, 1 622,95 грн. 3% річних та 3900,00 грн. інфляційних втрат.
Аргументи відповідача
Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.
19.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Місттрансбуд» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+» НОМЕР_1 150000,00 грн. на підставі платіжного доручення №820 із призначенням платежу - сплата за будівельні матеріали згідно рах. №576 від 12.06.2020 ркоу, у т.ч. ПДВ.
Зазначене також підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку ТОВ «Місттрансбуд» 19.06.2020 року.
Позивач стверджує, що між ним та відповідачем відсутні будь-які правовідносини, договір не укладався, будь-які зобов'язання не узгоджувались та будь-яких дій щодо набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків не виникало.
Зазначені обставини відповідачем не спростовано, рахунок №576 від 12.06.2020 року та будь-який документ, що свідчив би про наявність договірних чи інших правовідносин між сторонами, до матеріалів справи не долучено.
23.07.2020 року ТОВ «Місттрансбуд» звернулось до ТОВ «Стобуд+» із вимогою №23/07-1 про повернення помилково отриманих коштів в розмірі 150 000,00 грн. шляхом перерахування коштів протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимог на рахунок позивача. Вказану вимогу надіслано цінним листом. З відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що така кореспонденція отримана ТОВ «Стобуд+» 29.07.2020 року.
Вказані обставини зумовили звернення ТОВ «Місттрансбуд» до суду із позовною заявою, про стягнення з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних 155 522,95 грн.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема інші юридичні факти. Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплату за товар згідно рахунку.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) повинен бути встановлений договором.
Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3).
Як встановлено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що сторонами укладено договір в один із наведених способів.
Відтак, факт набуття особою, а саме відповідачем, майна за рахунок іншої особи та відсутність для цього підстав підтверджено поданими доказами.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми та інфляційні нарахування відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зазначене кореспондує позиції Великої палати Верховного суду, викладеній в постанові від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Перевіривши підстави, строки та правильність відповідних нарахувань, суд, дійшов висновку, що вимога ТОВ «Місттрансбуд» про стягнення з відповідача 1622,95 3% річних та 3900,00 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення в повному обсязі.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Місттрансбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+» про стягнення 150 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 1622,95 грн. 3% річних та 3900,00 грн. інфляційних втрат обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2332,85 грн. покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд +» (81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, місто Миколаїв, вулиця Устияновича, будинок 14, ідентифікаційний код 39887701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місттрансбуд» (03143, місто Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 150Г, офіс 6, ідентифікаційний код 42593259) грошові кошти в розмірі 155 522,95 грн., з них: 150 000, 00 грн. - основна сума грошового зобов'язання; 1 622,95 грн. - 3% річних; 3 900,00 грн. - сума інфляційних втрат.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд +» (81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, місто Миколаїв, вулиця Устияновича, будинок 14, ідентифікаційний код 39887701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місттрансбуд» (03143, місто Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 150Г, офіс 6, ідентифікаційний код 42593259) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 332,85 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано суддею 01.04.2021 року
Суддя З.В. Горецька