ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.03.2021Справа № 910/8531/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуб.О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
до Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича
про стягнення 46 555, 01 грн.
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним позовом
1) Київської міської ради
2) Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
про стягнення 411 876, 50 грн. та визнання договору частково недійсним (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.11.2020)
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.03.2021.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Каралопа Анатолія Васильовича про стягнення 46 555, 01 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 позовну заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.
10.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 було відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одночасно встановивши відповідачу строк який становить п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позов та доказів направлення відзиву позивачу; встановивши позивачу строк, який становить п'ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.
02.09.2020 від Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи.
02.09.2020 від Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надійшло клопотання про розгляд справи з проведенням судового засідання.
Фізична особа-підприємець Каралоп Анатолій Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 317 506, 24 грн. та про визнання договору частково недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 вищезазначену зустрічну позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк та спосіб усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 було здійснено перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2020.
16.09.2020 від Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 317 506, 24 грн. та визнання договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 19.10.2020.
05.10.2020 від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійши заперечення на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 23.11.2020.
22.10.2020 від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надійшло клопотання про залучення Київської міської ради в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним.
23.10.2020 від Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
17.11.2020 від Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надійшла заява про уточнення та збільшення позовних вимог у якій заявник зазначає про зміну статусу учасників справи, а саме зазначення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним, розглянувши яку суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене суд залучив до участі у справі Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним.
23.11.2020 від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надійшло клопотання про залучення Київської міської ради в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 було відкладено розгляд справи на 14.12.2020.
24.11.2020 від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 14.12.2020 представники Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надали пояснення по справі та заявили клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з підготовкою додаткових пояснень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 було відкладено розгляд справи на 21.12.2020.
16.12.2020 від Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надішли пояснення по справі.
21.12.2020 від Київської міської ради надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 було відкладено розгляд справи на 25.01.2020.
25.01.2020 від Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надішли пояснення по справі та заява про зменшення розміру позовних вимог.
У судовому засіданні 25.01.2020 уповноважені представники сторін надали усні пояснення по справі, на рахунок закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечували.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2020 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.02.2020.
12.02.2021 від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надійшли пояснення по справі.
15.02.2021 від Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича надішло клопотання про долучення доказів.
Судове засідання 15.02.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному з 09.02.2021 по 26.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 було перепризначено розгляд справи на 15.03.2021.
У судовому засіданні 15.03.2021 розпочато розгляд справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 було відкладено розгляд справи по суті на 29.03.2021.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.03.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
22.06.2015 року між Шевченківською районною в місті Києві державну адміністрацію (далі - орендодавець) та Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолієм Васильовичем (далі - орендар), а також Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - підприємство) за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол від 17.03.2015 № 29, на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.06.2015 № 304 було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №394/1 (далі - Договір), відповідно до якого орендарю було надано в орендне користування нежитлове приміщення (господарська споруда) загальною площею 28.3кв.м в будинку № 20 літ. Б на вул. Якіра у м. Києві.
Підпунктом 3.5. пункту 3 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме на рахунок Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Договору було встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п.22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250, яка на дату підписання Договору оренди становила за перший місяць оренди (без ПДВ) 226 грн. 07 коп. за 1 кв.м орендної площі, що в цілому складає 6 397, 63 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікований у поточному місяці (пп.3.2 п.3 Договору).
Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (пп. 3.3. п. 3. Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.
Останнім днем сплати орендної плати є підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5. Договору).
Згідно з п. 9.1. договорів встановлено, що договори діють з 22.06.2015 по 20.06.2018.
Усі зміни та доповнення до цих договорів оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх Сторонами (п. 9.2. Договору).
У відповідності до п. 9.7. Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
18.12.2019 орендар звернувся до орендодавця з листом, у якому повідомляв про тимчасове зупинення орендних платежів за користування нежитловими приміщеннями відповідно до Договору.
Позивач листом №6614/3 від 26.12.2019 орендодавець попередив орендаря, що одностороння відмова від зобов'язань не допускається і такі дії можуть призвести до припинення орендних відносин.
Так, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звертаючись з позовом до суду зазначає, що Фізичною особою-підприємцем Каралоп Анатолієм Васильовичем всупереч надісланому попередженню, порушила умови Договору в частині сплати орендних платежів за користування нежитловими приміщеннями, що стало наслідком виникнення у останньої заборгованості перед орендодавцем за договором у розмірі 45 704, 55 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Каралоп Анатолієм Васильовичем звернувся із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», у якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив визнати недійсним Договір №394/1 в частині застосування Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. № 34/6250, яке на момент підписання договору вже втратило чинність а саме, визнати недійсним п. 3.1 договору, та стягнути з відповідача подвійний розмір завданих збитків у розмірі 411 876, 50 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заявлені первісні позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладені між сторонами Договір №394/11 від 22.06.2015 за своїм змістом та правовою природою є договорами найму (оренди), які підпадають під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме на рахунок Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", що є уповноваженою особою щодо управління майном переданим за договорами оренди.
Згідно розрахунку орендної плати до Договору №394/1 за користування нежилими приміщеннями, станом на 10.06.2015, орендна ставка була визначена згідно з таблицею 2 п. 22 (для нерухомого майна) Методики розрахунку орендної плати за користування за користування майном територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, у розмірі 15%.
При цьому, відповідно до розрахунку орендної плати до Договору №394/1 за користування нежилим приміщення, станом на 15.07.2015, орендна плата за договорами нараховувалась з 15.07.2015 до 14.07.2016 у розмірі 50% від орендної плати, розрахованої згідно з умовами укладених договорів оренди та згідно п. 11 Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року №415/1280 про тимчасове зниження орендних ставок на 50%.
З матеріалів справи також вбачається, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами і доповненнями) було встановлено карантин на усій території України з 12.03.2020 до 22.06.2020, це спричинило тимчасові зміни в частині нарахуванні орендної плати.
Враховуючи введені обмежувальні заходи щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та з метою зменшення фінансового навантаження на орендарів майна територіальної громади міста Києва, Київська міська рада винесла Рішення від 26.03.2020 №903/9073 «Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів».
Так, пунктом 2 Рішення визначено, що тимчасово, на строк з моменту набрання чинності Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 та до 31.07.2020, у випадку неможливості використання об'єкта оренди у зв'язку з введенням обмежувальних заходів, передбачених Постановою, про що орендар має повідомити орендодавцю та лідприємству-балансоутримувачу (за наявності), встановити орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 1 (одна) гривня незалежно від розміру орендної плати, визначеної у договорах оренди. Письмове повідомлення про неможливість використання об'єкта оренди направляється орендарем орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу (за наявності) протягом 10 робочих днів з дати набрання чинності цим рішенням.
Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом належним чином звернувся до позивача з проханням звільнити його від сплати орендної плати відповідно до вищевказаних вимог законодавства, то на період встановленого карантину останньому нараховувалась орендна плата у відповідності до п. 2 Рішення, а саме, у розмірі 1,00 грн.
За розрахунком позивача за первісним позовом, станом на момент звернення з позовом до суду, за Фізичною особою-підприємцем Каралоп Анатолієм Васильовичем обліковувалась заборгованість з листопада 2019 року по орендній платі за договором №394/1 від 22.06.2015 у розмірі 45 704, 55, яка залишена останнім без оплати.
При цьому, з долучених до матеріалів справи Актів звірки взаєморозрахунків сторін за період з 22.06.2015 по 30.06.2020, що були підписані уповноваженими представниками сторін, вбачається, що станом на 30.06.2020 за розрахунками Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заборгованість орендаря за договором №394/1 складає 45 702, 15 грн. В частині відображених розрахунків Фізичною особою-підприємцем Каралоп Анатолія Васильовича. заборгованість за договором №394/1 складає 37 491, 81 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що обґрунтованою, належним чином доведеною та документально підтвердженою заборгованістю по орендних платежах за Договором №394/1, яка виникла у відповідача за первісним позовом з листопада 2019 року та не була оплачена останнім у строки, встановлені договорами, є сума у розмірі 45 702, 15 грн., яка підлягає задоволенню на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Тобто, первісні позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Що стосується нарахованих позивачем за первісним позовом пені у розмірі 121, 46 грн. та 3% річних у загальному розмірі 729, 00 грн, за період з 30.11.2019 по 11.06.2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як встановлено судом, відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше, встановленого законодавством України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши розрахунок пені та 3% річних на суму заборгованості за договором №394/1, суд встановив, що до стягнення підлягають пеня та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.
Щодо зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича, суд зазначає наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
В обґрунтування зустрічного позову ФОП Каралоп Анатолій Васильович зазначає, що відповідачем було умисно введено орендаря в оману, застосувавши в договорах положення, яке втратило чинність на момент укладення договорів, та не врахувавши зміни щодо розміру орендної плати, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом (в редакції заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 17.11.2020 просить суд визнати недійсними Договір №394/1 в частині застосування Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, а саме п. 3.1 договору, та стягнути з відповідача подвійний розмір збитків за договорами на загальну суму 411 876, 50 грн.
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Зі змісту спірного пункту 3.1 Договору №394/1 від 22.06.2015 вбачається, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.08.2011 №34/6250, яка на дату підписання Договору оренди становила за перший місяць оренди (без ПДВ) 226 грн. 07 коп. за 1 кв. м орендної площі, що в цілому складає 6 397, 63 грн.
Судом встановлено, що вищевказане рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" втратило чинність на підставі рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва».
При цьому, відповідно до пунктів 15 та 16 рішення Київської міської ради від 21.04 2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" останнє набуло чинності з дня його офіційного оприлюднення у газеті Київської міської ради «Хрещатик» - 08.07.2015, випуск № 96 (4692).
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Указана норма означає, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, у зв'язку із чим це слід розуміти так, що чинність починається з моменту набрання цим актом сили і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року у справі № 1-зп/1997 про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України).
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що до спірного Договору оренди, укладеного 22.06.2015, було правомірно застосовано Положення про оренду, затверджене рішенням № 34/6250, яке було чинним на той час, оскільки рішення Київської міської ради від 21.04 2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» ще не набуло чинності.
При цьому, розглядаючи первісні позовні вимоги, судом було встановлено, що після набрання чинності нового Положення, Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» було здійснено перерахунок орендної плати до Договору № 394/1 від 22.06.2015 у відповідності до вищевказаного Положення, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04 2015 № 415/1280.
Суд також зазначає, що у таблиці 2 пункту 22 додатка 3 Положення про оренду, затвердженого рішенням № 34/6250, встановлено орендні ставки залежно від цільового використання нерухомого майна, серед яких було відсутнє використання для збору та сортування вторинної сировини. Проте було зазначено, що за інше використання нерухомого майна ставка становить 15% (позиція 30 таблиці).
Положенням про оренду, затвердженим рішенням № 415/1280, яке набуло чинності вже після укладення спірних договорів оренди, було встановлено ставку 5% для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини та склопосуду (позиція 21 таблиці 2 додатку 3).
В подальшому рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради» від 21.04.2015 №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» встановлено орендну ставку у розмірі 25% для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,0 м від житлових будинків.
Судом встановлено, що вищевказане рішення до договірних відносин з позивачем за зустрічним позовом не застосовувалось, перегляд орендної плати не здійснювався, додаткових угод до договорів з іншою орендною ставкою, а саме 25 %, не укладалось. Отже, посилання ФОП Каралоп Анатолія Васильовича. на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 826/12473/18, якою було скасоване рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2019 про визнання нечинним та протиправним і скасування рішення Київської міської ради № 21/4085 від 08.02.2018 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» в частині визначення орендних ставок для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, не змінює правовідносин між сторонами у даній справі, а тому не може бути застосоване до вирішення спору між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та ФОП Каралоп Анатолія Васильовича.
Відповідно до статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно з пунктом 3.3. типового договору оренди (додаток 11 до Положення про оренду, затвердженого рішенням № 34/6250) розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Судом встановлено, що протягом дії Договору 394/1 від 22.06.2015 ні Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, ані КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» не отримували жодних розпорядчих документів від власника нежитлового приміщення - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва.
Крім того, судом встановлено, що після отримання рішення Київської міського ради про відмову у зменшенні розміру орендної ставки, Фізичною особою-підприємцем Каралоп Анатолія Васильовича не вчинялось жодних дій щодо його оскарження, звернень про надання роз'яснень щодо підстав вищевказаної відмовити, а також звернень про розірвання договорів оренди.
З огляду на зазначене та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог та відсутності правових підстав щодо визнання Договору 394/1 від 22.06.2015 недійсним в частині п. 3.1. договорів, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги в цій частині та вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 411 876, 50 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Каралоп Анатолія Васильовича - відмові у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на останнього з огляду на відмову в зустрічному позові.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця КАРАЛОП АНАТОЛІЯ ВАСИЛЬОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, ідентифікаційний код 34966254) заборгованість по орендній платі у розмірі 45 702 (сорок п'ять тисяч сімсот два) грн. 15 коп., пеню у загальному розмірі 121 (сто двадцять одна) грн.. 46 коп., 3% річних у розмірі 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн 89 коп.
3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
4. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.04.2021.
Суддя І.В. Алєєва