26 березня 2021 року м. Одеса Справа №2/1522/9232/11
Провадження 4-с/522/68/21
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кузнецової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , орган виконавчої служби: Приватний виконавець Цинєв Андрій Олександрович, заінтересовані особи: стягувач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов'язання усунути порушення, -
встановив:
26 лютого 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 , орган виконавчої служби: Приватний виконавець Цинєв Андрій Олександрович, заінтересовані особи: стягувач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов'язання усунути порушення.
Скаржник просить:
Визнати неправомірними дії приватного виконавця Цинєва Андрія Олександровича з прийняття до провадження та примусового виконання виконаного виконавчого листа №2/1522/9232/11 виданого 04.03.2014 року Приморським районним судом м.Одеси на стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Марфін Банк» коштів у розмірі 2 402 783,99 грн та 455 грн; зобов'язати приватного виконавця Цинєва Андрія Олександровича усунути порушення у виконавчому провадженні №АСВП: 63878832 у наступний спосіб:
1. Закінчити виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» коштів у сумі 2 402 783,99 грн та 455 грн, у зв'язку з придбанням стягувачем ПАТ «Марфін Банк» предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності солідарному боржнику ОСОБА_2 , за початковою ціною 2 599 477 грн, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в розмірі 2 402 783,99 грн і 455 грн, в рахунок ціни майна, на підставі протоколу №61 про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку»;
2. Повернути виконавчий документ про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» до Приморського районного суду м.Одеси;
3. Зняти арешт з майна (коштів) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Обґрунтовуючи заяву посилається на те, що 04.03.2014 Приморським районним судом м.Одеси було видано ПАТ «Марфін Банк» виконавчі листи з примусового виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.02.2014 по справі №2/1522/9232/11:
- виконавчий лист №2/1522/9232/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» коштів у розмірі 2 402 783,9 грн.;
- виконавчий лист №2/1522/9232/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» коштів у розмірі 455 грн.
ПАТ «Марфін Банк» було пред'явлено зазначені виконавчі листи до виконання.
В ході примусового виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.02.2014 у справі №2/1522/9232/11, у зв'язку із відсутністю у боржників іншого майна, державним виконавцем було звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на праві власності, згідно Свідоцтва про власність від 09.09.2008 р. виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, оціночна вартість якої складала - 2 599 477,00 грн.
Електронні торги, які проводило ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - 19.12.2014 року і повторні електронні торги - 14.02.2015 року - визнанні такими, що не відбулися.
Іпотекодержатель - ПАТ «Марфін Банк» звернувся до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з заявою №448 від 02.03.2015 року про придбання предмету іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, що підтверджується Протоколом №61 про придбання предмету іпотеки в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» підписаним покупцем -ПАТ «Марфін Банк» та організатором торгів.
ПАТ «Марфін Банк» придбав предмет іпотеки в порядку ст.49 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною - 2 599 477, 00 грн., шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в розмірі - 2 402 783, 99 грн.
Таким чином, вважає, що рішення суду Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2014 у справі №2/1522/9232/11 - виконано, заборгованість солідарних боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» в розмірі - 2 402 783,9 грн. та 455,00 грн. - погашена, так як банк придбав майно боржника шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а тому припинилися солідарні зобов'язання інших боржників до складу яких належить ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим вважає, що виконавче провадження щодо неї підлягає закінченню на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Також зазначає, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.04.2017 року державний виконавець Яцин О.С. повернув виконавчий документ у виконавчому провадженні №42735443 стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
20.04.2017 року державний виконавець Яцин О.С. відкрив щодо майна померлого ОСОБА_2 нові виконавчі провадження №53807093, №53817090 за раніше повернутим виконавчим листом, які 31.10.2017 року завершено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».
На думку ОСОБА_1 , у такий спосіб, за виконаним рішенням, державні виконавці надали можливість банку продовжити стягнення коштів в сумі 2 402 783,99 грн з неї, ОСОБА_1 , щодо якої були відкриті виконавчі провадження №№53817116, 53817132, 59564229, 59564356 Першим Приморським ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області .
09.12.2020 року за виконавчим листом №2/1522/9232/11 виданим 04.03.2014 року Приморським районним судом м.Одеси, відкрито виконавче провадження 63878832 приватним виконавцем Цинєвим А.О.
Також відсутність боргу по кредитному договору №00399/FO від 05.03.2008 року встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили, а саме: рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23.06.2017 року по справі №522/5239/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «МТБ Банк» про припинення поруки, рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09.04.2019 року по справі №522/24685/16-ц за позовом ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ОСОБА_1 також вказує, що вона є матір'ю п'ятьох дітей, але 05.02.2021 року, ігноруючи приписи ст. 73 ЗУ «Про виконавче провадження», приватний виконавець Цинєв А.О. списав з її рахунків кошти, що були отримані нею від держави на утримання дітей.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою для захисту своїх прав.
Ухвалою від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 та призначено судове засідання на 09.03.2021 року.
09.03.2021 року у зв'язку з відсутністю відомостей щодо вручення судових повісток ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судове засідання відкладено на 22.03.20201 року.
09 березня 2021 року від Приватного виконавця Цинєва А.О. до суду надійшов відзив на скаргу, в якому зазначив наступне. Надвечір 05.03.3021 року представник стягувана повідомив приватного виконавця, що до Приморського районного суду м. Одеси звернулась представник ОСОБА_1 адвокат Доніна Л.А. зі скаргою про визнання неправомірними дій приватного виконавця та зобов'язання усунути порушення. Приватний виконавець вважає, що скаржником безпідставно пропущено строк подання цієї скарги, оскільки 12.02.2021 року представником ОСОБА_1 адвокатом Доніною Л.А. підписано та подано до заступнику Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Гайченко А.В. майже аналогічну скаргу на дії приватного виконавця, у якій представник стверджує, що ОСОБА_1 знала про те, що приватним виконавцем були списані грошові кошти з рахунків боржника, надаючи відповідні виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 05.02.2021 року, хоча, насправді згідно до вищевказаних виписок та платіжних доручень, списання коштів було здійснено 05.01.2021 року. Таким чином, ОСОБА_1 було відомо про існування відповідного виконавчого провадження принаймні з 05.02.2021 року. Якщо навіть і припустити, що боржник дізнався про існування вищевказаного виконавчого провадження лише 12.02.2021 року, то останнім днем подачі було б 24.02.2021 року, а не 26.02.2021 року, у зв'язку з чим просив залишити скаргу без розгляду.
Крім того, зазначив, що згідно Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2020р. ПАТ «МТБ Банк» не є власником іпотечного майна, за рахунок якого, згідно із позицією заявника було погашено заборгованість за виконавчим документом. Тобто стягувач за виконавчим листом ніколи не набував право власності у зв'язку з придбанням ПАТ «Марфін Банк» (ПАТ «МТБ БАНК») предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку», а отже заборгованість за відповідним рішенням суду погашена не була.Якщо навіть і припустити, що стягувач 14.02.2015 року отримав в рахунок погашення боргу предмет іпотеки за ціною 2599477 грн, то вищевказана обставина не слугувала би причиною завершення виконавчого провадження, оскільки рішення по справі №2/1522/9232/11 не могло би бути виконане, адже за рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у загальному розмірі 292 535 дол. США 72 центи та 70396 грн 69 коп. Станом на 14.02.2015 року 2599477 грн дорівнювало 100288,47 доларів США (курс долара США становив 25,92 грн. за 1 долар США), а цих коштів не вистачало для виконання рішення суду. Просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1
22.03.2021 року у зв'язку із зверненням представника ОСОБА_1 адвоката Доніної Л.А. із заявою про відкладення розгляду справи судове засідання відкладене на 26.03.2021 року.
26.03.2021 року у судове засідання представник ОСОБА_1 - адвокат Доніна Л.А. не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.
Приватний виконавець Цинєв А.О. надав суду заяву про розгляд справи згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Представник ПАТ «МТБ Банк» у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону визначено засади, при яких здійснюється виконавче провадження, а саме: верховенство права, обов'язковість виконання рішень, законність , диспозитивність, справедливість, неупередженість та об'єктивність , гласність та відкритість виконавчого провадження , розумність строків виконавчого провадження , співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями , забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушені їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2014 року у справі № 2/1522/9232/11/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Марфін Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором № 00399/FО від 05.03.2008 року з додатковою угодою № 1 від 01.10.2008 року та додатковою угодою № 2 від 06.04.2010 року у загальному розмірі 292 535.72 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,973000грн. за 1 дол. США) станом на 29.06.2011 року становить 2 332 387.30 ГРН.. та 70 396.69 (сімдесят тисяч триста дев'яносто шість) грн. 69 коп., з яких: заборгованість за кредитом -251 193,04 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 002 762,11 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом -41 342,68 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 329 625,19 грн.; заборгованість по несплаті штрафу - 12 253,43 грн., заборгованість за пенею за несплату основного боргу - 17 793,82 грн., заборгованість за пенею за несплату процентів - 40 349,44 грн., а також судові витрати у розмірі 455 гривень з кожного. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Марфін Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору - відмовлено у повному обсязі.
На підставі вказаного рішення Приморським районним судом м. Одеси 04.03.2014 року Банку було видано виконавчий лист № 2/1522/9232/11 від 04.03.2014 року.
Згідно наявної в матеріалах Інформаційної довідки про виконавче провадження з АСВП від 30.11.2020 року, 31.03.2014 року було відкрито виконавче провадження № 42735443.
Суд вбачає, що 14.02.2015 року відбулась процедура електронних торгів у зв'язку із звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання виконавчого листа № 2/1522/9232/11 від 04.03.2014 року в межах виконавчого провадження № 42735443.
Згідно із Протоколом № 61, копія якого наявна в матеріалах справи, про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку» підписаний покупцем і організатором торгів, «Електронні торги, які проводились 14.02.2015 р. визнані такими, що не відбулись на підставі відмови переможця від підписання протоколу. Згідно із я. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель звернувся з заявою № 448 від 02.03.2015 р. про придбання предмету іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна».
Також судом встановлено, що 19.04.2017 р. державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області було винесено постанову по виконавчому провадженню № 42735443 про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно із якою «Електронні торги, які проводились 14.02.2015 р. визнані такими, що не відбулись на підставі відмови переможця від підписання протоколу. Стягувач відмовився залишити за собою майно не реалізоване під час виконання рішення».
Матеріалами справи підтверджено, що в подальшому, зазначений виконавчий лист про стягнення заборгованості неодноразово подавався до органів виконавчої служби на виконання.?
Так, 21.04.2017 року Приморським ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області було повторно відкрито виконавче провадження № 53817090 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/9232/11 від 11.02.2014 року.
Проте, вже 31.10.2017 р. Приморським ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 53817090 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку із смертю боржника (а саме 01.12.2016 р.).
Згідно Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2020 р. Стягувач не є власником іпотечного майна, за рахунок якого, згідно із позицією заявника було погашено заборгованість за виконавчим документом.
Тобто суд приходить до висновку про те, що стягувач за виконавчим листом ніколи не набував право власності у зв'язку із придбанням ПАТ «Марфін Банк» (ПАТ «МТБ БАНК») предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку», а отже заборгованість за відповідним рішенням суду погашена не була.
Приватний виконавець Цинєв А.О. у відзиві на скаргу просив залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 , у зв'язку з пропуском строку звернення зі скаргою.
Як вбачається з матеріалів справи представник ОСОБА_1 - адвокат Доніна Л.А. направила дану скаргу через відділення Укрпошти 23.02.2021 року, у зв'язку з чим вимога державного виконавця про залишення скарги без розгляду не підлягає задоволенню.
Також судом встановлено, що 09 грудня 2020 року на підставі заяви представника стягувага ПАТ «МТБ БАНК» Орловського М.В., приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим А.О. відкрито виконавче провадження ВП № 63878832 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/1522/9232/11 виданого 04.03.2014 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованості за кредитним договором №00399/FO від 05.03.2008 року з додатковою угодою № 1 від 01.10.2008 року та додатковою угодою № 2 від 06.04.2010 року у загальному розмірі 292 535 дол. США 72 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,973000грн. за 1 дол. США) станом на 29.06.2011 року становить 2 332 387,30 грн., та 70 396,69 (сімдесят тисяч триста дев'яносто шість) грн. 69 коп., з яких : заборгованість за кредитом - 251 193,04 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 002 762,11 грн. ; заборгованість по процентам за користування кредитом - 41 342,68 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 329 625,19 грн., заборгованість по несплаті штрафу - 12 253,43 грн., заборгованість за пенею за несплату основного боргу - 17 793,82 грн., заборгованість за пенею за несплату процентів - 40 349,44 грн., у якому боржником зазначено ОСОБА_1 .
Також, як вбачається з копії виконавчого провадження у день відкриття виконавчого провадження, 09.12.2020 року, приватним виконавцем Цинєвим А.О. були винесені постанови: про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про звернення стягнення на майно боржника, про арешт майна боржника, а 10.12.2020 року - постанова - про арешт коштів боржника.
Вищевказана постанова про відкриття виконавчого провадження разом з іншими постановами були надіслані на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, рекомендованим поштовим відправленням 10.12.2020 року за трек-номером 0500345146272.
ОСОБА_1 вважає, що вищевказане виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на її думку стягувач придбав предмет іпотеки в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку».
Згідно до п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», «Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувана - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» документом звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки».
Однак, як вбачається з виконавчого листа №2/1522/9232/11 виданого 04.03.2014 року Приморським районним судом м. Одеси спосіб виконання визначено як стягнення грошових коштів, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, що виключає можливість закінчення виконавчого провадження на підставі вищевказаної норми.
Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2020р. ПАТ «МТБ Банк» не є власником іпотечного майна, за рахунок якого, згідно із позицією заявника було погашено заборгованість за виконавчим документом.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що стягувач за виконавчим листом не набував право власності у зв'язку з придбанням ПАТ «Марфін Банк» (ПАТ «МТБ БАНК») предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку», а отже заборгованість за відповідним рішенням суду погашена не була.
Посилання ОСОБА_1 на те, що ПАТ «Марфін Банк» придбав предмет іпотеки в порядку ст.49 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною - 2 599 477, 00 грн., шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в розмірі - 2 402 783, 99 грн. та, що рішення суду Приморського районного суду Одеси від 11.02.2014 у справі №2/1522/9232/11 - виконано, заборгованість солідарних боржників перед Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» в розмірі - 2 402 783,9 грн. та 455,00 грн. - погашена, так як банк придбав майно боржника шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, не знайшли свого підтвердження належними доказами.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 12, 13 ЦПК України визначено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Як передбачає стаття 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України Про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв в межах, передбачених чинним законодавством, у зв'язку із чим в задоволенні скарги вважає за необхідне відмовити.
Керуючись ст.ст. 158, 258-260, 352-354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), орган виконавчої служби: Приватний виконавець Цинєв Андрій Олександрович (адреса: м.Одеса, вул. Асташкіна, 21, оф. 1), заінтересовані особи: стягувач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (ЄДРПОУ: 216550966, адреса: м.Чорноморськ, пр. Миру, 28), відповідачі - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов'язання усунути порушення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 31 березня 2021 року.
Суддя В.В. Кузнецова