Справа 484/1128/21
Провадження № 2/484/725/21
про забезпечення позову
31.03.2021року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Медведєва Н.А. розглянувши заяву приватного сільськогосподарського підприємства ім.. Т.Г.Шевченка про забезпечення позову у цивільній справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства ім.. Т.Г.Шевченка до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійним, скасування державної реєстрації речового права, визнання права оренди на земельні ділянки та поновлення записів про державну реєстрацію речових прав
До суду надійшов позов приватного сільськогосподарського підприємства ім.. Т.Г.Шевченка (далі - ПСП ім.. Т.Г.Шевченка) до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі №51/300720 від 29.07.2020р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ВК «Агро-Нова» недійним; скасування державних реєстрацій іншого речового права, проведених згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53893306, 53893338, 53893283, 53893325 від 03.09.2020р. державного реєстратора Кам'яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Калашнік Олесі Юріївни, номера записів про інше речове право 38024441, 38024462, 38024423, 38024451 від 31.08.2020р. відповідно; визнання права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:06:000:0738 площею 4,8979га 4825486300:01:000:0426 площею 1,078га, 4825486300:06:000:0505 площею 0,2506га, 4825486300:01:000:1173 площею 0,125га, загальною площею 6,24га, що розташовані на території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за ПСП ім.. Т.Г.Шевченка на підставі договору оренди землі від 26.02.2008р., зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Синюхинобюрідській сільській раді 16.09.2008р. за реєстровим №040802200509 та додаткової угоди до нього від 05.06.2012р., укладених між ОСОБА_1 та ПСП ім.. Т.Г.Шевченка; поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію інших речових прав (право оренди земельної ділянки).
До позовної заяви додана заява, в якій позивач просить з метою забезпечення позову заборонити ОСОБА_1 або будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо передачі і оренду вказаних вище земельних ділянок; заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на земельні ділянки, на час розгляду справи та до моменту звернення позивача в розумний строк до реєстратора із рішенням суду, що набрало законної сили про поновлення порушених прав позивача відносно зазначених вище земельних ділянок.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Як роз'яснив Верховний Суд України у пунктах 4, 10 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2008р. між сторонами укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Синюхинобрідській сільській раді 16.09.2008р., за умовами якого відповідачка передала позивачеві у оренду земельні ділянки загальною площею 6,24га строком на 5 років. 05.06.2012р. між сторонами укладена угода про внесення змін до зазначеного договору оренди земельної ділянки, що зареєстрована у відділі Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області у Книзі державної реєстрації договорів оренди землі 30.11.2012р., згідно якої строк оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:06:000:0738, 4825486300:01:000:0426, 4825486300:06:000:0505, 4825486300:01:000:1173 визначений у 10 років терміном до 30.11.2023р.
25.03.2019р. між відповідачем та позивачем в особі директора Шелеста О.В., укладений договір про розірвання договору оренди землі від 26.02.2008р., який заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.07.2020р., що набрало законної сили 08.09.2020р., був визнаний недійсним.
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53893306, 53893338, 53893283, 53893325 від 03.09.2020р. державного реєстратора Кам'яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Калашнік Олесі Юріївни (номера записів про інше речове право 38024441, 38024462, 38024423, 38024451 від 31.08.2020р.) зареєстровані права оренди вказаних вище земельних ділянок за ТОВ ВТК «Агро-Нова'на підставі договору оренди №51/300720 від 29.07.2020р.
Предметом зазначеного позову, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, є визнання недійсним договору оренди №51/300720 від 29.07.2020р., яким земельні ділянки передані у оренди відповідачем ТОВ ВТК «Агро-Нова».
Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України: з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У заяві про забезпечення позову заявник просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 або будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо передачі і оренду вказаних вище земельних ділянок; заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на земельні ділянки.
У разі, якщо до закінчення розгляду даної на справи спірні земельні ділянки будуть зареєстровані право оренди за іншими орендарями, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Водночас вжиття заходів забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки ці заходи спрямовані виключно на збереження вже існуючих обставин спірних правовідносин та не накладають обтяжливих обов'язків на відповідача та третіх осіб.
При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежуватиметься лише вчиненням певних дій.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про правомірність застосування заходу забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 258-260 ЦПК України,
клопотання позивача задовольнити.
Забезпечити позов приватного сільськогосподарського підприємства ім.. Т.Г.Шевченка до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійним, скасування державної реєстрації речового права, визнання права оренди на земельні ділянки та поновлення записів про державну реєстрацію речових прав, шляхом заборонити ОСОБА_1 або будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо передачі і оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:06:000:0738 площею 4,8979га 4825486300:01:000:0426 площею 1,078га, 4825486300:06:000:0505 площею 0,2506га, 4825486300:01:000:1173 площею 0,125га; заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:06:000:0738 площею 4,8979га 4825486300:01:000:0426 площею 1,078га, 4825486300:06:000:0505 площею 0,2506га, 4825486300:01:000:1173 площею 0,125га.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Стягувач: приватне сільськогосподарське підприємство ім.. Т.Г.Шевченка, місцезнаходження: вул. Городня, 2А, с. Синюхін Брід, Первомайський район Миколаївської області, ЄДРПОУ 03764005.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньої до Миколаївського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суддя Н.А. Медведєва