61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
29.03.2021 Справа № 905/104/21
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області,
до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області,
про стягнення 168' 157,20грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи -,
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 168' 157,20грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на простоювання вагонів з вантажем на коліях станції Маріуполь-Сортувальний з вини вантажоодержувача (відповідача), що стало підставою для нарахування заявлених до стягнення додаткових зборів і плат.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/104/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
У зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутністю знаків поштової оплати, на підставі розпорядження голови господарського суду Донецької області з 22.01.2021 було зупинено прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярією) документів для відправлення за межі суду. Разом з цим, судом вживались додаткові заходи для повідомлення сторін про розгляд справи шляхом направлення телефонограми №280, яка була отримана представниками обох сторін.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів ухвалу суду від 26.01.2021 було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з процесуальними документами по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Учасники справи у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
05.02.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив №09/11 від 28.01.2021 на позовну заяву, відповідно до якого товариство заперечує проти позовних вимог, зазначивши, що плата за користування 17 вагоном ЦТЛ у розмірі 24' 557,52грн вже ним сплачена залізниці. Відповідач заперечує проти розрахунку збору за зберігання вантажу та за охорону вантажу, посилаючись на положення ст.46 Статуту залізниці України щодо безоплатного терміну зберігання вантажу. Крім того, заперечення відповідача також мотивовані тим, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, яке не залежали від вантажоодержувача у зв'язку з перевищенням середньодобового вагонообігу по вказаній станції, а також тією обставиною, що 18 вагонів мали порушення технічного стану та загрожували безпеці руху.
23.02.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшли:
- відповідь №2022/392 від 22.02.2021 на відзив, в якій визнає факт внесення відповідачем плати за користування 17 вагоном ЦТЛ у розмірі 24' 557,52грн та заперечує проти інших, викладених у відзиві аргументів;
- заява №2022/393 від 22.02.2021 про зменшення розміру позовних вимог.
За змістом заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 143' 599,68грн, з яких 28' 168,92грн - плата за користування вагонами; 75' 599,16грн - збір за зберігання вантажу, 39' 831,60грн - збір за охорону вантажу. Заява мотивована здійсненням відповідачем плати за користування 17 вагоном власності ЦТЛ у розмірі 24557,52грн.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Як збільшення чи зменшення розміру позовних вимог необхідно розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога. Тобто, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог.
Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника на її підписання, суд прийняв її до розгляду, отже у подальшому спір вирішується з її урахуванням.
02.03.2021 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення вих.№09/11 від 24.02.2021, у яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило найменування на Акціонерне товариство Українська залізниця (перевізник), та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) був укладений договір надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 (далі - договір надання послуг), предметом якого згідно з п.1.1. є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3. договору надання послуг).
Замовник зобов'язався, зокрема, оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п.2.1.6., 2.1.7. договору надання послуг).
Перевізник зобов'язався, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «МЕСПЛАН», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3. договору щодо нарахування сум платежів (п.п.2.3.2., 2.3.5. договору надання послуг).
Відповідно до п.3.1. договору надання послуг розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п.4.1. договору надання послуг).
Сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України (п.5.1. договору надання послуг).
Згідно п.12.1. договір надання послуг вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Клієнт УЗ» або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 по 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (залізниця) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії) був укладений договір №1/28 (далі - договір №1/28) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця».
17.07.2018 сторонами була підписана Додаткова угода, якою були внесені зміни до вказаного договору.
Відповідно до п.1 вказаного договору (в редакції Додаткової угоди від 17.07.2018) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана-ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний залізниці стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці (п.5 договору).
Додатковою угодою від 17.07.2018 пункт 5 договору доповнено наступним:
«Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т. ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна, встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф. ВУ-15».
Також пункт 6 був викладений у новій редакції, абзацом 2 якого визначено: «Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій».
Відповідно до пункту 14 договору №1/28 власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:
- за користування вагонами (контейнерами) згідно Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (пп. «б»);
- інші збори і плати згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (пп. «в»).
Збори і плати вносяться залізниці згідно чинного законодавства.
У пункті 3 договору №1/28 зазначено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Відповідно до п.19 договору № 1/28 в редакції Додаткової угоди від 17.07.2018 термін дії договору подовжено до 31.12.2018.
За змістом пункту 3 Додаткової угоди від 17.07.2018 сторони визначили, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами і становить невід'ємну частину вищеназваного договору.
Відповідно до п.19 договору № 1/28 в редакції Додаткової угоди від 19.11.2019 строк дії договору продовжено до 31.12.2020.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до акту про затримку вагонів №1-43 08.07.2020 о 07год. 56хв. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці зі станції Волноваха 06.07.2020 прибув поїзд №3301 до складу якого входило 56 вагонів (39 власних та 17 - філії "Центру транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця"). В акті про затримку вагонів був зроблений запис про те, що «Термін, вказаний в договорі, має декларативний характер і не несе за собою фінансову відповідальність».
Відповідно до пам'ятки про подавання вагонів №1890, час передачі вагонів при подаванні - 06.07.2020 о 10год. 23хв., тобто вагони були передані на відповідальність вантажоодержувача. В зазначеній пам'ятці міститься підпис працівника вантажовласника ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про прийняття вагонів.
Згідно з актом про затримку вагонів №1-43, поїзд №3301 в кількості 56 вагонів був прибраний з 4 колії парка прибуття Маріуполь-Сортувальний 08.07.2020 о 23год.00хв.
Відповідно до складеного позивачем акту загальної форми №6-257 спірний поїзд в кількості 56 вагонів з вантажем фактично простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний з 06.07.2020 10год 23хв до 23:00год 08.07.2020. Загальний час знаходження вагонів на коліях станції склав 60год. 37хв., у зв'язку з чим відповідачу було нараховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу та збір за охорону вантажу.
За час простою позивачем відповідачеві нарахована плата за користування вагонами у розмірі 43' 938,70грн без ПДВ, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №10079090р.
Також комбінату за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) був нарахований збір за зберігання вантажу у розмірі 62' 999,30грн без ПДВ та збір за охорону вантажу у розмірі 33193,00грн без ПДВ, які були внесені до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №13070669 від 13.07.2020.
Відомість плати за користування вагонами №10079090р та накопичувальна картка №13070669 були пред'явлені ПАТ “ММК ім. Ілліча” для підписання і оплати. Представник комбінату відомість і накопичувальну картку підписав із зауваженнями щодо відхилення вказаних нарахувань через їх розгляд у претензійному порядку.
Матеріали справи містять розгорнутий розрахунок нарахованих платежів по ст.Маріуполь-Сортувальний Дон.зал.
Залізниця звернулась до приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з претензією від 21.10.2020, у якій вимагала сплатити кошти у розмірі 168' 157,20грн, до складу яких входить плата за користування вагонами, збір за зберігання та плата за охорону вантажу.
Матеріали справи містять відповідь №94/809 від 16.11.2020, якою відповідач відхилив вказану претензію.
У зв'язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 28' 168,92грн плати за користування вагонами, 75' 599,16грн збору за зберігання вантажу, 39' 831,60грн збору за охорону вантажу (з урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог).
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно ст.914 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форму договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги встановлено Правилами розрахунків за перевезення вантажів (додаток № 1 до пункту 2.3 названих Правил). У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань.
Відповідно до частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" умови та порядок організації перевезень у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04,1998 року №457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут), який згідно ст.2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у, тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту).
За приписами статті 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.
Статтею 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за охорону вантажу.
Як свідчать матеріали справи, 06.07.2020 о 07год. 56хв на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці зі станції Волноваха прибув поїзд №3301 до складу якого входило 56 вагонів (39 власних та 17 - філії "Центру транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця").
Згідно пам'ятки №1890 вагони були здані позивачем та прийняті відповідачем - 06.07.2020 о 10год. 23хв без зауважень щодо технічного стану вагонів, що відповідачем не оспорюється.
Враховуючи умови п.6 договору № 1/28 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ «ММК Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний в редакції Додаткової угоди від 17.07.2018, відповідач повинен був забрати спірні вагони з 4 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Оскільки згідно акту про затримку вагонів №1-43 та пам'ятки про подавання вагонів №1890 приймально-здавальні операції були здійснені о 10:23год. 06.07.2020, то комбінат повинен був забрати спірні вагони не пізніше 14:23год. 06.07.2020.
Фактично 56 вагонів поїзду простояли на колії станції Маріуполь-Сортувальний з 06.07.2020 14год.23хв. до 23:00год. 08.07.2020, про що залізницею був складений акт загальної форми №6-257.
Як свідчить акт про затримку вагонів №1-43, вагони були забрані локомотивом ПАТ «ММК ім. Ілліча» о 23-00год. 08.07.2020.
Загальний час простою склав 60 години 37 хвилин.
Щодо вимог про стягнення плати за користування вагонами cуд зазначає наступне.
За час простою позивачем відповідачеві нарахована плата за користування вагонами у розмірі 43' 938,70грн без ПДВ, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №10079090р.
Згідно статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Таким чином, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм у всіх випадках, крім тих, які стались з вини залізниці.
Отже, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999 року, п.п.3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Аргументи відповідача щодо того, що у даному випадку затримка вагонів сталася з причин незалежних від нього, оскільки 06.07.2020 на під'їзну колію комбінату прибуло 808 вагонів, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 282 вагонів, що перевищило середньодобовий вагонообіг по даній станції на 28,8%, не приймаються судом з огляду на наступне.
У п. 16 Правил користування вагонами вказано на те, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Таким чином, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
В даному випадку спірні вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходилися на передавальній колії ст. Маріуполь-Сортувальний та згідно з умовами договору №1/28 від 28.02.2017 року мали бути вивезені зі станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій. Зокрема, суд звертає увагу, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
Посилання комбінату на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст.Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць також не приймаються, оскільки ні умови укладених між сторонами договорів, ні акт обстеження не встановлюють будь-яких обмежень щодо максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзну колію відповідача.
З наданих відповідачем документів вбачається погодження лише середньодобової кількості вагонів, які передаються на під'їзну колію відповідача.
Відтак, посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами є необґрунтованим, оскільки затримка спірних вагонів відбулася саме через незабирання власником колії вагонів з передавальних колій ст. Маріуполь.
Стосовно аргументів відповідача на виявлення 18 вагонів, які мали порушення технічного стану та загрожували безпеці руху, про що було зроблено запис у книзі огляду вагонів працівниками відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виявлення несправних вагонів, які загрожували безпеці руху, не зазначено також і в пам'ятці про подавання вагонів або в інших документах щодо виявлення вагонів у незадовільному технічному стані.
Так, згідно з пунктом 15 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018), при передаванні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника Залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ. Отже, сторони погодили ким саме визначається придатність вагонів у технічному стані, місце огляду вагонів та якими документами має бути засвідчена вказана обставина. Таким чином, відповідачем не доведено у спосіб погоджений з позивачем у договорі, наявність вказаних вище обставин.
Пунктом 5 договору №1/28 від 28.02.2017 року (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 року) передбачено, що придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф. ВУ-15, тобто саме на залізницю договором покладено обов'язок визначення технічного стану вагонів і вона в межах своїх повноважень визначила придатність вагонів під навантаження у технічному стані.
Сама по собі обставина, на яку посилається відповідач, що 18 вагонів мали порушення технічного стану, не свідчить про те, що технічний стан цих вагонів загрожував безпеці руху.
За таких обставин господарський суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України не доведено, що несвоєчасне забирання спірних вагонів було викликане необхідністю дотримання вимог Правил технічної експлуатації залізниць України і їх доставка на під'їзну колію комбінату загрожувала безпеці руху (вагони були небезпечними для перевезення).
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо наявності вини залізниці у затримці вантажу внаслідок прибуття 11 вагонів за досильними накладними, у зв'язку з чим відповідачу знадобився додатковий час для оформлення належної документації.
Згідно з п.6 договору №1/28 від 28.02.2017 (в редакції Додаткової угоди від 17.07.2018), вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
У даному випадку відповідачем не доведено, що погодженого сторонами часу не було достатньо для оформлення документації пов'язаної з прибуттям вагонів за досильними накладними.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Плата з подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2600 за № 864/5085).
Внесення плати за користування вагонами здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458.
Плата за користування вагонами нараховується згідно п.15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісн.№Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019. Застосований позивачем коефіцієнт зазначений в наказі Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги».
Відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року №317 встановлені, зокрема, наступні ставки плати за користування вантажними вагонами перевізника:
- за 45 годин - 206,2грн - у разі виконання однієї вантажної операції;
- понад 45 годин - 16грн за кожну годину за 1 вагон.
За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50 % від зазначених вище ставок.
Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Враховуючи остаточні позовні вимоги, позивачем заявлено та нараховано 28' 168,92грн з ПДВ за користування 39 власними вагонами наступним чином:
- ((57 години - 45 годин) x 16грн) + 206,2грн х 3,023 (коефіцієнт відповідно до збірника тарифів та тел.вказівки №00019/ЦМ) = 1203,7586грн х 50% х 39 власних вагонів, з урахуванням 20% ПДВ.
Перевіривши розрахунок заявлених позовних вимог в частині стягнення плати за користування вагонами судом встановлено, що він містить арифметичну помилку, а тому задовольняє вимогу в цій частині частково на суму 28' 167,98грн.
Щодо вимог про стягнення збору за зберігання вантажу cуд зазначає наступне.
За час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) був нарахований збір за зберігання вантажу 62' 999,30грн без ПДВ, який був внесений до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №13070669 від 13.07.2020., у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума з ПДВ у розмірі 75'599грн. 16коп.
Як зазначалося вище, відповідно до статті 46 Статуту залізниці України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 року №644 (далі - Правила №644).
Відповідно до п.п4, 5 Правил №644, термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (п.5 Правил №644), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (п. 8 Правил №644).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 "Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування" розділу ІІІ "Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів" Збірника тарифів, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тон. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у розмірі 75'599,16грн з ПДВ із розрахунку:
- 2605 тон (загальна вага нетто 56 завантажених вагонів) х 4,00грн (розмір збору за зберігання однієї тони вантажів) х 3,023 (коеф.) х 2 (кількість днів зберігання, з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної) = 62999,30гривень + 20% ПДВ.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збору за зберігання вантажу, суд встановив наступне.
У розумінні п.46 Статуту залізниць терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Розрахунок збору за зберігання вантажу здійснений з порушенням чинного законодавства, а саме позивачем здійснено нарахування плати за зберігання вантажу виходячи з 2 діб, без урахування порядку обчислення терміну безоплатного зберігання, визначеного ст.46 Статуту залізниць України.
Зважаючи на приписи Статуту залізниць України, період безоплатного користування місцем загального користування на залізниці у спірних правовідносинах, враховуючи дату передачі вагонів (06.07.2020 о 10год. 23хв.), охоплюються періодом у часі з 24-ої години 07.07.2020 по 24-у годину 08.07.2020, після чого здійснюється облік часу протягом якого здійснюється нарахування збору за зберігання вантажу до 23год 00хвил 08.07.2020. Таким чином час, який може бути віднесений на відповідальність вантажовласника дорівнює 23 годинам, відтак неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Суд, враховуючи викладені висновки, здійснивши власний розрахунок, встановив, що збір за зберігання вантажу складає 37' 799,59грн, із розрахунку:
- 2605 тон (загальна вага нетто 56 завантажених вагонів) х 4,00грн (розмір збору за зберігання однієї тони вантажів) х 3,023 (коеф.) х 1 (кількість днів зберігання, з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної) = 31499,66гривень + 20% ПДВ.
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення збору за зберігання вантажу підлягають частковому задоволенню у зазначеному вище розмірі 37' 799,59грн.
Щодо вимог про стягнення збору за охорону вантажу суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 стю12 Закону України «Про залізничний транспорт» охорона вантажів і об'єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця».
Під час розгляду справи позивач та відповідач не заперечували щодо того, що вантаж, адресований ПрАТ «ММК ім. Ілліча», який знаходився у 10 спірних вагонах, на які позивач нарахував збір за охорону вантажу, включено до Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України» №18 від 20.01.1997, зареєстрованого в Мін'юсті України №36/1840 від 20.02.1997, у редакції наказу Мінінфраструктури України №363 від 27.06.2012, зареєстрованого в Мін'юсті України №1171/21483 від 12.07.2012, за кодами тарифної групи 214, зазначений Перелік затверджений профільним міністерством на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом» №106 від 22 лютого 1994 року.
Відповідно до вимог п.31.5 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317від 26.03.2009, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.
Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред'явлені до перевезення одним відправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом.
Відповідно до таблиці 4 тариф грн/ваг-год залежить від кількості вагонів, що охороняються при затримці вантажів і за охорону вагонів у кількості від 6 до 10 включно встановлений у розмірі 18,00 гривень. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Стосовно посилань відповідача на те, що нарахування плати за охорону вантажу починається з моменту закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу, суд зазначає наступне.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника), сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника), у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункту 8 Правил зберігання вантажів).
Згідно з п.2 Наказу Міністерства оборони України від 20.01.1997 № 18 «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України» вантажі, зазначені в Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, перевозяться в супроводі та під охороною відомчої воєнізованої охорони ПАТ «Укрзалізниця» або в супроводі провідників відправника.
Таким чином твердження відповідача, що нарахування плати за охорону вантажу починається з моменту закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу, є безпідставним.
За затримку вантажу, який охороняється з причин, не залежних від залізниці, відповідачу нарахований тариф за охорону вантажу: 18,00грн х 61год. х 3,023 (діючий коефіцієнт) = 33' 193,00грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ 39' 831,60грн.
Перевіривши розрахунок позивача в цій частині вимог, судом встановлено, що він містить арифметичну помилку, а тому задовольняє вимогу в цій частині частково в сумі 39' 831,05грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 73, 74, 81 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не спростовано вимог позивача та не надано доказів сплати заявлених до стягнення коштів.
З урахуванням всіх обставин справи, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення суд також врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі від 07.12.2020 року у справі №908/1771/19.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.
Враховуючи часткове задоволення позову, за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Суд відзначає, що за звернення з даною позовною заявою (враховуючи розмір остаточних позовних вимог) судовий збір підлягав сплаті в сумі 2' 270,00грн, але позивачем згідно з платіжними дорученнями №3307412 від 28.12.2020, №3373759 від 14.01.2021 судовий збір був сплачений в розмірі 2' 522,36грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Приймаючи до уваги, що станом на час винесення рішення позивачем не було подано суду відповідного клопотання, у суду відсутні передбачені чинним законодавством України підстави для повернення судового збору у розмірі 252,36грн.
Керуючись статтями 12, 46, 73, 74-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 143' 599,68грн - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, буд.1; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) плату за користування вагонами у розмірі 28' 167,98грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 37' 799,59грн, збір за охорону вантажу у розмірі 39' 831,05грн, судовий збір у розмірі 1' 672,45грн.
В частині стягнення плати за користування вагонами у розмірі 0,94грн, збору за зберігання вантажу у розмірі 37' 799,57грн, збору за охорону вантажу у розмірі 0,55грн - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021.
Суддя Ю.В. Макарова