Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"22" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/841/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Жарський В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Клименко Р.К., ордер ХВ №412-000068 від 19.03.2021;
від відповідача: Янковий В. В., довіреність №4661 від 16.11.2020;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Троянівське"
до Фізичної особи-підприємця Богатирчука Юрія Олександровича
про стягнення 164 112,50 грн
Приватне акціонерне товариство "Троянівське" звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Богатирчука Юрія Олександровича про стягнення 164 112,50грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що товар, ввірений відповідачу для перевезення, доставлений у меншій кількості, ніж зазначено у товарно-транспортній накладній, що спричинило збитки позивачу.
В якості правових підстав позову позивач вказує на ст. 22, 218, 526, 611, 623, 642, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.193, 224, 225, 324 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 21.07.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
08.09.2020 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії реєстру накладних №260 на відвантажене насіннєве зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою 25.10.2019.
24.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо позовних вимог.
10.11.2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
16.12.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
22.12.2020 до суду від Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшли матеріали єдиного обліку за №12422 від 25.10.2019 на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2020.
Ухвалою суду від 11.02.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/841/20 до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Звертаючись до суду з позовом Приватне акціонерне товариство "Троянівське" зазначає, що 21.10.2019 звернулося до Фізичної особи-підприємця Богатирчука Юрія Олександровича (відповідач, перевізник) із пропозицією укласти договір №ТП-211019 від 21.10.2019 про надання послуг з перевезення (а.с.5-7).
Позивач вказує, що умови договору були узгоджені сторонами та на підставі досягнутих домовленостей позивачем передано відповідачу два примірники підписаного договору №ТП-211019 від 21.10.2019 про надання послуг з перевезення для підписання. Разом з примірниками договору відповідачу передано заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.10.2019, а саме сої 2019 р., масою брутто 45 тон (а.с.8).
Позивач зазначає, що підписані відповідачем примірник договору та заявки позивачу повернуті не були, але на виконання умов договору відповідачем на замовлення позивача було здійснено перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №289470 від 22.10.2019 (а.с.9).
Згідно матеріалів справи водієм Соковим О. І. (перевізник - ФОП Богатирчук Ю.О.) 22.10.2019 прийнято вантаж, який завантажено до автомобіля марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп НОМЕР_2 для перевезення за маршрутом: с. Троянів - с. Скраглівка, що підтверджується товарно-транспортною накладною №289470 від 22.10.2019.
В позові ПАТ "Троянівське" наголошує, що відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної, позивачем (вантажовідправником) до автомобіля завантажено сою врожаю 2019 р. масою брутто 45 (сорок п'ять) тон. Підтвердженням вказаного позивач вважає накладну на переміщення № 177 від 22.10.2019 (а.с.10). Відвантаження вантажу позивачем (вантажовідправником) та відповідне прийняття вантажу до перевезення водієм відповідача (перевізника) за словами позивача підтверджується підписом останнього та підписом вантажовідправника, який засвідчений печаткою позивача на товаро-транспортній накладній від 22.10.2019 №289470 (далі - товарно-транспортна накладна, ТТН).
Згідно позовної заяви 22.10.2019 під час здачі вантажовідправником вантажу в присутності водія перевізника проводилось зважування, за результатом якого вантаж водієм прийнято без зауважень відносно маси вантажу фактично завантаженої та зазначеної у товарно-транспортній накладній. При зважуванні вантажоодержувачем ТОВ «Скраглівське ХЗП» вантажу, доставленого водієм перевізника 25.10.2019, виявлене розходження між масою вантажу, що зазначена у товарно-транспортній накладній, і фактичною масою доставленого вантажу, яка становила маса нетто 17500 кг (17,5 тон), про що, як зазначає позивач, зроблено відповідний запис у ТТН. Позивач також вказує, що водій не мав зауважень до записів у ТТН про фактичну вагу отриманого вантажу в пункті прийому.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою №948/03/02 від 05.02.2020 про відшкодування вартості втраченого вантажу, яку позивач визначив у розмірі 171500грн (а.с.15-16). Повторну вимогу позивачем направлено відповідачу 16.03.2020 (№1078-01/03/03), згідно якої просить повернути 164 112,50грн вартості втаченого під час перевезення вантажу (а.с.17-18).
Залишення даних вимог без відповіді та задоволення стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що не підписував договір перевезення, зважування у місці завантаження вантажу (в полі) не здійснювалося, оскільки причеп опечатувався пломбами позивача. Зважування відбулося лише в місці розвантаження автомобіля. Крім того вказує, що матеріалами перевірки Бердичівського відділу поліції (а.с.107-115) підтверджується опломбування вантажу. Зазначає, що водію не повідомлялося про недостачу вантажу. Відповідач вказує, що позивачем не дотримано правил, передбачених для заповнення ТТН, та порядку визначення суми недостачі, які передбачені Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Зі змісту наведених норм вбачається, що перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.
Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
В матеріалах справи міститься копія договору транспортного перевезення №ТП - 211019 від 21.10.2019 та заявки на перевезення вантажів від 21.10.2019, які не підписані відповідачем, а тому суд не може вважати даний договір укладеним, а його умови погодженими сторонами.
Приписами ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (надалі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами (розділ 1 Правил)
Наявність правовідносин між сторонами підтверджується товарно-транспортною накладною № 289470 від 22.10.2019.
Частина 2 статті 924 ЦК України передбачає, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Таким чином, в першу чергу доведенню підлягає факт порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.5 Правил передбачено, що визначати масу чи кількість вантажу у вантажовідправника і вантажоодержувача потрібно однаковим способом.
В товарно-транспортній накладній №289470 від 22.10.2019 в графах 1-15 не вказано відомості про вагу вантажу, яку здала відповідальна особа на перевезення. Позивач зазначає, що запис "Б - 27500, Т - 15940, Н - 11560" свідчить лише про вагу вантажу під час його розвантаження, оскільки маса брутто завантаженого вантажу у ТТН вказана у розмірі "сорок п'ять тон". При цьому, суд зауважує, що ТТН не містить інформації про масу нетто вантажу під час навантаження, а лише масу брутто. Позивачем не надано до матеріалів справи пояснень, чому розділ ТТН "Відомості про вантаж" не містять розшифровки маси нетто вантажу та маси автомобіля під час його завантаження.
Крім того, до позовної заяви позивачем додано накладну на переміщення №177 від 22.10.2019 (а.с.10), яка складена ПАТ "Троянівське" на підставі ТТН №289470 від 22.10.2019, в якій зазначено товар соя урожаю 2019 року в кількості 45т. за ціною 9500грн. В накладній на переміщення не зазначено, що вказана вага є масою брутто.
Вказана накладна складена в односторонньому порядку позивачем та суперечить даним щодо маси вантажу, вказаним у позовній заяві та товарно-транспортній накладній від 22.10.2019, а тому не враховується судом під час вирішення спору.
Також до справи позивачем додано бухгалтерську довідку ПАТ "Троянівське" від 16.03.2020, згідно якої у автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно ТТН №289470 завантажено 22.10.2019 насіння сої у кількості 45000кг, вартість якого становить 427500грн (1т - 9500грн) (а.с.19).
Таким чином, матеріали справи містять невідповідності у визначенні вантажовідправником точної маси завантаженої 22.10.2019 до автомобіля відповідача сої урожаю 2019 року для перевезення.
Масу вантажу позивач вираховує шляхом віднімання від маси брутто (45000кг) масу автомобіля (15940кг), яка вказана в ТТН.
При цьому позивач зазначає, що зважування відбувалося під час здачі вантажу вантажовідправником у присутності водія, вантаж водієм прийнято без зауважень відносно маси вантажу.
Відповідач заперечує факт зважування вантажу під час навантаження у автомобіль та зазначає, що завантаження відбувалося в полі, а з метою визначення маси вантажу автомобіль було опечатано пломбами, наявність яких підтверджено Бердичівським ВП в протоколі огляду місця події від 25.10.2019 (а.с.109).
Згідно п. 6.4. Правил при навантаженні вантажу здійснюється його зважування або рахування місць (чи штук). Вантаж приймається без перевірки маси, якщо він поданий для перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб Замовника. Крім того, він може бути прийнятий за масою, яку оповістив Замовник.
Пунктом 8.6. Правил передбачено, що завантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.
Пломбування вантажів проводиться Замовником з його ініціативи або на вимогу Перевізника. Пломбуватися можуть завантажені спеціалізовані автомобілі та причепи (фургони, цистерни, рефрижератори), а також контейнери та окремі вантажні місця. Про опломбування вантажу в товарно-транспортній накладній робиться відмітка із зазначенням змісту відтиску пломби (п.9.2. Правил).
Здача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній (п.10.12 Правил).
Пунктами 11.3 - 11.6 Правил передбачено, що Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1- 10 товарно-транспортної накладної). У таких випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ
Відповідно до п. 13.1 - 13.3 Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.). Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.
Згідно з п. 13.6 - 13.8 Правил в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи. Витрати по експертизі (винагорода експерту, вартість його проїзду в належних випадках від місця роботи або проживання до місця видачі вантажу і назад та ін.) оплачуються Перевізником або Замовником залежно від того, хто проявив ініціативу по виклику експерта. В подальшому витрати по проведенню експертизи відносяться на сторону, яка буде у встановленому порядку визнана винною в недостачі, ушкодженні або зіпсутті вантажу.
Важливою передумовою матеріальної відповідальності перевізника є складення акту про зіпсуття, пошкодження або відсутність вантажу.
Відповідно до п. 15.1-п. 15.6 Правил № 363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.
При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).
Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.) (п.15.6. Правил).
Однак, матеріалами справи не підтверджено оформлення розбіжностей між перевізником та вантажовідправником актом, як і не надано доказів на підтвердження відмови перевізника від підписання акту. Товарно-транспортна накладна, яка наявна в матеріалах справи, не містить відмітки про складення відповідно акту сторонами.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що відповідачу було відомо про наявність претензій позивача щодо ваги вантажу під час його прийняття в місці розвантаження автомобіля.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 25.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до служби 102 з повідомленням, що відомий йому ОСОБА_3 , водій елеватора, 22.10.2019 завантажив елеватор соєю, та на склад, куди мав її привезти, не з'явився. Повідомлено, що елеватор з соєю перебуває на АЗС Форсаж у місті Бердичів (а.с.108).
Згідно протоколу огляду місця події, складеного 25.10.2019 о 14:40, старшим слідчим СВ Бердичівського ВП ГУ Національної поліції в Житомирській області встановлено перебування автомобіля DAF реєстраційний номер НОМЕР_3 із металевим причепом реєстраційний номер НОМЕР_4 поряд з АЗС Форсаж в м.Бердичеві. Зазначено, що причіп зверху накритий брезентовим тентом, який в свою чергу до бортів причепа та опломбований пластиковими пломбами жовтого кольору. Позаду причепа знаходиться механізм для розвантаження вантажу, який також опломбований (а.с.109-110).
В матеріалах справи наявні пояснення водія автомобіля DAF реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 , надані 25.10.2019 інспектору Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області (а.с.111), відповідно до яких вказано, що внаслідок поломки автомобіля водій змушений був зупинитися. Про подію водій повідомив власника вантажу та власника автомобіля. Вказано, що несправність не відремонтовано, а вантаж опечатаний пломбами.
З рапорту від 08.11.2019 під час телефонної розмови гр. ОСОБА_1 розповів, що елеватор з соєю прибув на склад із затримкою на три дні (а.с.112).
Матеріали перевірки за вищевказаним фактом не містять відомостей про втрату вантажу.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Достеменно встановити, що відповідачу до перевезення було передано саме 29060кг вантажу, а отримано вантажоотримувачем саме 11560кг, на підставі доказів, поданих до справи - неможливо.
Зважаючи на вищевикладене, суд не вважає доведеним позивачем факт завдання йому збитків внаслідок втрати вантажу, як і недоведеною вважає саму втрату такого вантажу.
Підсумовуючи викладені вище обставини суд відзначає, що позивачем не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача щодо завданих позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з їх відшкодування, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 164112,50 грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Троянівське" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 15-В, ідентифікаційний код 30184563) до Фізичної особи - підприємця Богатирчука Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) про стягнення 164 112,50 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.04.21
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2 - позивачу (рек. з пов.)
та на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2
3 - відповідачу ФОП Богатирчук Ю. О. (рек) та на ел. адресу: V_Yankovyі@ukr.net