Справа № 509/5995/20
05 березня 2021 року смт Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
25 листопада 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві приватної власності належить зазначений житловий будинок. У вказаному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , серед інших осіб зареєстрований відповідач, дружина сина позивача ОСОБА_2 . Відповідач не проживає у будинку з моменту реєстрації його місця проживання у ньому, тобто з 02.05.2018 року, що створює позивачу незручності, позбавляє повною мірою використовувати своє право власності, зокрема, він не може розпорядитися будинком, на них з дружиною лежить весь тягар оплати комунальних послуг.
Позивач в судове засідання не з'явився, але від його представника надійшла до суду заява, в якій він вказав, що на задоволенні позовних вимог наполягає та розгляд справи просить здійснити у його та позивача відсутність.
Відповідачка до судового засідання не з'явилась, а судова повістка повернулась на адресу суду у зв'язку з її не проживанням за вказаною адресою, від отримання повістки адресованої відповідачу на адресу місця фактичного проживання відповідач відмовився, а тому враховуючи заяву представника позивача, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, на підставі статті 280 ЦПК України.
Приймаючи до уваги заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.405 ЦК України при відсутності члена сім'ї власника житла без поважних причин понад один рік, він втрачає право на користування цим житлом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а ч. 1 ст. 319 вказаного Кодексу передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 115.8 кв. м, житловою площею 55.4, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 94800557.
З витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання та довідки вих. № 773 від 19.11.2020 року, виданої Дальницькою сільською радою Овідіопольського р-ну Одеській області, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у будинку позивача.
З актів обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 23.12.2018 року, 19.04.2019 року, 30.06.2019 року, 14.10.2019 року складених депутатом Дальницької сільської ради ОСОБА_3 в присутності двох свідків та позивача вбачається, що ОСОБА_2 у будинку не проживає з моменту реєстрації місця проживання.
Згідно довідки вих. 03/14 від 19.03.2020 року з Комунального підприємства Дальницької сільської ради «Південний Берег» ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується послугою по вивозу сміття. Також проживає з ним ОСОБА_4 і оплата за вивіз сміття оплачується за дві людини. Вказане, також свідчить про відсутність за місцем реєстрації свого місця проживання ОСОБА_2 .
У відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки відповідач не проживає у будинку позивача без поважних причин з моменту реєстрації свого місця проживання, та понад один рік, зокрема, він має бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
При подані позову позивач сплатив судовий збір у повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтований, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.317,319,391,405 ЦК України, ст. 72 ЖК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.12,13,89,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити порядок виконання рішення суду, яке після набрання ним законної сили, буде підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя А.І.Бочаров