ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2021Справа № 910/1058/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхова О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 167 517,10 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 167 517,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагони № 95447157 та № 95667424 з вантажем (зерно кукурудзи), прибули з недостачею на суму 167 517,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
22.02.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вартість відправленого вантажу. Також відповідач зазначає, що звільняється від відповідальності за недостачу вантажу, оскільки вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника. Крім того, відповідач зазначає, що здійснений на залізничній накладній № 41473331 переуступний напис не містить дати його вчинення, а отже не підтверджує передачу вантажоодержувачу прав та повноважень на відповідне звернення.
02.03.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що доводи відповідача про те, що нестача вантажу сталася не з його вини, оскільки завантаження спірного вагону проводилось засобами і силами відправника вантажу та ним самостійно визначено масу вантажу перед відправленням не заслуговують на увагу оскільки будь-яких зауважень з боку перевізника щодо маси вантажу при його прийнятті до перевезення та укладенні договору перевезення (накладної) не було, отже вантаж у вагони № 95447157, № 95667424 АТ «Українська залізниця» прийняла до перевезення без зауважень. До моменту прибуття вагонів на станцію Миколаїв-Вантажний жодних зауважень або повідомлень з приводу неправильного визначення маси вантажу вантажовідправником також зроблено не було. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів невірного визначення вантажовідправником маси вантажу при навантаженні у спірні вагони. Стосовно необхідності зазначення дати переуступного напису позивач зазначив, що з урахуванням та дотриманням положень ст. 133 Статуту залізниць України, п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій, вимог Правил оформлення перевізних документів, вантажоодержувач ТОВ «ДССК» передав вантажовідправнику ТОВ «Перша логістична компанія» право пред'явлення претензій та позову до АТ «Укрзалізниця» шляхом здійснення переуступного напису, який засвідчено належним чином. Тому накладні, які додані до позову, є належними та допустимими доказами в обґрунтування позову про стягнення вартості недостачі вантажу, а доводи відповідача - безпідставними. Щодо доводів відповідача про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами розміру збитків, завданих йому втратою вантажу, оскільки не довів вартість переданого до перевезення вантажу, позивач зазначив, що ТОВ «Перша логістична компанія» в даних правовідносинах виступало як транспротно-експедиторське підприємство, яке не є виробником або постачальником вантажу, підтвердженням чого є договір транспортного експедирування № 1903-20 від 19.03.2020, укладений між ТОВ «Перша логістична компанія» (як експедитором) та СФГ «Дєдов» (як клієнтом). Таким чином, надана позивачем довідка про кількість і вартість вантажу вих. № 12 від 18.01.2021 з копією контракту від 08.07.2020 № 606774, видана СФГ «Дєдов», згідно з якою вартість 1 тонни вантажу становить 154 долари США є як належним так і допустимим доказом, що підтверджує вартість відправленого вантажу.
26.03.2021 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що згідно граф 51-52 залізничної накладної № 41473331 ввірений до перевезення вантаж прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний 29.09.2019, про що в цей же день о 22:12 повідомлено одержувача вантажу. Спірний вагон подавався згідно пам'ятки про подавання вагонів ГУ-45 № 1861 30.09.2020 власним локомотивом вантажовласника, про що свідчить особистий підпис відповідальної особи. Відповідно до накладної № 41473331 на вагон № 95447157 було накладено 7 ЗПП вантажовідправника Н128771, Н128761, Н128767, Н128766, Н128779, Н128770, Н128772, Н128788, Н128786, Н128778, Н128777. Всі ЗПП вантажовідправника відповідно до перевізного документу в наявності. Актом експертизи № 120-0934 засвідчено цілісність ЗПП на вказаних вагонах. Таким чином позивачем не доведено, що нестача вантажу у спірних вагонах є результатом втрати вантажу відповідачем під час його перевезення. Згідно зі ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу. Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу. Отже, дійсна вартість вантажу може встановлюватися на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним бухгалтером. Саме відправник повинен засвідчити вартість вантажу на яку залізниця несе відповідальність. Довідка про кількість і вартість вантажу від 18.01.2021 вих. № 12 не містить відомостей станом на яку дату визначена вартість вантажу, а також не містить підпису головного бухгалтера.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія» (далі - експедитор, позивач) та Селянським (фермерським) господарством «Дєдов» (далі - клієнт) укладено Договір транспортного експедирування № 1903-20, який регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з наданням експедитором за плату і за рахунок клієнта послуг з організації та супроводу перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (зернових та олійних культур).
З метою виконання своїх зобов'язань за цим Договором або їх частини, експедитор має право без попередньої згоди клієнта залучати третіх осіб, за дії яких експедитор, в межах виконання цього Договору, несе відповідальність перед клієнтом, як за своє власні (п. 1.2 Договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія» відповідно до залізничної накладної №41473331 здійснило відправлення вантаж - зерно кукурудзи зі станції Фундукліївка на станцію Миколаїв-Вантажний (експ.) одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ДССК».
По прибуттю вагонів № 95447157 та № 95667424 на станцію Миколаїв-Вантажний (експ.) було складено комерційний акт № 415207/2018 від 01.10.2020, відповідно до якого, недостача кукурудзи у вагоні № 95447157 складає 19000 кг., а у вагоні № 95667424 складає 20300 кг.
Актом експертизи № 120-0934 від 01.10.2020 встановлено, що:
- у вагоні № 95447157 розвантажувальні бункери мають металеву захисну планку, на середньому та третьому розвантажувальних бункерах з протилежної сторони від штурвалів, в місці прилягання кришки до корпусу бункера в нижніх частинах виявлено механічні впливи на захисну металеву планку: на довжині 50см, 70 см захисні планки вирізані, зрізи свіжого походження, по лінії зрізу захисних планок є порізи, які заходять на кришку люків, є свіжі сліди подряпин з оголенням металевого шару від механічного впливу на розвантажувальні люки, на середньому люкові утворений зазор частково затиснутий поліетиленом, гумовий ущільнювач пошкоджений, у щілинах видно затиснуті та роздавлені зерна кукурудзи;
- у вагоні № 95667424 розвантажувальні бункери мають металеву захисну планку, в нижній частині середнього розвантажувального бункера зі сторони штурвалів в місці прилягання кришки до корпусу бункера в нижній частині виявлено механічний вплив на захисну металеву планку: на довжині 70 см захисна планка вирізана, зрізи свіжого походження, на лінії зрізу захисної планки є поріз, який заходить на кришку люка, є свіжі сліди подряпин з оголенням металевого шару від механічного впливу на розвантажувальний люк, утворений зазор частково затиснутий кусками екструдованого полістиролу помаранчевого кольору, у щілинах видно затиснуті та роздавлені зерна кукурудзи.
При знятті ЗПП у присутності експерта та огляді поверхні і місткості вантажу через верхні завантажувальні люки, виявлено:
- у вагоні № 95447157 між ІІ (другим) та ІІІ (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 6,0 м та завглибшки візуально до 2,00 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік другого (середнього) розвантажувального люка (з протилежної сторони від штурвалів), який має механічний вплив та утворений зазор з затиснутими зернами кукурудзи;
- у вагоні № 95667424 між ІІ (другим) та ІІІ (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнин) на довжині близько 8,0 м та завглибшки візуально до 2,00 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік другого (середнього) розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має механічний вплив та утворений зазор з затиснутими зернами кукурудзи;
Селянське (фермерське) господарство «Дєдов» звернулось до позивача із Претензією вих. № 268 від 07.10.2020 про відшкодування шкоди, завданої втратою вантажу у розмірі 168 085,92 грн., за результатами розгляду якої, позивачем згідно платіжного доручення № 3092 від 16.10.2020 перераховано на користь Селянського (фермерського) господарства «Дєдов» кошти у розмірі 168 085,92 грн.
Позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 208 від 22.10.2020 про відшкодування збитків, завданих недостачею вантажу у розмірі 168 836,81 грн. без ПДВ, у відповідь на яку, відповідача Листом від 27.11.2020 повернув позивачу Претензію із доданими до неї документами, у зв'язку відсутністю відповідальності в недостачі кукурудзи.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 167 517,10 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної №41473331.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Крім того, у відповідності до абз. 3 п. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційним актом № 415207/2018 від 01.10.2020, відповідно до якого, недостача кукурудзи у вагоні № 95447157 складає 19000 кг., а у вагоні № 95667424 складає 20300 кг.
В п.п. 114, 115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Підпунктом б) п. 130 Статуту залізниць України визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Встановлені комерційний актом № 415207/208 від 01.10.2020 та Актом експертизи № 120-0934 від 01.10.2020 обставини свідчать про пошкодження вагонів № 95447157 та № 95667424 під час його перевезення залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника. Даними належними доказами підтверджене протиправне втручання до вантажу сторонніх осіб під час перевезення.
При цьому, згідно з п. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності до п. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з п. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Отже, залізниця не зобов'язана перевіряти кількість та масу вантажу, що передається їй до перевезення згідно залізничної накладної. У той же час, здійснення такої перевірки - в інтересах самої залізниці як перевізника по договору перевезення, що несе майнову відповідальність за схоронність зданої до перевезення кількості вантажу.
При цьому, не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на те, що вантажовідправником було самостійно визначено масу вантажу перед відправленням спірних вагонів, оскільки будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийнятті вантажу до перевезення та укладанні договору перевезення, оформленого накладною № 41473331 не було, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.
До моменту прибуття спірних вагонів на станцію призначення Миколаїв-Вантажний, жодних зауважень або повідомлень з приводу неправильного визначення маси вантажу вантажовідправником також зроблено не було. Відповідачем також не надано будь-яких доказів невірного визначення вантажовідправником маси вантажу при навантажені у спірні вагони.
У п. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Поряд з цим, пп. «а» п. 111 Статуту залізниць України складається з двох частин, де перша - передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Встановлені Актом експертизи № 120-09934 від 01.10.2020 РТПП Миколаївської області обставини свідчать про прибуття вагонів № 95447157 та № 95667424 в технічно несправному стані (пошкоджені).
Відповідно до п. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.
Відповідно до залізничної накладної № 41473331 (графа 20) спірні вагон є власністю відповідача, в обов'язки якого входило подати під завантаження технічно справні вагони.
Відповідач прийняв переданий вантаж до перевезення у спірному вагоні без будь-яких зауважень до його технічного чи комерційного стану. Вказане свідчить про вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, а спірний вагон на станції відправлення Фундукліївка був у технічно справному стані, проте на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) прибув з вантажем вже в технічно несправному стані.
При цьому, правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458, не передбачено ані права, ані обов'язку вантажоодержувача вносити до пам'яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, про стан ЗПП тощо.
Тобто, пам'ятки про подавання вагонів не свідчать про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідні вагони. Законодавством України не передбачено обов'язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості (наприклад, про стан вагонів, про стан запірно-пломбувальних пристроїв тощо).
Отже, відсутність таких зауважень у відповідній пам'ятці не спростовує жодних обставин, наведених у позовній заяві, так само як і не доводить відсутність вини залізниці у недостачі вантажу, зданого їй до перевезення.
Разом з тим, у наданій відповідачем пам'ятці про подавання вагонів № 1861 від 30.09.2020 зазначено, що остання підписана із зауваженнями, яких відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до п. 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Враховуючи викладене, звільнити залізницю від відповідальності, у зв'язку з тим, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника не вбачається за можливе, оскільки спірні вагони прибули технічно пошкодженими.
Друга частина пп. «а» п. 111 Статуту залізниць України взагалі не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки вона передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника.
Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.
Зернові вантажі, зокрема кукурудза, яка перевозилась за залізничною накладною № 41473331 не віднесено до додатку зазначених Правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.
Встановлені комерційний актом № 415207/208 від 01.10.2020 та Актом експертизи № 120-0934 від 01.10.2020 обставини свідчать про пошкодження вагонів № 95447157 та № 95667424 під час його перевезення залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника. Даними належними доказами підтверджене протиправне втручання до вантажу сторонніх осіб під час перевезення.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить, зокрема, 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах, для всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно довідки відправника вантажу вих. № 12 від 18.01.2021, вартість 1 (однієї) метричної тонни (1000 кг) вантажу становить 154 долари США.
З огляду на те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, він зобов'язаний відшкодувати збитки у загальному розмірі 167 517,10 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
У відповідності до п. 130 Статуту залізниць України пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Відповідно до абз. б) п. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема: у разі у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Згідно з п. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 568/6856, згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації або уповноваженій особі засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано» (найменування організації).
Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства. Передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником або одержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, засвідчується довіреністю, оформленою згідно з чинним законодавством.
У даному випадку, позивач, як відправник вантажу, має право на пред'явлення претензії та позову до відповідача, що підтверджується переуступним написом, який засвідчений одержувачем ТОВ «ДССК» на залізничній накладній № 41473331.
При цьому, посилання відповідача на те, що здійснений на залізничній накладній № 41473331 переуступний напис не містить дати його вчинення, а отже не підтверджує передачу вантажоодержувачу прав та повноважень на відповідне звернення, судом відхиляється, оскільки ані Статутом залізниць України, ані Правилами заявлення та розгляду претензій не передбачено проставлення дати вчинення переуступного напису.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 167 517,10 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія» (21037, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, буд. 6, прим. 99; ідентифікаційний код: 37678031) збитки у розмірі 167 517 (сто шістдесят сім тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 512 (дві тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 76 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 01.04.2021
Суддя О.А.Грєхова