вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/272/20
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовомКомунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа»
доКагарлицької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Київська обласна рада
про визнання незаконними та скасування рішень
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета споруКиївської обласної ради
доКагарлицької міської ради
провизнання незаконними та скасування рішень
за участю представників:
позивача за первісним позовом:не з'явились
відповідача:Лисова С.М. - член виконавчого комітету, доручення від 08.02.2020
третьої особи:Федоренко Є.В. - довіреність від 10.12.2020 № 2630/07-02
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (далі - позивач) до Кагарлицької міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради «Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С.» від 04.10.2018 № 438-XLV-УII та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради «Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 - XLV-VII від 04.10.2018 «Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С.» від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII (позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 29.05.2020).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Кагарлицька міська рада приймаючи оскаржувані рішення, якими, зокрема, доручила виконавчому комітету провести розмежування між магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, які обслуговують групу будівель і споруд комунальної власності, належних територіальній громаді міста Кагарлик та передати частину місцевих теплових мереж в оперативне управління до Кагарлицького районного відділу освіти, а іншу частину місцевих теплових мереж на баланс та обслуговування до Кагарлицького комунального житлового-експлуатаційного підприємства, діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб визначений законом, позаяк розпорядилась тепловими мережами, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, перебувають на балансі позивача та закріплені за ним на праві господарського відання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову.
На адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення проти позовної заяви від 02.03.2020 № 370/02-44, в яких він проти позовних вимог заперечує з підстав того, що спірні рішення прийняті в межах повноважень міської ради та у спосіб визначений законом, позаяк право власності на зазначені будівлі та споруди зареєстровано за територіальною громадою міста Кагарлик разом з приєднаними до них місцевими тепловими мережами, а відтак рішення щодо розмежування між магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, які обслуговують групу будівель і споруд комунальної власності, належних територіальній громаді міста Кагарлик та передачу частини місцевих теплових мереж в оперативне управління до Кагарлицького районного відділу освіти, а іншої частини місцевих теплових мереж на баланс та обслуговування до Кагарлицького комунального житлового-експлуатаційного підприємства ніяким чином не порушує права та інтереси позивача. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат від 19.05.20120, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача судові витрати з правничої допомоги адвоката в розмірі 9000 грн. Відповідач отримав вказану заяву з додатками 19.05.2020 наручно, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на останньому аркуші додатків до заяви.
На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 29.05.2020, в якій він заперечує проти доводів відповідача викладених у запереченнях проти позовної заяви та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
До закінчення підготовчого засідання позивач подав до суду клопотання від 29.05.2020 про залучення до участі у справі в якості третьої особи Київську обласну раду, яке задоволено ухвалою суду від 02.06.2020 у даній справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Київську обласну раду. Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Київській обласній раді строк для надання письмових пояснень щодо заявленого позову.
У визначений судом строк для подання письмових пояснень щодо заявленого позову на адресу суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради до Кагарлицької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради № 438-XLV-УII від 04.10.2018 та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради № 445-XLVI-VII від 01.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог Київська обласна рада зазначає, що теплові мережі, якими розпорядився відповідач оскаржуваними рішеннями, є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради та закріплені за Комунальним підприємством Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» на праві господарського відання. Приймаючі оскаржувані рішення Кагарлицька міська рада діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб, визначений законом, позаяк не мала права розпоряджатись власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у даній справі прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Київської обласної ради до Кагарлицької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради № 438-XLV-УII від 04.10.2018 та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради № 445-XLVI-VII від 01.11.2018 до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано вказані позовні вимоги в одне провадження з первісним позовом. Допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Київську обласну раду. Встановлено Кагарлицькій міській раді строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Запропоновано Комунальному підприємству Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» подати суду письмові пояснення щодо поданої Київською обласною радою позовної заяви.
На адресу Господарського суду Київської області від Кагарлицької міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив від 18.06.2020 № 789/02-44, в яких міськрада зазначає, що будівлі Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ст. - ліцей» та Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 є власністю територіальної громади міста Кагарлика в особі Кагарлицької міської ради, а згідно характеристики будівель та споруд з технічних паспортів на будівлі та споруди навчальних закладів теплові мережі в межах землекористування навчальних закладів є складовою частиною будівель та споруд. У зв'язку з чим, Кагарлицька міська рада як представницьких орган територіальної громади міста Кагарлика наділена правом управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, а тому оскаржуване рішення від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII є таким, що відповідає закону. Позивач не надав документального підтвердження, яке саме майно є спільною власністю територіальних громад, а баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, а тому перебування майна на балансі не породжує на нього права власності та розпорядження.
На адресу Господарського суду Київської області від Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» надійшли письмові пояснення від 23.06.2020 з приводу теплових мереж, якими розпорядився відповідач, приймаючі оскаржувані рішення.
На адресу Господарського суду Київської області від Кагарлицької міської ради надійшов відзив на позовну заяву Київської обласної ради від 30.07.2020 № 1023/02-44, в яких міськрада заперечує проти позовних вимог Київської обласної ради з аналогічних мотивів якими вона заперечувала проти позовних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа».
Київська обласна рада своїм правом на подачу відповіді на відзив на позовну заяву не скористалась, відповіді на відзив на позовну заяву не надала.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2020 об 11:40.
Судом у відповідності до положень ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва у судових засіданнях з розгляду справи по суті, так ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2021 повідомлено учасників справи, що розгляд справи по суті буде продовжено 02.03.2021 о 11:30.
Позивач за первісним позовом - Комунальне підприємство Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради заперечив, з підстав наведених у запереченнях проти позовної заяви від 02.03.2020 № 370/02-44, запереченнях на відповідь на відзив від 18.06.2020 № 789/02-44, відзиві на позовну заяву Київської обласної ради від 30.07.2020 № 1023/02-44.
Присутній в судовому засіданні представник третьої особи - Київської обласної ради повністю підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Частино 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що неявка позивача за первісним позовом в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача за первісним позовом за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Оскаржуваним рішенням Кагарлицької міської ради (XLV сесія УІІ скликання) «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ, заслухавши звернення депутата міської ради Мяснікова В.С. щодо здешевлення вартості одиниці тепла при подачі тепла в приміщення КЗ КРР «Кагарлицька ЦРЛ», шляхом визнання мереж подачі тепла як спільною власністю громади району з подальшою передачею їх на баланс КЗ КРР «Кагарлицька ЦРЛ», керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада вирішила рекомендувати Кагарлицькій районній раді розпочати процедуру прийняття на баланс громади району теплові мережі, що розташовані на земельній ділянці, яка є в постійному користуванні КЗ КРР «Кагарлицька ЦРЛ».
Оскаржуваними пунктами 2 - 4 рішення Кагарлицької міської ради (XLVІ сесія VІІ скликання) «Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII» від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII, міська рада вирішила Виконавчому комітету Кагарлицької міської ради провести розмежування між магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, які обслуговують групу будівель і споруд, що є комунальною власністю міста, а саме по межі землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та житлового будинку № 4 по вул. Парковій, протяжністю 317 м. Передати в оперативне управління до Кагарлицького районного відділу освіти теплові мережі протяжністю 259 м, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІ ст. № 1. Передати на баланс та обслуговування до Кагарлицького КЖЕП тепломережі протяжністю 58 м, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вулиці Парковій.
Звертаючи до суду з даними позовами Комунальне підприємство Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та Київська обласна рада зазначають, що Кагарлицька міська рада приймаючи оскаржуване рішенням Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення в оскаржуваній частині (п. 2-4 рішення) від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII, діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб, визначений законом, позаяк розпорядилась тепловими мережами, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, перебувають на балансі позивача за первісним позовом та закріплені за ним на праві господарського відання. Вказані рішення порушують право спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради на вказані теплові мережі та право Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» розпоряджатись володіти та користуватись в межах визначених законом вказаними тепловими мережами, які перебувають на балансі позивача та закріплені за ним на праві господарського відання.
Відповідач заперечує проти позовних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та Київської обласної ради з тих підстав, що спірні рішення прийняті в межах повноважень міської ради та у спосіб визначений законом, позаяк право власності на зазначені будівлі та споруди зареєстровано за територіальною громадою міста Кагарлик разом з приєднаними до них місцевими тепловими мережами, а відтак рішення щодо розмежування між магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, які обслуговують групу будівель і споруд комунальної власності належних територіальній громаді міста Кагарлик та передачу частини місцевих теплових мереж в оперативне управління до Кагарлицького районного відділу освіти, а іншої частини місцевих теплових мереж на баланс та обслуговування до Кагарлицького комунального житлового-експлуатаційного підприємства, ніяким чином не порушує права та інтереси позивача за первісним позовом та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Пунктом 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень).
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень).
Згідно з ч. 1, 2, 4, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень визначено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
З наведеного слідує, що майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць є спільною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким (майном) здійснюють обласні ради або уповноважені ними органи. Виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласних рад та не можуть бути відчужені без згоди відповідної територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.
Відповідно до постанови Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 року «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», постанови Верховної Ради УРСР від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» від 05.11.1991 № 311, якою затвердив перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Вказаною постановою установлено, що розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.
Вказаним переліком визначено державне майно України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Встановлено, що власністю областей, є зокрема, теплове господарство, до якого віднесено: майновий комплекс підприємств та об'єкти виробничих об'єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов'язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства.
З вищенаведеного слідує, що при розмежуванні державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, теплове господарство, до якого віднесено: майновий комплекс підприємств та об'єкти виробничих об'єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов'язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства передано у комунальну власність областей.
Стаття 2 Закону України «Про власність» в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 визначала, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Українській РСР охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про власність» в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про власність» в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України «Про власність» в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 визначено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 місцеве самоврядування здійснюється в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць Української РСР. Територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада, селище, район, місто, район у місті, область.
Представницьким органом територіальної громади сіл, селищ міст Київської області станом на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 була Київська обласна Рада народних депутатів, наразі Київська обласна рада.
Згідно з ч. 1-3 ст. 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 комунальна власність становить основу місцевого господарства. Розпорядження і управління комунальною власністю здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні місцеві Ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно Союзом РСР і Українською РСР, іншими суб'єктами, а також майно, яке створюється і купується місцевими Радами народних депутатів за рахунок належних їм коштів.
Відповідно до акту прийому-передачі від 19.12.1989 Кагарлицька центральна районної лікарня з балансу лікарні передала на баланс Об'єднання теплових мереж «Київтеплокомуненерго» котельні та теплові мережі протяжністю 475 м.п в двотрубному вимірі (теплові мережі м/п 745) балансовою вартістю 42,205 тис. руб. в м. Кагарлик по вул. Воровського (Паркова), 10. Завірена копія акту залучена до матеріалів справи.
Наказом обласного виробничого об'єднання теплових мереж «Київтеплокомуненерго» від 12.10.1993 № 163 вирішено в зв'язку з виробничою необхідністю створити Кагарлицький район теплових мереж /зона обслуговування м. Кагарлик, м. Ржищів/ з безпосереднім підпорядкуванням «Київтеплокомуненерго» та прийняти основні та оборотні фонди по м. Кагарлик, м. Ржищів на баланс об'єднання.
Наказом Обласного управління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації «Про створення комунальних підприємств темпових мереж в складі державного обласного виробничого об'єднання «Київтеплокомуненерго» від 11.01.1999 № 7 вирішено з 15.01.1999 у складі об'єднання «Київтеплокомуненерго» на базі районів теплових мереж державного обласного виробничого об'єднання «Київтеплокомуненерго» створити комунальні підприємства теплових мереж з правами юридичних осіб, зокрема, «Кагарликтепломережа».
Наказом Державного обласного виробничого об'єднання «Київтеплокомуненерго» від 14.01.1999 вирішено з 15.01.1999 створити комунальне підприємство «Кагарликтепломережа» з виділенням самостійного балансу підприємства.
В листі Комунальної установи Київської обласної ради «Фонд комунального майна» від 05.10.2018 № 328 зазначено, що згідно даних Переліку нерухомого майна яке є власністю сіл, селищ, міст Київської області станом на 31.12.2017 на балансі Комунального підприємства Київської обласної рад «Кагарликтепломережа» обліковується теплові мережі, які знаходяться на території Комунального закладу Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня» за адресою вул. Паркова, 10, м. Кагарлик Кагарлицький район, Київська область.
В листі Комунальної установи Київської обласної ради «Фонд комунального майна» від 14.05.2020 № 136 зазначено, що згідно даних Переліку нерухомого майна яке є власністю сіл, селищ, міст Київської області на станом на 31.12.2017 на балансі Комунального підприємства Київської обласної рад «Кагарликтепломережа» обліковується теплові мережі, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та тепломережі, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вул. Парковій.
Згідно оборотно-сальдових відомостей КП КОР «Кагарликтепломережа» за період з 01.09.2019 по 13.09.2019, з 16.09.2019 по 30.09.2019, завірені копії яких містяться в матеріалах справи, на балансі КП КОР «Кагарликтепломережа» обліковуються, зокрема: котельна Загородня, котельня Дачна, котельня по вул. Стадіонна з тепловими мережами до б. № 6 вул. Воровського (Паркова) та б. 12 пл. Незалежності, тепломережа, тепломережа 110 (від Каштанова, 4 до 24) законсервована, тепломережа 213 (від Загородня, 4 до вул. Ставянка, 4), тепломережа 235 (від кот. Загородня до 97 Стр.д. 6а, до 97 Стріл.д.,3), тепломережа 270 (від Каштанова, 4 до вул. Стілецької див., 4), тепломережа, 667 (Загородня, 4 до Вол Великого, 3), тепломережа по вул. Незалежності, 1 (столична, 2 - Комсомольська, 13), Тепломережа СЕС, тепломережа по вул. Паркова до буд № 18, теплонасосна, теплотраса 745 м вул. Воровського (Паркова), 10 ЦРЛ до буд. 14.
Також в матеріалах справи наявна інформація про технічний стан джерел теплопостачання та теплових мереж станом на 01.01.2013 (джерела теплопостачання № 1), паспорт теплової мережі КП КОР «Кагарликтепломережа» (джерело теплопостачання: котельня Загородня по вул. 97-ої Стрілецької дивізії 6а), ділянка від мережі - від камери № 1 до камери № 37; інформація про технічний стан джерел теплопостачання та теплових мереж станом на 01.01.2013 (джерела теплопостачання № 2), технічний паспорт по теплових мережах котельні по вул. Стадіонна та паспорт теплової мережі КП КОР «Кагарликтепломережа» (джерело теплопостачання: котельня Стадіонна, ділянка від мережі - від камери № 0 до камери № 76; схема теплових мереж м. Кагарлик - кот. Стадіонна, затверджена КП КОР «Кагарликтепломережа» та погоджена міським головою м. Кагарлик.
Згідно зі Статутом Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа», затвердженим рішенням Київської обласної ради від 02.06.2016 № 109-04-VII, комунальне підприємство Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і є комунальним унітарним комерційним підприємством, засновником якого є Київська обласна рада, яка діє від імені та в інтересах зазначених територіальних громад здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження підприємством, яке безпосередньо підпорядковується Київській обласній раді (п. 1.1 статті 1 статуту).
Відповідно до п. 1.2 статті 1 статуту майно підприємства перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської обласні і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
Згідно з п. 5.2 статті 5 статуту майно підприємства належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним, на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту, але з обмеженням правомочності розпорядження таким майном, встановленими засновником.
Частиною 4 ст. 63 Господарського кодексу України визначено, що унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Відповідно до приписів ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. 2 ст. 136 Господарського кодексу України).
У встановленому законодавством порядку державою на підставі зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 до комунальної власності адміністративно-територіальної одиниці - Київської області передано теплове господарство, зокрема, теплове господарство в межах території Київської області. Представницьким органом територіальної громади сіл, селищ міст Київської області станом на момент прийняття вказаної постанови КМУ була Київська обласна Рада народних депутатів, наразі Київська обласна рада. Доказів того, що у встановленому законодавством порядку, теплові мережі, які знаходяться на території Комунального закладу Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня» за адресою вул. Паркова, 10, м. Кагарлик Кагарлицький район, Київська область, теплові мережі, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та тепломережі, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вул. Парковій передано до власності територіальної громади міста Кагарлик в особі Кагарлицької міської ради, суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.
Оскільки теплові мережі, які знаходяться на території Комунального закладу Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня» за адресою вул. Паркова, 10, м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська область, теплові мережі, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та тепломережі, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вул. Парковій, які є предметом оскаржуваних рішень були побудовані до здобуття Україною незалежності та перебували в державній власності Української РСР та відповідно до положень Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», Закону Української РСР «Про власність», постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» від 05.11.1991 № 311, вказане майно в 1991 році було передано у комунальну власність територіальній громаді сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної Ради народних депутатів, наразі Київської обласної ради.
Державна реєстрація речових прав на теплові мережі не передбачена законодавством України та відсутність державної реєстрації речових прав на зазначені вище теплові мережі за територіальною громадою сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради не є підставою вважати, що територіальна громада сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради не набула права комунальної власності на таке майно в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, відповідно до якого теплове господарство державою передано до комунальної власності областей.
За вказаних обставин, зазначене майно є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної рада та закріплено за Комунальним підприємством Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» на праві господарського відання. Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Положення ст. 321 Цивільного кодексу України визначають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Кагарлицька міська рада приймаючи оскаржуване рішенням (XLV сесія УІІ скликання) «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення (XLVІ сесія VІІ скликання) «Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII» від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII в оскаржуваній частині п. 2 - 4, вийшла за межі власних повноважень, оскільки розпорядилась майном комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, яке закріплене за Комунальним підприємством Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» на праві господарського відання.
Таким чином, оскаржуване рішенням Кагарлицької міської ради (XLV сесія УІІ скликання) «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення Кагарлицької міської ради (XLVІ сесія VІІ скликання) «Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII» від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII в оскаржуваній частині п. 2 - 4 прийняті всупереч норм закону та порушує право власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради та право господарського відання Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа». Доказів протилежного суду не надано.
Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Кагарлицької міської ради (XLV сесія УІІ скликання) «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення Кагарлицької міської ради (XLVІ сесія VІІ скликання) «Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII» від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII в оскаржуваній частині п. 2 - 4 прийняті з перевищенням наданих повноважень, суперечать закону та порушують права спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради на теплові мережі, якими розпорядився відповідач та право господарського відання Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» на такі теплові мережі, в зв'язку з чим, позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 04.10.2018 № 438-XLV-УII та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради «Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 - XLV-VII від 04.10.2018 «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають задоволенню.
Позивач за первісним позовом - Комунальне підприємство Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204 грн. та витрати на правовому допомогу адвоката у розмірі 9000 грн., згідно з договором про надання правничої допомоги від 16.03.2020 № 07.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові втрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач за первісним позовом при зверненні до суду з даною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 4204 грн., що підтверджується квитанціями від 27.11.2019 № 0.0.1536893882.1 на суму 1921 грн., від 16.12.2019 № 0.0.1554510797.1 на суму 1921 грн., від 31.01.2020 № 0.0.160143772.1 на суму 362 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем за первісним позовом - Комунальним підприємством Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 9000 грн., позивач за первісним позовом надав договір про надання правничої допомоги від 16.03.2020 № 07, звіт (акт) про надання послуг (виконаних робіт) від 19.05.2020, квитанцію від 18.05.2020 № 0.0.1709241099.1 на суму 9000 грн.
Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що між позивачем за первісним позовом - Комунальним підприємством Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (далі - клієнт) та адвокатом Басараб Наталією Володимирівною (далі - адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги від 16.03.2020 № 07 (далі - договір про надання правничої допомоги), відповідно до умов якого адвокат зобов'язався здійснювати правову (юридичну, адвокатську) допомогу Комунальному підприємству Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» по захисту прав та законних інтересів клієнта передбачених Конституцією України та чинним законодавством в судах усіх юрисдикцій, в тому числі в Господарському суді Київської області при розгляді справ за участі клієнта з питань ведення справи № 911/272/20 про визнання незаконними та скасування рішень, з усіма правами, якими наділений законом, зокрема, позивач.
Відповідно до п. 4.1 договору про надання правничої допомоги розмір гонорару визначений у розмірі 9000 грн. Оплата гонорару здійснюється в момент підписання договору або за домовленістю з адвокатом в строк до 25.05.2020.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами цього договору і діє до 16.03.2022 (п. 6.1 договору про надання правничої допомоги).
На виконання умов договору про надання правничої допомоги адвокат надав позивачу за первісними позовом - Комунальному підприємству Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» передбачені договором послуги на загальну суму 9000, що підтверджується звітом (актом) про надання послуг (виконаних робіт) від 19.05.2020, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін позивача за первісним позовом та адвокатом та їх підписи скріплені печатками сторін договору про надання правничої допомоги.
У вказаному звіті (акті) про надання послуг (виконаних робіт) від 19.05.2020 зазначено обсяг наданої адвокатом правничої (правової) допомоги позивачу за первісним позовом пов'язаної зі справою та вартість наданої правничої допомоги.
За надані адвокатські послуги позивач за первісним позовом сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 9000 грн., що підтверджується квитанцією від 18.05.2020 № 0.0.1709241099.1 на суму 9000 грн., завірена копія якої залучена до матеріалів справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів звернення відповідача до суду з відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи, відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено обсяг наданих послуг адвокатом пов'язаних зі справою та їх вартості, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покладається судом на відповідача.
Крім того, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради, покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» до Кагарлицької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київської обласної ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 04.10.2018 № 438-XLV-УII та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради «Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 - XLV-VII від 04.10.2018 «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII, задовольнити повністю.
2. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Київської обласної ради до Кагарлицької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради № 438-XLV-УII від 04.10.2018 та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради № 445-XLVI-VII від 01.11.2018, задовольнити повністю.
3. Визнати незаконним та скасувати рішення Кагарлицької міської ради «Про розгляд звернення депутата ОСОБА_1 » від 04.10.2018 № 438-XLV-УII.
4. Визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради «Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 - XLV-VII від 04.10.2018 «Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С.» від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII.
5. Стягнути з Кагарлицької міської ради (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, 1, ідентифікаційний код 04054613) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Миру, 16, ідентифікаційний код 20622074) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. витрат зі сплати судового збору, 9000 (дев'ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
6. Стягнути з Кагарлицької міської ради (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, 1, ідентифікаційний код 04054613) на користь Київської обласної ради (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код 24572267) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 01.04.2021.
Суддя Ю.В. Подоляк