просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 квітня 2021 року м.Харків Справа № 913/526/20(913/714/20)
Провадження №5/913/714/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинець.» (вул.Незалежності, буд.133, м.Лисичанськ Луганської області, 93118)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика» (вул.Базова, буд.2, м.Дніпро, 49127)
про стягнення 34 843 722 грн 99 коп.
у межах справи №913/526/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинець.»
Суддя Господарського суду Луганської області Вінніков С.В.
Секретар судового засідання-помічник голови суду Бережна Л.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свинець.» (далі - позивач, ТОВ «Свинець.») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 22.12.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика» (далі - відповідач, ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика») про стягнення заборгованості за договором від 28.11.2013 №28713 5/19-13 у сумі 16 125 421 грн 25 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
28.11.2013 між Приватним акціонерним товариством «Свинець» (далі - ПрАТ «Свинець») та ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» укладено договір поставки №28713 5/19-13 з додатковими угодами до нього (далі - договір), відповідно до якого ПрАТ «Свинець» передає у власність, а ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» приймає та оплачує свинець марок С1 та С2С (далі - товар) (п.1.1 договору).
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 25 339 856 грн 76 коп.
Як зазначив позивач, за період з 15.11.2017 по 12.10.2018 ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» заборгував йому 16 125 421 грн 25 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.
Ухвалою господарського суду від 31.12.2020, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 25.01.2021.
Ухвалою суду від 25.01.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.02.2021.
11.02.2021 від позивача поштою надійшла заява про збільшення позовних вимог від 04.02.2021, у якій він просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 16 125 421 грн 25 коп., 30% річних у сумі 13 219 546 грн 59 коп., інфляційні втрати за період з січня 2018 року по грудень 2020 року в сумі 2 763 865 грн 55 коп., пеню за період з 31.12.2017 по 22.12.2020 у сумі 12 202 139 грн 33 коп., усього 44 310 972 грн 72 коп.
Указана заява прийнята судом до розгляду в частині стягнення 30% річних у сумі 13 219 546 грн 59 коп. та інфляційний втрат за період з січня 2018 року по грудень 2020 року в сумі 2 763 865 грн 55 коп. як заява про збільшення позовних вимог, а в частині стягнення пені за період з 31.12.2017 по 22.12.2020 у сумі 12 202 139 грн 33 коп. як заява про зміну предмету позову. Справа розглядається з її урахуванням.
Ухвалою суду від 15.02.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження по 22.03.2021 (включно); відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 01.03.2021.
26.02.2021 на адресу електронної пошти суду від позивача надійшла заява від 25.02.2021 про зменшення розміру позовних вимог, підписана кваліфікованим електронним підписом, у якій він зменшив розмір заявленої до стягнення пені з 12 202 139 грн 33 коп. до 2 734 889 грн 60 коп.
Ухвалою суду від 01.03.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.03.2021.
11.03.2021 поштою на адресу суду у письмовому вигляді надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, у якій він зменшив розмір заявленої до стягнення пені з 12 202 139 грн 33 коп. до 2 734 889 грн 60 коп.
Указана заява позивача від 25.02.2021 про зменшення позовних вимог у частині стягнення пені з 12 202 139 грн 33 коп. до 2 734 889 грн 60 коп. прийнята судом до розгляду. Справа розглядається з її урахуванням.
Ухвалою суду від 15.03.2021 закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2021.
Ухвалою суду від 22.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 31.03.2021.
У судове засідання 31.03.2021 представники сторін не прибули, причин неявки суду не повідомили.
29.03.2021 від представника відповідача адвоката Майора І.В. на адресу електронної пошти суду надійшов відзив на позов від 26.03.2021, підписаний кваліфікованим електронним підписом, у якому він просив поновити/продовжити ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» строк для подання відзиву на позов, прийняти відзив на позов та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відносно клопотання представника відповідача адвоката Майора І.В., викладеного у відзиві, щодо поновлення/продовження ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» строку для подання відзиву на позов суд зазначає наступне.
В обґрунтування вказаного клопотання представник вказав, що ним не отримано копію ухвали Господарського суду Луганської області про відкриття провадження у справі від 31.12.2020 та копію позовної заяви позивача.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд ураховує, що поштове відправлення №6102254052891, у якому надсилалась ухвала Господарського суду Луганської області від 31.12.2020, на адресу відповідача, направлялась за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Базова, буд.2, м.Дніпро, 49127, та не повернулась на адресу суду взагалі.
Суд виходить із того, що відповідно до п.99-2, абз.4,5 п.114, абз.3 п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (з наступними змінами) рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 116 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором за зворотною адресою. У разі відмови адресата (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) одержати рекомендований лист з позначкою «Судова повістка» працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» із проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Із сукупності наведених приписів випливає, що орган поштового зв'язку, був зобов'язаний з огляду на правильне і повне зазначення судом адреси відповідача повернути вказане поштове відправлення з відповідною відміткою у строк, установлений п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, чого у порушення вищенаведених приписів правил зроблено не було.
За оцінкою суду має місце неналежне виконання органом поштового зв'язку свого обов'язку щодо повернення на адресу суду вказаного поштового відправлення.
Копія позовної заяви та додатків до неї також направлялась позивачем поштовим відправленням №8511308254929 на адресу відповідача, указану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Базова, буд.2, м.Дніпро, 49127, але відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» не отримана останнім з невідомих причин та повернулась на адресу ТОВ «Свинець.».
У той же час суд бере до уваги, що ухвала суду від 25.01.2021, яка направлена відповідачеві за тією самою адресою, що і попередня, отримана останнім 02.02.2021 (а.с.140 т.2).
Але відповідач не скористався своїми процесуальними правами, зокрема, на участь у судовому засіданні 15.02.2021, та не повідомив суд про причини неявки, відзив на позовну заяву не подав.
У подальшому - 26.02.2021, представник ТОВ «ДЗЗ «Енергоавтоматика» адвокат Загребельний Г.С., що діяв на підставі ордеру від 24.02.2021 серії ХВ №24/9 (а.с.151-152 т.2), ознайомився з матеріалами справи на підставі відповідної заяви (а.с.150 т.2), зокрема, із ухвалою суду від 31.12.2020.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що зі змістом ухвали суду від 31.12.2020, а також і з правом надати відзив на позовну заяву відповідач був обізнаний належним чином 26.02.2021.
01.03.2021 на адресу електронної пошти суду від представника відповідача адвоката Майора Івана Васильовича надійшла заява від 26.02.2021, у якій він повідомив суд про те, що ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» з сайту «Єдиний державний реєстр судових рішень» стало відомо про те, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.12.2020 відкрито провадження у справі №913/526/20(913/714/20).
Також зазначив про те, що заперечує проти позовних вимог та що не отримував ухвал суду, зокрема, від 25.01.2021. З яких саме підстав відповідач заперечує проти позову не зазначив.
Проте, як уже зазначалось судом, відповідного до рекомендованого повідомлення №6102254404186 (а.с.140 т.2) ухвала суду від 25.01.2021 отримано уповноваженою особою ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» 02.02.2021, що спростовує вказані доводи відповідача.
Крім того, відповідач достеменно знаючи про розгляд справи №913/526/20(913/714/20), подав 01.03.2021 шляхом направлення на адресу електронної пошти суду, клопотання про призначення судово-економічної експертизи, клопотання про призначення науково-правової експертизи, заяву про витребування перекладів доказів, заяву щодо розрахунку пені, заяву про витребування доказів, заяву про залишення позову без руху, у той же час правом на подання відзиву на позовну заяву або клопотання про продовження строку для подання відзиву не скористався, що свідчить про намір затягнути розгляд справи.
Ухвалою суду від 15.03.2021 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
З метою реалізації процесуальних прав сторін судом продовжувався строк підготовчого провадження, про що постановлена відповідна ухвала від 15.02.2021, тобто у відповідача було достатньо часу для подання відзиву.
Відповідно ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Частиною 6 цієї статті встановлено, що про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Тобто строки встановлені законом можуть бути поновлені, а встановлені судом - продовжені.
Строк для подання відзиву ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» установлений судом в ухвалі від 31.12.2020.
Частиною 2 ст.42 ГПК України передбачено, зокрема, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 11 ч.3 ст.2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Суд зауважує, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названої Конвенції.
Підсумовуючи викладене, суд у даному випадку вважає неповажними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позов і викладення своєї позиції відносно заявлених позовних вимог. Про розгляд справи та про винесення ухвали суду від 31.12.2020 відповідач був обізнаний з 02.02.2021, коли отримав відповідну ухвалу від 25.01.2021 про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні. Крім того, повноважний представник знайомився з матеріалами справи 26.02.2021, а копії процесуальних документів суду у справі №913/526/20(913/714/20) містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reestr.court.gov.ua).
З огляду на викладене, враховуючи пропущення відповідачем встановленого строку для подання відзиву, подана відповідачем електронна копія відзиву до розгляду судом не приймається.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
31.03.2021 на адресу електронної пошти суду від представника відповідача адвоката Майора І.В. надійшла заява від 30.03.2021, у якій він заперечив щодо задоволення позовних вимог, а також просив продовжити строк розгляду справи та відкласти її розгляд.
Відносно вказаної заяви суд зазначає наступне.
Представник відповідача у поданій заяві вказав, що заперечує проти позовних вимог, але не зазначає, з яких підстав.
Також суд звертає увагу відповідача на те, що у відповідності до ч.1 ст.165 ГПК України саме у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, але, як уже наголошувалось судом, відповідача своїм правом на подання відзиву не скористався.
Відносно доводів відповідача про те, що він не зможе прийняти участь у судовому засіданні 31.03.2021, оскільки у Закарпатській області з 08.03.2021 встановлено карантинні обмеження «червого» рівня епідемічної небезпеки поширення COVID суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що явка представників сторін судом не визнавалась обов'язковою, представник відповідача у заяві не навів обґрунтованих підстав для відкладення судового засідання (зокрема, подання нових доказів, тощо).
Також суд неодноразово роз'яснював відповідачеві право брати участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а не тільки в приміщенні іншого суду, яким представник відповідача не скористався.
При цьому представник не обґрунтував необхідність особистої участі у справі, до того ж у режимі відеоконференції в приміщенні суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Як уже зазначалось, ухвалою суду від 15.03.2021 закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2021.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відхилення вказаної заяви.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
28.11.2013 між Приватним акціонерним товариством «Свинець», правонаступником якого є ТОВ «Свинець.», (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпровський дослідний завод «Енергоавтоматика» (покупець, відповідач) укладений договір поставки №28713 5/19-13 з додатковими угодами до нього, за умовами якого постачальник передає у власність, а покупець приймає і оплачує свинець марок С1, С2С (згідно ДОСТ 3778-98)РВ985R, РВ990R, РВ970R (згідно міжнародному стандарту ЄЕС EN12659:1999) і свинцево-сурм'янисті сплави марки PbSbl, 8AsSe (з хімічним складом у %%Pb зал., Sb 1,7-1,9, Se 0,02-0,035, Sn 0,02-0,03, Ag не обм., Аs 0,10-0,14, Bi?0,030, Сu?0,02, Fe? 0,005, Ni? 0,002, S? 0,002, Zn0,001, Cd?0,001), марки ССу4 (PbSb3, 5Sn0,5) (з хімічним складом у %% Pbзал., Sb 3,4-3,8, Se?0,001, Sn 0,4-0,55, Ag не обм., Аs 0,07-0,11, Bi?0,030, Сu?0,04, Fe? 0,001, Ni? 0,002, S? 0,01, Zn0,001, Cd?0,001), марки ССу4 (PbSb2, 6Sn0,5) (з хімічним складом у %% Pbзал., Sb 2,4-2,8, Se?0,002, Sn 0,4-0,55, Ag? 0,005, Аs 0,12-0,14, Bi?0,030, Сu?0,04-0,08, Fe? 0,001, Ni? 0,001, S? 0,005, Zn0,001, Cd?0,001), марки ССу3(PbSb4,5) (з хімічним складом у %% Pb зал., Sb 4,5-4,8, Se?0,005, Sn 0,4-0,55, Ag? 0,005, Аs 0,12-0,14, Bi?0,030, Сu?0,04-0,08, Fe? 0,001, Ni? 0,001, S? 0,05, Zn0,001, Cd?0,001) (далі - товар) (п.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 02.03.2017 №8).
Відповідно до п.2.4 договору товар поставляється транспортом постачальника на склад покупця за адресою, вказаною в заявці покупця.
Документом, що свідчить про дату отримання товару і перехід права власності на товар до покупця, є видаткова накладна, підписана на складі покупця уповноваженими представниками сторін (п.2.5 договору).
Згідно з п.3.1 договору в редакції додаткових угод від 05.10.2015 №6 та від 02.03.2017 №8 ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони дійшли згоди, що ціна за 1 тону товару визначається за формулою:
3.1.1.Ц=((LME+сума премії) х міжбанківський курс грн./дол.США+ЦН+209 грн 00 коп.) х 1,2, де LME - середній показник ціни свинцю на Лондонській біржі Металів (CASHSELLER&SETTLEMENT) за місяць, що передує місяцю відвантаження; Сума премії - сума додаткових витрат постачальника на виробництво свинцю та свинцево-сурм'янистих марок вказаних в п.1.1 цього договору. Сума премії узгоджується сторонами щомісячно в специфікаціях (додатках), згідно п.2.3 договору; міжбанківський курс грн./дол.США - на момент закриття торгової сесії на міжбанку за курсом продажу грн./дол.США за день, що передує даті відвантаження, опублікованих на сайті www.ud.ua, з двома знаками після коми; ЦН - цільова надбавка=8 333 грн 33 коп. У випадку зміни кількості відвантаженого товару в поточному місяці на адресу покупця, сума ЦН підлягає коригуванню в наступному місяці відвантаження; 209 грн 00 коп. - транспортні послуги без ПДВ. Дана сума вказана станом на момент підписання даної угоди до договору, у випадку зміни ринкової вартості на транспортні послуги, покупець має право погодитися на поточну вартість або організувати доставку товару власним автотранспортом; 1,2 - ставка ПДВ 20%.
У відповідності до п.3.3 договору оплата за поставлений за цим договором товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного в рахунку-фактурі.
Сторони домовились про обов'язковість підписання акта звірення взаємних платежів між сторонами за цим договором, за кожний місяць (п.3.6 договору в редакції додаткової угоди від 10.01.2014 №4).
Згідно з п.4.1 договору постачальник зобов'язаний у строк, зазначений в специфікаціях (додатках), надати товар покупцю, а покупець зобов'язаний провести загальний огляд і прийняти товар, якщо він відповідає пред'явленим вимогам.
Відповідно до п.8.5 договору в редакції додаткової угоди від 29.08.2014 №2 цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний рік.
18.10.2017 між сторонами у зв'язку з реорганізацією Приватного акціонерного товариства «Свинець» шляхом зміни організаційно-правової форми в Товариство з обмеженою відповідальністю «Свинець.» укладена додаткова угода №9, відповідно до якої усі права та обов'язки в рамках договору від 28.11.2013 №28713 5/19-13 перейшли до правонаступника ТОВ «Свинець.».
На виконання вказаних умов п.п.3.1, 4.1 договору між сторонами були підписані специфікації (а.с.42-51 т.1).
У відповідності до вказаних специфікацій позивач поставляв відповідачеві товар, який останній оплачував частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 16 125 421 грн 25 коп.
Указані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 28.11.2013 №28713 5/19-13 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 ЦК України.
Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
На виконання умов договору поставки від 28.11.2013 №28713 5/19-13 позивач у період з 15.11.2017 по 12.10.2018 поставив відповідачеві товар, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями видаткових накладних від 15.11.2017 №РН11/15/000000011 (а.с.85 т.1), від 16.11.2017 №РН11/16/000000007 (а.с.93 т.1), від 20.11.2017 №РН11/20/00000003 (а.с.101 т.1), від 23.11.2017 №РН11/23/000000004 (а.с.112 т.1), від 18.12.2017 №РН12/18/000000003 (а.с.120 т.1), від 19.12.2017 №РН12/19/000000001 (а.с.133 т.1), від 20.12.2017 №РН12/20/000000004 (а.с.146 т.1), від 21.12.2017 №РН12/21/000000002 (а.с.155 т.1), від 14.09.2018 №РН09/14/000000004 (а.с.165 т.1), від 26.09.2018 №РН09/26/000000004 (а.с.174 т.1), від 12.10.2018 №РН10/12/000000002 (а.с.185 т.1), товарно-транспортних накладних від 15.11.2017 №11151 (а.с.87-88 т.1), від 16.11.2017 №11161 (а.с.95-96 т.1), від 20.11.2017 №11203 (а.с.103-104 т.1), від 20.11.2017 (а.с.105-106 т.1), від 23.11.2017 №11234 (а.с.114-115 т.1), від 18.12.2017 №12183 (а.с.124-125 т.1), від 15.12.2017 №12191 (а.с.135-136 т.1), від 20.12.2017 №12204 (а.с.148-149 т.1), від 21.12.2017 №12212 (а.с.157-158 т.1), від 14.09.2018 №91404 (а.с.167-168 т.1), від 26.09.2018 №92604 (а.с.176-177 т.1), від 12.10.2018 №10122 (а.с.187-188 т.1), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 06.11.2017 №00700 (а.с.83-84 т.1), від 18.12.2017 №00796 (а.с.121-122 т.1), від 31.10.2018 №00549 (а.с.183-184), податкових накладних (а.с.90, 108, 118, 129, 141-142, 152, 162, 171, 180, 190 т.1) на загальну суму 16 125 421 грн 25 коп.
Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п.3.3 договору оплата за поставлений за цим договором товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного в рахунку-фактурі.
Суд бере до уваги, що у відповідності до умов п.3.3 договору поставки від 28.11.2013 №28713 5/19-13 рахунки-фактури (а.с.86, 94, 102, 113, 123, 134, 147, 156, 166, 175, 186, т.1) надавались відповідачеві разом з передачею товару за видатковими накладними, про що також зазначено у відповідних товарно-транспортних накладних у графі «Супровідні документи на вантаж».
Суд зауважує, що відповідно до ч.ч.1, 4 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції на момент здійснення поставок продукції позивачем) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п.2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Суд зауважує, що первинними документами, які підтверджують факт поставки, зокрема є належним чином оформлені видаткова накладна, акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна тощо.
Надані позивачем копії видаткових накладних від 15.11.2017 №РН11/15/000000011 (а.с.85 т.1), від 16.11.2017 №РН11/16/000000007 (а.с.93 т.1), від 20.11.2017 №РН11/20/00000003 (а.с.101 т.1), від 23.11.2017 №РН11/23/000000004 (а.с.112 т.1), від 18.12.2017 №РН12/18/000000003 (а.с.120 т.1), від 19.12.2017 №РН12/19/000000001 (а.с.133 т.1), від 20.12.2017 №РН12/20/000000004 (а.с.146 т.1), від 21.12.2017 №РН12/21/000000002 (а.с.155 т.1), від 14.09.2018 №РН09/14/000000004 (а.с.165 т.1), від 26.09.2018 №РН09/26/000000004 (а.с.174 т.1), від 12.10.2018 №РН10/12/000000002 (а.с.185 т.1), товарно-транспортних накладних від 15.11.2017 №11151 (а.с.87-88 т.1), від 16.11.2017 №11161 (а.с.95-96 т.1), від 20.11.2017 №11203 (а.с.103-104 т.1), від 20.11.2017 (а.с.105-106 т.1), від 23.11.2017 №11234 (а.с.114-115 т.1), від 18.12.2017 №12183 (а.с.124-125 т.1), від 15.12.2017 №12191 (а.с.135-136 т.1), від 20.12.2017 №12204 (а.с.148-149 т.1), від 21.12.2017 №12212 (а.с.157-158 т.1), від 14.09.2018 №91404 (а.с.167-168 т.1), від 26.09.2018 №92604 (а.с.176-177 т.1), від 12.10.2018 №10122 (а.с.187-188 т.1), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 06.11.2017 №00700 (а.с.83-84 т.1), від 18.12.2017 №00796 (а.с.121-122 т.1), від 31.10.2018 №00549 (а.с.183-184) містять усі необхідні реквізити, що вимагаються законодавством для документів даного виду, зокрема, видаткові накладні містять посаду та прізвище особи, яка отримала продукцію (інженер Саприкіна Л.П.), посилання на її повноваження (відповідна довіреність).
Таким чином указані документи є належними та допустимим доказами, які підтверджують факт поставки позивачем продукції відповідачеві.
Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, у яких повідомляв про розмір заборгованості (а.с.1, 3, 5 т.2), та з листами, у яких вимагав погасити існуючу заборгованість (а.с.8, 12 т.2), до яких були додані відповідні рахунки-фактури.
Відповідач отриманий товар не оплатив, що ним не оспорюється.
Таким чином має місце неналежне виконання своїх зобов'язань за зазначеним договором відповідачем. Заборгованість становить 16 125 421 грн 25 коп. Відповідачем контррозрахунку суми боргу не надано.
Відносно строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст.260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Підпунктом 4.1 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст.261 ЦК України.
Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч.2 вказаної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Господарський суд враховує, що кожна поставка позивачем відповідачеві товару за видатковою накладною є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк (термін) виконання, з огляду на що початок позовної давності для стягнення оплати за кожну поставку товару необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання покупцем цього зобов'язання.
Відтак, початком періоду прострочення виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за поставлений позивачем товар за видатковою накладною від 15.11.2017 №РН11/15/000000011 з урахуванням п.3.3 договору буде 31.12.2017, за видатковою накладною від 16.11.2017 №РН11/16/000000007 - 01.01.2018, за видатковою накладною від 20.11.2017 №РН11/20/00000003 - 05.01.2018, за видатковою накладною від 23.11.2017 №РН11/23/000000004 - 08.01.2018, за видатковою накладною від 18.12.2017 №РН12/18/000000003 - 02.02.2018, за видатковою накладною від 19.12.2017 №РН12/19/000000001 - 03.02.2018, за видатковою накладною від 20.12.2017 №РН12/20/000000004 - 04.02.2018, за видатковою накладною від 21.12.2017 №РН12/21/000000002 - 05.02.2018, за видатковою накладною від 14.09.2018 №РН09/14/000000004 - 30.10.2018, за видатковою накладною від 26.09.2018 №РН09/26/000000004 - 11.11.2018, за видатковою накладною від 12.10.2018 №РН10/12/000000002 - 27.11.2018.
Ураховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 29.12.2020 (відповідно до дати оформлення поштового відправлення за трек-номером 8511308254988, яким направлена до господарського суду позовна заява від 22.12.2020), трирічна позовна давність є такою, що не спливла, а тому і до заявлених позовних вимог про стягнення боргу не застосовується.
Відповідач розмір заборгованості не оспорив, доказів її сплати суду не надав.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 28.11.2013 №28713 5/19-13 у сумі 16 125 421 грн 25 коп.
Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 31.12.2017 по 27.05.2019, нарахованої за поставками за видатковими накладними від 15.11.2017 №РН11/15/000000011 (а.с.85 т.1), від 16.11.2017 №РН11/16/000000007 (а.с.93 т.1), від 20.11.2017 №РН11/20/00000003 (а.с.101 т.1), від 23.11.2017 №РН11/23/000000004 (а.с.112 т.1), від 18.12.2017 №РН12/18/000000003 (а.с.120 т.1), від 19.12.2017 №РН12/19/000000001 (а.с.133 т.1), від 20.12.2017 №РН12/20/000000004 (а.с.146 т.1), від 21.12.2017 №РН12/21/000000002 (а.с.155 т.1), від 14.09.2018 №РН09/14/000000004 (а.с.165 т.1), від 26.09.2018 №РН09/26/000000004 (а.с.174 т.1), від 12.10.2018 №РН10/12/000000002 (а.с.185 т.1), у сумі 2 734 889 грн 60 коп. суд зазначає наступне.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої в строк суми за кожний день прострочення платежу.
Водночас суд зауважує наступне.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарський суд враховує, що кожна поставка продукції за окремою видатковою накладною є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк (термін) виконання, який встановлений у п.3.3 договору поставки, тобто протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на підставі виставленого рахунку.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.158-163 т.2) суд вважає його арифметично правильним, зробленим у відповідності до даних первинних документів та умов договору поставки від 28.11.2013 №28713 5/19-13.
Відповідач проти вимог про стягнення пені не заперечив, контррозрахунку пені суду не подав.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 31.12.2017 по 27.05.2019, нарахованої за поставками за видатковими накладними від 15.11.2017 №РН11/15/000000011 (а.с.85 т.1), від 16.11.2017 №РН11/16/000000007 (а.с.93 т.1), від 20.11.2017 №РН11/20/00000003 (а.с.101 т.1), від 23.11.2017 №РН11/23/000000004 (а.с.112 т.1), від 18.12.2017 №РН12/18/000000003 (а.с.120 т.1), від 19.12.2017 №РН12/19/000000001 (а.с.133 т.1), від 20.12.2017 №РН12/20/000000004 (а.с.146 т.1), від 21.12.2017 №РН12/21/000000002 (а.с.155 т.1), від 14.09.2018 №РН09/14/000000004 (а.с.165 т.1), від 26.09.2018 №РН09/26/000000004 (а.с.174 т.1), від 12.10.2018 №РН10/12/000000002 (а.с.185 т.1), у сумі 2 734 889 грн 60 коп. та про її задоволення.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 30% річних за період з 31.12.2017 по 22.12.2020 у сумі 13 219 546 грн 59 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
У п.5.6 договору поставки від 28.11.2013 №28713 5/19-13 сторони передбачили, що за необґрунтовану відмову, ухилення від сплати отриманої продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 30% річних від простроченої суми.
Таким чином сторони в п.5.6 договору поставки у відповідності до приписів ч.2 ст.625 ЦК України встановили інший розмір відсотків - 30% річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (а.с.127, 223 т.2), суд вважає його арифметично неправильним, оскільки ТОВ «Свинець.» при здійсненні розрахунку не враховано, що у 2020 році 366 днів, а не 365, як зазначив позивач.
Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 30% річних, здійснений у межах заявлених позивачем періодів та визначеної кількості днів прострочення за наступною формулою: А (сума заборгованості)хВ (кількість днів прострочення)х30(розмір відсотків, визначений у договорі)/365(366)(кількість днів у відповідному році)/100:
1. Рахунок-фактура від 15.11.2017 №СЧ11/15/02. Загальний період нарахування - з 31.12.2017 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 31.12.2017 по 31.12.2019: 1 795 994,34х30х730/365/100= 1 077 596 грн 61 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 1 795 994,34х30х357/366/100= 525 549 грн 16 коп.
3) 1 077 596,61+525 549,16=1 603 145 грн 77 коп.
2. Рахунок-фактура від 16.11.2017 №СЧ11/16/01. Загальний період нарахування - з 01.01.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 01.01.2018 по 31.12.2019: 1 797 278,11х30х729/365/100= 1 076 889 грн 65 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 797 278,11х30х357/366/100=525 924 грн 82 коп.;
3) 1 076 889,65+525 924,82=1 602 814 грн 47 коп.
3. Рахунок-фактура від 20.11.2017 №СЧ11/20/02. Загальний період нарахування - з 05.01.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 05.01.2018 по 31.12.2019: 449 326,15х30х725/365/100= 267 749 грн 14 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 449 326,15х30х357/366/100= 131 483 грн 14 коп.;
3) 267 749,14+131 483,14=399 232 грн 28 коп.
4. Рахунок-фактура від 23.11.2017 №СЧ11/23/01. Загальний період нарахування - з 08.01.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 08.01.2018 по 31.12.2019: 1 810 105,88х30х722/365/100= 1 074 161 грн 46 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 1 810 105,88х30х357/366/100= 529 678 грн 52 коп.;
3) 1 074 161,46+529 678,52=1 603 739 грн 98 коп.
5. Рахунок-фактура від 18.12.2017 №СЧ12/18/02. Загальний період нарахування - з 02.02.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 02.02.2018 по 31.12.2019: 1 894 057,76х30х697/365/100= 1 085 061 грн 58 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 1 894 057,76х30х357/366/100= 554 244 грн 77 коп.;
3) 1 085 061,58+554 244,77=1 639 306 грн 35 коп.
6. Рахунок-фактура від 19.12.2017 №СЧ12/19/01. Загальний період нарахування - з 03.02.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 03.02.2018 по 31.12.2019: 2 035 582,32х30х696/365/100= 1 164 464 грн 63 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 2 035 582,32х30х357/366/100= 595 658 грн 11 коп.;
3) 1 164 464,63+595 658,11=1 760 122 грн 74 коп.
7. Рахунок-фактура від 20.12.2017 №СЧ12/20/02. Загальний період нарахування - з 04.02.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 04.02.2018 по 31.12.2019: 670 430,86х30х695/365/100= 382 972 грн 15 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 670 430,86х30х357/366/100= 196 183 грн 46 коп.;
3) 382 972,15+196 183,46=579 155 грн 61 коп.
8. Рахунок-фактура від 21.12.2017 №СЧ12/21/01. Загальний період нарахування - з 05.02.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 05.02.2018 по 31.12.2019: 1 899 086,56х30х694/365/100= 1 083 259 грн 79 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 1 899 086,56х30х357/366/100= 555 716 грн 31 коп.;
3) 1 083 259,79+555 716,31=1 638 976 грн 10 коп.
9. Рахунок-фактура від 14.09.2018 №СЧ09/14/01. Загальний період нарахування - з 30.10.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 30.10.2018 по 31.12.2019: 850 000х30х427/365/100= 298 315 грн 07 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 850 000х30х357/366/100= 248 729 грн 51 коп.;
3) 298 315,07+248 729,51=547 044 грн 58 коп.
10. Рахунок-фактура від 26.09.2018 №СЧ09/26/02. Загальний період нарахування - з 11.11.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 11.11.2018 по 31.12.2019: 1 468 563,52х30х415/365/100= 500 920 грн 98 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 1 468 563,52х30х357/366/100= 429 735 грн 39 коп.;
3) 500 920,98+429 735,39=930 656 грн 37 коп.
11. Рахунок-фактура від 12.10.2018 №СЧ10/12/01. Загальний період нарахування - з 27.11.2018 по 22.12.2020:
1) період нарахування - з 27.11.2018 по 31.12.2019: 1 454 995,75х30х399/365/100= 477 158 грн 88 коп.;
2) період нарахування - з 01.01.2020 по 22.12.2020: 1 454 995,75х30х357/366/100= 425 765 грн 15 коп.;
3) 477 158,88+425 765,15=902 924 грн 03 коп.
Усього: 13 207 118 грн 28 коп.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 30% річних за період з 31.12.2017 по 22.12.2020 у сумі 13 207 118 грн 28 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2018 року по грудень 2020 року, у сумі 2 763 865 грн 55 коп., суд зазначає, що позивачем неправильно визначено величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Також суд бере до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Так, Верховний Суд зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми «Законодавство»:
№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості, в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняЗаявлена сума інфляції, грнСума інфляції за розрахунком суду, грнСума інфляції, що підлягає стягненню, грн
від 15.11.2017 №СЧ11/15/02по 30.12.2017 (включно)1 795 994,34Січень 2018-грудень 2021119,9357 937,39357 402,87357 402,87
від 16.11.2017 №СЧ11/16/01по 31.12.2017 (включно)1 797 278,11Січень 2018-грудень 2021119,9358 193,22357 658,34357 658,34
від 20.11.2017 №СЧ11/23/01по 04.01.2018 (включно)449 326,15Січень 2018-грудень 2021119,989 549,6389 415,9089 415,90
Від 23.11.2017 №СЧ11/23/01по 07.01.2018 (включно)1 810 105,88Січень 2018-грудень 2021119,9360 749,61360 211,07360 211,07
від 18.12.2017 №СЧ12/18/02по 01.02.2018 (включно)1 894 057,76Лютий 2018-грудень 2021118,2343 548,50344 718,51343 548,50
від 19.12.2017 №СЧ12/19/01по 02.02.2018 (включно)2 035 582,32Лютий 2018-грудень 2021118,2369 608,77370 475,98369 608,77
від 20.12.2017 №СЧ12/20/02по 03.02.2018 (включно)670 430,86Лютий 2018-грудень 2021118,2121 732,82122 018,42121 732,82
від 21.12.2017 №СЧ12/21/01по 04.02.2018 (включно)1 899 086,56Лютий 2018-грудень 2021118,2344 824,75345 633,75344 824,75
від 14.09.2018 №СЧ09/14/01по 29.10.2018 (включно)850 000листопад 2018-грудень 2021111,799 145,1199 45099 145,11
від 26.09.2018 №СЧ09/26/02по 10.11.2018 (включно)1 468 563,52листопад 2018-грудень 2021111,7171 295,10171 821,93171 295,10
Від 12.10.2018 №СЧ10/12/01по 26.11.2018 (включно)1 454 995,75грудень 2018-грудень 2021110,1147 280,65146 954,57146 954,57
Разом:2 763 865,552 765 761,342 761 797,80
Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем інфляційних втрат за кожним рахунком-фактурою (окремим зобов'язанням), стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з січня 2018 року по грудень 2020 року в сумі 2 761 797 грн 80 коп.
Враховуючи викладене позовні вимоги підлягає задоволенню частково (з урахуванням заяви позивача від 25.02.2021 про зменшення розміру позовних вимог).
Розв'язуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий за платіжним дорученням від 28.12.2020 №575 на суму 4 204 грн 00 коп., у той як виходячи з розміру заявлених позивачем позовних вимог у сумі 34 843 722 грн 99 коп.(з урахуванням заяви позивача від 25.02.2021 про зменшення розміру позовних вимог) сплаті підлягав судовий збір у сумі 522 655 грн 84 коп.
Ухвалою суду від 31.12.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Недоплата судового збору складає 518 451 грн 84 коп., з огляду на що судовий збір у вказаній сумі підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинець.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика», вул.Базова, буд.2, м.Дніпро, 49127, ідентифікаційний код 04793055, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинець.», вул.Незалежності, буд.133, м.Лисичанськ Луганської області, 93118, ідентифікаційний код 30615525, заборгованість у сумі 16 125 421 грн 25 коп., пеню в сумі 2 734 889 грн 60 коп., 30% річних у сумі 13 207 118 грн 28 коп., інфляційні втрати в сумі 2 761 797 грн 80 коп., судовий збір у сумі 522 438 грн 40 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинець.», вул.Незалежності, буд.133, м.Лисичанськ Луганської області, 93118, ідентифікаційний код 30615525, в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України, код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA278999980313191206083020654, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір у сумі 518 451 грн 84 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У решті позову відмовити.
5. Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свинець.» (вул.Незалежності, буд.133, м.Лисичанськ Луганської області, 93118, ідентифікаційний код 30615525).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика» (вул.Базова, буд.2, м.Дніпро, 49127, ідентифікаційний код 04793055).
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.04.2021.
Суддя С.В. Вінніков