Іменем України
31 березня 2021 року
м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Тішкіної Р.Г.,
Справа № 521/16090/20
Провадження № 2/521/1079/21
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
До Малиновського районного суду м. Одеси із позовом звернувся позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 червня 2012 року за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року, яка складає: 482,49 гривень в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань; 804,70 гривень в рахунок відшкодування трьох відсотків річних від простроченої суми; 3618,95 гривень в рахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 10000,0 гривень в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, всього 14 906,14 гривень та судові витрати.
Також позивач просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, оскільки його майновий стан не дозволяє сплатити зазначені судові витрати внаслідок того, що він проходить військову службу в лавах Збройних Сил, дружина працює та отримує мінімальну заробітну плату, яка дорівнює 5100,0 грн. (4105 грн. з урахуванням податків), на його утриманні знаходяться семирічний син - школяр, який ходить до школи, також він вимушений наймати двокімнатну квартиру в м. Одеса за 7000,0 гривень в місяць, так, як житлом не забезпечений та знаходжусь в черзі військовослужбовців які потрібують поліпшення житлових умов.
Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив, відзиву на позов не надав. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.
Судом встановлено, що 20 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики.
20 червня 2012 року позивач ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 38750,0 гривень.
Сторони при цьому домовились, що позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути готівкою у розмірі 38750,0гривень шляхом передачі позикодавцю повної грошової суми позики не пізніше 20 липня 2012 року.
Станом на 30 вересня 2019 року відповідач не повернув позивачу грошову суму позики.
На звернення позивача щодо повернення боргу ОСОБА_2 відповідав йому відмовою, посилаючись на те, що грошей в нього не має та коли вони у нього з'являться - йому невідомо.
Після відмов ОСОБА_2 повернути позивачу борг, він 23 червня 2014 року був вимушений звернутися до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та штрафних санкції.
07 липня 2014 року, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було відкрите провадження за його цивільним позовом (справа № 521/10708/14-ц), а 08 грудня 2014 року було винесено рішення, яким цивільний позов позивача було задоволено частково, стягнуто на його користь суму боргу у розмірі 26750,0 грн., в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань 2915,39 грн. та в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми 1523,65 грн., а всього 31189,04 грн.
13 лютого 2015 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси винесеного за результатами розгляду справи № 521/10708/14-ц.
В подальшому за клопотаннями позивача державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції були виконані наступні дії та заходи: 1) Подано до Малиновського районного суду міста Одеси подання про тимчасову заборону виїзду за межі України. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 15 грудня 2015 року винесеною у справі № 521/10708/14-ц подання було задоволено. 2) Подано до Малиновського районного суду міста Одеси подання про оголошення у розшук особи - боржника. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси 12 квітня 2016 року винесеною у справі № 521/10708/14-ц подання було задоволено. 3) Подано до Малиновського районного суду міста Одеси подання про проникнення до житла чи іншого володіння особи - боржника. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси 21 липня 2016 року винесеною у справі № 521/10708/14-ц подання було задоволено. 4) Подано подання до Малиновського відділу поліції ГУ НП України в Одеській області про внесення відомостей в ЄРДР за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, а саме умисне невиконання судового рішення. Клопотання задоволено, відомості внесені до ЄРДР за №12015160470006909.
Всі вищезгадані дії та заходи не спонукали боржника виконати рішення суду, які набрали законної сили, а права позивача й досі порушені.
За викладених обставин позивач змушений знову звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.
05 лютого 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення по № 521/15983/17, яким мій цивільний позов було задоволено, стягнуто на мою користь: 23273,86 грн. в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань 2411,90 грн. та в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, а всього 25686,76 грн.
18 квітня 2018 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду М. Одеси винесеного за результатами розгляду справи № 521/15983/17.
13 грудня 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення по № 521/16526/18, яким його цивільний позов було задоволено, стягнуто на його користь: 1841,37 грн. в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань, 793,71 грн в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, 3906,96 грн. в рахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 6000,0 грн в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а всього 12542,04 грн.
01 лютого 2019 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси винесеного за результатами розгляду справи № 521/16526/18.
17 грудня 2019 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення по № 521/16378/19, яким цивільний позов позивача було задоволено, стягнуто на мою користь: 1811,26 грн. в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань, 795,90 грн. в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, 4801,81 грн. в рахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 10000 в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а всього 17408,97 грн.
07 лютого 2020 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси винесеного за результатами розгляду справи № 521/16378/19.
Всі вищенаведені позивача та державного виконавця дії, не примусили ОСОБА_2 виконати рішення судів, які вступили в законну силу.
ОСОБА_2 станом на вересень 2020 року, є засновником та керівником шести юридичних осіб, а саме: товариствах з обмеженою відповідальністю, приватних підприємствах, юридичний компаніях, адвокатських бюро та благодійних фондах. Зазначена інформація про ОСОБА_2 , знаходиться в загальному доступі, зокрема в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Щодо правових підстав стягнення з боржника відшкодування інфляційних нарахувань, трьох процентів річних від простроченої суми та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, при наявності судового рішення (рішень) про задоволення вимог кредитора, яке не виконані боржником.
Згідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві так ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлення розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору.
За змістом ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно висновку Верховного суду України у справі № 6-157цс16, з якої вбачається, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно письмового зобов'язання, ОСОБА_2 повинен був повернути борг до 20 липня 2012 року, але не виконав його. Таким чином, майнове право позивача є порушеним з 20 липня 2012 року.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2014 року по справі № 521/10708/14-ц, яким цивільний позов позивача було задоволено частково, стягнуто на його користь суму боргу у розмірі 26750 грн., в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань 2915,39 грн. та в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми 1523,65 грн., а всього 31189,04 грн. охоплено період з 20 липня 2012 року по 23 червня 2014 року, тобто з дня порушення умов договору про повернення грошових коштів до дня подання ним первинного позову до Малиновського районного суду м. Одеси.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.02.2018 року по справі № 521/15983/17, яким цивільний позов позивача було задоволено, стягнуто на його користь: 23273,86 грн. в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань, 2411,90 грн. в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, а всього 25686,76 грн. охоплено період з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2017 року, тобто починаючи з дня наступним за днем який охоплено Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2014 року по справі № 521/10708/14-ц.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року по справі № 521/16526/17, яким цивільний позов позивача було задоволено, стягнуто на його користь: 1841,37 грн. в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань, 793,71 грн. в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, 3906,96 грн. в рахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 6000 в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а всього 12542,04 грн. охоплено період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, тобто починаючи з дня наступним за днем який охоплено Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2018 року по справі № 521/15983/17.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року по № 521/16378/19, яким цивільний позов позивача було задоволено, стягнуто на його користь: 1811,26 грн. в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань, 795,90 грн. в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, 4801,81 грн. в рахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 10000 в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а всього 17408,97 грн. охоплено період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року, тобто починаючи з дня наступним за днем який охоплено Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018року по справі № 521/16526/18.
Тобто, станом на 30 вересня 2020 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2014 року у справі № 521/10708/14-ц, від 05 лютого 2018 року у справі №521/15983/17, від 13 грудня 2018 року у справі №521/16526/18 та від 17 грудня 2019 року у справі №521/16378/19, боржником ОСОБА_2 не виконані.
На виконання рішень Малиновського районного суду м. Одеси державними виконавцями Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито чотири виконавчих провадження щодо примусового виконання рішення, але з урахуванням того що ОСОБА_2 , навмисно ухиляється від виконання рішення судів, станом на 30 вересня 2020 року у рамках виконавчих проваджень, з боржника на мо користь позивача не стягнуто жодної суми.
Таким чином, з урахуванням рішень Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2014 року у справі № 521/10708/14-ц, від 05 лютого 2018 року у справі №521/15983/17, від 13 грудня 2018 року у справі №521/16526/18 та від 17 грудня 2019 року у справі №521/16378/19, станом на 30 вересня 2020 року є заборгованість боржника ОСОБА_2 перед позивачем, яка не охвачена зазначеними рішеннями судів та складається з інфляційних нарахувань, 3% річних від простроченої суми, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та суми відшкодування моральної шкоди.
Щодо інфляційних нарахувань на суму боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.
Розраховується за формулою:
Інфляційні нарахування розраховуються за формулою: Інфляційні нарахування = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу, Де: - Сума боргу - сума простроченого боргу; - Індекс інфляції - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Посилаючись на газету «Урядовий кур'єр» помісячні індекси інфляції (з жовтня 2019 року по серпень 2020 року) складають: - Жовтень 2019 року - 101,70% (індекс інфляції) - «УК» №216 від 12 листопада 2019 року; - Листопад 2019 року - 101,10% (індекс інфляції) - «УК» №238 від 11 грудня 2019 року; - Грудень 2019 року - 99,80% (індекс інфляції) - «УК» №5 від 11 грудня 2020 року; - Січень 2020 року - 100,20% (індекс інфляції) - «УК» №27 від 12 лютого 2020 року; - Лютий 2020 року - 99,70% (індекс інфляції) - «УК» №47 від 12 березня 2020 року; - Березень 2020 року - 100,80% (індекс інфляції) - «УК» №70 від 11 квітня 2020 року; - Квітень 2020 року - 100,80% (індекс інфляції) - «УК» №88 від 13 травня 2020 року; - Травень 2020 року - 100,30% (індекс інфляції) - «УК» №109 від 11 червня 2020 року; - Лютий 2020 року - 99,70% (індекс інфляції) - «УК» №47 від 12 березня 2020 року; - Березень 2020 року - 100,80% (індекс інфляції) - «УК» №70 від 11 квітня 2020 року; - Квітень 2020 року - 100,80% (індекс інфляції) - «УК» №88 від 13 травня 2020 року; - Травень 2020 року - 100,30% (індекс інфляції) - «УК» №109 від 11 червня 2020 року; - Червень 2020 року - 100,20% (індекс інфляції) - «УК» №134 від 16 липня 2020 року; - Липень 2020 року - 99,40% (індекс інфляції) - «УК» №154 від 12 серпня 2020 року; - Серпень 2020 року - 99,80% (індекс інфляції) - «УК» №176 від 11 вересня 2020 року.
Розрахунок інфляційних нарахувань.
Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою. (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Лист Верховного суду України № 62-97 від 03 квітня 1997 року, Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань. Постанова Пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17 грудня 2013 року).
Інфляційні нарахування на суму боргу, за період з 01 жовтня 2019 року до 31 серпня 2020 року, у сумі 482,49 грн.
Щодо процентів річних від простроченої суми.
Процентна ставка за користування коштами: 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] х [Процентна ставка] / 100% / 365 днів х [Кількість днів], Де: - [Сума боргу] - сума простроченого боргу; - [Процентна ставка] - проценти річних; - [Кількість днів] - різниця між датою розрахунку та датою виникнення прострочення зобов'язання.
Розрахунок процентів річних за прострочення сплати боргу: з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 366 днів - 26750,0 гривень (сума боргу) - 3% річних - 804,70.
Проценти річних від простроченої суми, за період з 01 жовтня 2019 року до 30 вересня 2020 року, у сумі 804,70 грн.
Щодо пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Процентна ставка пені: 2 х ставку НБУ.
Процентна ставка пені - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), якщо інший розмір пені не встановлено договором.
Спеціальний строк позовної давності: 1 рік.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Строк в межах якого нараховується пеня: 6 місяців.
Строк в межах якого нараховуються штрафні санкції встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розраховується за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] х [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів * [Кількість днів], Де: - [Сума боргу] - сума простроченого боргу; - [Ставка пені (%)] - ставка пені в процентах річних; - [Кількість днів] - різниця між датою розрахунку та датою виникнення прострочення зобов'язання.
Облікові ставки НБУ за період прострочення: - 06 вересня 2019 року - 16,50% - Рішення НБУ від 05 вересня 2019 року №645-рш; - 25 жовтня 2019 року - 15,50% - Рішення НБУ від 24 жовтня 2019 року №797-рш; - 13 грудня 2019 року - 13,50% - Рішення НБУ від 12 грудня 2019 року №925-рш; - 31 січня 2020 року - 11,0% - Рішення НБУ від 30 січня 2020 року №76-рш; - 13 березня 2020 року - 10,0% - Рішення НБУ від 12 березня 2020 року №172-рш; - 24 квітня 2020 року - 8,0% - Рішення НБУ від 23 квітня 2020 року №289-рш; - 12 червня 2020 року - 6,0% - Рішення НБУ від 11 червня 2020 року №397-рш.
Розрахунок пені:
Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, за період з 01 жовтня 2019 року до 31 березня 2020 року, у сумі 3618,95 грн.
Щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я: У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Під моральною шкодою, з точки зору діючих правових норм в Україні, варто вважати втрати, що мають немайновий характер, які були спричиненні моральними або/й фізичними стражданнями чи іншими негативними явищами, що були заподіяні фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
З точки зору права, моральна шкода може полягати: - у стражданнях та болю фізичного характеру, які фізична особа зазнала внаслідок ушкодження її здоров'я; - у душевних стражданнях, які зазнала фізична особа, коли до неї була виявлена протиправна дія (бездіяльність), або до її близьких родичів та членів сім'ї; - у стражданнях душевного характеру, яких зазнала фізична особа при пошкодженні чи знищенні її майна; - у випадках, коли мало місце приниження честі та гідності фізичної особи, чи ділової репутації, як фізичної так і юридичної особи.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Діями відповідача ОСОБА_2 на протязі останніх 8 років, позивачу були причинені страждання душевного характеру. Душевні страждання причинені йому в результаті не віддачі позивачу коштів, які боржник позичив у нього на місяць та не виконав свої фінансові зобов'язання на протязі 8 років.
В ході постійних умовлянь боржника про повернення позивачу боргу, його емоційний стан значно погіршився, що посилюється розумінням, що сума основного боргу знецінилася за останні роки в 4 рази.
Особливо цинічним вважається ставлення ОСОБА_2 до виконання фінансових зобов'язань та рішення судів з огляду на його майновий стан, з урахуванням того, що він являється засновником та керівником шести юридичних осіб, а саме: товариствах з обмеженою відповідальністю, приватних підприємствах, юридичний компаніях, адвокатських бюро та благодійних фондах, що посилює мої душевні страждання. Зазначена інформація про ОСОБА_2 , знаходиться в загальному доступі, зокрема в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З урахуванням вищезазначеного, з урахуванням душевних страждань, які доводиться переносити позивачу на протязі останніх 8 років, принципів розумності та справедливості, суд дійшов до висновку, що розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті відповідає сумі в 10000,0 грн.
Таким чином, станом на 30 вересня 2020 року заборгованість складає: - Відшкодування інфляційних нарахувань: 482,49 грн.; - відшкодування трьох відсотків річних від простроченої суми: 804,70 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань: 3618,95 грн.; - Відшкодування моральної (немайнової) шкоди: 10000,00 грн., що загальна сума вимог: 14906,14 грн.
За викладених обставин суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 16, 218, 524 - 526, 530, 533, 536, 545, 611, 612, 1046 - 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 141, 263 - 265, 268, 272, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за договором позики від 20 червня 2012 року за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року, яка складає: 482,49 гривень (чотириста вісімдесят дві грн. 49 коп.) в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань; 804,70 гривень (вісімсот чотири грн. 70 коп.) в рахунок відшкодування трьох відсотків річних від простроченої суми; 3618,95 гривень (три тисячі шістсот вісімнадцять грн. 95 коп.) в рахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 10000,0 гривень (десять тисяч грн. 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, всього 14906,14 гривень (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шість грн. 14 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складено 31 березня 2021 року.
Суддя: Гуревський В.К.