ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.03.2021Справа № 910/2831/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянув господарську справу
За позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м.Київ, вул. Юлія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095)
до 1) Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" (04159, м.Київ, вул Сім'ї Кульженків 35, код ЄДРПОУ 03584728)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ 30019801)
про солідарне стягнення 288 299,91 грн
За зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м.Київ, вул.Юлія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095)
про визнання не укладеним договору поруки
Представники сторін:
Від позивача: Мартиненко О.В. адвокат
Від відповідача 1: не з'явились
Від відповідача 2: Пльотка П.Ю. адвокат
Від третьої особи: Баранецька М.Р. адвокат
Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 278 554,13 грн гарантійної суми, 9745,18 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на договір банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 та договір поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018 зазначає, що внаслідок виплати ним (банком), як гарантом за договором банківської гарантії гарантійної суми на письмову вимогу бенефіціара: АТ "Уктрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" через невиконання відповідачем 1 договірних зобов'язань по договору №1808000364 від 21.08.2018 перед бенефіціаром, у банку виникло право регресної вимоги до солідарних боржників: відповідача 1, як принципала за договором банківської гарантії та ОСОБА_1 , як поручителя принципала по договору поруки, укладеним в забезпечення договору банківської гарантії у розмірі 278 554,13 грн сплаченої гарантійної суми; також за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідачів 9745,18 грн пені.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 31.03.2020.
31.03.2020 представник відповідача 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позову, зазначив, що ОСОБА_1 , у т.ч., перебуваючи на посаді директора МБО «Агробуд», ніколи не підписував ні договору банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 від імені відповідача 1, ні договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018 від свого імені, підписи на вказаних правочинах є підробленими та проставленими не ОСОБА_1 , а іншою особою, тому відсутні підстави для покладення на відповідачів зобов'язання з відшкодування заявлених до стягнення сум та відповідно задоволення позову.
Також посилаючись на підроблення правочинів представник відповідача 2 подав до суду клопотання про проведення комплексної технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи, клопотання про витребування доказів.
Призначене на 31.03.2020 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, про що сторони були повідомлені відповідним оголошенням на сайті Судової влади України.
01.04.2020 відповідач 2 подав до суду зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про визнання недійсним з дати укладення договору банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018, укладеного між банком та Міжгосподарським будівельним об'єднанням "Агробуд", зазначаючи, що його підпис на вказаному правочині підроблений, а договір є недійсним з огляду на недотримання положень ч. 3 ст.203, ч.2 ст. 207 ЦК України під час його укладення.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.04.2020 повернув відповідачу 2 зустрічну позовну заяву по справі відповідно до п.2 ч.5 ст.174 ГПК України.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.04.2020, враховуючи право сторін на доступ до суду, процесуальні строки розгляду справи, призначив підготовче засідання на 19.05.2020.
15.05.2020 відповідач 2 подав до суду зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про визнання недійсним договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018 з підстав підроблення підпису ОСОБА_1 на вказаному правочині, тобто недотримання принципів вільного волевиявлення учасника правочину (ч.3 ст.203 ЦК України), підписання правочину не уповноваженою особою (ч.2 ст.207 ЦК України), що свідчить про його недійсність та не породжує жодних правових наслідків для його сторін.
18.05.2020 відповідач 1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантину.
У підготовчому засіданні 19.05.2020 оголошено перерву до 04.06.2020.
Ухвалою від 20.05.2020 суд прийняв зустрічний позов відповідача 2 для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 910/2831/20 в одному провадженні.
04.06.2020 відбулось підготовче засідання, у якому представник позивача подав відзив на зустрічну позовну заяву відповідача 2; також представник позивача підтримав заявлене у позові клопотання про залучення Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яке судом задоволено.
Представник відповідача 2 підтримав подане раніше клопотання про витребування у Приватного акціонерного товариства «Київстар» інформації про з'єднання, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання інформації про вхідні та вихідні дзвінки та повідомлення із зазначенням серійного номеру ІМЕІ терміналів, в яких працювали або працюють сім-карти, їх тривалість, зміст маршрутів передавання всіх співбесідників абонента з прив'язкою до базових станцій за добу 08.08.2018, яке судом відхилено у зв'язку із необґрунтованістю підстав.
В ході судового засідання судом було розглянуто по суті клопотання представника відповідача 2 про проведення комплексної технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи.
За результатом розгляду клопотання представника відповідача 2 про призначення експертизи, суд відібрав експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 , а також встановив строк до 09.06.2020: відповідачу 2 - для подачі до суду вільних та умовно-вільних зразків підпису ОСОБА_1 з метою збирання матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи, позивачу - для надання оригіналів договору банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 та договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.06.2020 призначив у справі № 910/2831/20 судову почеркознавчу експертизу, виконання якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертів поставив наступні питання:
1. Чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 в договорі про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
2. Чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 в договорі поруки № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?.
Провадження у справі судом було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи разом з висновком експерта до суду, витрати за проведення експертизи покладено на відповідача 2 - ОСОБА_1 , матеріали справи № 910/2831/20 направлено до експертної установи.
24.09.2020 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи та висновок судових експертів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.09.2020 поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 27.10.2020.
26.10.2020 позивач подав до суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких учасник справи наполягає на тому, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018, у т.ч. як висновок експертів не містить висновків щодо вказаного правочину, а стосується договору поруки № 15343/18-ГВ від 08.08.2018; протягом 2017-2018 років ОСОБА_1 згідно протоколу загальних зборів учасників № 1 МБО «Агробуд» від 05.09.2017 був уповноважений підписувати з АТ "Банк інвестицій та заощаджень" будь-які договори про надання банківських гарантій без обмежень суми гарантії та строків її дії, а також підписувати інші документи, необхідні для отримання гарантії; а на момент підписання договору банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 та договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018 мав статус директора та засновника МБО «Агробуд» і був достеменно обізнаний про їх укладення, заяву від МБО «Агробуд» банком отримано 07.08.2018, комісійну винагороду та сканкопії договорів - 09.08.2018. За результатами участі МБО «АГРОБУД» в процедурі публічної закупівлі, пропозицію МБО «АГРОБУД» визнано найбільш економічно вигідною та визнано переможцем, за наслідками проведення процедури публічної закупівлі № UА-2018-06-27-000998-а, оприлюдненого на веб- порталі Уповноваженого органу 21 серпня 2018 року укладено Договір про закупівлю робіт від 21.06.2018 між АТ «Укртрансгаз» УМГ «Харківтрансгаз» та МБО «АГРОБУД», в особі ОСОБА_1 . Посилаючись на вказані обставини учасник справи вважає, що твердження відповідача 2 про непідписання цих правочинів не є підставою для звільнення його від відповідальності за виконання зобов'язань за цими договорами.
26.10.2020 представник відповідача-2 подав заяву про зміну предмету зустрічного позову, відповідно до якої заявив вимогу визнати неукладеним договір поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_1 .
Також представник відповідача 2 подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких наполягав на недійсності договору поруки № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 та заявив клопотання про покладення на позивача понесених відповідачем 2 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 29200,00 грн та витрат на проведення експертизи у сумі 13075,20 грн.
Підготовче засідання 27.10.2020 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.11.2020, враховуючи повернення судді Ярмак О.М. з лікарняного, призначив підготовче засідання на 15.12.2020.
15.12.2020 у підготовчому засіданні, розглянувши заяву відповідача 2 про зміну предмету позову, суд на місці ухвалив прийняти її до розгляду, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням цієї заяви. У засіданні суду оголошено перерву до 19.01.2021.
Підготовче засідання 19.01.2021 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.01.2021, враховуючи повернення судді Ярмак О.М. з лікарняного, призначив підготовче засідання у справі на 18.02.2021.
16.02.2021 позивач подав до суду документи для долучення до справи, клопотання про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника у зв'язку із хворобою.
18.02.2021 суд за відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті спору на 09.03.2021.
У судовому засіданні 09.03.2021 представник позивача підтримав заявлені вимоги за первісним позовом та заперечив проти зустрічних позовних вимог; представник відповідача 2 підтримав зустрічні позовні вимоги, у задоволенні первісного позову банку просив відмовити повністю.
Відповідач 1 письмового відзиву на позов не надав, у засідання суду явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до ст.120 ГПК України.
Клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи до закінчення карантину судом відхилене з огляду на визначені процесуальні строки розгляду справи, які в силу вимог закону не зупиняються на період введення на території України карантину з метою запобігання розповсюдження Covid-19 з 12.03.2020, заявником не обґрунтовано жодним чином неможливість подачі письмових заяв по суті спору у визначені строки та у встановленому порядку, враховуючи, що явку учасників справи суд не визнавав обов'язковою.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2 та третьої особи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, 08.08.2018 між ним - ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", як гарантом, та Міжгосподарським будівельним об'єднанням "Агробуд", як принципалом, був укладений договір банківської гарантії № 15343/18-ГВ, за умовами якого сторони визначили, що гарант надає за заявою принципала банківську гарантію в забезпечення виконання договору про закупівлю робіт «Ремонт будівель і споруд ГРС УМГ «Харківтрансгаз» (Завершальні будівельні роботи)», що буде укладений між АТ «Укртрансгаз» УМГ «Харківтрансгаз» (бенефіціар) та принципалом, який став переможцем конкурсних торгів на закупівлю «Ремонт будівель і споруд ГРС УМГ «Харківтрансгаз» (завершальні будівельні роботи), що підтверджується протоколом розгляду тендерних пропозицій тендерного комітету бенефіціара № 167 від 02.08.2018. Гарантія видається гарантом у вигляді банківської гарантії забезпечення виконання договору № 15343/18-ГВ на суму 278 554,73 грн, строк дії гарантії до 01.10.2019 року включно.
Відповідно до п.2.2 договору про надання банківської гарантії визначено, що належне виконання принципалом зобов'язань по цьому договору забезпечується неустойкою, передбаченої даним договором та порукою ОСОБА_1 .
Згідно умов п.3.1 договору, гарант має право вимагати від принципала відшкодування всіх витрат (включаючи, але не обмежуючись наступними): сум, фактично сплачених гарантом бенефіціару у порядку та у випадках, передбачених гарантією; збитків, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; судових витрат. Понесених гарантом за гарантією.
У п.3.4 договору сторони передбачили строк: протягом 2 банківських днів з моменту сплати гарантом грошових коштів по гарантії на вимогу бенефіціара (або на виконання рішення суду), та отримання від гаранта відповідної вимоги - для виконання принципалом зобов'язання щодо відшкодування гаранту в повному обсязі всі витрати.
Згідно положень п.4.2, у разі порушення принципалом строків відшкодування гаранту витрат по гарантії, передбачених п.3.4.1 даного договору, принципал сплачує гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Також позивач стверджує, що 08.08.2018 з метою забезпечення виконання принципалом (відповідачем 1) зобов'язань по договору про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 між ним - ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", як гарантом/кредитором та ОСОБА_1 , як поручителем був укладений договір поруки № 15343/18-ГВ-П, та за умовами якого принципал та поручитель виступають солідарними боржниками.
10.08.2018 позивачем видано безвідкличну та безумовну банківську гарантію № 15343/18-ГВ (забезпечення виконання договору) на суму 278 554,73 грн, зі строком дії до 01.10.2019 року включно.
27.09.2019 банк отримав від бенефіціара (через банк бенефіціара - ПАТ «АБ «Укртрансгаз») письмову вимогу № 2101вих-19-2331 від 23.09.2019 за банківською гарантією № 15343/18-ГВ від 10.08.2018 про сплату протягом 5 банківських днів грошових коштів у розмірі 278554,73 грн у зв'язку із неналежним виконанням принципалом своїх зобов'язань по договору № 1808000364 від 21.08.2018, забезпечених банківською гарантією, а саме п.3.3 договору (виконання підрядних робіт протягом 150 календарних днів з дня надання дозволу на початок виконання робіт, але не пізніше 30.06.2019 року та виконати роботи з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт -додаток № 1).
04.10.2019 банк на вказану вимогу № 2101вих-19-2331 від 23.09.2019 перерахував на користь бенефіціара 278 554,73 грн оплати по гарантії № 15343/18-ГВ від 10.08.2019, на підтвердження чого позивачем додано до позову копію платіжного доручення № 228292.
08.10.2019 та 12.12.2019 банк надсилав принципалу (відповідачу 1) повідомлення-вимогу про отримання письмової вимоги по банківській гарантії від 10.08.2019 № 15343/18-ГВ бенефіціара та про сплату гаранту гарантованої суми у розмірі 278554,73 грн та повторну вимогу про відшкодування фактично понесених витрат, які залишені без задоволення.
12.12.2019 банком надіслано вимогу до поручителя про виконання зобов'язання за договором поруки № 15343/18-ГВ-П.
Посилаючись на факт невиконання відповідачем 1, як принципалом своїх зобов'язань по договору про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018, які були забезпечені відповідачем 2 по договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018, за яким вони виступають солідарними боржниками, виплату на користь бенефіціара гарантійної суми та отримання права зворотної вимоги на її відшкодування за рахунок боржника згідно ст. 555, 569 ЦК України, банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з МБО "Агробуд" та ОСОБА_1 278 554,73 грн сплаченої гарантійної суми та нарахував також до стягнення 9745,18 грн пені за прострочення виконання зобов'язання з відшкодування фактично понесених витрат.
Згідно положень статті 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Стаття 563 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ст. 564 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 565 ГПК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
У випадку ж, якщо гарант вирішив здійснити виплату за гарантією, то: обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії (ст. 566 ЦК України); гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1 ст. 569 ЦК України).
За ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, з аналізу вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні спору про існування обов'язку принципала виплачувати в порядку регресу гаранту сплачену ним бенефіціару суму за гарантією, у предмет доказування входить також дослідження наявності чи відсутності виникнення у самого гаранта відповідного обов'язку з виплати, тобто, чи мав місце гарантійний випадок - порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
Одержана вимога/повідомлення бенефіціара є достатньою умовою для банку - гаранта сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії, натомість якщо суд встановить відсутність умов порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, недостовірність пред'явленої вимоги та/або порушення (недотримання) кредитором умов гарантій, то у такому разі підстави для сплати банком гарантійної суми та відповідно регресний обов'язок принципала та його поручителя також відсутні.
Відповідно до відповідно до положень ст. ст. 13, 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Всупереч вказаних вимог позивачем не надано доказів та не доведено належними засобами доказування обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, а саме виникнення належних підстав для виплати гарантійної суми на користь бенефіціара у розмірі 278554,73 грн та підстави вимагати у відповідачів відшкодування її в порядку зворотної вимоги.
Зокрема, з наданих матеріалів вбачається, що банк отримав від бенефіціара письмову вимогу № 2101вих-19-2331 від 23.09.2019 - 27.09.2019 через банк бенефіціара - ПАТ «АТ «Укргазбанк», тобто в межех дії банківської гарантії ( до 01.10.2019 включно), до якої долучено копію банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 10.08.2019 та договору №1808000364 від 21.08.2018.
При цьому, позивач (банк, гарант) та третя особа (бенефіціар) не надали будь-яких доказів на підтвердження та встановлення факту порушення принципалом (відповідачем 1) станом на момент отримання цієї вимоги зобов'язання, забезпеченого гарантією, а саме: порушення/невиконання умов п.3.3 договору №1808000364 від 21.08.2018 (невиконання підрядних робіт протягом 150 календарних днів з дня надання дозволу на початок виконання робіт, але не пізніше 30.06.2019 року та виконати роботи з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт -додаток № 1).
Крім того, суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач 2, як поручитель відповідача 1 за належне виконання останнім зобов'язань за договором про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018, у т.ч. в частині відшкодування гаранту у повному обсязі, як солідарний боржник із принципалом, фактично сплачених сум гарантом за банківською гарантією, вказав про недійсність договору про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Голови Правління МБО «Агробуд» станом на час підписання договору про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018, та договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.10.2018, вказані правочини не підписував, ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" 08.08.2018 не відвідував, печатки МБО «Агробуд» на договорі банківської гарантії не проставляв, про наявність цих договорів йому стало відомо після отримання у березні 2020 року позову у цій справі, попередньо протоколом загальних зборів учасників МБО «Агробуд» № 28.03.2019 від 28.03.2019 його було звільнено з посади Голови правління товариства, що свідчить про їх недійсність.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
При цьому, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.
Судом встановлено, що на підтвердження укладення договору про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018, на підставі якого видано банківську гарантію № 15343/18-ГВ від 10.08.2018 та заявлено первісний позов у справі, позивачем долучено до справи копію вказаного правочину, підписаного банком в особі начальника Київського регіонального відділення ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" Іскрицького Володимира Володимировича, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевою Є.І. за реєстровим № 928 від 04.05.2018 з однієї сторони, та Міжгосподарським будівельним об'єднанням "Агробуд" в особі Голови Правління Дятленка Василя Андрійовича, який діє на підставі статуту, з другої сторони, та скріплені печатками обох сторін
З метою з'ясування вказаних обставин справжності підпису ОСОБА_1 на вказаних договорах, які є підставою заявлених вимог, та надання оцінки доводам відповідача 2, судом було призначено у справі ухвалою від 04.06.2020 судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання судових експертам:
1. Чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 в договорі про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
2. Чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 в договорі поруки № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?.
Відповідно до Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18137/18138/20-32 від 11.09.2020, підписи від імені ОСОБА_1 , які містяться в договорі про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018, у рядках «Голова Правління __Дятленко Василь Андрійович», «Принципал __» та договорі поруки № 15343-ГВ від 08.08.2018, у рядках: «Поручитель ____», Поручитель __Дятленко Василь Андрійович» - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відтак, вказаний висновок судових експертів свідчить, що договір про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 ОСОБА_1 , як Голова Правління Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" не підписував, водночас, проаналізувавши аргументи позивача та надані докази, суд зазначає, що скріплення печаткою товариства вказаного правочину та сплата Міжгосподарським будівельним об'єднанням "Агробуд" 09.08.2018 на користь банку комісійної винагороди за його укладення, тобто після дати підписання цього договору, не може свідчити про те, що договір є не укладеним, ці обставини можуть бути підставою для оспорювання дійсності правочину у визначеному порядку.
Відповідно до копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві внесено 04.06.2020 за заявою ОСОБА_1 відомості про вчинення кримінального порушення за ч. 1 ст. 358 КК України вчиненням невстановленою особою підробки договору про надання банківської гарантії №15343/18-ГВ від 08.08.2018 та договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018, підписаних від імені ОСОБА_1 .
Статтею 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Водночас, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Учасниками справи письмових заяв по суті спору про визнання недійсним договору про надання банківської гарантії № 15343/18-ГВ від 08.08.2018 не заявлялось.
При цьому, оскільки договір поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018, на підставі факту наявності якого позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення боргу, підписаний іншою особою, а не ОСОБА_1 (поручителем, відповідачем 2), і доказів висловлення волі та вчинення будь-яких дій вказаною особою щодо визнання факту його укладення/схвалення матеріали справи не містить, суд дійшов висновку, що договір поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018 є неукладеним, та не породжує жодних наслідків для його сторін.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" не надано доказів та не доведено належними засобами доказування, наявності обставин, якими він обґрунтував первісні позовні вимоги, а саме виникнення підстав для реалізації права на зворотну вимогу (регрес) та її задоволення, заявлені вимоги за первісним позовом в частині стягнення 278 554,13 грн гарантійної суми в порядку зворотної вимоги (основна вимога) та 9745,18 грн пені, як похідної вимоги від основної, є необґрунтованими, не доведеними та задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічної вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про визнання неукладеним договір поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_1 , відповідно до заяви про зміну предмету позову, поданої 26.10.2020, суд зазначає наступне.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи зміст вказаних норм, суд зазначає, що вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.
Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).
У даному випадку, по суті вимога про визнання договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018 неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення судом такого факту відсутності укладення договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору, що реалізовано судом за встановленими обставинами при розгляді первісного позову у даній справі.
Самостійна позовна вимога відповідача шляхом подання зустрічного позову про визнання договору поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018 неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та наведенні норми, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, яке фактично судом поновлено шляхом встановлення при розгляді первісного позову факту, що договір поруки № 15343/18-ГВ-П від 08.08.2018 є неукладеним.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покладається на позивача за первісним позовом, судовий збір за зустрічним позовом покладається на відповідача.
Також у відзиві на позовну заяву за первісним позовом відповідачем заявлено клопотання про покладення на позивача 15 000,00 грн витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката.
У додаткових поясненнях до відзиву учасник справи заявив клопотання про покладення на позивача 29200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 13075,20 грн витрат, пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених судових витрат у заявленому розмірі 29200,00 грн відповідач долучив до матеріалів справи:
- копі договорів №08/07-2019 про консультування та надання юридичної допомоги від 08.07.2019 та № 09/07-2020 від 09.07.2020, укладених між адвокатом Пльоткою П.Ю. та ОСОБА_1 (клієнтом);
- копії ордера серія КС №749913 від 08.07.2019, виданого адвокатом Пльоткою П.Ю., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально на підставі договору про надання правової допомоги № 08/07-2019 від 08.07.2019 на представлення інтересів позивача у Господарському суді міста Києва; свідоцтва №1111 від 25.11.2011 про право Пльотки П.Ю. на заняття адвокатською діяльністю;
- копії акту № 1 здачі-приймання юридичних послуг від 26.10.2020 за договором № 09/07-2020 від 09.07.2020 на суму 29200,00 грн вартості наданих послуг із переліком наданих послуг, кількістю витраченого часу та їх вартості;
- копію квитанції про прибутковий касовий ордер № 14 від 26.10.2020 на суму 29 200,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом відповідача 2 у даній справі у заявленому розмірі 29200,00 грн, судом враховано, що у акті № 1 від 29.10.2020 визначено перелік наданих послуг, які були реально надані відповідачу 2, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору та те, що адвокатом Пльоткою П.Ю. здійснювалось представництво інтересів відповідача 2 в Господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань та заяв по суті спору.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем не надано доказів на підтвердження порушення критерію реальності та розумності наданих відповідачу 2 послуг професійної правничої допомоги, їх неспівмірності з ціною позову та обсягом проведених адвокатом робіт, клопотання про зменшення заявленого розміру не заявлялось.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи співрозмірність винагороди за адвокатські послуги у розмірі 29200,00 грн з обсягом наданих послуг, складність справи, доведеність факту надання відповідних послуг відповідачу 2, за відсутності заперечень позивача та заяви про зменшення розміру заявлених витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача понесених відповідачем 2 витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 29200,00 грн.
При цьому судом враховано, що заявлений розмір 29200,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката включає вартість послуг адвоката щодо подання зустрічного позову, у задоволенні якого відмовлено, однак з огляду на приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України та надавши правову кваліфікації правовідносинам сторін, суд покладає понесені судові витрати на позивача.
Заявлене відповідачем 2 клопотання про покладення на позивача 13075,20 грн витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи у справі, враховуючи підтвердження реальності їх понесення відповідачем 2 на виконання вимог ухвали суду від 04.06.2020 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі на підставі квитанції № 0.0.1803763780.1 від 17.08.2020 на суму 13075,20 грн, копія якої долучена до справи (том 2 а.с.68), проведення експертизи, про що складено акт здачі-приймання висновку експертів №18137/18138/20-32 від 11.09.2020 на суму 13075,20 грн та надано до суду висновок експертів №18137/18138/20-32 від 11.09.2020, відповідно до ст.127 ГПК України, задовольняється судом шляхом покладення цих витрат на позивача.
Керуючись ст.86, 129, 180, 233, 236, 240 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору за первісний позов покласти на позивача.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Витрати по сплаті судового збору за зустрічний позов покласти на відповідача.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м.Київ, вул.Юлія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 29 200 (двадцять дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 13075 (тринадцять тисяч сімдесят п'ять) грн. 20 коп витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 31.03.2021.
Суддя О.М.Ярмак