ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2021Справа № 910/17338/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 31 березня 2021 року № 30-10/б/н про вжиття заходів забезпечення позову в справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" про розірвання договору та виселення,
без повідомлення учасників справи,
У листопаді 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Фонд) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" (далі - Товариство) про розірвання укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26 грудня 2013 року № 6718, а також про виселення відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлової будівлі (п'ятиповерхової фасадної будівлі з підвалом, літера Б, площею 3 165,8 кв.м, та чотирьохповерхової будівлі з підвалом, літера В, площею 1 963,3 кв.м) загальною площею 5 129,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2020 року позовну заяву Фонду прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17338/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 3 грудня 2020 року.
Засідання у справі № 910/17338/20, призначене на 3 грудня 2020 року, не відбулося в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Павленка Є.В.
Оскільки підстави, через які не відбулося вказане засідання, відпали, суд, ухвалами від 17 грудня 2020 року повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 28 січня 2021 року.
У засіданні 28 січня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 25 лютого 2021 року.
У підготовчому засіданні 25 лютого 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про залучення третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 лютого 2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 11 березня 2021 року.
У судовому засіданні 11 березня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольні ухвали про залишення без розгляду клопотання про залучення третьої особи та відкладення розгляду справи на 8 квітня 2021 року.
26 березня 2021 року до суду надійшла заява Фонду про забезпечення позову, в якій останнє просило суд заборонити відповідачу здійснювати невід'ємні поліпшення нерухомого майна, що належить до державної власності, за договором оренди нерухомого майна 26 грудня 2013 року № 6718.
В обґрунтування цієї заяви позивач посилався на те, що його листом від 12 квітня 2019 року № 30-09/3261 Товариству було надано згоду на здійснення невід'ємних поліпшень, що в подальшому може створити обов'язок Фонду, як орендодавця, а також державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України", як балансоутримувача, відшкодувати грошову компенсацію витрачених відповідачем коштів у межах збільшеної в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна. Крім того, у результаті таких поліпшень Товариство буде мати право на приватизацію орендованого майна.
Розглянувши заяву Фонду про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/1040/18.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року в справі № 914/970/18.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 червня 2020 року в справі № 904/5876/19.
Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18.
Позовні вимоги у справі № 910/17338/20 мотивовані істотним порушенням Товариством умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просить заборонити Товариству здійснювати невід'ємні поліпшення нерухомого майна, яке є предметом цього договору.
На підтвердження необхідності забезпечення позову заявником надано лист Фонду від 12 квітня 2019 року 30-09/3261 про надання дозволу на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна. Зі змісту цього листа вбачається, що позивач просив Товариство протягом 15 днів після отримання вказаного доступу, надати до регіонального відділення графік виконання ремонтних робіт, а після їх завершення - інформацію з поданням копій, підписаних замовником і підрядником, актів приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату зазначених робіт. Однак вказані докази у матеріалах заяви про забезпечення позову відсутні.
Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариство розпочало здійснення або здійснює невід'ємні поліпшення спірного нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).
Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не надано документального підтвердження факту здійснення Товариством невід'ємних поліпшень орендованого майна, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду цій справі або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів Фонду.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 31 березня 2021 року № 30-10/б/н про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Дата підписання: 1 квітня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко