Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"22" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/3/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Мелешко М.А. (керівник)
від відповідача: Рупс В.О. (адвокат), Поляк О.В. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Громадської організації "Громадська оборона"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпіджі"
про знесення самочинного будівництва,
11.01.2021 від позивача до суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить ухвалити рішення про знесення самочинного будівництва - автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: м.Житомир, проспект Незалежності, 29 на земельній ділянці кадастровий номер 1810136300:05:025:0017, ТОВ "ЮПІДЖІ", знесення провести за рахунок відповідача.
Ухвалою суду від 13.01.2021 позов залишено без руху. Позивач у встановлений судом строку усунув недоліки позовної заяви. Ухвалою від 20.01.2021 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11.02.2021.
10.02.2021 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Позовні вимоги викладені в новій редакції позовної заяви, в якій фактично змінено предмет позову, в якій позивач просить зобов'язати відповідача привести земельну ділянку за адресою: м.Житомир, проспект Незалежності, 29, кадастровий номер 1810136300:05:025:0017 до попереднього стану шляхом демонтажу автозаправного комплексу (АЗК) з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та авто мийки, демонтаж провести за рахунок відповідача.
Позовні вимоги, з урахуванням відповіді на відзив, яка надійшла до суду 16.02.2021 (том 2 а.с.33), позивач обгунтовує тим, що:
- Будівництвом АЗК було порушено цільове призначення земельної ділянки;
- Відсутнє Спеціальне зональне погодження, що передбачене планом Зонування Житомира;
- Відсутній Висновок з оцінки впливу на довкілля або Висновок Державної екологічної експертизи;
- Відсутній звіт ОВНС (Оцінка впливу на навколишнє середовище), з урахуванням громадських інтересів, що передбачено ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС)»;
- Детальним планом території розміщення об'єктів громадського призначення та об'єктів обслуговування транспорту по проспекту Незалежності, 29 не передбачено розміщення у районі даної вулиці жодного об'єкту АЗК, АЗС, АГЗП;
- Дозвіл на будівництво виданий протиправно та скасований.
Мотивуючи своє право на позов позивач зазначає, що органи, які зобов'язані подати такий позов допустили бездіяльність, тому позов подається громадською організацією для захисту інтересів своїх членів та інших осіб.
11.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.211), в якому відповідач, з урахуванням заперечення на відповідь на відзив, яке надійшло 18.02.2021 (а.с.53 том2), позов не визнає, зазначає, що об'єкт збудований на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням та на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, позивач не є суб'єктом звернення з таким позовом, знесення будівлі є крайньою мірою, відповідач у встановленому законом порядку набув право власності на нерухоме майно, що унеможливлює вважати це майно самочинним будівництвом.
Ухвалою суду від 18.02.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.03.2021.
У судовому засіданні 16.03.2021 та 19.03.2021 оголошувалась перерва.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті досліджувались письмові докази а також файли, які містяться на поданих позивачем компакт-дисках.
У судовому засіданні 22.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами докази господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі №240/7108/20 за участю цих же учасників справи встановлено, що:
- Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 06.06.2017 між Житомирською міською радою (Продавець) та ТОВ "ЮПІДЖІ" (Покупець), та змін до нього від 08.06.2017 ТОВ "ЮПІДЖІ" на земельних торгах у формі аукціону отримало у приватну власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення з категорії земель - землі житлової та громадської забудови, за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29, кадастровий номер 1810136300:05:025:0017.
- Наказом департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 08.08.2017 №52/17 зі змінами, внесеними наказом від 18.09.2019 №123/19, затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки" на земельній ділянці кадастровий номер 1810136300:05:025:0017.
- 19.07.2019 ТОВ "ЮПІДЖІ" надано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192001524 з будівництва об'єкта "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки" в м.Житомир по проспекту Незалежності,29.
- 06.05.2020 ТОВ "ЮПІДЖІ" видано сертифікат №ІУ163201271348, яким Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності,29." (далі Об'єкт / АЗК)
Відповідно до ст. 75 ч.4 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
19.05.2020 зареєстровано право власності відповідача на підставі вказаного Сертифікату ДАБІ України. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2083002618101 (а.с.241)
Господарський суд у даній справі приходить до висновку, що Об'єкт є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ч.1 ЦК України виходячи з наступного.
Частиною 1 статі 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Конструкція вказаної норми вказує на те, що будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є самостійною підставою для визнання такого будівництва самочинним.
Згідно з абзацом 15 статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
За змістом частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі транспорту, промисловості, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.
Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.
Належна відповідачу земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:05:025:0017 за КВЦПЗ відноситься за цільовим призначенням до секції В підрозділу 03.07 (Землі житлової та громадської забудови - Землі громадської забудови - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі)
Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 ЗК України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктах, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об'єктів загального користування.
Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.
У постанові від 04.02.2020 у справі №915/47/17 Верховний суд зробив висновок, що розміщення АЗС та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту", код КВЦПЗ 12.04.
Таким чином належний відповідачу об'єкт "АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки", який знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності,29, та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:05:025:0017, є таким, що збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто є самочинним будівництвом.
Відповідно до частини 4 статі 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Вказана норма вказує на два випадки, наявність яких є підставою для знесення самочинного будівництва: 1) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує; 2) якщо це порушує права інших осіб.
У даній справі суд вважає, що самочинне будівництво порушує права інших осіб, а саме, членів територіальної громади в межах якої розташована земельна ділянка, які вправі розраховувати на дотримання фізичними та юридичними особами норм законів а отже і вправі вимагати усунення порушень цих норм.
Разом з тим господарський суд враховує, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом судового реагування, який застосовується в разі неможливості усунення допущених порушень іншим шляхом.
Встановлюючи зміст позовних вимог суд має визначити які є дійсні вимоги позивача, тобто яка мета позивача у цьому позові, з досягненням якої він пов'язує остаточний захист своїх прав. У даній справі, виходячи зі змісту мотивів позивача, його метою є недопущення функціонування об'єкту в якості автозаправного комплексу, оскільки саме з цим позивач пов'язує порушення його прав та прав громадян - мешканців прилеглих до Об'єкту будинків та громади міста в цілому.
Дії по знесенню самочинного будівництва мають декілька етапів та наслідків. Одним із наслідків знесення об'єкту є неможливість його використання як за його первісним цільовим призначенням, так і в цілОму. Отже позовна вимога про знесення Об'єкту включає в себе вимогу про спонукання відповідача утриматись від використання об'єкту в якості АЗК. Звідси, виходячи з мети позову, суд вважає, що належним способом захисту в даному випадку буде рішенні про заборону відповідачу використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:05:025:0017, цільове призначення якої "будівництво та обслуговування будівель торгівлі", для діяльності, яка пов'язана:
- з торгівлею нафтопродуктами (діяльність автозаправочного комплексу/станції) та їх зберіганням;
- з торгівлею газом для автомобільного транспорту (діяльність авто газозаправного пункту) та його зберігання,
в тому числі вчиняти дії (укладати правочини, тощо), які будуть спрямовані на таке використання іншими особами.
Судове рішення у такому вигляді буде в межах заявлених вимог, буде частковим задоволенням позову, оскільки фактично є частиною вимоги про знесення.
Також, рішення у такому вигляді буде спрямоване на уникнення маніпулювання з висновком суду шляхом передачі прав на використання АЗК іншим особам.
Разом з тим таке судове рішення збереже можливість відновлення права на використання ділянки в якості АЗК у разі зміни у встановленому законом порядку цільового призначення ділянки.
Інші обставини, на які посилається позивач обґрунтовуючи позов, не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки не є підставою для знесення Об'єкту а можуть бути лише підставою для застосування заходів впливу відповідними контролюючими органами.
Заперечення відповідача спростовуються вищевказаними висновками господарського суду у цій справі.
Щодо права позивача на позов суд констатує наступне.
Статтею 36 Конституції України визначено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Ця норма знайшла відображення в статті 1 закону України "Про громадські об'єднання", де вказано, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Відповідно до пункту 1.1.статуту ГО "Громадська оборона" метою створення організації є захист прав і свобод людини та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб.
Стаття 6 цього Закону України "Про громадські об'єднання" вказує на те, що громадські об'єднання мають право реалізовувати свою мету (цілі) шляхом укладення між собою на добровільних засадах угод про співробітництво та/або взаємодопомогу, утворення відповідно до цього Закону громадських спілок, а також в інший спосіб, не заборонений законом.
В Україні дії принцип "дозволено те, що не заборонено" за винятком органів державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, якими не є позивач.
Закон таких заборон щодо громадського об'єднання не містить.
З викладеного господарський суд приходить до висновку, що Конституція України, як норма прямої дії, надає право громадському об'єднанню звернутися до суду для захисту прав інших осіб, якщо це є статутною метою створення цього громадського об'єднання.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Громадської організації "Громадська оборона" (м.Житомир, вул. Шевченка, 14, кв.34, код 43322143) задовольнити частково.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" (11500, Житомирська область місто Коростень, вул. Толстого, 5, код 38862560) заборонити використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:05:025:0017, цільове призначення якої "будівництво та обслуговування будівель торгівлі", для діяльності, яка пов'язана:
- з торгівлею нафтопродуктами (діяльність автозаправочного комплексу/станції) та їх зберіганням;
- з торгівлею газом для автомобільного транспорту (діяльність авто газозаправного пункту) та його зберігання,
в тому числі вчиняти дії (укладати правочини, тощо), які будуть спрямовані на таке використання іншими особами.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" (11500, Житомирська область місто Коростень, вул. Толстого, 5, код 38862560) на користь Громадської організації "Громадська оборона" (м.Житомир, вул. Шевченка, 14, кв.34, код 43322143) 1135,00 грн. судового збору.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.04.21
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1 - в спрву
2,3 - сторонам (рек. з повідомл)