вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6862/20
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення плати за користування вагонами в сумі 36 051 грн. 49 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 11.12.2020 № НЮС-01/428, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у розмірі 36 051 грн. 49 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним забиранням відповідачем вагонів на свою під'їзну колію.
У позовній заяві позивачем викладене клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
05.01.2021 на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності від 05.01.2021, в якій зазначає, що позивачем у розрахунку суми позову вказано, що плата за користування вагонами нарахо вана згідно відомостей форми ГУ-46 №№ 09049079, 11049085, 11049086. 13049087, 16049096, 21049106, 21049108, 22049112, 22049111, 23049113, 24049114, 24049115, 25049Н6, 25049118, 27049119, 01059121, 02059122, 02059123, 03059124, 06059125, 07059130, 090549135, 12059138. Відповідач частково погодився з нарахованими сумами та сплатив їх в добровільному порядку. Проаналізувавши дані відомості ф. ГУ-46, відповідач дійшов висновку, що право позивача на звер нення до суду виникло з часу підписання відповідачем вказаних відомостей з застереженням. Остання відомість плати за користування вагонами з вищенаведених датується 12.05.2020, тобто строк позовної давності для звернення до суду закінчується 13.11.2020. Оскільки по зивач звернувся з даним позовом № НЮс-01/428 лише 11.12.2020, відповідач вважає, що строк позо вної давності було пропущено. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом строку позовної давності. До заяви надані докази її направлення на електронну адресу регіональної філії «Придніпровська залізниця» 05.01.2021.
Позивач не скористався своїм правом на надання заперечень на заяву відповідача у встановлений судом строк.
29.03.2021 позивачем до суду подане клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення такого строку для пред'явлення даного позову від 24.03.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.12.2020 судом встановлений строк позивачу для надання відповіді на відзив протягом 10 днів з дати одержання. Крім того, судом роз'яснено учасникам справи, що відповідно до ст. 252 ГПК України строк подання заяв по суті справи обмежений. Процесуальні дії можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський суд зазначає, що позивачем заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подання вищевказаного клопотання від 24.03.2021 до суду не подавалася.
За вказаних обставин, клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення такого строку для пред'явлення даного позову від 24.03.2021 залишається судом без розгляду.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; наявність підстав для затримки вагонів; наявність вини відповідача у затримці вагонів; правомірність нарахування плати за користування вагонами.
Так, судом встановлено, що 24.06.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії, комбінат) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Грекувата регіональної філії "Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №ПР/М-16-2/13-425/НЮдч (далі - договір).
Згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, яка належить власнику, що примикає до станції Грекувата Залізниці стрілкою № 6 у парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля маневрового світлофору "НП" станції Грекувата-Промислова власника колії (пункт 1 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії. (пункт 4 договору).
Пунктом 5 договору передбачено, що передача вагонів на під'їзну колію здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції Грекувата залізниці по телефону начальнику зміни цеху зовнішнього транспорту УЗТ ПРАТ “ЦГЗК” не пізніше, як за 2,0 години до пред'явлення вагонів до здавання з реєстрацією у “Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження” форми ГУ-2.
Відповідно до пункту 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 станції Грекувата залізниці, за вказівкою чергового по станції Грекувата, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному і комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Згідно з пунктом 7 договору всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Грекувата залізниці, але не більше 240 осей, вагою 5 500 тонн.
Пунктом 9 договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 18.02.2020) встановлено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
За змістом пункту 13 договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 16.07.2019) власник колії сплачує залізниці:
- плату за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами;
- збір за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо) - згідно із Правилами зберігання вантажів за ставками Тарифного керівництва № 1 розділ III п. 2.1;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії, згідно з Тарифним керівництвом № 1 та іншими діючими нормативно-правовими актами.
Списання здійснюється з особового рахунку власника колії.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії “ЄРЦ”.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01.07.2016 до 30.06.2021 включно (пункт 19 договору).
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання вказаного договору, у квітні 2020 за накладними, наявними в матеріалах справи, залізницею прийнято до перевезення на адресу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" вагони з різним вантажем (т. 1, а.с. 137-150, т. 2 а.с. 1-51).
Як зазначає позивач, після здійснення технічного огляду прийомоздавальник залізниці повідомила представника відповідача про готовність вагонів до подавання їх на під'їзну колію відповідача. Про передачу повідомлення зроблено відповідний запис у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Грекувата.
Оскільки відповідач не був готовий вчасно забрати вагони на свою під'їзну колію, з моменту запланованого часу подачі вагонів складені акти загальної форми, у яких зазначено, що вагони готові до подавання на під'їзну колію відповідача, простоюють з вини відповідача в очікуванні забирання їх локомотивом вантажовласника (т. 1, а.с. 130-136).
Після закінчення затримки вагони у встановленому порядку були передані відповідачу на його під'їзну колію для здійснення вантажних операцій, про що залізницею складені пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 (т.1, а.с. 120-129) .
Після закінчення вантажних операцій відповідач повернув залізниці спірні вагони, про це залізницею складено пам'ятки про забирання вагонів: № № 588 від 08.04.2020, 602 від 11.04.2020, 605 від 11.04.2020, 613 від 12.04.2020, 633 від 16.04.2020, 656 від 20.04.2020, 657 від 20.04.2020, 665 від 21.04.2020, 668 від 22.04.2020, 676 від 23.04.2020, 682 від 24.04.2020, 686 від 24.04.2020, 692 від 25.04.2020, 701 від 27.04.2020, 719 від 01.05.2020, 722 від 01.05.2020, 723 від 01.05.2020, 731 від 03.05.2020, 744 від 05.05.2020, 754 від 07.05.20210, 765 від 09.05.2020, 784 від 11.05.2020 (т.1, а.с .75-119).
Всі пам'ятки представником відповідача підписані без зауважень, тобто дані, що відображені у цих пам'ятках відповідачем не оспорювались.
Відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами за час перебування вагонів у користуванні відповідача (у тому числі за час затримки їх на коліях станції Грекувата в очікуванні забирання їх на під'їзну колію локомотивом власника та за час безпосереднього знаходження вагонів на під'їзній колії) залізницею нарахована плата за користування вагонами, яку включено до відомостей плати за користування вагонами № № 09049079, 11049085, 11049086, 13049087, 16049096, 21049106, 21049108, 22049111, 22049112, 23049113, 24049114, 24049116, 25049116, 25049118, 27049119, 01059121, 02059123, 03059124, 02059122, 06059125, 07059130, 09059135, 12059138 на загальну суму 36 051 грн 49 коп. (з ПДВ).
Відповідач нараховані суми визнав частково, а саме: визнав плату за час затримки їх на коліях станції Грекувата відповідно до актів загальної форми та частково за час безпосереднього знаходження вагонів на під'їзній колії, у зв'язку іщ чим вищевказані відомостей плати за користування вагонами підписані відповідачем із застереженнями (т.1, а.с. 35-74).
Причиною виникнення спору є несплата відповідачем плати за користування вагонами у розмірі 36 051 грн 49 коп.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р № 457 затверджений Статут залізниць України, з подальшими змінами (далі - Статут), який згідно з п. 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 3 Статуту визначено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії (ст. 64 Статуту).
Згідно зі ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
За приписами ст. 42 Статуту залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
За приписами ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, (далі - Правила) визначено порядок і умови користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до п. 2 Правил за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
За приписами п. 3 Правил облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Згідно з п. 4 Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Для запису повідомлень на станції ведеться "Книга повідомлень" (додаток 7). Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.
За приписами п. 5 Правил плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника.
Пунктом 7 Правил передбачено, що час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
Відповідно до п.п. 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Відповідно до п. 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
За приписами п. 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно з п. 14 Правил розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Пунктом 15 Правил передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції призначення відбулась через очікування подачі під вантажні операції з вини відповідача через відсутність локомотиву комбінату, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу і встановлено, що розрахунок проведено обґрунтовано й правильно.
З урахуванням викладеного, підстави звільнення відповідача від плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу відсутні.
Господарський суд констатує, що відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення ст. 121 Статуту та п. 16 Правил, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Таким чином, відповідач, в порушення ст. ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не довів належними доказами відсутності вини в затримці вагонів.
Відтак, позовні вимоги є законними й обґрунтованими.
Разом з тим, розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч. 1 ст. 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
За нормами ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Вказане положення пов'язує шестимісячний термін для пред'явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.
Визначаючи початок перебігу позовної давності, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.09.2019 у справі № 911/341/18, відповідно до якої моментом, з якого розпочинається перебіг позовної давності є день настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: день закінчення затримки вагонів (день складання відповідного акта загальної форми про закінчення затримки вагонів), а не день складання кожного окремого акта загальної форми на різні операції, здійснені в межах єдиного періоду часу, протягом якого мала місце затримка вагонів.
Наведене спростовує твердження відповідача, що право позивача на звер нення до суду виникло з часу підписання відповідачем спірних відомостей плати за користування вагонами з застереженням.
Отже, актами загальної форми, які наявні в матеріалах справи (т.1, а.с. 130-136) зафіксовані дні закінчення затримки вагонів з 05.04.2020 по 01.05.2020. Крім того, пам'ятки про збирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких позивачем нарахована плата за користування вагонами під час виконання відповідачем вантажних операцій, датовані з 08.04.2020 по 11.05.2020.
Відтак, у спірних правовідносинах між сторонами строк позовної давності починає свій перебіг з 06.04.2020 по 12.05.2020, й закінчується відповідно з 06.10.2020 по 12.11.2020.
Згідно з датою на поштовій накладній, що містяться на поштовому конверті (т.2, а.с.61), даний позов направлено залізницею до суду 16.12.2020, що свідчить про пропуск нею строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами в сумі 36 051 грн. 49 коп., відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 31.03.2021
Суддя І.А. Рудь