вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
31.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6882/20
За позовом Фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Михайлівни, с. Мар'янівка Криворізького району Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Мінюшкіної Вікторії Григорівни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 10 000 грн. 00 коп. за договором оренди морозильного обладнання від 29.03.2018 № 32/18
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Шевченко Наталія Михайлівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 16.12.2020 № 1, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Мінюшкіної Вікторії Григорівни вартість обладнання у сумі 10 000 грн. 00 коп., переданого відповідачу за умовами договору оренди морозильного обладнання від 29.03.2018 № 32/18.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у вересні 2020 позивачу стало відомо, що передане в оренду відповідачу обладнання, а саме морозильна камера Ласунька вітрина М100Q зі світлодіодним підсвітленням інвентарний № 1217Q10578, викрадене з належного відповідачу приміщення, про що відповідач позивача не повідомила. Оскільки направлена на адресу відповідача претензія про відшкодування вартості обладнання залишена останнім без задоволення, позивач звернулася до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою господарського суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
За змістом поштового повідомлення № 4930013501698 ухвала суду від 28.12.2020 отримана відповідачем 18.01.2021.
Відповідно до клопотання від 25.01.2021 відповідач ознайомився з матеріалами справи 25.01.2021.
Проте, відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень по суті спору у встановлений судом строк та не надав витребувані судом документи.
На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 28.12.2020, що направлялась позивачу, з відмітками відділення поштового зв'язку “Адресат відсутній за вказаною адресою. Повертається за закінченням встановленого строку зберігання”.
За приписами ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Господарський суд зазначає, що ухвала суду від 28.12.2020 направлялась позивачу за адресою, яка зазначена останнім у поданій позовній заяві та відповідає адресі реєстрації ФОП Шевченко Н.М., вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осбі та фізичних осбі-підприємців, виписка з якого наявна в матеріалах справи (а.с. 8).
За визначенням п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
11.03.2021 на електронну адресу суду надійшли пояснення представника позивача Лозицького О.П. від 11.03.2021 № 4, в яких зазначив, що з ухвалою господарського суду про відкриття провадження у даній справі від 28.12.2020 він ознайомився 09.03.2021 на сайті судової влади, оскільки поштою вказану ухвалу не отримував. На виконання ухвали від 28.12.2020 представник позивача повідомив про неможливість надання витребуваних судом доказів. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши надані представником позивача пояснення, судом встановлено, що вони не підписані електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП) представника Лозицького О.П.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Частиною 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003 визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно зі ст. 6 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Надіслані представником позивача електронною поштою письмові пояснення не містять ЕЦП, а отже, не належать до офіційних документів.
На адресу суду оригінал вказаних пояснень засобами поштового зв'язку не надходив, як і заява позивача про поновлення строку на подання таких пояснень.
Таким чином, подані позивачем пояснення судом до уваги не приймаються.
Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, позивач не був позбавлений права та можливості своєчасно ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.12.2020 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень та виконати вимоги суду у встановлений судом строк або подати відповідні пояснення про неможливість виконання таких вимог чи клопотання про витребування доказів тощо.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд вбачає підстави для залишення позовної заяви Фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Михайлівни без розгляду з огляду на таке.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 якого господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Частиною 2 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження; дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; строк для подання відповідачем відзиву на позов; строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження (пункти 4 - 6, 8, 10).
Так, ухвалою від 28.12.2020 господарський суд:
- прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі;
- ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами;
- запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 165 ГПК України; докази направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача; докази повернення орендованого обладнання позивача або сплати його вартості - у разі наявності; докази на підтвердження викрадення морозильної камери Ласунька вітрина М100Q зі світлодіодним підсвітленням інвентарний № 1217Q10578 з належного відповідачу приміщення; документи, що підтверджують статус фізичної особи-підприємця;
- запропонував позивачу протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам ст. 166 ГПК України; протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати докази на підтвердження викрадення морозильної камери Ласунька вітрина М100Q зі світлодіодним підсвітленням інвентарний № 1217Q10578 з належного відповідачу приміщення;
- визначив відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив (протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив);
- повідомив учасників справи, що у разі неможливості надати витребувані судом документи - надати письмові пояснення з цього приводу;
- роз'яснив учасникам справи, що відповідно до ст. 252 ГПК України строк подання заяв по суті справи обмежений. Процесуальні дії можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі;
- також повідомив, що учасники справи можуть отримати інформацію по справі за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\
Але сторони вимоги вищевказаної ухвали суду не виконали та не надали витребувані судом документи.
Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що 29.03.2018 між Фізичною особою-підприємцем Шевченко Наталією Михайлівною (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мінюшкіною Вікторією Григорівною укладено договір оренди морозильного обладнання № 32/18 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду морозильну камеру Ласунька вітрина М100Q зі світлодіодним підсвітленням вартістю 10 000 грн (п.1.1 договору).
Орендар використовує вказане морозильне обладнання для зберігання та реалізації продуктів харчування (морозиво, напівфабрикати), придбаних виключно у орендодавця (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору строк оренди становить 1 рік з моменту прийняття обладнання, що орендується, за актом прйимання-передачі.
У разі, якщо до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на невизначений термін (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору орендна плата становить 1,00 грн в місяць за одиницю обладнання. загальна сума оренди складає 12 грн на рік та сплачується при передачі морозильного обладнання.
У п. 5.1 договору сторони погодили, що порядок повернення орендодавцю холодильного обладнання здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін.
При передачі морозильного обладнання складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії (п. 5.3).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв морозильне обладнання камеру Ласунька вітрина М100Q зі світлодіодним підсвітленням інвентарний № 1217Q10578, про що сторонами складений акт приймання-передачі морозильного обладнання від 29.03.2018 (а.с. 10.)
23.10.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією від 23.10.2020 № 3/20, в якій просив відшкодувати вартість морозильної камери Ласунька вітрина М100Q зі світлодіодним підсвітленням у розмірі 10 000 грн протягом 7 днів з дня отримання даної претензії. Претензія мотивована тим, що у вересні 2020 позивачу стало відомо про викрадення об'єкту оренди з приміщення відповідача, що свідчить про порушення останнім умов договору в частині зберігання переданого в оренду обладнання (а.с. 11, 12).
Вказана претензія отримана відповідачем 17.11.2020 (а.с. 13), проте залишена останнім без відповіді та задоволення.
Господарський суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не надано доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, а саме: доказів на підтвердження викрадення морозильної камери Ласунька вітрина М100Q зі світлодіодним підсвітленням інвентарний № 1217Q10578 з належного відповідачу приміщення; доказів на підтвердження складання сторонами акту, що засвідчує відсутність спірного обладнання в порядку п.п. 5.1-5.3 договору.
При цьому, п. 4.3 договору передбачено право орендодавця проводити ревізію морозильного обладнання, наданого орендарю на умовах спірного договору, перевіряти дотримання правил його експлуатації, яке кореспондує обов'язку орендаря сприяти проведенню ревізії та перевірки у будь-який робочий час, зручний для орендодавця.
Докази проведення такої ревізії позивачем матеріали справи також не містять.
Крім того, з огляду на умови п. 2.2 договору спірний договір є діючим, докази розірвання договору сторонами до суду не надані.
Отже, матеріали справи містять докази передачі морозильного обладнання в оренду відповідачу, в той час як втрата об'єкту оренди відповідачем підлягає доведенню належними та допустимими доказами.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
При цьому, господарський суд звертає увагу учасників справи, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відсутність у матеріалах даної справи доказів, які б підтверджували фактичні обставини справи, неповність матеріалів справи унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення.
Отже, недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
За таких обставин, неповність матеріалів справи, ненадання позивачем витребуваних судом документів протягом строку, встановленого судом, перешкоджає встановленню істини з питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність залишення позову Фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Михайлівни без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), у зв'язку з чим судовий збір покладається на позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, ухвала прийнята без її проголошення.
Керуючись ст. ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Михайлівни до Фізичної особи-підприємця Мінюшкіної Вікторії Григорівни про стягнення заборгованості в сумі 10 000 грн. 00 коп. за договором оренди морозильного обладнання від 29.03.2018 № 32/18 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 31.03.2021.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь