61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
01.04.2021р. Справа №905/219/21
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь
про стягнення додаткових зборів і плат в сумі 70152,72 грн.
Суддя Левшина Г.В.
при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Акціонерне товариство “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, про стягнення додаткових зборів і плат в сумі 70152,72 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на затримку відповідачем вагонів на коліях ст.Маріуполь-сортувальний, у зв'язку з чим виникли підстави для нарахування плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.02.2021р. по справі №905/219/21 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25.02.2021р. об 11:45 год.
Розпорядженням суду від 21.01.2021р. призупинено прийняття документів для відправки за межі суду у зв'язку з відсутністю знаків поштової оплати.
Телефонограмою суду від 10.02.2021р. повідомлено позивача, а повідомленням на офіційному сайті суду від 11.02.2021р. - відповідача про розгляд справи №905/219/21, що відбудеться 25.02.2021р. об 11:45 год. Одночасно, копію ухвали направлено на офіційну електронну поштову адресу відповідача.
Після відновлення направлення поштової кореспонденції, 16.02.2021р. ухвалу суду від 05.02.2021р. направлено на юридичні адреси сторін.
12.02.2021р. від представника позивача на офіційну електронну поштову адресу суду надійшов супровідний лист №2022/290 від 11.02.2021р. на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі, за змістом якого надає копію номеру рахунку та повідомляє про юридичну адресу позивача.
19.02.2021р. від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив №09/35 від 15.02.2021р., у якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на:
- подання залізницею вагонів, кількість яких значно перевищила переробну спроможність вантажних фронтів, а саме на те, що фактично 03.08.2020 на під'їзну колію комбінату прибуло 824 вагони, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 329 вагони, що перевищило середньодобовий вагонообіг по даній станції на 50,2%.
- збільшення середньодобової кількості прибуття вагонів, що призвело до ускладнень в експлуатаційній роботі станції комбінату та безпеки руху;
- порушення умов договору в частині недотримання технології обслуговування під'їзної колії, а саме на те, що потяг №9531 було подано на під'їзну колію власника з порушенням умов договору, за яким, кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику по станції Маріуполь-Сортувальний, становить не більше 57 вагонів;
- договір про експлуатацію під'здної колії являється технологічним і не встановлює меж та розмірів матеріальної відповідальності за порушення його положень, а отже складання актів про затримку вагонів є неправомірним.
Одночасно, відповідач вказує на допущення позивачем помилки при визначенні часу, коли були забрані вагони вантажовласника, який відповідно до акту про затримку вагонів №1-70 є 05.08.2020 о 03:05год., у зв'язку з чим надає контррозрахунок позовних вимог.
Ухвалою суду від 25.02.2021р. відкладено розгляд справи на 03.02.2021р. о 12:30 год.
03.03.2021р. від представника позивача надійшла відповідь №2022/441 від 03.03.2021р. на відзив, у якій останній із контррозрахунком відповідача не погодився, вказує, що той помилково вважає, що плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу є матеріальною відповідальністю, а також, що відповідач невірно здійснює облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати після закінчення терміну безоплатного зберігання. Зазначив, що у спірному випадку вагони знаходились на передавальних коліях ст. Маріуполь - сортувальний, а отже мали бути вивезені локомотивом відповідача зі станції впродовж 4 годин та вказав, що договір №1/28 від 28.02.2017р. не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної/максимальної кількості вагонів, що мають забиратись на під'їзну колію відповідача.
Разом з тим, позивач зазначив про допущення ним помилки при визначенні часу забирання вагонів з колії станції, у зв'язку з чим надав новий розрахунок позовних вимог та заяву №2022/441/1 від 03.03.2021р. про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить: стягнути з відповідача додаткові збори і плати в сумі 61080,00 грн., у тому числі 3749,40 грн. - плата за користування вагонами, 57330,60 грн., - збір за зберігання вантажу.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеної заяви, суд розглядає зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових зборів і плати в сумі 61080,00 грн., у тому числі 3749,40 грн. - плата за користування вагонами, 57330,60 грн., - збір за зберігання вантажу.
12.03.2021р. від представника відповідача до суду надійшли заперечення №35 від 09.03.2021р., у яких із доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, не погоджується, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
17.03.2021р. до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, до якої додано натурний лист потягу.
В судове засідання 01.04.2021р. представники сторін не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши всі подані сторонами докази, господарський суд встановив:
28.02.2017р. між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (залізниця) та Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (власник колії) року був укладений договір №1/28 (з додатковими угодами до нього від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії “Донецька залізниця” (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.).
На момент виникнення спірних відносин укладений між сторонами договір №1/28 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ “ММК Ілліча” при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії “Донецька залізниця” діяв в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.
Строк дії договору до 31.12.2020р. включно (п.19 договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2019р.).
Відповідно до п.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана-ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний залізниці.
Під'їзна колія обслуговується локомотивами власника колії.
Додатковою угодою від 17.07.2018р. п.5 договору доповнено наступним:
“Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т. ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна, встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф. ВУ-15”.
Також п.6 був викладений у новій редакції, абзацом 2 якого визначено: “Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій”.
Відповідно до п.10 договору на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів - 36,0 годин.
Відповідно до п.14 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:
- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (пп. “б”);
- інші збори і плати згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (пп. “в”).
Збори і плати вносяться залізниці згідно чинного законодавства.
Згідно з пунктом 15 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018), при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника Залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.
У п.3 договору №1/28 зазначено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Крім цього, 14.02.2018р. між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”, яке змінило найменування на Акціонерне товариство Українська залізниця (перевізник) та Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (замовник) був укладений договір надання послуг №00039/ЦТЛ-2018, предметом якого згідно п.1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3 договору).
Замовник, зобов'язався, зокрема, оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п.2.1.6., 2.1.7. договору).
Перевізник зобов'язався, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС “МЕСПЛАН”, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3. договору щодо нарахування сум платежів (п.п.2.3.2., 2.3.5. договору).
Відповідно до п.3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію “Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень” ПАТ “Укрзалізниця” (п.4.1. договору).
Сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України (п.5.1. договору).
Згідно п.12.1 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС “Клієнт УЗ” або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018р. по 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
03.08.2020р. о 18:35год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №9531. У складі потягу знаходилось 64 вагони.
Факт подачі спірних 64 вагонів потягу №9531 на станцію Маріуполь-Сортувальний 03.08.2020р. о 18:35год. відповідачем не оспорюється і підтверджується пам'ятками №2258 та №2259 про подавання вагонів. Згідно пам'яток передача 57 вагонів при поданні відбулась 03.08.2020р. о 22:26 год. та передача 7 вагонів при поданні відбулась 03.08.2020р. о 23:11 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Фактично потяг простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 03:05 год. 05.08.2020р.
Проте, позивачем 07.08.2020р. у присутності комерційних агентів станції Маріуполь-Сортувальний ОСОБА_1 та Ставрієнко Г.А. був складений акт загальної форми №6-333, у якому зазначено, що «вагони з колії ст. Маріуполь - Сортувальний забирались вантажовласником колії 08 год. 05 хв. 05.08.2020р.».
Згідно з п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р. вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з 3 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Оскільки, згідно акту про затримку вагонів №1-70, приймально-здавальні операції 57 вагонів були здійснені у період з 18:35 год. до 22:26 год. 03.08.2021р., а 7 вагонів - у період з 18:35 год. до 23:11 год. 03.08.2020р., то відповідно відповідач повинен був забрати спірні 57 вагонів не пізніше 04.08.2020р. о 02:26 год., а 7 вагонів не пізніше 04.08.2020р. о 03:11 год.
Потяг у кількості 64 вагони був прибраний відповідачем з 3 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 05.08.2020р. о 03:05 год. Таким чином, загальний час простою 57 вагонів склав 24 год. 39 хв., а 7 вагонів - 23 год. 54 хв., що останнім не заперечується і підтверджено актом про затримку вагонів №1-70 від 05.08.2020р., який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженням такого змісту “Термін вказаний в договорі має декларативний характер і не несе за собою фінансову відповідальність”.
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. №165/3458, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356 за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування вагонами та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №10089134р у розмірі 4820,50 без ПДВ (5784,60 грн. з ПДВ).
З посиланням на пункт 8 розділ 7 частини 1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р., що зареєстровані в Міністерстві юстиції України №866/5087 від 24.11.2000р., за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції), залізницею ПрАТ “ММК ім. Ілліча” був також нарахований збір за зберігання вантажів у власних вагонах в сумі 53640,11 грн. без ПДВ (64368,13 грн. з ПДВ).
Відомість плати за користування вагонами №10089134р та накопичувальна картка №10080820 були пред'явлені ПрАТ “ММК ім. Ілліча” для підписання і оплати.
Представник ПрАТ “ММК ім. Ілліча” відомість та накопичувальну картку підписав із зауваженнями, зазначивши, що суми 4820,50 грн. та 53640,10 грн. відхиляються, будуть розглянуті у претензійному порядку, причини відхилення не зазначено.
Претензією від 17.11.2020р. залізниця звернулась до ПрАТ “ММК ім. Ілліча” з вимогою сплатити кошти в сумі 70152,72 грн., в тому числі плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.
Згідно відповіді №94/884 від 03.11.2020р. на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 64994,12грн. відхилено з посиланням на ту обставину, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від ПрАТ “ММК ім. Ілліча”, та звернуто увагу позивача на помилкове визначення часу, коли були забрані вагони комбінатом.
За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 3749,40грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 57330,60грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що є частково правомірними, з огляду на таке:
За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 ЦК України).
Положеннями частини 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, пунктом 8 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Пунктом 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України №864/5085 від 24.11.2000).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Як було встановлено вище, 03.08.2020р. о 18:35год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №9531. У складі потягу знаходилось 64 вагони.
Факт подачі спірних 64 вагонів потягу №9531 на станцію Маріуполь-Сортувальний 03.08.2020р. о 18:35год. відповідачем не оспорюється і підтверджується пам'ятками №2258 та №2259 про подавання вагонів. Згідно пам'яток передача 57 вагонів при поданні відбулась 03.08.2020р. о 22:26 год. та передача 7 вагонів при поданні відбулась 03.08.2020р. о 23:11 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Згідно з п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р. вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Оскільки, згідно акту про затримку вагонів №1-70, приймально-здавальні операції 57 вагонів були здійснені у період з 18:35 год. до 22:26 год. 03.08.2021р., а 7 вагонів - у період з 18:35 год. до 23:11 год. 03.08.2020р., то відповідно відповідач повинен був забрати спірні 57 вагонів не пізніше 04.08.2020р. о 02:26 год., а 7 вагонів не пізніше 04.08.2020р. о 03:11 год.
Фактично потяг простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 03:05 год. 05.08.2020р.
Проте, позивачем 07.08.2020р. у присутності комерційних агентів станції Маріуполь-Сортувальний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був складений акт загальної форми №6-333, у якому зазначено, що «вагони з колії ст. Маріуполь - Сортувальний забирались вантажовласником колії 08 год. 05 хв. 05.08.2020».
Таким чином, загальний час простою 57 вагонів склав 24 год. 39 хв., а 7 вагонів - 23 год. 54 хв., що останнім не заперечується і підтверджено актом про затримку вагонів №1-70 від 05.08.2020р., який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженням такого змісту “Термін вказаний в договорі має декларативний характер і не несе за собою фінансову відповідальність”.
Перевіривши визначені позивачем вихідні дані, судом встановлено, що залізницею в акті загальної форми №6-333 невірно визначений загальний час простою, із врахуванням п.6 договору, за яким вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
В свою чергу, позивач у відповіді на відзив підтвердив факт допущення ним такої помилки, та надав новий розрахунок позовних вимог. У зв'язку з таким, просив зменшити розмір позовних вимог у заяві №2022/441/1.
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. №165/3458, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356 за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування вагонами та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №10089134р у розмірі 4820,50 без ПДВ (5784,60 грн. з ПДВ).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами суд виходить з тих обставин, що плата за користування вагонами нараховується згідно п.15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 “Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць” , пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісан. №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019р.
Згідно Тарифного керівництва №1 розділ 5 (таблиця № 1) при нарахуванні плати за час затримки протягом 24 год. 39 хв. на коліях залізниці 57 власних вагонів враховується загальна сума ставки за 25 годин - 32,7 гривень., та протягом 23 год. 54 хв. на коліях залізниці 7 власних вагонів враховується загальна сума ставки за 24 години - 29,2 гривень.
Розрахунок плати за 57 власних вагонів складає:
1) 25 годин = 32,7 грн. (ставка ТК №1) - 50% =16,35 грн. х 3,023 (коеф.) = 49,42605 грн.;
2) 49,42605 грн. х 57 власних вагонів = 2817,28 грн. + 20% ПДВ (563,46 грн.) = 3380,74 грн.
Розрахунок плати за 7 власних вагонів складає:
1) 24 години = 29,2 грн. (ставка ТК №1) - 50% =14,6 грн. х 3,023 (коеф.) = 44,1358 грн.;
2) 44,1358 грн. х 7 власних вагонів = 308,95грн. + 20% ПДВ (61,79 грн.) = 370,74 грн.
Отже, загальний розмір плати за користування 64 власними вагонами становить 3751,48 грн. з ПДВ.
Таким чином, перевіривши розрахунок позивача в цій частині, суд визнає його вірним, але здійсненим з арифметичними помилками при вирахуванні сум за формулами. За розрахунком суду сума плати за користування 64 власними вагонами становить 3751,48грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення меншу суму, а саме 3749,40 грн.
Наданий відповідачем контррозрахунок в частині нарахування плати за користування вагонами у сумі 278,60 грн. з ПДВ який здійснено виходячи з 3-х год. затримки вантажу, враховуючи добу безоплатного зберігання, суд до уваги не приймає оскільки термін визначений ст.46 Статуту залізниці України щодо безоплатного зберігання вантажу враховується виключно при нарахуванні збору за зберігання вантажу і не застосовується при нарахуванні плати за користування вагонами.
Відповідач у відзиві посилався на ст.121 Статуту та п.16 р.6 Правил користування вагонами і контейнерами як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, зазначив, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від перевізника.
Так, згідно ст.121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 13 від 25.02.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Таким чином, відповідно до п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами, у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
В спірному випадку вагони знаходилися на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017р. мали бути вивезені зі станції локомотивом комбінату впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, відповідно посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами відхиляється, оскільки є безпідставним та необґрунтованим.
За висновками суду, відповідачем не доведено, що залізницею вагони подавались саме на фронти навантаження з перевищенням їх максимальної переробної спроможності.
Крім того, суд звертає увагу, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
Посилання відповідача на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць (п.9 акту) суд до уваги не приймає, оскільки ні умовами укладених між сторонами договорів, ні актом обстеження не передбачена заборона залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний) у більшій від зазначеної кількості.
Таким чином, відповідачем належними доказами не доведено, що затримка вивезення спірних вагонів мала місце з вини залізниці.
З огляду на вищезазначене, а також на те, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позов в частині вимог про стягнення плати за користування вагонами підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем, а саме в розмірі 3749,40 грн.
Також відповідачу за час знаходження вагонів на коліях станції був нарахований збір за зберігання вантажів 57 власних вагонів в розмірі 47775,50 грн. без ПДВ (57330,60 грн. з ПДВ), відповідно до заяви №2022/441/1 від 03.03.2021р. про зменшення розміру позовних вимог.
Нараховний збір за зберігання вантажів був внесений до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №10080820. Однак, враховуючи допущення позивачем помилки при визначенні часу забирання вагонів з колії станції, такий був внесений за зберігання 64 власних вагонів та у розмірі 53640,10 грн. без ПДВ.
Так, пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000р.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Так, пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000р.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
У розумінні п.46 Статуту залізниць терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Разом з тим, судом встановлено, що нарахування збору за зберігання вантажів залізницею здійснено без дотриманням чинного законодавства в частині визначення позивачем початку перебігу доби з часу затримки, у зв'язку з чим таке здійснено за зберігання 57 вагонів.
Зокрема, Статутом залізниць встановлено обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (п.5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (п.8 Правил зберігання вантажів).
Перебіг даного терміну, як зазначалося вище, обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. Тобто, у даному випадку розпочався з 24-ої години 03.08.2020р. та закінчився, відповідно, о 24-ій годині 04.08.2020р., в той час як 64 власні вагони були забрані о 03.05 год. 05.08.2020р.
Розрахунок збору за зберігання вантажів, який зробив суду, складає 53640,11 грн. без ПДВ (64368,12 грн. з ПДВ), із розрахунку:
1) плата за зберігання 64 завантажених вагонів - 4436 тон (загальна вага нетто 64 завантажених вагонів) х 4,00гривень (розмір збору за зберігання однієї тони вантажів) х 3,023 (коеф.) х 1 (кількість днів зберігання з 00,00год. 05.08.2020р. до 02-26год. (57 вагонів) та 03:05 год. (7 вагонів) 05.08.2020р. з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної) = 53640,11 грн. + 20% ПДВ = 64368,13 грн.
Позивачем заявлено до стягнення 57330,60 грн.
Посилання позивача на п.8 розділу 7 «Правила зберігання вантажів» Правил перевезення вантажів, яким передбачено обчислення терміну безоплатного зберігання при затримці - з моменту затримки, суд до уваги не приймає, оскільки, як зазначалось вище, Статутом, який має вищу юридичну силу по відношенню до Правил перевезення вантажів, визначений інший порядок обчислення такого терміну, а саме - з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
З огляду на таке, суд зазначає, що усі 64 вагони (57 вагонів та 7 вагонів) були прибрані відповідачем після закінчення пільгової доби, з огляду на що, суд задовольняє вимоги в цій частині в межах заявлених вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає збір за зберігання вантажу в сумі 57330,60 грн.
З урахуванням викладеного, решту аргументів відповідача суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду про доведеність позовних вимог.
Як наслідок, позов про стягнення з відповідача додаткових зборів і плати в сумі 61080,00 грн. на користь позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76, 86, 91, 129, 165-167, 236-241, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман до відповідача Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення додаткових зборів і плат в сумі 61080,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вулюЛевченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (вул.Привокзальна, 22, м. Лиман, Краснолиманський район, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216) плату за користування вагонами в сумі 3749,40 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 57330,60, судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 01.04.2021р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина