79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.04.2021 справа № 914/885/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизація систем" за вх.№7630/21 про відвід судді Іванчук С.В.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизація систем", м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Сад", с.Стільсько Миколаївського району Львівської області
про стягнення заборгованості.
Ціна позову - 268644,74грн.
Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизація систем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Сад" про стягнення заборгованості.
Хід розгляду справи викладений в попередніх ухвалах суду.
Ухвалою суду від 16.03.2021р. за заявою відповідача вх.№6200/21 від 16.03.2021р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням представника відповідача на гостру респіраторну хворобу COVID-19, враховуючи відсутність заперечень представника позивача, відкладено розгляд справи на 30.03.2021р.о 11:40год.
В судовому засіданні 30.03.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду спору по суті на 20.04.21р.
На електронну адресу суду після судового засідання 30.03.2021р. о 16:26год. представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизація систем" Зеленіним С.С. подано заяву за вх.№7630/21 від 30.03.2021р. про відвід судді Іванчук С.В.
Відповідно до приписів ч.ч.1-3 ст. 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Підставою для відводу судді заявник зазначив такі обставини, що викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, зокрема: призначення з ініціативи суду проведення судової експретизи, з дослідження не підписаних обома сторонами актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000014 від 22.01.2020р., №ОУ-0000015 від 22.01.2020р. за наявності заперечень щодо виконання робіт, використання матеріалів та щодо їх вартості, що відображені в даних актах, які виходять за межі умов договору підряду №23/04 від 23.04.2019р. та проектно-кошторисної документації, призначення якої заявник заперечував, не врахування питань заявника при визначенні кола питань призначених для експертного дослідження; задоволення клопотань іншого учасника справи про витребування доказів, поновлення строків для подання доказів та клопотання про долучення доказів.
Зі змісту заяви про відвід судді (вх.№7630/21 від 30.03.21) вбачається, що в ній наведені доводи, щодо незгоди з процесуальними рішеннями судді, у процесі розгляду справи, а також особисті суб'єктивні припущення, щодо об"єктивності та упередженості судді .
Згідно із ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі потрібно визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10.06.1996, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Згідно із ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, яка полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності (ст. 15 ГПК України).
За положеннями ст. 198 ГПК України, при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні. Головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку з дотриманням прав учасників судового процесу.
Відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом .
Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 №6-рп2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим. Положення даної норми слід розуміти, зокрема, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на конкретних доказах. З аналізу процесуального законодавства слідує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" (заява 16695/04) від 15.07.2010).
За наслідком розгляду поданої заяви про відвід судді (вх.№ 7630/21) у справі № 914/885/20, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки заявником не наведено жодних підстав для відводу судді, що передбачені ст. 35, 36 ГПК України, а викладені заявником доводи фактично зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями судді у справі № 914/885/20, що не може бути підставою для відводу судді в силу ч. 4 ст. 35 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, дійшовши висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді, справа підлягає передачі іншому судді для вирішення питання про відвід.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 35, 36, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву вх.7630/21 від 30.03.21р. про відвід судді Господарського суду Львівської області Іванчук С.В. визнати необґрунтованою.
Заяву вх.7630/21 від 30.03.21р.про відвід судді передати для вирішення іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ст.ст. 32, 39 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя С.В. Іванчук