490/171/21 30.03.2021
нп 2/490/27/2021
Справа № 490/171/21
нп 2/490/27/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 березня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва
у складі: головуючого судді - Шолох Л.М.,
при секретарі - Коптєвій Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товарна біржа Миколаївська філія «Українська біржа нерухомості» про визнання договору дійсним, -
06 січня 2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій позивачі просять визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений 05 січня 1999 року на Товарній біржі Миколаївська філія «Українська біржа нерухомості» за № 748/1 та зареєстрований 20 січня 1999 року в Миколаївському МБТІ.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що йому стало відомо про недійсність біржової угоди і необхідність підтвердити її дійсність у судовому порядку, оскільки при оформленні ними договору купівлі-продажу не були виконані вимоги статті 227 ЦК України (1963 року), у частині нотаріального оформлення зазначеної угоди. Крім того, позивач вказує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна був виконаний сторонами належним чином, і дотепер не виникало ніяких претензій і спорів щодо предмету договору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю ОСОБА_4 . Цього ж дня матеріали справи передано для розгляду судді.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2021 року відкрито провадження по даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання 30 березня 2021 року сторони у справі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не з'явилися з невідомих суду причин.
Відповідачі у справі про дату та час слухання справи були повідомлені у порядку, визначеному частиною 11 статті 128 ЦПК України шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному веб-сайт судової влади, оскільки у суду відсутя інформація про зареєстроване місце проживання відповідачів у цій справі.
Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи та врахувавши думку позивача про можливість розгляду справи без його участі, суд ухвалив про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) на Товарній біржі Миколаївська філія «Українська біржа нерухомості» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Під час укладання позивач ОСОБА_1 діяв від свого імені. Продавець ОСОБА_2 діяла від свого імені та від імені неповнолітнього на той час сина ОСОБА_3 , які є відповідачами у даній справі.
Згідно із пунктом 5 цього договору вказана квартира продана за 2322 грн, які отримані Продавцями до підписання договору та належить новому власнику ОСОБА_1 .
У пункті 9 договору зазначено, що на виконання статті 227 Цивільного кодексу України договір підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до пункту 12 договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарній біржі Миколаївська філія «Українська біржа нерухомості» у Журналі реєстрації біржових угод з нерухомості за № 748/1 від 05 січня 1999 року.
На договорі купівлі-продажу квартири від 05 січня 1999 року Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації зроблено реєстраційний напис від 20 січня 1999 року за № 19112 та зазначено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.
Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05 січня 1999 року № 748/1 слідує, що ця угода укладена на Товарній біржі Миколаївська філія «Украинская биржа недвижимости» відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, роз'яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.
Цивільний кодекс УРСР, норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин, було прийнято та він набув чинності у 1963 році. Тоді як Закон України «Про товарну біржу» прийнятий та набув чинності у 1991 році. Відтак до спірних правовідносин має бути застосовано Закону України «Про товарну біржу».
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди,зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
За своїм змістом договір № 748/1 від 05 січня 1999 року, укладений на Товарній біржі Миколаївська філія «Українська біржа нерухомості» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.
Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.
Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачем була виконана та проведена реєстрація отриманої у власність квартири у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційний напис від 20 січня 1999 року за № 19112.
Зі змісту договору від 05 січня 1999 року № 748/1 також слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 2322 грн.
На час розгляду справи спірна квартира за адресою АДРЕСА_2 є зареєстрованим місцем проживання позивача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.
Біржову угоду - договір № 748/1 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 05 січня 1999 року на Товарній біржі Миколаївська філія «Українська біржа нерухомості» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діяла від свого імені та від імені неповнолітнього на той час ОСОБА_3 , що зареєстрований Комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 20 січня 2001 року за № 19112 слід визнати дійсним.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Товарна біржа Миколаївська філія «Українська біржа нерухомості» про визнання договору дійсним - задовольнити в повному обсязі.
Договір № 748/1 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 05 січня 1999 року на Товарній біржі Миколаївська філія «Українська біржа нерухомості» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_3 , що зареєстрований Комунальним підприємством" Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 20 січня 1999 року за № 19112 - визнати дійсним.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шолох Л.М.