ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2021Справа № 910/1286/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергаз-груп"
про стягнення заборгованості в розмірі 105 795,30 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергаз-груп» про стягнення заборгованості в розмірі 105 795,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання доступу до причалу та прибережної території для обслуговування судна № 06-63 від 27.06.2019, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву, а позивачу - для подання відповідей на відзиви.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.02.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана представником відповідача - 08.02.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105477362954.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/1286/21 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ітергаз-груп" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ітергаз-груп" повинне було подати відзив на позов у строк до 23.02.2021 включно.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27 червня 2019 року між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергаз-груп" (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання доступу до причалу та прибережної території для обслуговування судна № 06-63 (далі - Договір), за умовами якого виконавець надає замовнику право на тимчасове використання причалу та прибережної території за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2 для обслуговування несамохідного нафтоналивного бункеровщика «Мустанг 2» (далі - судно, що належить замовнику на праві оренди на підставі Договору оренди № 15/06/19 від 04.06.2019, укладеного з ТОВ «Дельта Вест Ойл Груп». Схема розміщення судна викладена у «Проекті облаштування місця стоянки судна» (далі - проектна документація), що є невід'ємною частиною Договору.
За використання причалу та прибережної території замовник сплачує виконавцю плату в розмірі 13 516,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ (п. 2.1 Договору).
За умовами п. 2.2 Договору оплата згідно п. 2.1 даного Договору здійснюється замовником щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця, на підставі рахунка виставленого виконавцем.
Пунктом 2.3 Договору узгоджено, що замовник додатково відшкодовує виконавцю вартість спожитої електроенергії та водопостачання в термін до 20 числа місяця наступного а звітним, на підставі рахунка виставленого виконавцем.
Цей Договір вступає в силу з 01.07.2019 та діє до 31.12.2019 (п. 8.1 Договору).
02 січня 2020 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти, зокрема п. 2.1 та п. 2.2 Договору в новій редакції.
Відповідно до п. 2.1 Договору за використання причалу та прибережної території замовник сплачує виконавцю плату у розмірі, яка регламентується додатком № 1 - Протокол погодження ціни.
Згідно з п. 2.2 Договору оплата згідно Договору здійснюється замовником щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця, на підставі рахунка виставленого виконавцем.
Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Протокол погодження договірної ціни, згідно якого, за використання причалу та прибережної території замовник сплачує виконавцю плату у розмірі 7 141,60 грн. з ПДВ в місяць.
Як зазначає позивач, Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" свої зобов'язання за Договором виконало належним чином та виставило на оплату ТОВ «Інтергаз-Груп» рахунки на оплату № 1166 від 30.09.2020 на суму 1 374,18 грн., № 1193 від 31.10.2020 на суму 202,99 грн., № 1225 від 12.12.2019 на суму 13 516,00 грн., № 813 від 16.07.2020 на суму 42 849,60 грн., № 814 від 31.07.2020 на суму 7 141,60 грн., № 915 від 17.08.2020 на суму 7 141,60 грн., № 1029 від 16.09.2020 на суму 7 141,60 грн., № 1147 від 16.10.2020 на суму 7 141,60 грн., № 1301 від 20.11.2020 на суму 7 141,60 грн., № 1417 від 24.12.2020 на суму 7 141,60 грн., які відповідачем в повному обсязі не оплачені, в зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 84 932,00 грн. та 1 577,17 вартість спожитої електроенергії.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1 243,39 грн., пеню в розмірі 15 164,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 878,09 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За використання причалу та прибережної території замовник сплачує виконавцю плату в розмірі 13 516,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ (п. 2.1 Договору).
За умовами п. 2.2 Договору оплата згідно п. 2.1 даного Договору здійснюється замовником щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця, на підставі рахунка виставленого виконавцем.
02 січня 2020 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти, зокрема п. 2.1 та п. 2.2 Договору в новій редакції.
Відповідно до п. 2.1 Договору за використання причалу та прибережної території замовник сплачує виконавцю плату у розмірі, яка регламентується додатком № 1 - Протокол погодження ціни.
Згідно з п. 2.2 Договору оплата згідно Договору здійснюється замовником щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця, на підставі рахунка виставленого виконавцем.
Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Протокол погодження договірної ціни, згідно якого, за використання причалу та прибережної території замовник сплачує виконавцю плату у розмірі 7 141,60 грн. з ПДВ в місяць.
Пунктом 2.3 Договору узгоджено, що замовник додатково відшкодовує виконавцю вартість спожитої електроенергії та водопостачання в термін до 20 числа місяця наступного а звітним, на підставі рахунка виставленого виконавцем.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору виставлено відповідачу рахунки на оплату № 1166 від 30.09.2020 на суму 1 374,18 грн., № 1193 від 31.10.2020 на суму 202,99 грн., № 1225 від 12.12.2019 на суму 13 516,00 грн., № 813 від 16.07.2020 на суму 42 849,60 грн., № 814 від 31.07.2020 на суму 7 141,60 грн., № 915 від 17.08.2020 на суму 7 141,60 грн., № 1029 від 16.09.2020 на суму 7 141,60 грн., № 1147 від 16.10.2020 на суму 7 141,60 грн., № 1301 від 20.11.2020 на суму 7 141,60 грн., № 1417 від 24.12.2020 на суму 7 141,60 грн.
Матеріали справи також свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями про сплату заборгованості 17.09.2020 вих. № 053/282/01-11/2335 та 10.12.2020 вих. № 053/282/01-11/3158.
Вказані претензії були отримані відповідачем 05.10.2020 та 18.12.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з підписом уповноваженої особи про їх отримання.
Втім відповідач залишив вказані вимоги позивача без відповіді та реагування.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 84 932,00 грн. та 1 577,17 грн. вартість спожитої електроенергії.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 84 932,00 грн.
Обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є також вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 577,17 грн. вартості спожитої електроенергії.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1 243,39 грн., пеню в розмірі 15 164,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 878,09 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 5.2 Договору в разі затримки оплати згідно даного Договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочки.
Водночас, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12 407,39 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 1 243,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 878,09 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергаз-груп» (02092, м. Київ, вул. Марганецька, 81; ідентифікаційний код: 40699842) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код: 03359018) заборгованість у розмірі 84 932 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 00 коп., вартість спожитої електроенергії у розмірі 1 577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 1 243 (одна тисяча двісті сорок три) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 09 коп., пеню у розмірі 12 407 (дванадцять тисяч чотириста сім) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 210 (дві тисячі двісті десять) грн. 84 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 01.04.2021
Суддя О.А. Грєхова