Провадження № 2/679/125/2021
Справа № 679/477/17
01 березня 2021 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Базарника Б.І.,
за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу №679/477/17 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач 20.10.2009 року отримав кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між нею та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 18.04.2017 року загальна сума заборгованості по кредиту становить 38656 грн. 30 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також судові витрати по справі в розмірі 1600 грн.
Заочним рішення Нетішинського міського суду від 25.01.2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20.10.2009 року, яка виникла станом на 18.04.2017 року, в розмірі 38656 гривень 30 копійок, а також судовий збір в розмірі 1600,00 гривень, а всього 40256 (сорок тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень 30 копійок.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02.11.2020 року поновлено відповідачу строк звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, прийнято представника ОСОБА_1 - адвоката Огойка А.А. заяву про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання.
Ухвалою Нетішинського міського суду від 25.11.2020 року заочне рішення Нетішинського міського суду від 25.01.2018 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17.12.2020 року до суду від відповідачка ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
13.01.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Останній подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримав в повному обсязі, просив його задоволити та стягнути судові витрати по справі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Огойко А.А. у судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює суб'єкт господарювання (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Судом встановлено, що 20.10.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, що підтверджується письмовою Заявою від 19.10.2009 року, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачкою. У цій Заяві зазначається, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну кредитну картку «Універсальна 30 днів пільгового періоду» із кредитним лімітом у сумі 0 грн. з базовою відсотковою ставкою за кредитом в розмірі 3,0% на місяць на залишок заборгованості та ознайомилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку і виражає свою згоду з тим, що ця Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6).
У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За розрахунком позивача (а.с. 4-5) за договором № б/н від 20.10.2009 року, станом на 18.04.2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить - 38656,30 грн., яка складається з наступного: 1435,46 грн. - заборгованість за кредитом; 31053,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3850,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1816,97 грн. - штраф (процентна складова)..
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.10.2009 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 19.10.2009 року, та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в «Умови та правила споживчого кредитування». До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (20.10.2009 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (04.05.2017), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з «Умов і правил надання банківських послуг» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 19.10.2009 року, то вона є неналежним доказом щодо погодження між сторонами процентної ставки, оскільки містить лише дату та підпис, без зазначення прізвища, імені, по-батькові особи, що її підписала, а також відсутній підпис іншої сторони договору.
Посилання позивача на виписку по картці, як на підставу підтвердження надання відповідачу кредитних коштів, також не заслуговують на увагу з огляду на те, що зі змісту даної виписки неможливо достовірно встановити, що вона має відношення саме до кредитного договору № б/н від 20.10.2009 року, укладеного між сторонами. Інших доказів, які б підтвердили вказану обставину банком суду не надано.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з «Умов та правил надання банківських» послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.10.2009 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів не можуть бути задоволені у зв'язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов'язку відповідача з їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 19.10.2009 року, оскільки витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», який викладений на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву, та відповідно брала на себе зобов'язання зі сплати зі сплати процентів за користування кредитним коштами, пені, комісії та штрафів в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту в обумовленому позивачем розмірі.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Отже, у зв'язку з недоведеністю факту наявності заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитом слід відмовити
Вирішуючи питання в порядку ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати слід покласти на останнього.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 264 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05.03.2021 року.
Сторони у справі № 679/477/17:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299;
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Б.І.Базарник